Основні положення сучасних психологічних теорій особистості

Старокиївська легенда

Виявляється, існує ще й легенда, яка розповідає про перебування святого Валентина в Україні, а точніше в Київській Русі. Свята Ольга та Валентин, за переказами, допомогли двом молодим киянам зберегти та зміцнити свою любов. Легенда унікальна тим, що немає тут незадоволених батьків, які були проти одруження дітей, немає скандалів і примирень, зате є дух справжнього, особливого Києва. А "мораль байки", як то кажуть, така: закоханих навчили, що одружуючись, вони не повинні відмовлятись від особистого покликання. Хто зна, чи було таке насправді, але на те вони й легенди…

Фактично, на даній стадії розвитку персонології співіснують різні альтернативні теорії, що описують особистість як інтегроване ціле і разом з тим що пояснюють відмінності між людьми. Тому насамперед зупинимося на тому, що являє собою та чи інша теорія і які методи вона застосовує для вивчення та розуміння людини. Теорія - це система взаємопов'язаних ідей, побудов і принципів, що має своєю метою пояснення певних спостережень над реальністю. Теорія по своїй суті завжди умоглядна і тому, строго кажучи, не може бути «правильною» або «неправильною». Тим не менше, теорія в цілому приймається в науковому світі як обгрунтована і така що заслуговує довіри в тій мірі, в якій результати спостережень за феноменом (зазвичай засновані на даних, отриманих в конкретних експериментах) узгоджуються з поясненням того ж самого феномена, що випливають із самої теорії. Якби поведінка людини була абсолютно зрозумілою з точки зору повсякденного здорового глузду, не було б необхідності у створенні теорій особистості. Теорії особистості - це ретельно вивірені умовиводи або гіпотези про те, що являють собою люди, як вони себе ведуть і чому вони роблять саме так, а не інакше. Вивчення теорій особистості дозволяє досягти багато чого. Предмет її інтересу - природа людини; мета - розуміння унікальності та складності функціонування цілісної людини в реальному світі. Теорії виконують дві основні функції: вони пояснюють і пророкують поведінку. Теорія особистості є пояснювальною в тому сенсі, що вона представляє поведінку як певним чином організовану, завдяки чому вона стає зрозумілою. Іншими словами, теорія забезпечує смисловий каркас або схему, що дозволяє спрощувати і інтерпретувати все, що нам відомо про відповідному класі подій. Наприклад, без допомоги теорії було б важко пояснити, чому п'ятирічний Реймонд відчуває таку сильну романтичну прихильність до своєї матері, у той час як батько викликає у нього надмірне почуття обурення. Гострота проблеми трохи уляжеться, якщо ми дізнаємося, що й інші хлопчики в цьому віці переживають схожі почуття. А озброївшись теорією, яка співвідносить подібні почуття з певною стадією розвитку особистості (разом із поясненням причин появи даних емоцій), ми зможемо краще зрозуміти Реймонда. Ми можемо опинитися правими або неправими, але тим самим ми, принаймні, прийдемо до спільної згоди в розумінні певних почуттів у дітей. Пояснювальна функція теорії набуває особливого значення, коли ми маємо справу з величезною кількістю фактів і спостережень, пов'язаних з поведінкою. Хороша теорія особистості забезпечує смисловий контекст, в якому стає можливим узгоджено описувати та інтерпретувати поведінку людини. Теорія повинна не тільки пояснювати минулі і справжні події, але також і передбачати майбутні. Вона повинна забезпечувати основу для прогнозування результатів і подій, які поки ще не настали. Ця мета з очевидністю передбачає, що теоретичні концепції повинні бути не тільки відкритими для перевірки, але що вони також можуть підтверджуватися або не шукати підтвердження. В ідеалі теоретична концепція повинна бути сформульована таким чином, щоб існувала можливість суворої і точної емпіричної перевірки. Хороша теорія особистості безпосередньо стимулює психологічні дослідження. І навпаки, наукову цінність теорій,які не перевіряються (тобто тих, на основі яких не можна зробити передбачення для подальшого дослідження) неможливо визначити. Теорії повинні володіти дослідним імпульсом, якщо вони претендують на те, щоб сприяти нашому розумінню людської природи у всіх її неповторно індивідуальних проявах. Теорії особистості виконують різні функції в психології. Вони дають нам можливість пояснити, що собою являють люди (виявити відносно постійні особистісні характеристики і спосіб їх взаємодії), зрозуміти, яким чином ці характеристики розвиваються у часі і чому люди ведуть себе певним чином. Теорії також дозволяють нам прогнозувати появу нових взаємозв'язків, що не вивчалися раніше. З позиції функції передбачення теорії намічають напрями, в яких планове дослідження може привести до нових відкриттів у багатьох досі незвіданих областях. Проте надзвичайно важливо та обставина, що всі теорії поведінки людини створюються самими людьми. Персонологи - ті ж люди і точно так само, як і решта, мають різні погляди на природу людини. Вихідні положення глибоко і грунтовно впливають на погляди персонологів про природу особистості. Наприклад, Абрахам Маслоу був переконаний в тому, що більшість наших вчинків є наслідком свідомого і вільного вибору. Таким чином, його теорія сфокусована на «вищих» аспектах природи людини в його розумінні - на те, ким людина могла б стати. Відповідно до цього вихідного положення і побудована його теорія особистості. З іншого боку, Зигмунд Фрейд стверджував, що поведінка в значній мірі детермінована ірраціональними, несвідомими чинниками. Його уявлення про те, що діяльність людини спочатку зумовлена ​​, отримала розвиток в теорії, яка особливо підкреслювала контроль над усіма формами поведінки з боку несвідомого. Маслоу і Фрейд висловлювали докорінно протилежні погляди на фундаментальну основу людської сутності. Але не це варто тут підкреслити. У даному випадку варто продемонструвати, що наріжні камені теорії особистості лежать в основних уявленнях даного персонолога про людську природу. І дійсно теорії особистості розглядають питання, що стосуються самої серцевини того, що ми розуміємо під поняттям людської істоти.

Дата добавления: 2015-05-22