Фізичні особи не можуть бути учасниками венчурних КІФ та ПІФ, а також, недиверсифікованих ПІФ. 1 страница

Отже, інвестиції -- це по-перше, речі, цінні папери, грошові кошти, результати інтелектуальної діяльності та майнові права. По-друге, ознакою іноземних інвестицій є їх вкладення в об'єкти інвестиційної діяльності з метою одержання прибутку (доходу) або досягнення соціального ефекту.

22. Порядок проведення реєстрації іноземних інвестицій.

Хоч іноземне інвестування в Україні здійснюєтся без спеціального дозволу, однак для надання іноземним інвестиціям відповідного режиму передбачається їх державна реєстрація. Така реєстрація здійснюється згідно із Стаття 13. ЗУ про режим іноз інвестув. Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється Урядом Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями протягом трьох робочих днів після фактичного їх внесення у порядку (928-96-п), що визначається Кабінетом Міністрів України. Незареєстровані іноземні інвестиції не дають права на одержання пільг та гарантій, передбачених цим Законом.

Для державної реєстрації іноземних інвестицій іноземний інвестор або уповноважена ним в установленому порядку особа (далі — заявник) подає органу державної реєстрації такі документи:

•інформаційне повідомлення встановленої форми про внесення іноземної інвестиції у трьох примірниках з відміткою державної податкової інспекції за місцем здійснення інвестиції про її фактичне внесення;

• документи, що підтверджують форму здійснення іноземної інвестиції (установчі документи, договори (контракти) про виробничу кооперацію, спільне виробництво та інші види спільної інвестиційної діяльності, концесійні договори тощо);

• документи, що підтверджують вартість іноземної інвестиції•документ, що свідчить про внесення заявником плати за реєстрацію

Орган державної реєстрації: фіксує дату надходження документів у журналі обліку державної реєстрації внесених іноземних інвестицій; протягом трьох робочих днів, починаючи з цієї дати, розглядає подані документи; приймає рішення про реєстрацію іноземної інвестиції чи про відмову в ній.

Державна реєстрація іноземної інвестиції здійснюється шляхом присвоєння інформаційному повідомленню про внесення іноземної інвестиції реєстраційного номера, який на усіх трьох примірниках засвідчується підписом посадової особи та скріплюється печаткою органу державної реєстрації.

Перший примірник інформаційного повідомлення повертається заявникові як підтвердження факту державної реєстрації іноземної інвестиції, другий — надсилається поштовим відправленням Мінфіну України в день здійснення реєстрації іноземної інвестиції, третій — залишається в органі, що здійснив її реєстрацію.

Стаття 14. Відмова в державній реєстрації іноземних інвестицій Відмова в державній реєстрації іноземних інвестицій можлива лише у разі порушення встановленого порядку реєстрації. Відмова з мотивів її недоцільності не допускається.

Відмова в державній реєстрації іноземних інвестицій повинна бути оформлена письмово із зазначенням мотивів відмови і може бути оскаржена у судовому порядку.
За державну реєстрацію іноземної інвестиції справляється плата у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день здійснення реєстрації іноземної інвестиції. При цьому кошти, одержані за реєстрацію іноземної інвестиції, перераховуються до республіканського (Автономної Республіки Крим), обласних, Київського та Севастопольського міських бюджетів (50 відсотків) і до Державного бюджету України (50 відсотків).

У разі відмови у реєстрації кошти, сплачені за реєстрацію іноземних інвестицій, заявникові не повертаються.

Додаткові обсяги іноземних інвестицій після їх фактичного внесення також підлягають державній реєстрації відповідно до зазначеного Положення.

Державна реєстрація іноземної інвестиції діє протягом усього періоду функціонування інвестиції. В разі повної чи часткової репатріації іноземної інвестиції за кордон іноземний інвестор або уповноважена ним особа повинні повідомити про це відповідний орган державної реєстрації, про що останнім робиться відмітка на інформаційному повідомленні та відповідний запис у журналі обліку державної реєстрації внесених іноземних інвестицій.

Інформаційне повідомлення із зазначеною відміткою подається відповідним органам, установам у разі вивезення (переказу) іноземної інвестиції за кордон відповідно до законодавства.

Інформацію про зареєстровані іноземні інвестиції та репатріацію іноземних інвестицій за кордон органи державної реєстрації щоквартально надають Мінфіну України та Мінстату України за встановленими ними формами.

Стаття 15. Статистична звітність про іноземні інвестиції Органи, які здійснюють державну реєстрацію іноземних інвестицій, підприємства з іноземними інвестиціями, податкові та митні органи та установи банків подають відповідно до встановлених форм та термінів статистичну звітність про здійснення іноземних інвестицій.

23. Поняття та правове становище підприємств з іноземними інвестиціями.

Ст. 2 ЗУ про режим іноз інвестув%

підприємство з іноземними інвестиціями - підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному капіталі якого, за його наявності, становить не менше 10 відсотків. Така організація набуває статусу підприємства з іноземними нвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на її баланс.

Характерні ознаки

Спеціальне нормативно-правове регулювання: ГК, Закон України "Про режим іноземного інвестування": Положення про порядок державної реє­страції іноземних інвестицій", затв. постановою КМУ "

Підприємство корпоративного типу за участю вітчизняних суб'єктів господарювання чи грома­дян (резидентів) та іноземного інвестора/інвесторів (ними можуть бути: іноземні громадяни, особи без громадянства, що не мають постійного місце проживання в Україні, юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншої держави, міжнародні організації, інші держави)

Наявність в статутному фонді підприємства іноземної інвестиції у визначених законом формах (види та форми таких інвестицій визначаються ст. 2. 16 Закону "Про режим іноземного інвестування", ст. 391,392 ГК) та розмірі (не менше 10% розміру цього фонду)

Створення такого підприємства може відбуватися шляхом заснування (при цьому принаймні одним із засновників має бути іноземний інвестор), а також у разі внесення його учасником- - іноземним інвестором іноземної інвестиції у вже створене підприємство; набуття підприєм­ством статусу ПІІ пов'язується не з моментом його державної реєстрації, а з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс

Спеціальні вимоги до установчих документів підприємства з іноземними інвестиціями; крім відомостей, передбачених законодавством України для відповідних організаційно-правових форм підприємств, вони також повинні містити відомості про державну належність засновни­ків підприємства з іноземними інвестиціями, відомості про розмір іноземної інвестиції, оціне­ної в іноземній валюті та національній валюті України за домовленістю сторін на основі цін міжнародних ринків або ринку України за курсом НБУ

Стаття 18. ЗУ про режим іноз. Інцест. Обкладення митом Майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом. При цьому митні органи здійснюють пропуск такого майна на територію України на підставі виданого підприємством простого векселя на суму мита з відстроченням платежу не більш як на 30 календарних днів з дня оформлення ввізної вантажної митної декларації. Вексель погашається і ввізне мито не справляється, якщо у період, на який дається відстрочення платежу, зазначене майно зараховане на баланс підприємства і податковою інспекцією за місцезнаходженням підприємства зроблена відмітка про це на примірнику векселя. Порядок видачі, обліку і погашення векселів встановлюється Кабінетом Міністрів України. Якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що було ввезене в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу зазначеного підприємства, відчужується, у тому числі у зв'язку з припиненням діяльності цього підприємства (крім
вивезення іноземної інвестиції за кордон), підприємство з іноземними інвестиціями сплачує ввізне мито, яке обчислюється виходячи з митної вартості цього майна, перерахованої у валюту України за офіційним курсом валюти України, визначеним
Національним банком України на день здійснення відчуження майна. Стаття 19. Умови реалізації продукції (робіт, послуг) Підприємство з іноземними інвестиціями самостійно визначає
умови реалізації продукції (робіт, послуг), включаючи ціну на них, якщо інше не передбачено законодавством України. Продукція підприємств з іноземними інвестиціями не підлягає ліцензуванню і квотуванню за умови її сертифікації як продукції власного виробництва у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Вивезення товарів, на які поширюється спеціальний режим експорту, здійснюється відповідно до законодавства України. Стаття 20. Оподаткування Підприємства з іноземними інвестиціями сплачують податки відповідно до законодавства України.

24. Дочірнє підприємство як форма іноземного інвестування.

Дочірнє підприємство (ДочП, ДчП) — юридична особа, створена іншою юридичною особою як єдиним учасником. Відмінність дочірніх підприємств від деяких видів господарських товариств, які також можуть бути створені юридичною особою-єдиним засновником, полягає в тому, що закон не висуває вимог до мінімального розміру статутного капіталу дочірнього підприємства. Структура корпоративного управління і режим майна дочірнього підприємства визначаються його засновником на власний розсуд.

Підприємства з іноземними інвестиціями мають право бути засновниками дочірніх підприємств, створювати філії і представництва на території України і за її межами з додержанням вимог законодавства України та законодавства відповідних держав.

дочірнє підприємство — це підприємство (господарюючий суб'єкт), створене іншим підприємством, яке називається материнським. Воно має статус унітарної юридичної особи і здійснює частину основних господарських функцій материнського підприємства.
Дочірні підприємства діють на підставі і в межах, визначених статутом, який затверджується материнським підприємством. Вони діють у господарському обороті від свого імені. Дляздійснення своєї господарської діяльності дочірнє підприємство наділяється майном, що утворює його статутний фонд. Материнське підприємство не несе відповідальності за дочірнє підприємство, а останнє за материнське, якщо інше не встановлене його статутом.

Необхідно більш детально зазначити риси дочірнього підприємства:

1. легітимність існування в якості суб’єкта господарювання (державна реєстрація);

2. створюється іншою одною юридичною особою (а не фізичною особою). Якщо материнське підприємство є товариством, що засноване у порядку статті 83 Цивільного кодексу однією особою, то, на мою думку в даний момент, дочірньому підприємству передаються активи все ж таки материнського підприємства, а не фізичної особи засновника. В іншому випадку мова може йти про створення фізичною особою незалежних одне від другого підприємств будь-якої кількості. Крім того, материнське підприємство є єдиним засновником і власником дочірнього підприємства. В даному випадку мається на увазі, що підприємство, створене декількома особами буде корпоративним підприємством, з простою або вирішальною залежністю;

3. здійснює комерційне господарювання (орієнтоване на отримання прибутку);

4. являється самостійним суб’єктом господарювання (за виключенням ситуацій, коли материнське підприємство здійснює контроль та керівництво);

5. являється юридичною особою (має певну організаційну єдність, майнову відокремленість, несе відповідальність за результати господарювання);

6. має в наявності господарські права та обов’язки;

7. має певний характер відносин між засновником та саме дочірнім підприємством: порядок створення, реорганізації, ліквідації, управління, розподілу одержаних прибутків, можливі джерела фінансування діяльності дочірнього підприємства визначається материнським підприємством.

8. майнову відповідальність по зобов'язаннях дочірнє підприємство несе самостійно за деякими виключеннями: А) Якщо з вини контролюючого підприємства дочірнім підприємством було укладено (здійснено) невигідні для нього угоди або операції, то контролююче підприємство повинно компенсувати завдані дочірньому підприємству збитки. Б) Якщо дочірнє підприємство з вини контролюючого підприємства опиниться у стані неплатоспроможності і буде визнано банкрутом, то субсидіарну відповідальність перед кредиторами дочірнього підприємства нестиме контролююче підприємство (126 стаття Господарського кодексу України)

Перша точка зору полягає у визначенні дочірнього підприємства, як підприємства, що перебуває під контролем материнського, тобто у випадках існування залежності від іншого підприємства [4, 5]. Контроль у цьому випадку передбачає, що материнська компанія прямо або через дочірні компанії володіє 50% або більшою часткою капіталу компанії.

25. Захист та гарантії прав інвесторів.

Стаття 18. ЗУ про інцест. Ді-ть Гарантії прав суб'єктів інвестиційної діяльності 1. Держава гарантує стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності, додержання прав і законних інтересів її суб'єктів. Умови договорів, укладених між суб'єктами інвестиційної діяльності, зберігають свою чинність на весь строк дії цих договорів і у випадках, коли після їх укладення законодавством (крім податкового, митного та валютного законодавства, а також законодавства з питань ліцензування певних видів господарської
діяльності) встановлено умови, що погіршують становище суб'єктів або обмежують їх права, якщо вони не дійшли згоди про зміну умов договору. 2. Державні органи та їх посадові особи не мають права втручатися в діяльність суб'єктів інвестиційної діяльності, крім випадків, коли таке втручання допускається чинним законодавством і здійснюється в межах компетенції цих органів та посадових осіб. Ніхто не має права обмежувати права інвесторів у виборі об'єктів інвестування, за винятком випадків, передбачених цим Законом. У разі прийняття державними або іншими органами актів, що порушують права інвесторів і учасників інвестиційної діяльності, збитки, завдані суб'єктам інвестиційної діяльності, підлягають відшкодуванню у повному обсязі цими органами. Спори про відшкодування збитків розв'язуються судом. Стаття 19. Захист інвестицій 1. Захист інвестицій - це комплекс організаційних, технічних
та правових заходів, спрямованих на створення умов, які сприяють збереженню інвестицій, досягненню цілі внесення інвестицій, ефективній діяльності об'єктів інвестування та реінвестування, захисту законних прав та інтересів інвесторів, у тому числі права на отримання прибутку (доходу) від інвестицій. Держава гарантує захист інвестицій незалежно від форм власності, а також іноземних інвестицій. Захист інвестицій забезпечується законодавством України, а також міжнародними договорами України. Інвесторам, у тому числі іноземним, забезпечується рівноправний режим, що виключає застосування
заходів дискримінаційного характеру, які могли б перешкодити управлінню інвестиціями, їх використанню та ліквідації, а також передбачаються умови і порядок вивозу вкладених цінностей і результатів інвестицій. З метою забезпечення сприятливого та стабільного інвестиційного режиму держава встановлює державні гарантії захисту інвестицій. Державні гарантії захисту інвестицій - це система правових норм, які спрямовані на захист інвестицій та не стосуються питань фінансово-господарської діяльності учасників інвестиційної діяльності та сплати ними податків, зборів (обов'язкових платежів). Державні гарантії захисту інвестицій не можуть бути
скасовані або звужені стосовно інвестицій, здійснених у період дії цих гарантій. 2. Інвестиції не можуть бути безоплатно націоналізовані, реквізовані або до них не можуть бути застосовані заходи, тотожні за наслідками. Такі заходи можуть застосовуватися лише на основі законодавчих актів України з відшкодуванням інвестору в повному обсязі збитків, заподіяних у зв'язку з припиненням інвестиційної
діяльності. Порядок відшкодування збитків інвестору визначається в зазначених актах. Внесені або придбані інвесторами цільові банківські вклади, акції та інші цінні папери, платежі за набуте майно або за орендні права у разі вилучення відповідно до законодавчих актів України відшкодовуються інвесторам, за винятком сум, що виявилися використаними або втраченими в результаті дій самих інвесторів або
вчинених за їх участю. 3. Спори, що виникають в результаті здійснення інвестиційної діяльності, розглядаються відповідно судом або третейським судом. 4. Інвестиції можуть, а у випадках, передбачених законодавством, мають бути застраховані.

26. Поняття спільного (корпоративного) інвестування і його ознаки.

Корпоративна (в т. ч. акціонерна) форма інвестування — це вкладення коштів в акції підприємств що мають форму акціонерних товариств, і в статутні фонди (майно) інших підприємницьких організацій корпоративного типу. До таких організацій належать: господарські товариства (акціонерне, з обмеженою відповідальністю, з додатковою відповідальністю, повне товариство і командитне товариство), виробничий кооператив, господарські об'єднання, промислово-фінансові групи. Кожна з цих господарських організацій має свої специфічні риси, що обумовлюють особливості інвестування до статутних фондів (майна) таких товариств.

Відповідно до Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15.03.2001 інститут спільного інвестування (далі - ІСІ) - корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд, який провадить діяльність, пов'язану з об'єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість.

Ознаки:

- Інвесторами при здійсненні корпоративного інвестування є Ф., Ю.ЩО., держава чи територіальна громада, які приймають рішення про створення корпоративного інвестиційного фонду або розміщення матеріальних чи нематеріальних цінностей до статутного капіталу вже існуючого корпоративного інвестиційного фонду

- - реципієнтом у корпоративному інвестування є корпоративний інцест. Фонд, який є емітентом акцій

- - О. корпор. Інвестування є корпоративні права та майно, у тому числі статутний капітал.

Державний контроль у сфері спільного інвестування здійснюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку та іншими державними органами в межах їх повноважень з метою дотримання законодавства та захисту прав інвесторів.

Спільне інвестування – інвестування, яке здійснюється декількома інвесторами в один об’єкт.

Ознки:

- Сукупність практичних дій громадян, Ю.О. та Д по реалізації інвестицій не пов’язаній зі створенням Ю.О. для досягнення спільної мети.

- - мета – розміщення інвестицій та отримання прибутку від використання майна, майнових прав та інших цінностей.

- Спільна інцест ді-ть для досягнення поставленої мети потребує від учасників читкої організації. (пайові інвестиційні фонди)

Закон УкраїниПро інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)

Відповідно до Закону корпоративний інвестиційний фонд це ІСІ, який створюється у формі відкритого акціонерного товариства і провадить виключно діяльність із спільного інвестування. Закон встановлює особливості створення корпоративного інвестиційного фонду, його документи, вимоги до статутного фонду (капіталу), порядку діяльності і обмеження діяльності корпоративного інвестиційного фонду, органів управління.

Відповідно до Закону пайовий інвестиційний фонд це активи, що належать інвесторам на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності.

Грошові кошти корпоративного інвестиційного фонду зараховуються на його рахунок у банку відповідно до умов договору про обслуговування ІСІ.

Грошові кошти пайового інвестиційного фонду зараховуються на окремий рахунок компанії з управління активами у банку окремо від власних коштів компанії з управління активами, коштів інших пайових інвестиційних фондів та відповідно до умов договору про обслуговування ІСІ.

Відмежування:

- При корпор інвестув. Інвестор самостійно приймає рішення про розміщення грошових коштів та інших цінностей, що не можна сказати про спільне інвестув

- Витрати і збитки при корпр інцест. Несуть тільки в межах належним їм акціях, а при спльному – відшкодовуються зі спльного майна учасників

- Цінним папером при корп.. є акції, а при спільн. –інвестиційні сертифікати

- Спілне- має спільну мету.

27. Поняття та ознаки інституту спільного інвестування.

Інститути спільного інвестування (ІСІ) - це нова для українського інвестора можливість вкладення своїх заощаджень з метою їхнього примноження. ІСІ – це інвестиційні фонди, в яких акумулюються кошти інвесторів для подальшого отримання прибутку через вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість.

В Україні до ІСІ належать пайові та корпоративні інвестиційні фонди.

Пайові інвестиційні фонди (ПІФ) - це активи, що належать інвесторам на правах спільної часткової власності та перебувають в управлінні компанії з управління активами (КУА) і обліковуються окремо від результатів її господарської діяльності.

Пайовий інвестиційний фонд:

• Не є юридичною особою, створюється КУА шляхом продажу (розміщення) інвесторам випущених нею інвестиційних сертифікатів Фонду;

• При підписанні договорів купівлі або продажу активів фонду, КУА діє від свого імені;
• КУА веде облік результатів діяльності фонду окремо від власної господарської діяльності та інших ІСІ;

• Мінімальний обсяг активів - 1 250 мінімальних заробітних плат (на 01.10.2007 р. - 575 000 грн.).

Корпоративні інвестиційні фонди (КІФ) - це юридичні особи, які створюються у формі відкритого акціонерного товариства, і проводять діяльність виключно із спільного інвестування.

Корпоративний інвестиційний фонд:

• Юридична особа у формі відкритого акціонерного товариства (ВАТ);
• Статутний капітал фонду формується за рахунок грошових коштів, державних цінних паперів та цінних паперів інших емітентів, допущених до торгів на фондовій біржі або торгово-інформаційній системі та об’єктів нерухомості, збільшення статутного капіталу здійснюється виключно за рахунок грошових коштів;

• Не менше 70% середньорічної вартості активів повинно інвестуватися у цінні папери;
• Може випускати і розміщувати (бути емітентом) тільки акції, може залучати кредити (позики), обсяг яких не перевищує 10% вартості активів фонду, і лише для викупу розміщених акцій фонду

• Управління фондом (відповідно, його активами) здійснює КУА на підставі договору, органи управління фонду (такі, як у ВАТ) – загальні збори акціонерів та наглядова (спостережна) рада

Залежно від порядку здійснення діяльності ІСІ поділяються на три типи:

Відкриті – цінні папери такого фонду продаються та купуються інвесторами у будь-який час.

Інтервальні – цінні папери такого фонду можуть бути продані інвестору у будь-який час, а їхній викуп здійснюється на вимогу інвестора лише впродовж обумовленого у проспекті емісії терміну (інтервалу). Згідно закону такий інтервал повинен бути оголошений хоча б раз на рік

Закриті – цінні папери такого фонду розміщуються у терміни, визначені проспектом емісії, вільно обертаються на ринку цінних паперів. Викупити цінні папери такого фонду можна після закінчення терміну дії. Фонд зобов’язаний викупити свої цінні папери після закінчення терміну дії Фонду.

ІСІ можуть бути строковими або безстроковими.

Строковий ІСІ – створюється на певний строк, зазначений у проспекті емісії цінних паперів цього ІСІ, після закінчення якого ІСІ припиняє свою діяльність.

Безстроковий ІСІ – створюється на невизначений строк.

ІСІ закритого типу може бути лише строковим.

ІСІ також поділяються на два види:

Диверсифіковані ІСІ – інвестиційні фонди, активи яких можна інвестувати в обмежене коло інструментів ринку капіталів, відповідно до встановлених законодавством нормативів.

Недиверсифіковані ІСІ – інвестиційні фонди, щодо яких не існує жорстких вимог диверсифікації активів. Вони можуть здійснювати інвестиції у цінні папери, об’єкти нерухомості, корпоративні права, тощо.

Відкриті та інтервальні ІСІ – можуть бути лише диверсифікованими.

Існують ще венчурні інвестиційні фонди - це корпоративні або пайові недиверсифіковані інвестиційні фонди, активи яких більше, ніж на 50 % можуть складатися з корпоративних прав і цінних паперів, які не торгуються на фондових біржах. Ці фонди здійснюють виключно приватне розміщення емітованих ними цінних паперів, і провадять досить ризиковану інвестиційну стратегію, зокрема в інноваційні проекти.

28. Типи інститутів спільного інвестування.

Стаття 4. ЗУ про ынститути спыльного ынвестуванняКласифікація інститутів спільного інвестування ІСІ залежно від порядку здійснення його діяльності може бути відкритого, інтервального, закритого типу ІСІ належить до відкритого типу, якщо він (або компанія з управління його активами) бере на себе зобов'язання здійснювати у будь-який час на вимогу інвесторів викуп цінних паперів,емітованих цим ІСІ (або компанією з управління його активами). ІСІ належить до інтервального типу, якщо він (або компанія з управління його активами) бере на себе зобов'язання здійснювати на вимогу інвесторів викуп цінних паперів, емітованих цим ІСІ (або компанією з управління його активами) протягом обумовленого у проспекті емісії строку (інтервалу). Проспект емісії ІСІ
інтервального типу повинен передбачати порядок визначення дати початку та закінчення інтервалу, періодичність інтервалу (не рідше одного разу на рік та не частіше одного разу в квартал), тривалість інтервалу (не менше десяти робочих днів протягом року та не менше одного робочого дня протягом кожного інтервалу).
ІСІ належить до закритого типу, якщо він (або компанія з управління його активами) не бере на себе зобов'язань щодо викупу цінних паперів, емітованих цим ІСІ (або компанією з управління його активами) до моменту його припинення.

29. Поняття та ознаки корпоративного інвестиційного фонду

Корпоративний інвестиційний фонд (КІФ) - це ІСІ, який створюється у вигляді відкритого акціонерного товариства і здійснює діяльність виключно зі спільного інвестування. Цей фонд здійснює свою діяльність на підставі свого статуту (як акціонерне товариство) і регламенту. Корпоративний інвестиційний фонд може бути відкритим, інтервальним або закритим. Також він може бути диверсифікованим і недіверсіфіцірованньм.

Органами управління фонду є:

· Загальні збори акціонерів.

· Наглядова рада.

Встановлені законодавством і статутом, повноваження загальних зборів не можуть передаватися наглядовій раді. Варто звернути увагу, що не передбачено утворення ревізійної комісії, отже, ці функції виконує наглядова рада.

Регламент корпоративного інвестиційного фонду затверджується засновниками фонду. Зміни в регламенті затверджуються загальними зборами акціонерів. Регламент та зміни до нього підлягають реєстрації в Комісії.

Корпоративні фонди випускають тільки прості іменні акції. Розмір початкового статутного фонду (капіталу), що сплачується засновниками до реєстрації фонду в реєстрі ІСІ, повинен бути не менше ніж це встановлено для відкритих акціонерних товариств (1250 мінімальних заробітних плат). Протягом 6 місяців з моменту реєстрації фонду не менше 70% вартості активів, акумульованих фондом, повинні бути вкладені в цінні папери. Тільки після цього фонд може здійснювати свою діяльність. Управління активами фонду здійснюється спеціальною компанією з управління активами. Корпоративний інвестиційний фонд не має права відмовлятися від викупу власних акцій.

Інвестори можуть придбавати акції тільки за грошові кошти. Фонд не має права розміщувати свої акції за ціною, яка нижче номінальної вартості і нижче вартості чистих активів корпоративного інвестиційного фонду в розрахунку на одну акцію.

Корпоративний інвестиційний фонд повинен ліквідуватися, якщо внаслідок викупу ним акцій вартість його активів стає менше початкового статутного фонду (капіталу). Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку може в ряді випадків порушувати в судовому порядку питання про ліквідацію фонду, тобто сама Комісія не може прийняти рішення про ліквідацію фонду. З моменту прийняття рішення про ліквідацію фонду йому забороняється розміщувати та викуповувати свої акції.

Перераховані особливості корпоративних інвестиційних фондів показують, що на КІФи поширюється існуюче законодавство про акціонерні товариства.

Стаття 11. Діяльність корпоративного інвестиційного фонду Корпоративний інвестиційний фонд, крім венчурного, провадить
свою діяльність, якщо 60 або більше відсотків середньорічної вартості активів, що належать йому на праві власності, вкладені у цінні папери, корпоративні права та нерухомість. Гранична вартість активів корпоративного інвестиційного фонду, які можуть бути вкладені у нерухомість, встановлюється Комісією. Протягом шести місяців з дня державної реєстрації корпоративного інвестиційного фонду як юридичної особи корпоративний інвестиційний фонд зобов'язаний зареєструвати регламент. Вимоги цього Закону та нормативно-правових актів Комісії щодо складу активів ІСІ застосовуються до корпоративного інвестиційного фонду через шість місяців з дня реєстрації регламенту цього фонду. Управління активами корпоративного інвестиційного фонду на підставі відповідного договору здійснює компанія з управління активами. У відносинах з третіми особами компанія з управління активами повинна діяти від імені та в інтересах корпоративного інвестиційного фонду на підставі договору про управління активами. Договір між корпоративним інвестиційним фондом і компанією з управління активами про управління активами корпоративного інвестиційного фонду, між корпоративним інвестиційним фондом і зберігачем укладається на строк не більш як три роки, і його дія може бути продовжена тільки за рішенням загальних зборів
акціонерів фонду або наглядової ради цього фонду з його обов'язковим подальшим затвердженням рішенням загальних зборів акціонерів фонду. Корпоративний інвестиційний фонд не відповідає за зобов'язаннями держави, а держава не відповідає за зобов'язаннями корпоративного інвестиційного фонду.

30. Органи управління корпоративного інвестиційного фонду та їх повноваження.

Дата добавления: 2015-05-07