Символіка

В розвитку світового СПМ важливу роль відіграло утворення в VII ст. арабського халіфату. У VIII ст. виникла могутня держава, що об'єднала території Сирії, Палестини, Ірану, Єгипту, Іраку і Іспанії. На основі культурних досягнень минулого араби створили свою самобутню культуру. Про велику любов арабів до садового мистецтва свідчать сади і палаци Каїра, Самари, сади Багдада (Аль-Мамуна, IX ст.) та інших міст.

Сади були невеликого розміру і замкнутими. Великі сади ділили на окремі частини. Вони нагадували озелененні подвір'ячка - патіо. Подвір'я сполучались хвіртками, розміщеними так, щоб композиція сусіднього саду сприймалась несподівано. Прикрашали їх дуже скромно: водойми і лави оздоблювали глазурованими фаянсовими плитками. Вода текла неглибокими каналами чи линула догори тонкими струменями фонтанів. Дерева були переважно однієї породи.

Мистецтво мусульманського Сходу (ісламське) - типове мистецтво феодального суспільства, вирізнялось кількісною монументальністю, схематизмом і абстрактністю. Мусульманська архітектура підлягала жорстким релігійним догматам.

З раннього періоду розвитку ісламської архітектури до наших днів збереглось чимало споруд 2-х основних типів: культові споруди (мечеті і мінарети) і медресе - вищі духовні учбові заклади. Приміщення групували довкола центрального двору, оточеного критими галереями.

Найвідомішими шедеврами арабського СПМ, є сади Іспанії. Гідротехнічні знання римлян, розвинуті мавританськими вченими, дозволили арабам за короткий час перетворити скелясту країну в квітучий сад. Невичерпним джерелом вологи для арабів були вкриті снігом гори. Найвідоміші пам’ятки знаходилися в Кордові, Толедо, Севільї та Гренаді. Головний палац емірів Гренади - Альгамбра (Рожева скеля) був закладений у 1252 р. будівництво тривало 100 р. Одночасно велось будівництво парку Генераліф. Назва палацу очевидно походить від стіни довжиною 3,5 км., складеної з червонястих цегляних клітей, заповнених бетоном.

Вхід до ансамблю Альгамбри оформлений порталом з рядом берестів. За порталом знаходиться головний двір (47x33 м) - Миртове подвір'я - з великим басейном (45x7 м), оточеним густими шпалерами з мирт. Альгамбра і Генераліф чудово забезпечені водою з гір Сьєрра-Невади. Чим спекотніший день, тим більше води, оскільки сніг на вершинах тане активніше. Басейн Миртового подвір'я з вузьких сторін прикрашений двома простими фонтанами, а над живоплотом здіймаються розлогі крони платанів. Двір прикрашено алебастровими колонами і склепінням, які відображаються у спокійному плесі басейну.

За Миртовим подвір'ям знаходиться Левиний двір, встелений кам'яними плитами. Цей двір має вузький канал з фонтаном на центральній вісі. Він оточений легкими аркадами на витончених колонках. В саду зростали 6 апельсинових дерев. Біля підніжжя фонтану, який складався з чаші, оточеної 12-ма мармуровими левами, збиралась вода з усіх фонтанів Альгамбри. Звідси вона текла в підземний канал і зрошувала долину між Альгамброю і Генераліфом, суцільно вкриту пишною рослинністю.

Сад 3-го подвір'я – Даркс (Подвір'я решітки) - прикрашають 4 кипариси і витончений, чашоподібний тонкострунний фонтан в центрі. Подвір'я вкрите барвистими кахлями. В саду ростуть троянди, жасмин, олеандри і апельсини. Вгору до літнього палацу Генераліф веде довга алея з подвійними рядами кипарисів.

Сад Генераліф (в перекладі - Архітектурний сад) - колишня літня резиденція гранадських емірів. Він розміщений терасами на схилі пагорбу і знаходиться на 150 м вище від Альгамбри. Цікавим у ньому є подвір'я з біломармуровим каналом 40 м довжини. Обабіч каналу здіймаються догори тонкі струмені, які схрещуючись над ним утворюють водяне склепіння. На краях подвір'я ростуть апельсини і кипариси. Перспектива саду замикається біломармуровим портиком.

Розмаїта рослинність і гідротехнічні споруди були головними елементами закритих садів Генераліфу. В'юнкі троянди, гліцинії, плющ вкривали кам'яні огорожі. Магнолії, олеандри, кипариси, пальми, столітники, жасмин, мімоза, іриси, нарциси, мальви створювали неповторні поєднання. З терас Генераліфу відкривався чудовий краєвид на Альгамбру і місто.

Після вигнання арабів з Піренейського півострова традиції арабської архітектури не вмирають. Вони складають так званий мухедарський стиль (мухедари - мусульмани, що залишились на іспанських землях). До пам'яток мухедарського зодчества відноситься замок Алькасар у Севільї XІV-XV ст. зведений за взірцем Альгамбри. Він містить ряд подвір’їв, найвідоміше - подвір'я Марії Паділли.

Максимально просте оформлення арабських садових просторів споріднює їх з кращими взірцями античного СПМ і свідчать про витончений смак майстрів, що вміли мінімальними засобами досягти максимального ефекту. З характерних особливостей ісламського СПМ необхідно виділити наступні:

- геометричне планування в замкненому просторі з активним включенням різноманітних огорож у загальну композицію;

- асиміляція культури садово-паркового будівництва захоплених народів;

- обмежене використання декор. елементів (скульптури, балюстрад);

- використання в якості основних елементів ансамблю рельєфу (тераси), рослинності (стрижка), і води (фонтани і каскади);

Дата добавления: 2015-05-22