Інвестиційне право 1 страница

87.

Онто-филогенетические пороки эндокринной системы че­ловека.

Системе хордовых.

Основные эволюционные преобразования в эндокринной

1. Переход от диффузной эндокринной системы к высокоспециа­лизированной регуляторной системе, объединяющей железы внутренней секреции.

2. Усиление главной регуляторной и интегрирующей функция, увеличение числа секреторных клеток, появление в железах новых отделов и новых гормонов (задняя доля гипофиза, ми­нералокортикоиды появились у наземных позвоночных)

3. Смена функции (переход некоторых желез от внешней секре­ции к внутренней, от способности воспринимать световые сиг­налы к секреции гормонов)

4. Олигомеризация - соединение нескольких зачатков в крупную железистую массу (тимус, мозговое вещество надпочечников, поджелудочная железа)

5. Гетеротопия - смешение места закладки органа (щитовидная железа, гипофиз)

6. Совершенствование связи с нервной системой, формирование единой нервно-гуморальной регуляции.

1. Недоразвитие и гипофункция задней доли гипофиза.

2. Эктопия аденогипофиза (группа железистых клеток под слизи­стой оболочкой крыши полости рта).

3. Персистирование кармана Ратке (киста кармана Ратке между передней и средней долями гипофиза)

4. Щитоязычный проток - тяж клеток с полостью внутри (след гетеротопии щитовидной железы)

5. Эктопия щитовидной железы и срединные шейные свищи.

6. Срединные кисты шеи, располагающиеся по ходу движения закладок щитовидной железы.

7. Крипторхизм

8. Добавочные дольки щитовидной железы, отдельные клетки, синтезирующие тироксин на вентральной стороне глотки.

9. Гетеротопия поджелудочной железы (островки железистой ткани в стенке тонкой кишки или желудка)

1. Австралопитеки	4-1 млн лет назад	Рост: самцы 130-150 см, самки 115-130 см. Вес тела: самцы 40-50 кг, самки 30-35 кг. Характеристика мозга: объем 450-600 см^3(в среднем 500 см^3). Лобные доли небольшие. Затылочная доля самая большая, что является примитивным признаком. Строение черепа: уменьшение лицевого черепа по сравнению с мозговым. Затылочное отверстие значительно сдвинуто перед. Свод черепа низкий, лоб покатый, нос плоский, имеется надглазничный валик, подбородочный выступ отсутствует. Выраженные скуловые дуги. Зубочелюстная система: зубная дуга сходна с человеческой, параболической формы, клыки не выдаются из зубного ряда, диастем нет. Сравнительно небольшие передние зубы и крупные коренные с толстой эмалью. Характеристика скелета: двуногая походка, в кисти значительно выражено противопоставление большого пальца, что обеспечило возможность схватывать и удерживать кости, камни и др.	Жили небольшими семейными группами, занимались сбором растительной пищи, а также употребляли в пищу мясо, для чего охотились, используя природные орудия (палки, кости, камни)

2. Человек умелый	2,9-1,6 млн лет	Рост: 120-150 см. Вес тела: 50 кг. Характеристика мозга: объем 540-870 см^3 (в среднем 700 см^3). Выражена асимметрия полушарий мозга. Строение черепа: увеличен объем мозгового черепа. Лицевой отдел укорочен. Хорошо выражен нос и надбровные валики, отсутствие подбородочного выступа. Зубочелюстная система: U-образный изгиб зубной дуги, характерный для современного человека. Размеры зубов уменьшены по сравнению с австралопитеком. Характеристика скелета: расширение ногтевых фаланг - это прогрессивная черта, свидетельствует о формировании пальцевых подушечек - аппарата осязания	Они жили группами, сооружали хижины, напоминающие шалаши, охотились, делили добычу. Они первыми научились изготовлению примитивных орудий труда: а) грубое рубило (чоппер) из лавы, им пользовались для резки мяса; б) многогранники с тремя или с большим числом режущих краев; в) дискоид с острыми краями; г) скребло для обработки шкур; д) каменный молоток

3. Архантропы. Древнейшие люди	1,8 млн - 300 тыс. лет	Рост: 150-180 см. Вес тела: 50-80 кг. Характеристика мозга: объем 915-1225 см^3(в среднем 1000 см^3). Строение черепа: примитивные черты: кости черепа толстые, сильно развит надглазничный валик, очень покатый лоб, массивная нижняя челюсть, низкий свод черепа. Прогрессивные черты: увеличение объема мозговой коробки, уменьшены размеры лицевого отдела черепа. Зубочелюстная система: зубная дуга параболической формы, диастема между клыком и резцом есть или отсутствует. Характеристика скелета: кости конечностей по размерам и пропорциям аналогичны костям Homo Sapiens	Изготовление разнообразных орудий труда: рубила, кливера, скребла, острия. Планированная охота, постройка шалашей, использование огня для защиты от животных, приготовления пищи, обогрева

4. Палеоантропы. Древние люди. Человек неандертальский разумный	300-30 тыс. лет	Рост: 155-165 см (для мужчин). Вес тела: 55-70 кг. Характеристика мозга: объем 1500-1600 см^3. Качественные преобразования: развитие лобных долей, теменно-височно-затылочной подобласти - центра интеграции зрительных и слуховых сигналов. Строение черепа: череп вытянутый продольно, уплощенное темя, сплющенный затылочный отдел с костным «шиньоном», массивный надглазничный валик, высокий свод черепа, почти прямой лоб, массивная нижняя челюсть. Зубочелюстная система: зубы больших размеров, крупнее, чем у современного человека. Характеристика скелета: короткие голени относительно бедра, короткие предплечья относительно плеча, короткое туловище, ребра массивные, лопатка короткая и широкая. Основная особенность скелета - массивность. Они были коренастыми, с массивным телосложением и сильно развитой мускулатурой	Мустьерские орудия: остроконечник, скребло, нож - длинный отщеп с острым лезвием, зазубренная пилка, орудие с выемкой, возможно, использованы как копья. Возникают составные орудия - деревянные копья с кремневым наконечником. Из костей животных изготовляли ретушеры, шилья, острия. Жили в пещерах, сооружали укрытия из жердей и шкур. Добывали огонь, использовали его для обогрева, охоты, приготовления пищи. Охота составляла основную деятельность гоминид. Существовали варианты охоты: загонная, облавная. Использовались дистантные орудия: копья, дротики. Охота совмещалась с собирательством, которым занимались женщины и дети. Существовали ритуалы, культы, связанные с охотой, погребальные обряды. Неандертальцы проявляли заботу о старых и больных сородичах.

Основные стадии эволюции человека	Возраст находок	Морфофункциональная характеристика представителей	Образ жизни, орудийная деятельность
5. Неоантропы. Современный человек Кроманьонский человек	115-25 тыс. лет	Рост: 169-179,1 см. Вес тела: в среднем 68 кг. Характеристика мозга: объем в среднем 1440 см^3. Увеличены зоны синтеза сигналов, абстрактного мышления - это лобные доли и теменные отделы. Развитие нижнелобной области - зоны манипуляционной активности. Развитие центров лобной доли связано с усилением тормозных процессов. Развитие центра Брока - центра речевоспроизведения и центра Вернике - центра понимания речи. Строение черепа: большой объем черепа, отсутствие сплошного надглазничного валика, выпуклый свод черепа, высокий вертикальный лоб, выступающий вперед подбородок, крупный сосцевидный отросток височной кости, центральное положение большого затылочного отверстия в основании черепа. Череп стал короче и выше. Зубочелюстная система: крупные коренные зубы с высокими квадратными коронками. Редуцированные клыки. Характеристика скелета: S-образный изгиб позвоночного столба, короткий и широкий таз, длинная берцовая кость. Коленный сустав с плоской поверхностью. Длинные нижние конечности. Стопа имеет поперечный и продольные своды	Разработаны новые приемы в изготовлении кремневых орудий - метод ножевидных пластин, позволяющий увеличить количество изготовленных орудий из одного камня. Изготовление разнообразных орудий: ножей, скребков, пил, наконечников, сверл и т.д. Освоение новых материалов - кости и рога, дерева для изготовления игл с ушками, крючков для ловли рыбы, гарпунов, копьеметалок и лука. Оружие и способы охоты у кроманьонцев были значительно совершеннее, чем у неандертальцев, что способствовало увеличению пищевых ресурсов и росту населения. Они ловили рыбу, устраивали ловушки и западни для животных. Они жили в пещерах, строили жилища из камня или в виде шатров из шкур с опорой из костей мамонта. Кроманьонец - творец разнообразных произведений искусств: наскальные рисунки животных, человека, фигурки, вырезанные из камня, костей, бивней мамонта. Часто изображения имели ритуальный характер. О зарождении религии и вере в загробную жизнь свидетельствуют ритуальные захоронения

1. Поняття інвестиційної діяльності та її ознаки.

1. Інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

2. Інвестиційна діяльність здійснюється на основі:

інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності;

державного інвестування, у тому числі державної підтримки реалізації інвестиційних проектів відповідно до положень цього Закону, здійснюваного органами державної влади та органами влади Автономної Республіки Крим за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними
підприємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів;

інвестування, здійснюваного органами місцевого самоврядування;

іноземного інвестування, здійснюваного іноземними громадянами, юридичними особами та державами;

спільного інвестування, здійснюваного громадянами та юридичними особами України, іноземних держав.

2. Поняття, предмет та метод інвестиційного права.

Інвестиційне право є підгалуззю господарського права, що регулює господарські відносини в сфері інвестування.

Інвестиційне право має свій предмет — інвестиційні відносини, тобто суспільні економічні відносини, що складаються між суб'єктами інвестування щодо вкладення та реалізації інвестицій.

Для інвестиційного права як підгалузі господарського права притаманні ті самі методи правового регулювання, що і для господарського права:

метод автономних рішень (що передбачає можливість прийняття суб єктами інвестиційної діяльності самостійно, але в межах закону юридичне значущих рішень і обов'язок усіх інших суб єктів не перешкоджати прийняттю та виконанню цих рішень);

метод владних приписів (що передбачає право прийняття юридичне значущих рішень органом господарського керівництва, власником майна, юрисдикційним органом і обов'язок суб'єктів господарювання виконувати ці рішення);

метод координації або узгодження (що передбачає необхідність прийняття юридичне значущих рішень за згодою сторін, шляхом компромісу, як це має місце при укладенні інвестиційних договорів);

метод рекомендацій (передбачає рекомендацію з боку держави в особі компетентних органів певного порядку дій в сфері інвестиційної діяльності, що адресуються суб'єктам цієї діяльності як бажаний для суспільства варіант їхньої поведінки без обов'язку виконання рекомендацій). Отже, має місце поєднання приватно-правових (автономних рішень, координації, рекомендацій) та публічно-правових (владних приписів) методів правового регулювання. Перші забезпечують захист приватних інтересів інвесторів (право на самостійність здійснення інвестиційної діяльності, вільне — але в межах закону — використання інвестицій та вільний вибір контрагентів, розпорядження результатами інвестування на власний розсуд тощо), а другі — захист суспільних інтересів в процесі здійснення такої діяльності (законодавче закріплена необхідність дотримання технічних, радіаційних, екологічних, санітарно-гігієнічних, містобудівних, архітектурних та інших вимог під час реалізації інвестицій).

Таким чином, інвестиційне право — це підгалузь господарського права, що регулює інвестиційні господарські відносини за участю інвесторів та інших учасників інвестиційної діяльності із застосуванням методів правового регулювання, притаманних господарському праву, та базується на інвестиційному законодавстві як підгалузі господарського законодавства.

3. Поняття та система інвестиційного законодавства.

Інвестиційна діяльність як різновид господарської діяльності має свою нормативну основу – інвестиційне законодавство.

Інвестиційне законодавство – це сукупність нормативних актів, що регулюють інвестиційні відносини – щодо безпосереднього здійснення інвестиційної діяльності і щодо керівництва такою діяльністю.

Система інвестиційного законодавства – це розташування масиву інвестиційно-правових норм із урахуванням зв'язків і залежностей між ними.

Як підгалузь господарського права інвестиційне право базується на господарському законодавстві, до системи якого входять нормативні акти загальної сфери дії, що регулюють господарську діяльність (вт. ч. пов'язану з інвестуванням) і функціонування її суб'єктів незалежно від видів і сфер цієї діяльності, а саме: Конституція України, кодекси: Цивільний, Господарський процесуальний, Земельний та ін., закони України: "Про господарські товариства", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про оренду державного та комунального майна", "Про приватизацію державного майна"

Закону «Про інвестиційну діяльність» «Про режим іноземного інвестування» «Про основи містобудування» Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності Постанова КМУ Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів

4. Міжнародні договори про інвестиційну діяльність, їх сутність.

Стаття 22. Міжнародні договори Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться в законодавстві про інвестиційну діяльність України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Інцест. Договір цей термін застосовується щодо договорів, які укладаються між інвестором та іншими учасниками інвестиційної діяльності і спрямовані на реалізацію будь-яких видів і форм інвестицій з метою одержання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Єдиного порядку укладання інвестиційного договору не існує. Якщо за адмінстративно-командної економіки інвестиційні договори укладалися, як правило, на планових засадах у традиційному порядку, то в зв'язку з запровадженням в економіку України елементів ринкової системи господарювання широкого застосування набули нові форми:

• шляхом торгів (тендерів) на реалізацію майна, робіт, послуг — договір укладається з покупцем, який запропонував найвищу ціну за майно, що продається, чи роботи, послуги, що пропонуються;

• шляхом торгів (тендерів) на придбання майна, визначення виконавця робіт або послуг — договір укладається з тим продавцем або виконавем, що запропонував найнижчу ціну за майно, що необхідно придбати,чи за виконання необхідних для інвестора (замовника) робіт;

• шляхом конкурсу — договір укладається з виконавцем, який запропонував найкращий (найефективніший) спосіб виконання ';

• шляхом переговорів — укладанню основного договору передує підписання між сторонами протоколу про наміри чи передконтрактної угоди, в якій фіксуються наміри і обов'язок сторін в майбутньому укласти основний договір із заздалегідь визначеними параметрами.

Зберігся також і традиційний спосіб укладання інвестиційного договору як різновиду господарського, порядок якого регулюється Арбітражним процесуальним кодексом України (ст. 10), тобто шляхом надсилання зацікавленою стороною проекту договору майбутньому контрагенту з усіма притаманними цьому способу етапами (1 етап — розробка проекту договору та його надсилання майбутньому — потенційному контрагенту; 2 етап — розгляд одержаного проекту договору та його підписання, а якщо у майбутнього контрагента виникли розбіжності з проектом договору — то складання протоколу розбіжностей та відправлення разом з підписаним договором автору проекту протягом 20 днів з моменту отримання проекту договору; 3 — розгляд і узгодження розбіжностей, якщо останні мали місце, та передача переддоговірного спору на розгляд арбітражного суду протягом 20 днів з моменту отримання підписаного договору з протоколом розбіжностей (якщо узгодження розбіжностей не відбулося); 4 етап — судове рішення, якщо розбіжності не були врегульовані і одна зі сторін передала спір на розгляд арбітражного суду).

5. Поняття інвестицій та їх значення.

Інвестиції в перекладі з англійської означають капіталовкладення. У вітчизняному та зарубіжному законодавстві і літературі є декілька визначень інвестицій. Ми зупинимася на двох — легальному за українським законодавством і одному з доктринальних.

У ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» дається таке визначення інвестицій:

«Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект».

Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери (крім векселів); рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); майнові права інтелектуальної власності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау"); права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права; інші цінності. Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень.

А. Богатирьов визначає інвестиції ширше — як продуктивні витрати, тобто витрати, спрямовані на відтворення життя, матеріальних і духовних благ як необхідних умов життя людини в суспільстві^.

Поняття інвестиції тісно пов'язване з поняттям власності, оскільки включає також право володіння, користування та розпорядження рухомим і нерухомим майном, що вкладається в об'єкт інвестування і є результатом інвестиційної діяльності.

6. Види інвестицій.

Інвестиції можна класифікувати за різними ознаками.

1. Залежно від видів матеріальних та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти інвестиційної діяльності, розрізняють такі види інвестицій:

• інвестиції у вигляді грошових коштів у національній або іноземній валюті, що визнається конвертованою Національним банком України;

• інвестиції у вигляді цільових банківських вкладів;

• інвестиції у вигляді корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді господарських товариств та інших господарських організацій корпоративного типу);

• інвестиції у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;

• інвестиції у вигляді рухомого та нерухомого майна (будинків, споруд, устаткування та інших матеріальних цінностей) та пов'язаних з ним (цим майном) майнових прав;

• інвестиції у вигляді майнових прав, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;

• інвестиції у вигляді сукупності технічних, технологічних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків і виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих («ноу-хау»);

• інвестиції у вигляді грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, в т. ч. гарантовані першокласними банками та такі, що мають вартість у конвертованій валюті;

• інвестиції у вигляді прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів;

• інвестиції у вигляді інших цінностей відповідно до законодавства України.

2. Залежно від джерел інвестування (вітчизняні чи іноземні) розрізняють внутрішні (участь у яких беруть лише вітчизняні інвестори), зовнішні (іноземні) інвестиції (здійснюються виключно іноземними інвесторами), спільні інвестиції (за участі вітчизняних та іноземних інвесторів).

3. За методами господарювання розрізняють:

реальні інвестиції, тобто спрямовані на збільшення реального капіталу та розширення матеріального виробництва;

фінансові інвестиції — вкладення у фіктивний капітал, тобто витрати на купівлю цінних паперів.

4. Залежно від характеру участі інвестора в інвестуванні розрізняють:

прямі інвестиції (здійснюються безпосередньо інвестором, що вимагає від нього відповідної підготовки та професійних навичок);

непрямі інвестиції (здійснюється за посередництвом інших осіб — інвестиційних або фінансових посередників).

5. Залежно від періоду інвестування виділяють:

короткострокові інвестиції (строк вкладення яких не перевищує одного року);

довгострокові інвестиції (здійснення яких перевищує один рік).

6. Залежно від форм власності, на базі якої функціонує інвестор, та джерел інвестиційних коштів розрізняють:

приватні інвестиції (здійснюються фізичними особами та юридичними особами, які не належать до державної та комунальної власності, за рахунок власних або позичкових коштів);

державні інвестиції (здійснюються державними суб'єктами господарювання за рахунок державних або позичкових коштів);

комунальні інвестиції (здійснюються органами місцевого самоврядування та створеними ними організаціями за рахунок коштів місцевих бюджетів та позичкових коштів);

змішані інвестиції (здійснюються інвесторами, що функціонують на різних формах власності).

7. Об’єкти інвестування та об’єкти інвестицій та їх особливості.

Стаття 4. Об'єкти інвестиційної діяльності Об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти
власності, а також майнові права. Забороняється інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та
інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом. Інвестування та фінансування будівництва об'єктів житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також
шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов'язань за якими здійснюється шляхом передачі об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва. Інші способи фінансування будівництва таких об'єктів визначаються виключно законами.

Залежно від об'єктів інвестування розрізняють такі форми інвестиційної діяльності:

а) інноваційна діяльність — така форма інвестиційної діяльності, що здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво та соціальну сферу, включаючи:

• випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки та технологій;

• прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;

• реалізацію довгострокових науково-технічних програм з великими строками окупності витрат;

• фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил;

• розробку та впровадження нової, ресурсозберігаючої технології, призначеної для поліпшення соціального й екологічного становища;

б) капітальне будівництво — інвестиційна діяльність, що здійснюється з метою створення нових і відтворення діючих основних фондів, в які вкладаються кошти;

в) лізинг — довгострокова оренда устаткування, машин, споруд виробничого призначення (з поєднанням елементів відносин купівлі-продажу, доручення, кредиту) як особлива форма інвестування в основні фонди, що дозволяє підприємцям-лізингоодержувачам використовувати необхідне устаткування, машини, споруди без капітальних витрат на їхнє придбання;

г) корпоративна (в т. ч. акціонерна) форма інвестування — вкладення коштів в акції підприємств, що мають форму акціонерних товариств, і в статутні фонди (майно) інших підприємницьких організацій корпоративного типу; залежно від господарського результату корпоративної форми інвестування розрізняють такі її види:

портфельне інвестування — вкладення коштів у незначні за обсягом (від 1—5 до 10% статутного фонду) пакетів акцій з метою отримання дивідендів; як правило, так званий портфельний інвестор, вкладає інвестиції в кілька, чи значну кількість підприємств, страхуючи себе від великих збитків, які можуть бути спричинені негараздами в роботі котрогось з таких підприємств;

фінансове інвестування — придбання значних за розміром (від 10 до 40% статутного фонду) підприємств з метою перепродажу їх стратегічним інвесторам, якщо вартість акцій досягне максимальної межі;

стратегічне інвестування — вкладення коштів у придбання контрольного пакету акцій чи цілісного майнового комплекса підприємства з метою здійснення над ним контроля і отримання максимального прибутку від діяльності такого підприємства.

8. Інноваційна діяльність (поняття та ознаки).

Стаття 3. Інноваційна діяльність ЗУ про інвест діяльність 1. Інноваційною діяльністю є сукупність заходів, спрямованих на створення, впровадження, поширення та реалізацію інновацій відповідно до Закону України "Про інноваційну діяльність" (40-15) з метою отримання комерційного та/або соціального ефекту, які здійснюються шляхом реалізації інвестицій, вкладених в
об'єкти інноваційної діяльності. Стаття 12. Інноваційний проект 1. Інноваційним визнається проект, яким передбачаються розробка, виробництво і реалізація інноваційного продукту і (або) інноваційної продукції, що відповідають вимогам статей 14 і 15 цього Закону. 2. Передбачена цим Законом державна підтримка реалізації
інноваційного проекту надається за умови його державної реєстрації. 3. Державна реєстрація інноваційного проекту здійснюється за ініціативою суб'єкта інноваційної діяльності відповідно до положень статті 13 цього Закону. Стаття 13. Державна реєстрація інноваційних проектів 1. Державна реєстрація інноваційних проектів здійснюється у порядку (1474-2003-п), визначеному Кабінетом Міністрів України. 2. Державну реєстрацію інноваційних проектів здійснює, за поданням суб'єктів інноваційної діяльності, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності. Цей орган веде Державний реєстр інноваційних проектів. 3. Необхідною умовою занесення проекту до Державного реєстру інноваційних проектів є його кваліфікування. Для кваліфікування інноваційних проектів спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності визначає окремий підрозділ (далі - Установа). 4. Установа може мати регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі. 5. Установа для кваліфікування інноваційних проектів організує проведення експертизи прийнятих до розгляду проектів. Експертиза при кваліфікуванні інноваційних проектів виконується за рахунок коштів суб'єктів інноваційної діяльності, які заявляють проекти на державну реєстрацію, і відповідно до Закону України
"Про наукову і науково-технічну експертизу" (51/95-ВР). 6. Проекти, що визнані за результатами експертизи інноваційними, заносяться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності до Державного реєстру інноваційних проектів. Інноваційні проекти з пріоритетних напрямів інноваційної діяльності визнаються Установою пріоритетними інноваційними проектами. 7. Інформація про занесення інноваційного проекту до Державного реєстру інноваційних проектів публікується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності у його бюлетені. 8. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності видає суб'єкту інноваційної діяльності свідоцтво про державну реєстрацію інноваційного проекту. Форма свідоцтва (1474-2003-п) затверджується Кабінетом Міністрів України. 9. Свідоцтво про державну реєстрацію інноваційного проекту є чинним протягом семи років від дати його видачі. Після завершення цього строку державна реєстрація інноваційного проекту і відповідний запис у Державному реєстрі інноваційних проектів анулюються. Інформація про це публікується спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності у його бюлетені. 10. Державна реєстрація інноваційного проекту не передбачає будь-яких зобов'язань щодо бюджетного кредитування його виконання чи іншої державної інансової підтримки. 11. Строк розгляду Установою проекту, поданого для державної реєстрації як інноваційного, не повинен перевищувати шість місяців від дати його прийняття. 12. Особливості експертизи і державної реєстрації інноваційних проектів, на які поширюються положення Закону України "Про державну таємницю" (3855-12), визначаються спеціальним Положенням. 13. У разі незгоди суб'єкта інноваційної діяльності чи будь-якої іншої фізичної або юридичної особи з рішенням щодо кваліфікації інноваційного проекту і (або) з його державною реєстрацією ці акти можуть бути оскаржені до суду (господарського
суду). 14. Установа несе відповідальність за повноту і достовірність
експертизи і за збереження конфіденційної інформації, пов'язаної з інноваційними проектами. 15. Неправомірні кваліфікація і державна реєстрація проекту як інноваційного тягнуть за собою відповідальність згідно із законом. 16. Правопорушеннями при кваліфікуванні і державній реєстрації інноваційних проектів вважаються: а) прийняття рішення про кваліфікування інноваційного проекту і його державну реєстрацію без проведення експертизи; б) фальсифікація висновків експертизи; в) вчинення дій, що перешкоджають проведенню експертизи; г) умисне примушування або створення для експертів чи експертних комісій обставин, які зумовлюють необ'єктивне проведення експертизи; д) переслідування експертів за підготовлені ними висновки, несприятливі для тієї чи іншої особи чи організації; е) залучення до експертизи посадових осіб та фахівців,безпосередньо заінтересованих у результатах експертизи; є) розголошення конфіденційної інформації, пов'язаної з розглядуваними інноваційними проектами. Стаття 14. Інноваційний продукт 1. Інноваційний продукт є результатом виконання інноваційного проекту і науково-дослідною і (або) дослідно-конструкторською розробкою нової технології (в тому числі - інформаційної) чи продукції з виготовленням експериментального зразка чи дослідної партії і відповідає таким вимогам: а) він є реалізацією (впровадженням) об'єкта інтелектуальної власності винаходу, корисної моделі, промислового зразка, топографії інтегральної мікросхеми, селекційного досягнення тощо), на які виробник продукту має державні охоронні документи (патенти, свідоцтва) чи одержані від власників цих об'єктів інтелектуальної
власності ліцензії, або реалізацією (впровадженням) відкриттів. При цьому використаний об'єкт інтелектуальної власності має бути визначальним для даного продукту; б) розробка продукту підвищує вітчизняний науково-технічний і технологічний рівень; в) в Україні цей продукт вироблено (буде вироблено) вперше, або якщо не вперше, то порівняно з іншим аналогічним продуктом,представленим на ринку, він є конкурентоздатним і має суттєво вищі техніко-економічні показники. 2. Рішення про кваліфікування продукту інноваційним приймає Установа чи її регіональне відділення за результатами експертизи. Стаття 15. Інноваційна продукція 1. Інноваційною може бути визнана продукція, яка відповідає таким вимогам:
а) вона є результатом виконання інноваційного проекту; б) така продукція виробляється (буде вироблена) в Україні
вперше, або якщо не вперше, то порівняно з іншою аналогічною продукцією, представленою на ринку, є конкурентоздатною і має суттєво вищі техніко-економічні показники. 2. Інноваційна продукція може бути результатом тиражування чи застосування інноваційного продукту. 3. Інноваційною продукцією може бути визнано інноваційний продукт, якщо він не призначений для тиражування. 4. Рішення про кваліфікування продукції інноваційною приймає
Установа чи її регіональне відділення за результатами експертизи. Стаття 16. Інноваційні підприємства 1. Інноваційним підприємством визнається підприємство (об'єднання підприємств) будь-якої форми власності, якщо більше ніж 70 відсотків обсягу його продукції (у грошовому вимірі) за звітний податковий період є інноваційні продукти і (або) інноваційна продукція. 2. Інноваційне підприємство може функціонувати у вигляді інноваційного центру, бізнес-інкубатора, технополісу, технопарку тощо.

Отже, основними ознаками інноваційної діяльності слід визнати такі:

Дата добавления: 2015-05-07