Ремесло і торгівля

а) ремісничі професії

ОДІССЕЯ, Ш, 425–435; XVII, 382–386

425. Золотаря хтось, Лаерка, сюди хай покличе негайно, —

Щоб у телиці тієї він роги прийшов золотити.

Інші ж усі залишіться зі мною й скажіть, щоб служниці

В домі там учту скоріш готували багату і пишну,

Дрова і чистую воду несли і стільці розставляли.

430. Так він сказав, і усі почали метушитись. Телицю

З поля пригнали: прийшли з корабля рівнобокого разом

Товариші Телемаха відважного, майстер з'явився

З мідним приладдям в руках, потрібним у справі ковальській:

Кліщі міцні, і ковадло, і молот приніс він, якими

435. Золото звик оброблять...

Хто б це чужинців шукав, щоб до себе запрошувать в гості.

Крім хіба тільки таких, що для діла бувають потрібні,—

Чи ворожбитів, чи теслів, а чи лікарів від хвороби,

85. Чи піснярів божествених, щоб радість приносили співом, —

Скрізь по безкраїй землі для смертних вони є жадані.

б) зброя та її виготовлення

ІЛІАДА, XVIII, 468–482

Мовивши так, залишив він Фетиду й до кузні вернувся.

Зразу ж міхи скерував на вогонь і звелів працювати.

470. Всі вони разом—аж двадцять було їх – задихали в горна

Різноманітним диханням, що сильно вогонь роздувало,

Й допомагали то швидше кувати, а то повільніше,

Як того волив Гефест, щоб виконать працю найкраще.

Міді незламної й олова досить він в полум'я кинув,

475. Цінного золота й срібла додавши. Ковадло велике

Він приладнав до підставки ковальської міцно, в правицю,

Молот узяв величезний, тримаючи в лівій обценьки.

Приготував він насамперед щит — міцний і великий,

Гарно оздоблений всюди, ще й викував обід потрійний,

480. Ясноблискучий, та ззаду посріблений ремінь приладив.

Щит той з п'ятьох шарів шкіряних, а поверх він багато

Вирізьбив різних оздоб, до дрібниць все продумавши тонко.

ІЛІАДА, IV, 105–113; VII, 219–223; X, 255–265; XII, 287–299; XVII, 370–372; XX, 267–272

105. Зняв із плеча свого лук він, гладенько обтесаний з рогу

Дикої сарни швидкої, що сам, затаївшись в засаді,

В груди стрілою поцілив її, коли мала стрибнути

З бескиду й тут же замертво навзнак на скелю упала.

Роги над лобом у неї долонь на шістнадцять здіймались.

110. Їх, обробивши ретельно, з'єднав роготокар майстерний,

Вилощив лук і на край приладнав золотеє окільце.

Лук спорядив і, об землю обперши, його натягнув він,

Товариші ж хоробрі щитами його обступили...

Близько Еант підійшов, мов муром, надійно прикрившись

220. Мідним щитом семишкірним, що Тихій зробив для героя

Кращий поміж лимарями, а мав він у Гілі оселю.

З шкур од сімох бугаїв годованих злагодив щит він

Ясноблискучий, і восьмий ще шар був із міді на ньому...

255. Меч двоєсічний тоді віддав Фрасимед войовничий

Сину Тидея, — біля корабля той лишив свою зброю, —

Дав йому й щит і покрив йому голову щільно шоломом,

З ременю шитим, без гребеня й гриви, що зветься звичайно

Плоский шишак, — юнаки свої голови ним захищають.

260. Дав Меріон Одіссею свій лук та іще й сагайдак свій,

Дав йому меч й покрив йому голову щільно шоломом,

Шитим із шкіри, — всередині був з багатьох ремінців він

Сплетений міцно, а зверху майстерно скріплявся рясними

Низками білих зубів срібноіклого вепра, що густо

265. Бігли туди і сюди, — за підкладку була в них повстина...

Так безнастанно й каміння з обох боків сипалось густо —

То на троян, а то від троян на загони ахейські

Градом летіло каміння, аж гуркіт лунав понад валом.

290. Та не змогли б ні трояни тоді, ні осяйливий Гектор

Брами у мурі зламать чи великі запори, аж поки

Не спрямував на агреїв сина свого Сарпедона

Зевс велемудрий, як лева того на волів круторогих.

Виставив той уперед свій щит, звідусюди округлий,

295. Кутий із міді, карбований,—гарно скував його вмілий

Мідник, зсередини шкури волові приладивши щільно

Й дратвою їх золотою по мідному колу прошивши.

Щит той піднявши й списами двома потрясаючи грізно,

Кинувся так Сарпедон, наче лев...

370. Інші ж трояни та всі в наголінниках мідних ахеї

Билися вільно під небом ясним; навкруги променіло

Сонячне сяйво; ніде не видно було ні хмарини...

Не пощастило Енеєві мужньому списом могутнім

Щит той пробити: наткнувсь він на золото, божий дарунок.

Дві лиш платівки пробив він, а далі під ними лишалось

270. Ще три, бо п'ять їх усього прибив до щита кривоногий:

Зверху — дві мідні, зсередини — дві олов'яні, й між ними —

Ще й золоту — вона то й затримала спис ясеновий.

ІЛІАДА, XI,15–44

15. Голосом грізним кричав і Атрид: готуватись до бою

Воям аргівським велів і сам в мідь одягався блискучу.

Спершу приклав він до ніг своїх дужих прекрасні кнеміди

І застібнув їх на срібні пряжки, як годилося, туго.

Потім він панцир міцний одягнув на могутнії груди,

20. Дав оцей панцир йому, як гостинець, колись там Кінірас, —

Чутка велика дійшла бо до Кіпра, що саме ахеї

На кораблях вже зібрались відплисти на землю троянську,

Ось і тоді він цареві зробив цей приємний дарунок.

Чорних із синім відтінком на ньому було десять смужок,

25. Далі дванадцять із золота та з чистого олова десять.

Темно-блискучі звивались змії до самої шиї,

З кожного боку по три, наче райдуга, що на хмаринці

Сам Кроніон засвітив, як чудесне знамення для смертних.

З лівого боку свій меч причепив; на його рукоятці

30. Всюди блищали із золота цвяхи, а срібнії піхви

На золотих поясах звисали до самого долу.

Потім взяв щит бойовий свій, що міг усю постать закрити,

Гарні на ньому узори: кругом десять ободів мідних,

Далі йшли з олова білого круглі бляшки, як прикраси,

35. В центрі ж сіяла одна така бляшка, вся чорно-блискуча.

Тут, як вершина щита, красувалась жахлива Горгона,

З поглядом грізним, гидка, поруч неї і Деймос і Фобос.

Срібний був пояс під ним, на якому звивався жахливий

Сизий дракон; його три голови навкруги повертались,

40. Хоч з однієї вони піднімалися шиї угору.

Шолом на голову взяв, мав чотири він бляшки-прикраси,

З кінською гривою, зверху ж хитався на нім страшний гребінь.

Врешті два списи міцні він бере, кожен — вістря мав з міді.

Гострі обидва, а мідь їх сіяла до самого неба.

в) ювелірне мистецтво

ІЛ1АДА, II, 446–449

Серед них ясноока Афіна

Дорогоцінну егіду несла, нестаріючу й вічну,

Китиць із щирого золота сотня із неї звисала,

Сплетених гарно, і кожна з них — в гекатомбу ціною.

ІЛІАДА, XIV, 178, 180–183

Шати тоді амброзійні вона одягла, що Афіна

Виткала їй і узором красивим оздобила рясно.

180. Пряжками їх золотими на грудях вона пристебнула,

Підперезалася поясом з сотнею китиць барвистих,

В вуха проколоті вділа сережки, по троє перлинок

В кожній, мов ягідки спілі, й принадністю вся засвітилась.

ОДІССЕЯ, XVIII, 291-300

Кожен окличника по дорогії послав подарунки.

Плащ принесли Антіноєві гарний, барвисто-узорний,

Кроєм широкий, дванадцять уздовж його пряжок ясніло

З золота кутих, — при кожній гаплик був, красиво загнутий.

295. Від Евримаха також принесла пречудове намисто

З золота чистого й зерен янтарних, що сяють, як сонце.

Евридамантові слуги, мов сплетену з тутових ягід,

З темних трійчастих перлин принесли йому пару сережок.

Володареві ж Писандру, Поліктора сину, — коштовний

300. Уклад нашийний, оздобу його принесли найдорожчу.

г) будівельна справа

ІЛІАДА, VII, 435–442

435. Пагорб могильний над вогнищем, спільний для всіх, спорудили

Серед рівнини й навкруг повиводили зразу ж високі

Вежі на захист собі і їхнім човнам мореплавним.

А посередині вправлену міцно поставили браму,

Щоб через неї проїхати кінні могли колісниці.

440. Зовні, за стінами близько, ще й рів прокопали глибокий,

Довгий, широкий, а вздовж його палі міцні повбивали.

Так в своїм стані трудилися довговолосі ахеї.

ОДІССЕЯ, VII, 81–102

...Одіссей же тим часом

До Алкіноя пішов у славетні покої і серцем

Затрепетав, перед мідним порогом його зупинившись.

Все-бо, як сонце яскраве, як місячне сяйво, блищало

85. В високоверхнім стрункім Алкіноя відважного домі.

Стіни, міддю оббиті, тягнулися вправо і вліво,

Вглиб, від порога, з карнизом вгорі з темно-синьої сталі.

З золота двері зсередини в домі міцнім зачинялись,

Срібні одвірки над мідним порогом підносились струнко,

90. Срібний одвірок — вгорі й золотеє на дверях окільце.

З золота й срібла обабіч при вході собаки стояли,

Виробив їх надзвичайно майстерно Гефест кривоногий,

Щоб Алкіноєві, серцем відважному, дім пильнували, —

Пси ті безсмертні були і ніколи й не старіли навіть.

95. А від порога вглиб дому при стінах і справа, і зліва

Крісла рядами стрункими стояли; на них тонкоткані

Скрізь покривала м'які позастелено — витвір жіночий.

Знатні феаків вожді у тих кріслах звичайно сиділи,

Їли й пили — удосталь всього цілий рік тут бувало.

100. Ще й золоті юнаки там стояли на гарних підставках,

Факелів пломінь яскравий в руках вони дужих тримали,

Щоб для гостей у покоях освітлювать темряву ночі.

ОДІССЕЯ, V, 243-262

Став він дерева рубати, і вмить закипіла робота:

Двадцять дерев він зрубав, обчистив сокирою віття,

245. Гладко усе обтесавши, бруси по шнуру обрівняв він.

Свердел тим часом принесла Каліпсо, в богинях пресвітла,

Балки усі просвердлив ним і злагодив він їх докупи:

Шворнями їх позбивав та ще й закріпив їх скобами.

Розміру саме такого, яким досвідчений тесля

250. Вшир та уздовж окреслює суден вантажних основу, —

Саме таким і зробив Одіссей той пліт свій завбільшки.

Палубу зверху уклав він, рядами з боків приладнавши,

Густо підпори й дошки великі на них настеливши.

Щоглу поставив і рею на ній прикріпив для вітрила,

255. Потім стерно приладнав,щоб плотом тим зручніш керувати.

Огородив його далі він віттям вербовим навколо,

Щоб захищатись од хвиль, і гілля ще наклав для баласту.

Німфа внесла для вітрил полотна, у богинях пресвітла.

Взявся й за цю він роботу і добре упорався з нею.

260. Линви до рей прив'язав, а до низу — канати й колоди,

Й пліт свій підоймою врешті спустив він у море священне.

День аж четвертий минув, поки всю докінчив він роботу.

ОДІССЕЯ, XVIII, 264–268

„Мабуть, Евмею, це й є Одіссеїв чудовий будинок!

265. Легко-бо між багатьох його інших домів упізнати:

Все тут одне до одного. Обведене дбало подвір'я

Муром з зубцями, й тримаються міцно двійчатої брами

Двері, — нікому ніякою зброєю їх не здолати”.

ОДІССЕЯ, XXIII, 187-204

А з-поміж смертних нікому, хоча б він і в розквіті сил був,

Не пересунуть його, є-бо певні ознаки в тім ліжку,

Вміло змайстрованім,—сам я, не інший хто, все спорядив це.

190. Кущ густолистий маслини у мене стояв на подвір'ї.

Пишний, квітучий, із стовбуром грубим, немовби колона.

Спальню круг нього я став будувати, аж поки й докінчив,

Щільно клав мур з камінців та й покрівлю ізверху поставив,

Двері міцні приладнав, до одвірків їх щільно пригнавши.

195. Потім з маслини тієї верхівку відтяв густолисту.

Пень обрубав, обтесавши до кореня мідяним стругом,

Якнайстаранніше брусся я вирівняв пильно по шнуру,

Злагодив ліжку підпору і свердлом усе просвердлив я.

З цього почавши, став ліжко робити, аж поки й докінчив,

200. Золотом, сріблом оздобив його і слоновою кістю,

Ремінь воловий, у пурпур забарвлений, вздовж натягнувши.

Ось я відкрив тобі ліжка ознаки. Про те ж бо не знаю,

Жінко, чи досі там само воно, чи хто вже на інше

Місце його переніс, від оливного пня відділивши”.

д) виробництво шкіри

ІЛІАДА, XVII, 389–393

Так, наче шкуру велику з бика, наповнену жиром,

390. Людям своїм доручає господар як слід розтягнути,

Ті ж, ухопившись за неї і ставши навкруг, на всі боки

Тягнуть її, і з неї вологість виходить із жиром,

Поки від спільних зусиль поволі розтягнеться шкура.

Дата добавления: 2015-05-22