Гетьманування Юрія Хмельницького. Поглиблення руйнівних процесів в Українській державі

Становище Гетьманщини після смерті Б.Хмельницького. Основні напрями внутрішньої та зовнішньої політики І.Виговського. Гадяцька унія. Битва під Конотопом.

Період від смерті Б. Хмельницького до початку гетьманування І. Мазепи історики називають Руїною. Руїна характеризувалась внутрішньою боротьбою козацької старшини за владу та іноземним вторгненням в Україну. Причинами Руїни були:

-Розкол серед української еліти з питань внутрішньої та зовнішньої політики: частина орієнтувалася на Москву, частина на Річ Посполиту.

-Нездатність старшини поставити державні інтереси над особистими.

-Гострі соціальні конфлікти, небажання рядового козацтва і селянства підпорядковуватись уряду.

-Втручання у внутрішньоукраїнські справи іноземних держав.

Восени 1657 р. до влади приходить І.Виговський. У відносинах з Польщею та Росією він балансує, намагаючись зберегти автономію України. Виговський спираючись на козацьку старшину та шляхту, в які сконцентровують в своїх руках велике землеволодіння, знову повертає кріпацтво, що привело до масового невдоволення. Проти політики Виговського виступають народні маси, боротьба переростає в громадянську війну. Виговський придушує повстання у травні 1658 р. під Полтавою де загинуло 50 тис. українців. Незадоволений втручанням Росії в справи України, Виговський розпочав переговори про мир з Польщею. 16 вересня 1658 р. між Україною та Польщею було підписано Гадяцький трактат. За ним Україна в складі трьох воєводств – Брацлавського, Київського й Чернігівського під назвою великого князівства Руського – переходила до складу Речі Посполитої як рівна з Польщею і Литвою. Зберігався свій суд, грошова система, військо. Скасовувалась унія, православна церква зрівнювалася в правах з католицькою. Однак Україна позбавлялася права зовнішньополітичних зносин а козацький реєстр із 60 тисяч осіб скорочувався наполовину.

Новий союз України з Польщею, підписаний Виговським призвів до вторгнення російських військ в Україну. В червні 1659 р. відбулася битва під Конотопом між українською та російською арміями, де українці перемогли. Проти гетьмана Виговського почалося нове повстання козаків і він втікає до Польщі.

У вересні 1659 р. знову проголошує гетьманом Ю.Хмельницького. Доки в Україні тривали міжусобиці за владу, московське військо знову зайняло Лівобережжя. Не наважуючись продовжувати війну проти Москви Ю. Хмельницький приїхав на переговори з її представниками до Переяслава. Там російський уряд примусив молодого гетьмана прийняти ганебні Переяславські статті, за умовами яких обрання нового гетьмана дозволялося лише зі згоди російського уряду. Російські війська повинні розміщатися у всіх великих містах України, гетьман не мав права на зв’язки з іноземними державами. Гетьман з свого боку не міг ані призначати, ані звільняти полковників без згоди Ради старшин. Гетьман також не мав права розпочинати походи без царського дозволу: за наказом царя гетьман мав йти з усім військом, куди йому звелять. Київський митрополит попадав у підлеглість до московського патріарха. Ю. Хмельницький згадував: «Я два тижні був в’язнем; що хотіли те й робили зі мною».

В 1660 р. після невдалого російського походу на Львів Ю.Хмельницький підписує Слободищенський трактат з Польщею. Відповідно до нього Україна знову поверталася під владу Речі Посполитої на правах автономії. Найтрагічнішим наслідком цього договору став початок територіального розколу України. У січні 1663 р. Ю. Хмельницький, розуміючи, що він не тільки не зміцнив єдність держави, а й став одним з ініціаторів її територіального розмежування, зрікається гетьманської булави та йде в монастир. Отже, період з 1657 по 1663 рр. приніс жахливе спустошення українських земель, громадянську війну, розкол України на Лівобережну та Правобережну.

Дата добавления: 2015-05-22