Парк Олександрія

ПЕЧОРСЬКИЙ ПАРК.

Про регулярний стиль парку та його давність. свідчить, зокрема, правильне геометричне планування, яке в основному збереглось у вигляді 250-річної 4-рядної алеї з лип, що веде від головної брами парку до палацу і поділяє його на 2 майже рівні частини. Паралельно до головної алеї вздовж муру були прокладені 2 бічні алеї. Головна і бічні алеї під прямим кутом перетинались іншими алеями, а від бічних фасадів палацу під кутом 45º проходило ще 4 алеї.

Перед головним фасадом з боку р. Буг було закладено великий квітковий парк з фонтанами і терасами, що вели до річки. Грандіозна панорама Забужжя відкривається віковим сосновим бором, що майже повністю зберігся до наших днів. В к. ХІХ ст. парк намагались перепланувати на ландшафтний, для цього поміж старими алейними насадженнями було створено вільні дендрологічні групи. Проте групи ці залишились в геометрично правильних межах раніше створених вікових алей. І лише територія парку на протилежному лівому березі Бугу та на стрімких кам'янистих і скелястих, порослих лісом схилах до річки має добре виявлений ландшафтний характер. Нажаль колишня будівля згоріла. На її місці знаходиться санаторій.

Ландшафтних або пейзажних паків на Україні чимало створено у XVIII ст.

Великий інтерес з архітектурної точки зору та в дендрологічному відношенні становить дендропарк Олександрія у м. Біла Церква. За історичними даними 1774 р. граф Ксаверій Браницький в дарунок від польського короля Станіслава-Августа Понятовського отримав Білу Церкву і незабаром почав тут закладку величезного парку у 500 га для дружини Олександри (племінниці графа Потьомкіна).

Закладання парку здійснювали відомий майстер Муффо і садівник Енс.

Для прикраси парку закупили і замовили в Європі скульптурні оздоби з бронзи та білого мармуру, виготовлені кращими тогочасними митцями. Нажаль багато споруд та скульптур парку не збереглось. Найбільш досконалою і цінною в художньому відношенні є його Велика поляна. Вона органічно пов'язана з водяною гладдю ставків, колонадою, китайським містком та ін. Крім декоративних насаджень, у парку були також плодові сади й великі оранжереї.

Парк містив численні малі форми паркової архітектури: павільйони, альтанки, колонади, містки тощо, характерні для романтичних пейзажних парків. Всі вони мали свої назви: серед них Руїни, Турецький будинок, Китайський місток, Колона смутку, Амфітеатр, Павільйон-ротонда, Павільйон-люстра тощо.

З цих пам'яток, відновлених у 60-ті рр., варто докладніше охарактеризувати Амфітеатр. Це одна з ранніх споруд, що знаходиться в районі Великої поляни, прилягаючи до неї з північного заходу. Він нагадує амфітеатри італійських віл кінця XVI ст. Амфітеатр має підковоподібну форму, зовнішній діаметр якої становить 34,2 м. В основі підкови знаходились дві невеликі (7,20х4,25 м) прямокутні будівлі. З внутрішнього боку підкови амфітеатру розташовані по дузі 12 колон іонічного ордера, пов'язані між собою масивним архітравом, який підтримує односкатну покрівлю споруди. Портали входів та кути фасадних стін також оздоблені колонами іонічного ордера, а над прорізами дверей були барельєфи.

Місцеве населення називало "Амфітеатр" ще "Китайським павільйоном" через те, що раніше деякі зі статуй, які знаходились усередині приміщення зображали китайців. Споруда ця мала суто декоративне призначення. Лише іноді тут влаштовували розваги і танці. Цікавими також були акустичні властивості цього павільйону. Слово, сказане в одному його боці, передавалось майже без послаблення в другий. Тому його звуть ще Павільйоном луни.

Зараз загальна площа парку становить 289 га.

Дата добавления: 2015-05-22