Шдгорецький парк

На 1960-ті рр. в Україні було виявлено 134 парки – пам’ятки СПМ. З них 24 дослідили та описали в літературі, 39 пам’яток зафіксували, по 10 велись дослідницькі, реконструктивні та реставраційні роботи.

Стримане використання скульптури та малих архітектурних форм і квітів.

Використання широкого асортименту рослин і їх природних декоративних якостей.

До найхарактерніших засобів паркових композицій відносяться наступні:

Використання:

великих територій для створення паркових угруповань і ефектів далеких перспектив,

геометризованих форм декоративних рослин,

води, як парко утворюючого фактора,

пересіченого рельєфу місцевості,

штучного рельєфу,

колоритної перспективи,

- чергування відкритих і замкнених просторів,

- зміни пейзажів, створених на основі колірного та світлотіньового контрастів,

звивистий характер доріжок, що іноді набирають форми кола і еліпсу,

САДОВО-ПАРКОВЕ МИСТЕЦТВО УКРАЇНИ.

Сади та парки України формувались тривалий час. Їх розвиток проходив разом з іншими видами мистецтва, архітектурою, скульптурою, живописом. В СПМ знаходили втілення досягнення декоративного рослинництва, селекції, інтродукції, архітектурної та інженерної майстерності. Ці знахідки закріплювали у вигляді різних засобів, які систематизували, канонізували, зводили у ранг естетичних та технологічних принципів,

В кожну сторичну епоху у відповідності з естетичними запитами та технічними можливостями складався свій комплекс принципів та засобів, який і визначав вигляд парків, їх стиль. При цьому сформувались 2 основні напрями - регулярний та пейзажний.

Регулярний напрям характерний для парків України XVII - пп. XVIII ст.

Пейзажний напрям характерний для парків XVIII-XIX ст. В межах цих стильових напрямів, незважаючи на спільність планів та композиції, формуються парки, що істотно різняться між собою.

* * *

Загалом будівництво парків на Україні має понад 300-річну історію. Перші з них виникли на Правобережній Україні ще на поч. XVII ст., на замовлення польської шляхти переважно в регулярному стилі під впливом французької школи.

На Лівобережжі, зокрема на Слобожанщині і Полтавщині, багато парків побудували у XVIII ст. російські та українські дворяни. Парки цього періоду будують в пейзажному стилі.

Проте, перш ніж розглянути найвидатніші садибні комплекси слід зробити невеликий екскурс в історію. Пов’язано це з тим, що культура розведення садів, естетичне впорядкування довколишнього простору сягає вглиб віків. Нажаль найдавніша епоха зберегла для нас мізерну кількість писемних свідчень відносно освітлюваного питання. Найбільш важливим та, ймовірним з них є повідомлення Геродота (484-425 рр. до н.е.), що відвідав північне узбережжя Понта Евксинського (Чорного моря) та географа Страбона в його “ Географії ” І ст. н.е.

У своїй історії Геродот пише: “ Земля їх (скіфів), являючи собою рівнину, багата на траву і добре зрошена; по ній течуть ріки, які за кількістю лише небагато поступаються каналам Єгипту”. Щодо внутрішнього побуту та занять осілих скіфів орачів-землеробів Геродот відмічає, що вони “... займаються обробітком землі, сіють хліб та мають сади ”. Це твердження Геродота є найбільш певним свідченням того, що вже за 500 р. до н. е. наші предки займаються садівництвом. Сади скіфів були переважно плодовими й призначались насамперед для задоволення чисто утилітарних потреб. 3 іншого боку, якщо згадати про язичництво наших предків, стає очевидним, що при їхньому обожнюванні природи для проведення обрядів, священні гаї та галявини вимагали відповідного догляду.

Перші свідчення літописів за християнської доби стосовно садів знаходимо вже у ХІ ст. Величезний вклад у їх поширення внесли монастирі. З “ Повісті временних літ ” дізнаємося, наприклад, що у 1051 р. в Києві був добре відомий яблуневий сад Києво-Печерської лаври. Сади були також при Софійському соборі та при Кирилівському монастирі. В кінці ХІ ст. в Києві стають відомими не лише монастирські, а й сади приміських князівських хоромів. У XIII-XVI ст. сади продовжують існувати при Києво-Печерській лаврі, що видно з докладного опису соборного ченця Атанасія Калнофойського від 1638 р. У XVI-XVII. ст. домінуючим є вирощування плодових культур. У літописах є згадки також про сади багатьох стародавніх замків-фортець.

Таким чином розведення та культивація дерев на Україні впродовж тривалого часу призвела до виникнення декоративного саду. Перший документально засвідчений, був великий сад Києво-Печерської лаври у “ Голосіївській пустині ”, заснований за митрополита Петра Могили у 1631 р. 3алишки цього саду у вигляді могутніх 300-400-річних дубів-велетів, багатовікових лип, руїн старих штучних терас збереглись до 70-х рр. ХХ ст.

У XVII ст. відбувається поширення садів, збільшення нових порід, вирощуваних в них. 3’являються перші аптекарські, чи медичні сади, виникає ряд відомих садиб з великими декоративними садами і парками, Цікаві відомості про них подає син антіохійського патріарха Макарія Павло Алепський (Булос аль-Халябі Ібн аз-Заїм аль-Халябі) у книзі «Подорож патріарха Макарія», що здійснив 2 подорожі Україною у 1654-1656 рр. Про сади, які він зустрів на шляху з Василькова до Києва, Алепський пише у щоденнику: “ Ми їхали серед численних садів, де були незліченні тисячі шовковиць та горіхових дерев і безліч виноградних лоз. У кожному саду знаходиться житло його власника; всього біля 4-5 тис. будинків з 4-5-ма тисячами садів. Потім ми прибули до великого міста, зі стіною і ровом... в цьому місті... при кожному будинку, як і при палацах, є великий сад, з усіма плодовими деревами які тільки у них ростуть. Серед чудових огіркових грядок вони сіють дуже багато крокусу, рути і гвоздики різних кольорів”.

Наводячи докладний опис Києво-Печерської лаври він зазначає: “ Знай, що навкруг цього монастиря є 23 церкви, з них ті, що призначені для мирян, знаходяться серед садів... З боку монастиря до вулиці є два чудових сади, сповнені квітів, чагарників і вишуканих рослин та трав. Нас потім водили у сад архімандрита. В ньому багато плодових дерев і чагарників, живоплоту з аґрусу. В цьому саду є абрикосові дерева і дуже багато шовковиці. Кажуть, що колишній митрополит козаків (мається на увазі Петро Могила) розводив на них шовковичних червів з метою забезпечення сировиною виробництва шовку високої якості. Є сила горіхових дерев і ще більше виноградних лоз; вино з нього темно-червоне, його розвозять з цього монастиря по всім церквах козаків”.

Зі свідчень Алепського ми бачимо, що на Україні в період національно-визвольної війни з панською Польщею, сади були повсюдно.

Найстаріші описані сади і парки на Правобережній Україні виникли ще з сер. XVII ст. На Поділлі, Волині, в Галичині за свідченнями сучасників не було жодного більш-менш великого маєтку, який не мав би саду. Для закладки парків та палаців польська знать запрошувала французьких та італійських майстрів і зодчих. Внаслідок цього планування парків мало регулярний французький стиль з прямими алеями, терасами та стриженою зеленню, якій надавали часом самого химерного вигляду.

До однієї з найбільш ранніх галицьких пам'яток цього періоду відноситься ансамбль замку в с. Підгірці Львівської області споруджений 1635-1740 рр. для коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського. Він має палац, оточений системою ровів та валів, гетьманський заїзд, костел і парк. Побудований арх. Андреа дель Аква при участі інженера Гі де Боплана. В др. пол. XVIII ст. його оздобили цінними колекціями образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва. В 1865р. замок був відреставрований новим власником графом Сангушко, а в 1956р. відновлений після пожежі. Костел, побудований у 1752-66 рр. арх. Ц. Романусом знаходиться за 300м. від палацу і замикає собою перспективу головної алеї призамкового парку регулярного планування зі шпалерами вздовж алей і стриженими бордюрами. З північного боку - терасований італійський сад XVII ст., добудований та впорядкований на поч. XVIII ст. 3 його тераси знижуються до півночі і поєднуються сходами. Висока підпірна стіна першої тераси являла собою аркаду (зараз закриту), за якою була розмішена велика (5х40м) галерея. Друга тераса, на 6м. нижче від першої була оточена 2-ма цегляними павільйонами XVIII ст. зі сходами на 3-тю терасу, під якими розміщено гроти. На ній було вісім великих партерів з фонтаном в центрі і скульптурою. Третя тераса (нижча на 4 м.) - регулярний лабіринт з грабових боскетів, планування та насадження якого збереглись. Нижче на схилі гори, спланованого у вигляді невеликих терас, було насаджено декор. композиції з чагарників та винограду. Основні породи дерев - липа, граб, горіх, акація. Ансамбль був прикрашений гротами, фонтанами, каскадами, басейнами, скульптурами, квітковими партерами та грабовими боскетами, вражав своєю красою очевидців. Зараз проводиться реставрація палацу та організація музею-філіалу Львівської картинної галереї, нажаль вкрай незадовільно.

Окрім Підгорецького комплексу кращими на Україні садами та парками регулярного стилю є Печорський парк графа Потоцького на Вінниччині, що виник у к. XVII ст., садиба князя К. Розумовського у с. Почеп на Чернігівщині др. пол. XVIII ст., та парк у садибі Ляличі на Чернігівщині графа Завадовського к. XVIII ст.

Дата добавления: 2015-05-22