Повстання під проводом К.Косинського і С.Наливайка. Поразка повстань та тимчасовий занепад Запорізької Січі

Причини та джерела появи козацтва. Створення Запорізької Січі. Д.Вишневецький. Устрій та військово-політична організація Запорізької Січі.

Сталінський терор в УРСР наприкінці 20-30

У 15 – 16 століттях в українському суспільстві формується нова соціальна верства – козацтво. Основою для його формування була наявність вільних, неосвоєних земель, прагнення людей до самозбереження. Причинами виникнення козацтва була польська колонізація українських земель, посилення соціально-економічних протиріч та релігійного і національного гніту; зростання зовнішньої загрози з боку татар та турків. Селяни й міщани, які не хотіли терпіти іноземного гніту, втікали у степові райони середньої течії Дніпра, де лежали неозорі родючі землі. У тривожні й небезпечні часи в сусідстві з Диким Полем козацтво набуло напівгосподарського, напіввійськового характеру; воно поєднувало працю зі збройним захистом своїх земель. На заселених козаками землях склалася особлива соціальна організація – без кріпацтва і примусу. Козаки становили «товариство» - громаду, яка на своїх радах вирішувала всі життєво важливі питання. Тут же обирали старшину –отаманів, суддів. Поступово влада зосереджувалася в руках заможних козаків. Польський уряд намагався використати козаків для захисту кордонів і боротьби з татарськими набігами. У 1572 р. польський король Сигізмунд ІІ прийняв на державну службу 300 козаків, які повинні були охороняти південні кордони України. Вони були занесені польським урядом до спеціального реєстру і називались реєстровими козаками. За свою службу вони отримували платню від польського короля.

Були ще й міські козаки. У першій половині 16 ст. частина козацтва відступила на південний схід і створила поселення за Дніпровими порогами. Тут виникає Запорізька Січ. Вона була своєрідною козацькою республікою. Очолював її кошовий отаман; він керував виборною козацькою радою. Рада обирала кошового отамана (гетьмана), осавула, обозного, суддю, писаря, хорунжого та ін.. козацьку старшину. За адміністративно-територіальним устроєм землі Січі у 18 ст. поділялися на паланки (округи) на чолі з полковниками. Військо складалося з куренів, якими керували курінні отамани.

У відповідь на соціальні утиски і політичне безправ’я в Україні почали наростати обурення і протест народу, що вилились наприкінці 16 ст. у козацькі війни під керівництвом Криштофа Косинського та Северина наливайка. Повстання 1591 р. було викликане Криштофом Косинським, якому в нагороду за службу в козацькому реєстровому війську польський король надав маєток. Білоцерківський староста князь Януш Острозький цей маєток самочинно відібрав. Тоді гетьман реєстрового козацтва Косинський підняв повстання козаків до якого приєдналося багато селян. Вони напали на Білу Церкву, на маєтки князів Острозьких. Постання охопило Київщину Волинь, Поділля. Лише в 1593 між польською владою і К. Косинським була укладена угода, за якою влада прощала повстанців. Згодом козацтво переключилось на боротьбу проти турків і татар. Події 1591 – 1593 рр. були лише першим етапом великого козацького руху 1591 – 1596 рр. цікаво, що на боці влади у боротьбі з повстанцями брав участь і Северин Наливайко. Повернувшись з молдавського походу проти турків (1594 – 1595 рр.) вже досвідчений тоді командир загону С. Наливайко виступив в 1595 – 1596 рр. проти польської влади в Україні. До його козацьких загонів приєдналися селяни і міщани, а також реєстрові козаки на чолі з гетьманом Григорієм лободою і полковником Матвієм Шаулою. Повстання почалося на Поділлі. Повстанці зайняли Брацлав, Гусятин, Бар, Канів, Черкаси, перйшли на Волинь і Галичину. Там вони захопили Луцьк, а згодом в Білорусії Слуцьк і Могилів. Придушити повстання польський уряд доручив коронному гетьманові С. Жолкевському. Проте його війська зазнали відчутних втрат від повстанці біля Білої Церкви і в урочищі Гострий камінь. Повстанці відійшли на Лівобережжя, де. Потрапивши в оточення недалеко від Лубен на р. Солониці забили гетьмана Лободу звинувативши його в поразці. Однак це їм не допомогло. Залишки повстанців були нещадно винищені дводенним артилерійським обстрілом козацького табору. Ті ж з них, хто вцілів, повіривши обіцянкам С. Жолкевського видали Наливайка полякам. Вони були обдурені поляками і жорстоко катовані, а С. Наливайка поляки стратили у Варшаві. Однак незважаючи на поразки, селянсько-козацькі повстання відіграли значну роль в історії українського народу оскільки суттєво гальмували процес ополячення та зменшували тиск феодального гніту, прискорювали формування національної свідомості.

25.Боротьба козацтва з турками і татарами. Гетьман П. Сагайдачний. Хотинська війна. У першій чверті 17 ст. південні кордони українських земель межували із землями Кримського ханства. Кочові орди татар мали досконало розроблену тактику дій нападів на Україну. Їхні війська оточували села, підпалювали хати чоловіків, жінок, дівчат та юнаків брали в полон, старих та тих, хто чинив опір вбивали. Тисячі українців потрапляли на невільницькі ринки в Стамбул, Кафу, Варну.Запорозька Січ перетворюється на лідера в боротьбі східних слов’ян проти Кримського ханства та султанської Туреччини. Серед видатних вождів козацтва яскравою фігурою був Петро Конашевич –Сагайдачний. Він народився приблизно в 1577 р. на Львівщині в сімї дрібного українського шляхтича. Дістав хорошу освіту в Острозькій академії. На Запорізькій Січі став загартованим воїном. Завдяки організаторським здібностям, вольовому характеру та відвазі у боях з ворогами П. Сагайдачного неодноразово обирали гетьманом. У 1606 р. бувши кошовим отаманом Сагайдачний штурмом оволодів укріпленою фортецею Кафою. Наступного року козаки на чолі із знаменитим полководцем розбили турецькі сторожові кораблі під Очаковом. Вдалим виявився морський похід на Кафу у 1616р., коли очолювані П. Сагайдачним козаки спалили фортецю та звільнили велику кількість українських бранців. У 1618 р. під час походу на Москву, польський королевич Владислав перебував у важкому становищі. За наказом короля реєстрові козаки Сагайдачного прийшли на допомогу Владиславу і визволили королевича зі скрути. Гетьман стояв біля Арбатських воріт,але штурмувати Москву не став. Повернувшись до Києва, Сагайдачний разом з усім військом Запорізьким вступив до Київського церковного братства. Це означало, що гетьман бере під захист православне населення України. У 1620 р., під час перебування у Києві Єрусалимського патріарха, Сагайдачний добився від нього призначення нового православного Київського митрополита.Військові дії П. Сагайдачного виявилося також в ході війни з турками в 1621 р. під Хотином. П. Сагайдачний на чолі 40 тисячного козацького війська прийшов на допомогу польському війську. Бойові дії тривали понад місяць. Втративши близько 80 тисяч чоловік турки не здобули перемоги і в жовтні 1621 р. змушені були укласти мир з поляками. П. Сагайдачний у цій битві був тяжко поранений і помер 1622 р.

Дата добавления: 2015-05-22