Плутарх. Перикл, 3, 7–9

3. Перикл походив з філи Акамантиди, із дему Холарха зі сла­вного по батьківській і материнській лінії дому і роду. Ксантипп, переможець варварських полководців при Мікале, одружився на Агаристі, внучці Клісфена, який вигнав Пісистратидів, хоробро здолав тиранію, дав афінянам закони і встановив державний лад, змішавши в ньому різні елементи цілком цілеспрямовано для згоди і блага громадян...

7. У молодості Перикл дуже боявся народу: він надто був схожий зовнішністю на тирана Пісистрата; його приємний голос, легкість і швидкість мови в розмові цією подібністю з Пісистратом наганяли страх на дуже старих людей. Оскільки ж він володів багатством, походив зі знатного роду й мав впливових друзів, то остерігався остракізму і тому не займався громадськими справами, однак в походах був хоробрим і шукав небезпек. Коли ж Аристид помер, Фемістокл перебував у вигнанні, а Кімона походи утримували переважно поза межами Еллади, тоді Перикл поспішно взявся за політичну діяльність. Він став на бік демократії і бідних, а не на бік багатих й аристократів всупереч своїм при­родним здібностям, аж ніяк не демократичним. Очевидно, він боявся, щоб його не запідозрили в прагненні до тиранії, а, крім того, бачив, що Кімон стоїть на боці аристократів і надзвичайно ними опікується. Тому він й заручився підтримкою народу, щоб забезпечити собі безпеку і отримати силу для боротьби з Кімоном. Відразу ж після цього Перикл змінив і весь свій спосіб життя. В місті його бачили йдучим тільки однією дорогою – на агору і в булевтерій...

8....Творів у письмовому вигляді Перикл не залишив жодних, крім народних постанов; крилатих висловів його збереглося також мало. Наприклад, він радив позбутися Егіни, як гною Пірея; він говорив, що бачить, як війна насувається зі сторони Пелопоннесу...

9....Спочатку, як сказано вище, Перикл в боротьбі зі славою Кімона прагнув здобути підтримку народу; він поступався Кімонові багатством і грошима, якими той привертав до себе бід­них: цей запрошував кожного дня злиденних громадян обідати, одягав перестарілих, зняв огорожу навколо своїх садиб, щоб, хто захоче, міг скористатися плодами. Перикл, відчуваючи себе пере­моженим, за порадою Дамоніда з Еї, став ділити громадські гро­ші, як свідчить Аристотель. Роздачею грошей на видовища, платнею за виконання судових та інших повинностей, а також різними допомогами Перикл підкупив народну масу і став кори­стуватися нею для боротьби з ареопагом, членом якого він не був, оскільки йому не випав жереб бути ні архонтом, ні царем, ні полемархом, ні фесмофетом. Ці посади здавна були виборними за жеребом, і, пройшовши їх, люди, які витримали випробування, ставали членами ареопагу. Так Перикл зі своїми прихильниками, набувши великого впливу серед народу, переміг ареопаг: більша частина судових справ була забрана в нього завдяки Ефіальтові, Кімон був вигнаний остракізмом як прихильник спартанців і ворог демократії, хоч багатством і походженням він не посту­пався нікому іншому, хоч здобував такі славні перемоги над варварами і збагатив вітчизну великою кількістю грошей і вій­ськової здобичі, як сказано в його життєписі. Такою великою була сила Перикла в народу.

Дата добавления: 2015-05-22