Інвестиційне право 3 страница

Інвестиційний банк — спеціалізована кредитна установа, що залучає довготерміновий позиковий капітал і надає його в розпорядження позичальникам (підприємцям і державі) через випуск облігацій та інших видів боргових зобов'язань. Основними функціями інвестиційного банку є з'ясування характеру і розміру фінансових потреб позичальників, узгодження умов позички, вибір виду цінних паперів, визначення термінів їх емісії та розміщення серед інвесторів. Інвестиційний банк є не просто посередником між інвестором і позичальником, а й гарантом емісії та організатором ринку.

Потрібно зазначити, що інвестиційний банк - це особливе кредитно-фінансова установа, що спеціалізується на організації випуску цінних паперів та торгівлі ними. Інвестиційний банк не виконує ряду традиційних банківських операцій (наприклад, інвестиційні банки не приймають внески, не здійснюють розрахунково-касового обслуговування клієнтів). Основою формування коштів інвестиційного банку є випуск власних акцій і отримання кредитів комерційних банків.

Однак російським законодавством в даний час не передбачено розмежування діяльності банків на власне банківську і інвестиційну. Але необхідно зазначити, що в даний час широко обговорюється питання про поділ банківської (залучення у внески грошових коштів фізичних і юридичних осіб, розміщення зазначених коштів від свого імені і за свій рахунок на умовах повернення, платності, строковості відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб) та інвестиційної діяльності.
Важливою активною операцією комерційних банків є їх інвестиційна діяльність, у процесі якої банки виступають в якості інвестора, вкладаючи ресурси в цінні папери або набуваючи права за спільної господарської діяльності. Такими цінними паперами можуть бути прості та привілейовані акції, облігації, державні боргові зобов'язання, векселі. Наприклад, активні операції банку з векселями включають: облікові (дисконтні) і переоблікові операції, кредитні, операції по акцепту, инкассированию, видачу вексельного поручительства і ін Операції з фондовими папери включають операції з цінними паперами, які котируються на біржі.

Здійснюючи інвестиції в цінні папери, банки керуються, перш за все, метою отримання доходу.

На прибутковість інвестиційної діяльності банків впливають такі фактори: стан економіки; структура кредитно-фінансової системи, ступінь розвитку ринку цінних паперів; розробленість нормативно - законодавчої бази, що регулює випуск та обіг цінних паперів, професіоналізм учасників фондового ринку; структура портфеля цінних паперів, яка в свою чергу залежить від змін дивідендів по акціях, процентів по облігаціях, векселях.
В даний час в Росії інвестиційні банки все активніше здійснюють діяльність в якості фінансових посередників. Зазначена діяльність впливає на інвестиційні процеси у спосіб, оскільки банки в даному випадку не здійснюють інвестиції, а займаються забезпеченням організації інвестиційного процесу. Наявність високо професійних і надійних посередників - необхідна умова формування ефективного ринку інвестицій.
Послуги інвестиційного банку як фінансового посередника необхідні інвестору в наступних випадках:

- Інвестор має намір здійснити реальні інвестиції. Банк може виступити в якості професійного консультанта і надати інформацію про найбільш вигідних напрямах розміщення коштів клієнтів;

- Інвестор має намір придбати цінні папери при первинному розміщенні або на вторинному ринку цінних паперів. У даному випадку банк може виступити в якості брокера;
- Власник цінних паперів передає в довірче управління банку цінні папери на підставі договору довірчого управління;

- Банк може прийняти на себе зобов'язання розмістити цінні папери від імені емітента або від свого імені, але за рахунок і за дорученням емітента - андерайтингові послуги.

17. Правові форми припинення інвестиційної діяльності.

Стаття 21. Умови припинення інвестиційної діяльності Зупинення або припинення інвестиційної діяльності провадиться за рішенням: інвесторів, при цьому інвестори відшкодовують збитки учасникам інвестиційної діяльності; правомочного державного органу. Рішення державного органу про зупинення або припинення інвестиційної діяльності може бути прийнято з таких причин: якщо її продовження може призвести до порушення встановлених законодавством санітарно-гігієнічних, архітектурних, екологічних та інших норм, прав та інтересів громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом; оголошення в установленому законом порядку інвестора банкрутом внаслідок неплатоспроможності; стихійного лиха; запровадження надзвичайного стану.

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ Н А К А З Про затвердження Порядку зупинення або припинення інвестиційної діяльності при порушенні санітарного законодавства

1.2. Порушення санітарно-гігієнічних вимог може виявлятися в порушенні Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (надалі - Закон), інших актів законодавства, що стосуються забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, а також державних санітарних норм, правил і гігієнічних нормативів (надалі - санітарні норми).

1.3. Зупинення інвестиційної діяльності (надалі - зупинення) застосовується, якщо інвестиційний проект (програма) не має висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи або якщо внаслідок інвестиційної діяльності виникло порушення санітарно-гігієнічних вимог, яке можна усунути.

1.4. Припинення інвестиційної діяльності (надалі - припинення) застосовується, якщо продовження інвестиційної діяльності за висновком державної санітарно-гігієнічної експертизи призведе до порушення санітарно-гігієнічних вимог і ні за яких умов запобігти такому порушенню іншими засобами (крім припинення) неможливо, а також якщо інвестиційна діяльність здійснюється щодо об'єктів, створення і використання яких не відповідає санітарним нормам.

2.1. Зупинення або припинення інвестиційної діяльності здійснюється за постановою про зупинення або припинення інвестиційної діяльності, що виноситься посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби України.

2.2. Постанова про зупинення або припинення інвестиційної діяльності (надалі - постанова) - це письмовий організаційно-розпорядчий документ державної санітарно-епідеміологічної служби України, який зобов'язує інвестора (громадянина, юридичну особу або державний орган) у встановлений термін зупинити або припинити вкладання власних, позичкових або залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкт(и) інвестування.

2.3. Підставою для винесення постанови можуть бути висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи, дані з акта перевірки об'єкта та інші відомості.

Постанова підписується особою, яка її винесла.

2.5. Постанову вручають під підпис громадянину або посадовій особі, яка має право приймати рішення про вкладання власних, позичкових або залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкт(и) інвестування. При цьому вони попереджаються про відповідальність за невиконання постанови.

Постанова може бути відправлена рекомендованим або цінним листом, передана по телеграфу, телетайпу, телефаксу, телексу або по радіо, що повинно бути засвідчено відповідними документами (поштова картка, опис цінного листа, виписка з реєстру поштових відправлень, виписки з журналу радіограм тощо).

Копія постанови зберігається у особи, яка винесла постанову.

2.6. Повідомлення про зупинення або припинення інвестиційної діяльності надсилається особою, яка винесла постанову, Радам народних депутатів, на території яких знаходяться об'єкти інвестування.

При необхідності копії постанови можуть бути направлені до інших зацікавлених державних органів, організацій і установ.

3.1. Постанова підлягає обов'язковому виконанню інвестором шляхом припинення фінансових операцій для об'єкта, інвестиційна діяльність відносно якого зупинена або припинена, з наступного дня після вручення постанови.

За мотивованим клопотанням особи, відповідальної за виконання постанови, посадовою особою, яка винесла постанову, може бути прийнято рішення про відстрочення виконання постанови.

3.2. У випадку невиконання інвестором постанови посадова особа, яка її винесла, надсилає до банку, який проводить фінансові операції для об'єкта, інвестиційна діяльність щодо якого зупинена або припинена, повідомлення про невиконання постанови про зупинення або припинення інвестиційної діяльності та копію цієї постанови.

4.3. Постанова (дія по забезпеченню її виконання) в місячний термін може бути оскаржена:

головного державного санітарного лікаря України - до Кабінету Міністрів України або до суду;

головного державного санітарного лікаря Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Національної гвардії України, Служби безпеки України - головному державному санітарному лікарю України або до суду;

18. Відповідальність суб’єктів інвестиційної діяльності.

Стаття 20. Відповідальність суб'єктів інвестиційної діяльності При недодержанні договірних зобов'язань суб'єкти інвестиційної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, передбачену законодавством України і укладеними договорами. Сплата штрафів і неустойок за порушення умов договорів, а також відшкодування завданих збитків не звільняють винну сторону від виконання зобов'язань, якщо інше не передбачено законом або договором.

19. Поняття та правове становище іноземного інвестора.

Ст. 1 ЗУ про режим іноземного інвестування 1) іноземні інвестори - суб'єкти, які провадять інвестиційну діяльність на території України, а саме: юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство України; фізичні особи - іноземці, які не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені у дієздатності; іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації; інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які визнаються такими відповідно до законодавства України;

Іноземні інвестори стають учасниками інвестиційних правовідносин лише за умови здійснення ними на території України інвестиційної діяльності (ст. 1 Закону України "Про режим іноземного інвестування”).

Отже, за українським законодавством особа визнається іноземним інвестором за наявності таких умов:

• для фізичної особи – іноземця – постійного місця проживання, а для інших суб'єктів – постійного місця знаходження за межами України;

• здійснення зазначеними особами господарської діяльності, пов'язаної з реалізацією іноземних інвестицій у передбачених законодавством формах.

Для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, за винятками, передбаченими законодавством України та міжнародними договорами України.

Законами України можуть визначатися території, на яких діяльність іноземних інвесторів і підприємств з іноземними інвестиціями обмежується чи забороняється, виходячи з вимог забезпечення національної безпеки.

Водночас у разі, якщо є відомості про те, що інші держави, митні союзи або економічні угрупування обмежують здійснення законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України на своїй території, в т. ч. пов'язаних із здійсненням ними інвестиційної діяльності, органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі) відповідно до їхньої компетенції мають право застосовувати адекватні заходи у відповідь на такі дії.

До заходів, що зазначені органи можуть застосовувати у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угрупувань, належать:

• застосування повної чи часткової заборони (повного чи часткового ембарго) на торгівлю;

• позбавлення режиму повного сприяння чи пільгового спеціального режиму;

• запровадження спеціального мита;

• запровадження режиму ліцензування та/або квотування зовнішньоекономічних операцій;

• запровадження індикативних цін щодо імпорту та/або експорту товарів;

• інші заходи, передбачені законами та міжнародними договорами.

20. Правові форми іноземного інвестування.

Стаття 392. Господ. Кодекс Форми здійснення іноземних інвестицій 1. Іноземні інвестори мають право здійснювати всі види інвестицій, зазначені у статті 391 цього Кодексу, в таких формах: участь у господарських організаціях, що створюються разом з вітчизняними юридичними особами чи громадянами, або придбання частки в діючих господарських організаціях; створення іноземних підприємств на території України, філій або інших структурних підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств; придбання безпосередньо нерухомого або рухомого майна, що не заборонено законами України, або придбання акцій чи інших цінних паперів; придбання самостійно або за участі громадян чи вітчизняних юридичних осіб прав користування землею та використання природних ресурсів на території України; господарська діяльність на основі угод про розподіл продукції; придбання інших майнових прав; в інших формах, не заборонених законом. 2. Заборона або обмеження будь-яких форм здійснення іноземних інвестицій може провадитися лише законом. 3. Відносини, що виникають у зв'язку з придбанням іноземним інвестором майнових прав на землю та інші природні ресурси в Україні, регулюються відповідно земельним та іншим законодавством України.

21. Поняття та ознаки іноземних інвестицій.

Ст1 ЗУ про режим іноземного інвестування 2) іноземні інвестиції - цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до
законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Стаття 2. Види іноземних інвестицій Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді: іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним
банком України; валюти України - відповідно до законодавства України; будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав; акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному капіталі юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті; грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями; будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо; прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями; інших цінностей відповідно до законодавства України.

Дата добавления: 2015-05-07