Литовський Статут

План

План

План

План

1. Розклад родового суспільства. Зародження державності у кіммерійці,
скіфів, сарматів, готів

2. Колонізація греками Північного Причорномор’я та заснування античних
міст-держав

3. Державні утворення східних слов’ян. Анти

Література

Археологія та стародавня історія України: Курс лекцій. – Чмихов М.О. – К., 1992.

Баран В.Д. Давні слов’яни / Україна крізь віки: У... т. – К., 1998. – Т.3.
Баран В.Д,, Козак Д.Н,. Терпиловський Г.В. Походження слов’ян. – К., 1991.

Бунятян К.П., Мурзін В.Ю., Симоненко О.В. На світанку історії // Україна крізь віки. – Т. 1.

Василенко Г.К. Велика Скіфія. – К., 1991.

Винокур О., Трубчанінов С. Давня і середньовічна історія України. – К., 1996.

Грушевський М.С. Історія України–Руси: У 3 т – К., 1984. – Т.1; 1992. –Т.2; 1993. – Т.З.

Давня історія України: У 2 кн. / П. Толочко та ін. – К., 1994; 1995.

Залізняк Л.Л. Нариси стародавньої історії України. – К., 1994.
Крижицький С.Д., Зубар В.М., Русяєва А.С. Античні держави Північного Причорномор’я // Україна крізь віки. – Т.2.

Павленко Ю.В. Передісторія давніх русів у світовому контексті. – К., 1994.

Петров В.П. Походження українського народу. – К., 1992.

Толочко П.П. Кочевые народы степей и Киевская Русь. – К., 1999.

Методичні поради

1. Розклад родового суспільства. Зародження державності

у кіммерійців, скіфів, сарматів, готів

Історія українського народу впродовж століть нерозривно пов’язана з його прагненням здобути державність і сягає в глибоку давнину.

Приступаючи до розгляду першого питання, необхідно розпочати його з розкладу первісного суспільства, який на території сучасної України відбувався наприкінці бронзової та початку залізної доби (кінець ІІ – початок І тис. до н.е.).

Історію первісного суспільства вчені поділяють залежно від форми й техніки виготовлення знарядь праці: кам’яний вік (палеоліт, мезоліт, неоліт); енеоліт, бронзовий вік, ранній залізний вік.

Стосовно рівнів розвитку від родоплемінного роду до державності західні дослідники виокремлюють:

– племена (tribes);

– “вождівства” (chiefdoms);

– примітивні держави (primitive states);

– імперії або архаїчні цивілізації.

Згадаймо, що територія України заселена приблизно 1 млн років тому. Людина тут розвивалася, ймовірно, так само, як і в інших регіонах землі. З появою кроманьйонського типу людини (бл. 40 тис. років тому) модифікується суспільна організація. Первісне людське стадо замінює родова община зі спільною власністю на засоби виробництва. Рід стає основою суспільної організації.

Студент має звернути увагу на цивілізаційний розвиток племен, які мешкали в межиріччі Дністра та Дніпра ІV-ІІІ тис. до н.е. Культура цих племен називалася трипільською (від назви с. Трипілля на Київщині). Тут виявлені й вивчені її пам’ятки наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. ученим В.Хвойкою. Чи варто вважати трипільців предками українців?

Питання про час появи найдавніших держав на території сучасної України дискусійне. Так, автори “Нарисів з історії укра­їнського державотворення” вважають, що “появу найдавніших держав на карті сучасної України, очевидно, слід датувати серединою II тис. до н.е., відколи на землях Північного Причорномор’я та Криму з’явилися кіммерійці. Однак певних даних про існування держави у кіммерійців немає”. Обережніша в оцінках В.Мурзіна: “...Кіммерійське суспільство пройшло вже більшу частину шляху до остаточної ліквідації первіснообщинних відносин і стояло на порозі класоутворення” (Давня історія України: У кн. – К,. – Кн. І. – С. 97, 99).

Більшість істориків пов’язують виникнення перших держав на території України зі скіфами та грецькою колонізацією (див. далі). Розкажіть, що Вам відомо про виникнення, державний устрій, занепад державних утворень скіфів, сарматів, готів.

Ці примітивні держави не мали прямого відношення до предків ук­раїнського народу, хоча деякіавтори ототожнюютькіммерійців та скіфів зі праслов’янами і навіть праукраїнцями. Однак більшість дослідників зачислює обидва ці етноси до іранської групи. Обґрунтованіше припущення, що під назвою скіфів приховува­лися й деякі праслов’янські племена, зокрема т. зв. скіфи-орачі. Прийнявши цю гіпотезу, можна припустити: у І тисячолітті до н.е. предки слов’ян були втягнені в процес скіфського, а відтак сарматського державотворення. Безсумнівний вплив на слов’ян готської держави ІІІ-ІV ст., яка, ймовірно, підкорила частину слов’янських племен.

2. Колонізація греками Північного Причорномор’я

та заснування античних міст-держав

У другому питанні варто з’ясувати роль і місце в історії українського народу античних міст-держав, які виникли на Північному Причорномор’ї у VІ ст. до н.е. Найбільшими з них були: Ольвія (поблизу Миколаєва), Тіра (Білгород-Дністровський); Херсонес (Севастополь); Пантікапей (Керч); Керкінітида (Євпаторія).

Опишіть устрій цих грецьких колоній. Поясніть поняття “поліс”. Зверніть увагу на розбіжності політичного устрою міст-держав. Якщо в Ольвії домінували риси аристократичної республіки, то в Херсонесі спочатку переважав тип демократичної республіки. На відміну від демократичних та республіканських традицій полісної системи Боспорське царство (V ст. до н.е. – IV ст. н.е.) стало втіленням монархічної традиції династичного зразка. Наголосимо, що держави північного Причорномор’я були периферією греко-римської цивілізації, а не органічною часткою місцевого суспільства. Однак вони значно вплинули певний вплив на державотворчі процеси в сусідніх народів, зокрема праслов’ян.

3. Державні утворення східних слов’ян. Анти

Це питання найважливіше для з’ясування витоків української державності, оскільки в ньому йдеться про антів, котрі мали безпосереднє відношення до формування українського народу.

Проблеми про походження, прабатьківщину слов’ян, час заселення ними території сучасної України є дискусійними. Однак більшість дослідників погоджуються з тим, що анти, відомості про яких сягають ІV–VІІ ст., – це східна гілка слов’янства. М.Грушевський уважав антів прямими предками українців. Цієї думки дотримуються й окремі сучасні історики, хоча на думку інших, в етногенезі українців узяли участь не лише анти, а й частина західної гілки слов’ян, відомих у тогочасних джерелах під назвою склавинів.

З приводу характеру політичного об’єднання антів існують різні гіпотези. Одні вчені вважають його племінним союзом, інші – короткочасним об’єднанням для боротьби з ворогом. І.Крип’якевич, М.Брайчевський, наприклад, розглядають “державу антів” ІV–VІІ ст. “У всякому разі, – зазначала Н.Полонська-Василенко, – факт об’єднання антів дуже важливий як перша відома нам спроба предків українського народу створити державне об’єднання з організованим військом та участю населення у політичному житті”. Однак процес державотворення в антів був перерваний нападами аварів у другій половині VІ – на початку VІІ ст.

Наступним етапом формування східнослов’янської державності стали племінні княжіння VІІ–ІХ ст., про які згадують давньоруські літописи. Вивчаючи їх, доцільно торкнутися проблеми заснування Києва й спробувати виокремити історичне зерно в літописній легенді про Кия, Щека та Хорива.

Об’єднання антів і племінні княжіння VІІ–ІХ ст. підготували грунт для виникнення Київської (Руської) держави.

Завдання для самостійної роботи під час вивчення теми (семінару)1 (див.: п. 2 і 3 в методичці “Історія України: проблеми державності”).[1]

С е м і н а р 2

Київська Русь (2 год)

1. Утворення давньоруської держави Київська Русь та її становлення

за перших князів (VІІІ–ІХ ст.)

2. Державний устрій Київської Русі

3. Становлення українського етносу

Література

Бережинський В.Г. Війни Київської Русі з печенігами // Укр. іст журн. – 1996. – № 6.

Грушевський М.С. Історія України-Руси: У 3 т. – К., 1984. – Т.1.; 1992. – Т.2; 1993. – Т.З.

Грушевський М.С. Нариси історії Київської землі. – К,. 1991.

Давня історія України: У 2 кн. – К., 1995. – Кн. 2.

Котляр М.Ф. Давньоруська державність: до і після Любеча // Укр. іст. журн. – 1997. – № 4.

Котляр М.Ф. Історія України в особах. Давньоруська держава. – К., 1996.

Моця О., Ричка В. Київська Русь: від язичництва до християнства. – К.,1996.

Пріцак О. Походження Русі: У … т. – К., 1997. – Т.1.

Ричка В.М. Київська Русь: проблеми, пошуки, інтерпретації //Укр. іст. журн. – 2001. – № 2.

Толочко А.П. Князь в Древней Руси: власть, собственность, идеология. – К., 1992.

Толочко А.П., Топочко П.П. Київська Русь // Україна крізь віки. – У... т. – К., 1998. – Т.4.

ТолочкоП.П. Дворцовые интриги на Руси. — К., 2001.

Методичні рекомендації

1. Утворення давньоруської держави Київська Русь

та її становлення за перших князів (VІІІ–ІХ ст.)

Київська Русь – слов’янська держава, яка існувала впродовж ІХ–ХІІ ст., утворившись унаслідок об’єднання слов’янських племінних союзів навколо Полянського союзу з центром у Києві.

Необхідно з’ясувати передумови створення держави та розкрити суть “норманської” й “антинорманської” теорії походження Київської Русі. Вперше “норманську” версію походження Русі як держави розглянули німецькі історики ХVІІІ ст. З.Байєр, Г.Міллер, А.Шлецер. М.Ломоносов рішуче заперечив абсолютизацію “варязького фактора” в становленні державності русів. До українських антинорманістів належать М.Костомаров, І.Антонович, М.Грушевський, І.Багалій та ін. У цьому руслі необхідно з’ясувати походження назв “Русь” і “Україна”.

Як зазначають українські історики, Руською землею називали територію сучасних Київщини, Чернігівщини, Переяславщини (землі полян, древлян, сіверян). Учені не мають одностайної думки про походження назви ”Русь”. Розкрийте версії походження “Русь” і назву “Україна”.

Проаналізуйте періодизацію державності Київської Русі, яка зводиться до такої схеми:

– становлення і зміцнення централізованої держави на чолі з Києвом;

– піднесення і розквіт Київської Русі;

– кризові явища в єдиній державі;

– розпад на “удільні князівства”;

– окремі князівства на Русі;

– занепад Русі й початок нової історичної епохи національно-державного існування.

Розкриваючи зміст зазначеної періодизації, з’ясуйте внесок перших князів для зміцнення і розбудови Київської Русі: розширення території та зміцнення кордонів, адміністративна й фінансова реформи, релігійна реформа і запровадження християнства, реформа правової системи та кодифікація права у “Руській правді”.

Характеристику названих проблем побудуйте на висвітленні діяльності князів Олега (882–912), Ігоря (912–945), Ольги (945–964), Святослава (964–972), Володимира Великого (980–1015), Ярослава Мудрого (1019–1054). Ширше розкрийте державницьку діяльність Володимира Великого, князювання якого започаткувало новий етап в історії Київської Русі.

Насамперед Володимир Великий здійснив упродовж 981–993 рр. низку військових походів на ятвічів, в’ятичів і хорватів, завершив тривалий процес формування території Київської держави. За нього визначились і закріпилися кордони Русі, що загалом збігалися з етнічними кордонами східних слов’ян. Кордони цієї держави пролягли на півночі до Чудського, Ладозького та Онезького озер, на півдні – до Дону, Росі, Сули та Південного Бугу, на сході – до межиріччя Оки і Волги, на Заході – до Дністра, Карпат, Західного Бугу, Західної Двіни. Простягаючись майже на 800 тис.км², Київська держава стала найбільшою країною Європи.

Князь дбав Він про захист власних кордонів. Здійснив 7 військових походів проти печенігів, які описує “Повість минулих літ”. Це принесло йому військову славу.

2. Державний устрій Київської Русі

На завершальному етапі формування давньоруської державності під впливом суспільних змін Володимир Великий впровадив у життя кілька реформ.

Адміністративна реформа. Суть її полягала в тому, що землі князівства, де правили залежні від нього місцеві правителі, передавали 12-м синам князя, великокнязівським посадникам і наближеним боярам. Це зруйнувало місцевий сепаратизм племінної верхівки і родоплемінний поділ суспільства змінив територіальний, який належить до основних ознак сформованої держави.

Військова реформа. Були ліквідовані “племенні” військові об’єднання і злито військову систему зі системою феодального землеволодіння. Володимир Великий активно роздавав “мужам лучним” земельні володіння у прикордонних регіонах Русі, зобов’язуючи їх до військової служби. Він сформував віддане військо, укріпив південні кордони від нападів кочівників. Заслуговує на увагу висвітлення проблеми охрещення Русі, яке було прогресивним явищем.

Запровадження християнства – це епохальний поворот в історії Давньоруської держави. Він який не лише суттєво вплинув на всі сфери тогочасного суспільного життя, а й на тривалий час визначив характерні особливості вітчизняної моделі історичного розвитку.

Володимир Великий спробував здійснити релігійну реформу, спочатку модернізуючи язичництво й запровадивши на Русі культ єдиного бога – громовержця Перуна. Однак навіть усучаснена релігія не відповідала тодішнім потребам, і вибір було зупинено на християнстві візантійського напряму. Нова релігія запроваджувалась упродовж трьох років (988, 989, 990), хоча літописець зазначає дату 988 р. Насправді християнізація Русі тривала декілька століть.

Князь увів новий зведений закон усного звичаєвого права, який літописець назвав “Уставом земленим”, який пізніше покладено в основу “Правди Ярослава” (1016). Володимир Великий проводив активну зовнішньополітичну діяльність, постійно застосовував традиційну для того часу практику династичних шлюбів.

У 1019 р. у Києві княжився Ярослав (1019–1054). За його правління Київська Русь досягла найвищого розквіту і стала однією з провідних держав Європи. Він сприяв посиленню єдності та централізації Русі.

Князь склав перше рукописне зведення законів – “Руську правду”, опікувався будівництвом, міст. У Києві побудував Софійський собор, Георгіївську та Іриннинську церкви, Печерський монастир. Піклувався про розвиток освіти та культури. Розширив територію Русі (Прибалтика і [Червона Русь]). Сприяв династичним шлюбам.

Розкажіть про правління Ярославичів, зокрема київського князя Володимира Мономаха (1113–1125).

Загалом Київська Русь прагнула стати активним суб’єктом міжнародних відносин, зробила перші спроби вписатися в геополітичний простір, зуміла налагодити політичні, економічні, культурні зв’язки з усіма провідними країнами Європи.

Для з’ясування ситуації з охороною навколишнього середовища і тієї відповідальності, яка наступала в зв’язку з порушенням цих норм у період Київської Русі, варто проаналізувати основні законодавчі акти цього часу (“Руську правду”, “Правду Ярославичів”, “Повчання дітям”).

Завершуючи розгляд цього питання, необхідно уяснити: державний устрій Київської Русі пройшов тривалу еволюцію, не був незмінним і залежав від конкретних історичних, економічних та політичних змін.

3. Становлення українського етносу

Розкриваючи це, дуже вагоме питання, потрібно мати на увазі, що підставою виникнення основних довготривалих етнічних і неетнічних людських спільнот, за визначенням дослідника Л.Терлецького, можуть бути: кровноспоріднені зв’язки, своєрідна й однотипна в середині спільноти культуротворча діяльність та релігія. Головним джерелом з’ясування етнічної картини великого східноєвропейського регіону напередодні утворення Київської Русі є “Повість временних літ”.

На думку М.Грушевського, етнічні початки українців простежуються на території сучасної України ще з неолітичних часів. Необхідно зрозуміти основні наукові концепції етногенезу українців, зокрема автохтонну, проросійску, давньоруську “спільну колиску” – “триєдину Русь”.

Доцільно висвітлити автохтонно-автономічну концепцію на основі статті М.Грушевського “Звичайна схема “руської історії йсправа раціонального укладу історії східного слов’янства”.

Давньоруський народ належав до основних елементів єдності давньоруських земель ХІІ–ХІІІ ст.

Усвідомлення спільності походження й розвитку, почуття територіальної цілісності, єдність мови, культури, наявність єдиної економічної системи – ознаки етнічного розвитку Русі.

З’ясуйте суть понять: феодалізм; династія; князь; вотчина; полюддя; погост.

Проблемні питання:

1. Яку роль в утворенні Руської держави відіграли варяги?

2. Чи правильно стверджувати, що історія Київської держави належить лише українському народові?

Домашнє завдання до теми (семінару) 2 – п. 4, 5, 7 названої методрозробки (див. примітку).

С е м і н а р 3

ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКА ДЕРЖАВА (2 год)

1. Феодальна роздробленість і розпад Київської Русі

2. Утворення Галицько-Волинської держави: становлення і розквіт.

Правління Данила Галицького

3. Державно-політичний лад Галицько-Волинської держави

Список літератури

Баран В.Д. Княжний Галич в історії України / В.Д. Баран // Укр. журн. – 2001. – № 4.
Войтович Л.В. Етапи політичної історії Волині ХІV–ХV ст. Державність. Васалітет. Інкорпорація / Л.В.Войтович // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. – 1998. – Вип. 5.

Войтович Л.В. Князівські династії Східної Європи (кінець I- початок XVI ст.). Склад, суспільна і політична роль: історико-генеалогічне дослідження

/ Л.В. Войтович – Л., 2000.

Галичина та Волинь у добу Середньовіччя. До 800-річчя утворення Галицько-Волинської держави // Історичні та культурологічні студії. – 2001. – Вип.1.

Ісаєвич Я.Д. Галицько-Волинська держава / Я.Д. Ісаєвич.– Л., 1999.

Котляр М.Ф. Галицько-Волинський літопис / М.Ф. Котляр – К., 1993.
Крип’якевич І.П. Галицько-Волинське князівство. – К., 1984.

Яценко Б. І. Розвиток державного устрою України–Русі наприкінці XII ст. (Проект Романа Мстиславовича) та “Слово о полку Ігоревім” / Б.І.Яценко

// Укр. іст. журн. – 1997. – № 3.

Шевчук В. Галицько-Волинська держава / В.Шевчук, М.Тараненко – К., 1999.

Методичні поради

1. Феодальна роздробленість і розпад Київської Русі

Приступаючи до розгляду першого питання, треба мати на увазі, що після періоду єдності ранньосередньовічні держави Західної та Східної Європи розпадалися і були переважно багатоетнічними. Не оминув цей процес великої та могутньої Київської Русі. Необхідно з’ясувати час і причини розпаду на окремі князівства.

Історики визначають його по-різному – від 1054 р. (смерть Ярослава Мудрого). Надалі роздрібненість закріпив Любецький з’їзд князів (1097), який ухвалив: “Хай кожен тримає свою вотчину”. З початку ХІІ ст. розпочалася політична роздробленість. Наприкінці ХІ ст. посилилися відцентрові тенденції у державі: була втрачена політична єдність, спалахнули численні міжусобні війни, зросла зовнішня загроза. Намагання Володимира Мономаха та його сина Мстислава зберегти колишню велич і могутність Київської держави були короткотривалими. Констатуючи, що у 30–40-х роках ХІІ ст. Київська Русь розділилась на півтора десятка земель і князівств, назвіть та розкрийте основні причини феодальної роздробленості Київської Русі:

– перетворення великого землеволодіння на спадкове, а господарства – на натуральне; це зменшувало потребу в торгових зв’язках і об’єднанні територій;

– воєнно-політичне посилення бояр та удільних князів, що послабило владу великого князя як зайву;

– зростання нових міст і економічних, і воєнно-політичних центрів, котрі стали суперниками Києва;

– зміна торгових шляхів і Київ залишився поза основними торговими шляхами;

– поліетнічний характер Київської Русі та виокремлення українців, білорусів і росіян;

– відсутність усталеного порядку престолонаслідування.

Цей історичний процес мав позитивні й негативні наслідки. У чому вони полягали?

2. Утворення Галицько-Волинської держави: становлення і розквіт.

Правління Данила Галицького

Розглядаючи друге питання, потрібно наголосити, що сусідні з територіями Русі Галицьке та Волинське князівства були розвинуті й мали свої особливості порівняно з іншими князівствами. Розкрийте ці особливості. Зверніть увагу: Галицьке князівство було засноване в другій половині ХІ ст. Ростиславом Володимировичем (1152–1187) – боротьба проти боярської опозиції, розширення території, будівництво міст, спорудження Успенського собору (1153–1177), боротьба проти половців, укладення договору з Угорщиною, дружні відносини з Візантією та Римською імперією.

Волинське князівство до середини ХІІ ст. було вотчиною київських князів. У 1135 р. набуло самостійності за правління Мстислава Ізяславича. З 1170 р. – князювання Романа Мстиславовича.

Охарактеризуйте правління: 1) Романа Мстиславовича (1199–1205) а) об’єднання Галицького та Волинського князівств в єдину Галицько-Волинську державу; боротьба з галицьким боярством; успішна боротьба з половцями; міжнародна діяльність; б) смерть Романа Мстиславовича (1205) і закінчення першого етапу розвитку Галицько-Волинської держави; 2) тимчасовий розпад єдиної держави (1205–1238); 3) об’єднання та піднесення, активна боротьба зі золотоординським ігом (1238–1264); 4) стабільність та піднесення (1264–1323); 5) поступовий занепад (1323–1340). Коротко охарактеризуйте особливості внутрішньої політики кожного періоду. Особливу увагу зверніть на правління Данила Галицького (1238–1264). Перемога у Ярославській битві (1245 р.); оволодіння Києвом (1240); заснування Холма (1237) і Львова (1256); знищення опозиції. Зовнішня діяльність – мирний договір з Угорщиною, налагодження стосунків із Золотою Ордою і намагання створити антимонгольську коаліцію держав. Коронація 1253 р. у м. Дорогочині. Зауважимо, що за Данила Романовича Галицько-Волинська держава досягла найбільшого розвитку, займала більшу частину української етнографічної території свого часу.

Зі смертю Данила Галицького його нащадки (брат Данила Василько, Данилові сини Мстислав, Варно і Лев, Васильків син Володимир) продовжували політику братів, розширювали і зміцнювали Галицько-Волинську державу.

Розкрийте період правління Лева Даниловича (1264–1301) та правління Юрія І (1301–1308). Розповідь завершіть характеристикою діяльності синів Юрія Андрія і Лева ІІ (1308–1323). Після них припинилася династія Романовичів, а останнього князя Юрія ІІ Болеслава 1340 р. Галицько-Волинська держава у 1310 р. знову фактично розпалася: вона опинилася в складі Великого князівства Литовського (за Люборта), а в 1349 р. польський король захопив великі міста Галичини і приєднав до Польщі. Розкрийте значення Галицько-Волинської держави, яка понад століття продовжила існування державної організації і стала повноправним політичним центром України.

На завершення розгляду цієї теми варто заслухати (як повторення зі шкільного курсу) у фіксованому виступі питання монголо-татарської навали на українські землі й наслідки золотоординського панування.

3. Державно-політичний лад Галицько-Волинської держави

Висвітлюючи питання, необхідно розповісти про державний устрій Галицько-Волинської держави, який був зовні схожий на устрій Київської Русі. Однак тут функціонування, повноваження та роль князя, Боярської ради, віча була дещо інша.

Проаналізуйте роль і місце князя (короля) в управлінні державою, його функції, існування дуумвірату (одночасного правління двох князів), роль Боярської ради як дорадчого органу Центральної ради при князеві. Охарактеризуйте існування віча як прямого воле- і правовиявлення населення.
Цікаво з’ясувати і двірсько-вотчинну систему управління. Центральну виконавчу владу очолював двірський (дворецький). На князівському дворі були особливі урядовці (печатник, стольник, ключник), а нижчі функції виконували биричі (збирали податки, данину), мостники (плату за проїзд через мости), митники та ін.).

Розкажіть про механізм місцевого управління (воєвода, волоститель, тисяцький або посадник), судова владу. Як висновок: за формою правління Галицько-Волинська держава була феодальною монархією з сильною олігархічною верхівкою – боярства.

З’ясуйте поняття: феодальна роздробленість; сеньйорат; ярлик; федерація князівств.

Проблемні запитання:

1. Чому після занепаду Києва саме Галицько-Волинське князівство стало основою української державності?

2. Назвіть особливості суспільно-політичного й економічного розвитку Галицько-Волинської держави.

Домашнє завдання до теми (семінару) 3 – п. 3, 4 названої методрозробки (див. примітку).

С е м і н а р 4

УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВНІСТЬ У ЛИТОВСЬКО-ПОЛЬСЬКУ ДОБУ

(ХІV – ПЕРША ПОЛОВИНА ХVІ ст.) (2 год)

1. Експансія Литви на українських землях і політика литовських
правителів в Україні

2. Державно-політичний устрій Великого князівства Литовського.

3. Литовсько-польські унії. Знищення української автономії

Список літератури

Білоцерківський В.Я. Історія України / В.Я.Білоцерківський – К., 2007.

Войтович Л. Князівські династії Східної Європи (кн. ІХ – поч. ХІV ст.). Склад, суспільна і політична роль: історико-генеалогічне дослідження.

/ Л.Войтович. –Л.,2000.

Історія України в особах. Литовсько-польська доба. – К., 1997.

Історія України / За ред. Г.Темка, Л.Тупчієнка. – К., 2001.

Крикун М. Адміністративно-територіальний устрій Правобережної України в ХV-ХVІІІ ст.: кордони воєводств у світлі джерел / М.Крикун – К., 1992.

Світлична В. Історія України / В. Світлична - К., 2005.

Шевчук В.П. Історія української державності: курс лекцій./В.П. Шевчук,В.П. Тараненко М.Г. Історія – К., 1999.

Яковенко Н. З добутки і втрати Люблінської унії / Н.З.Яковенко // Київська старовина. – 1993. – № 3.

Яковенко Н. Українська шляхта з кін. ХІV до ХVІІ ст. (Волинь і Центральна Україна). – К., 1993.

Методичні поради

1. Експансія Литви на українських землях і політика

литовських правителів в Україні

У ХІV–ХVІ ст. українські землі захопили сусідні держави – Литва, Польща, Угорщина. Розкриваючи перше питання, нагадайте про те, що на початку ХІІІ с. утворилася Литовська держава – Велике князівство Литовське, яке розпочало розширювати території, в т.ч. і за рахунок руських земель. Це сталося вже за князювання Великого князя Міндовга (1230–1263 рр.), який поширив свою владу на землі Західної Русі (Білорусь). Далі цю політику продовжували Ольгерд Гедимінович. Він після перемоги над золотоординцями на р. Сині Води (1362) приєднав низку територій (назвіть їх); унаслідок боротьби з Польщею відвоював також чимало уділів (перелічіть їх).

Відтворюючи сам процес експансії Литви за часів Скирмота, Гедиміна, Ольгерда, Кейстуса, пам’ятайте, що наукові реконструкції цього процесу залишаються значно гіпотетичними.

Процес централізації закінчився експлуатацією князівських наділів і перетворенням місцевих князівств на провінції єдиної держави (воєводства і староства). Доцільно зауважити: литовський феодалізм був подібним до західноєвропейського – землеволодіння нерозривно пов’язувалось із службою Великому князеві, передусім військовою.

З’ясовуючи зміни в становищі українських земель упродовж ХІV–ХVІ ст., подайте своє бачення дискусійної проблеми у вітчизняній науці щодо природи суті Литовсько–Руської держави, впливу на її розвиток давньоруської політичної та правової спадщини.

2. Державно-політичний устрій Великого князівства Литовського. Литовський Статут

Вивчення цього питання доцільно розпочати зі з’ясування ролі східнослов’янських земель у розширенні меж Литви у другій половині XIII – на початку ХV ст. Варто зазначити, що руські землі не лише територіально, а й у соціально-економічному та політичному розвитку переважали Литву. Наслідком цього стало “зрушення” литовської правлячої династії й усього устрою молодої держави, що ввійшли в історію як Велике князівство Литовське, Руське та Жомоїтське.

Охарактеризувавши основні етапи перебування українських земель у складі Великого князівства Литовського, розпочніть аналіз політичної та правової системи цієї держави: з’ясуйте державний устрій, роль і місце в ній князя та короля, пани-ради, найвищих урядовців. Зауважте, що взаємини між Великим князем і місцевими князями мали васальний характер. Верховному князеві належала верховна влада: його укази, розпорядження вважалися обов’язковими для місцевих князів і намісників. Князі не були співправителями, а лише дорадниками і виконавцями його волі. Великі князі активно втручалися у роздавання земель місцевими князями і в призначення ними місцевої адміністрації (урядників). Акцентуйте на тому, що майже до кінця ХІV ст. Велике князівство Литовське було своєрідною федерацією земель-князівств. Процес централізації закінчився експропріацією князівських наділів у провінції єдиної держави (воєводства і староства). Доцільно наголосити: литовський феодалізм подібний до західноєвропейського – землеволодіння нерозривно пов’язувалось із військовою службою Великому князеві.

З’ясовуючи зміни в становищі українських земель упродовж ХІV–ХVІ ст., розкажіть про своє бачення дискусійної проблеми у вітчизняній науці щодо природи й суті Литовсько-Руської держави, впливу на її розвиток давньоруської політичної та правової спадщини.

Вивчаючи Литовські статути, доречно зазначити, що вони використали норми права із “Руської правди”. Охарактеризуйте законодавчу базу Литовського князівства, звернути увагу на причини прийняття трьох редакцій Статуту, а також з’ясуйте, як прийняття цих документів позначилося на політичному та соціально-економічному становищі українських земель.

3. Литовсько-польські унії. Знищення української автономії

У процесі розгляду питання варто передусім коротко охарактеризувати міжнародне становище Литовсько-Руської держави у ХІV–ХVІ ст. та її суперництво зі сусідами – Тевтонським орденом (Московщиною і Польщею) та ханством за право володіння українськими землями. В цьому контексті проаналізуйте мету і причини укладання Кревської унії 1385 р. З’ясувавши її основні умови та наслідки, зауважте, що проти неї виступила литовсько-українська опозиція на чолі з князем Вітовтом (1392–1430). Вона домоглася збереження Великого князівства Литовського як окремої незалежної держави. Це підтверджено угодою між польським королем Владиславом ІІ. П.Ягайлом і Великим князем литовським Вітовтом 2 жовтня 1413 р. у м. Горделі, хоча в ній і визнавалась політична зверхність польського короля, котрий мав стати Великим князем литовським після смерті Вітовта. Гордельська унія передбачала також низку заходів, спрямованих на уніфікацію систем органів державного управління обох країн, і зрівняння прав шляхти католицького віровизнання в обох державах.

Проте основну увагу доречно звернути на причини й передумови об’єднання ВЛК і Польщі, зазначивши, що 28 червня 1569 р. на спільному засіданні депутатів польського та литовського сеймів у м. Любліні було підписано угоду про створення Речі Посполитої. Охарактеризуйте позицію української еліти. Зміст унії зводився до таких положень: Польща і Литва об’єдналися в єдину державу – Річ Посполиту; її очолював монарх, який титулувався королем польським і Великим князем Литовським; якого обрали на спільному польсько-литовському сеймі й коронували у Кракові; спільними для Польщі та Литви були сейм і сенат, зовнішня політика, грошова система, право мати землі для польської шляхти в Литві та литовської в Польщі. Українські землі переходили під владу Польщі й поділялися на 6 воєводств. Велике князівство Литовське зберігало певну автономію, маючи окремі закони, судову систему, військо, уряд і адміністрацію. Розглянувши різні погляди вітчизняних істориків про наслідки Люблінської унії для українських земель, висловіть своє бачення цієї проблеми.

Проаналізувати і Берестейську церковну унію, ініціаторами якої стали православні єпископи Гедеон Балабан та Іпатій Потій. Вона мала суттєвий вплив на долю українського православ’я і стала ще однією віхою протистояння між українцями та поляками. Розкрийте причини, зміст і наслідки укладення Берестейської унії.

Необхідно також висвітлити питання, як у період литовсько-польської доби влада дбала про захист навколишнього середовища, охорону лісів.

З’ясуйте суть понять: Литовський статут; магдебурзьке право; сейм;, уні;, інкорпорація.

Проблемні запитання:

1. Чи можна вважати, що в період існування Литовського князівства українські землі зберігали державність?

2. Зародження Української греко-католицької церкви – позитивне чи негативне явище?

Домашнє завдання до теми семінару 4: виконайте п. 1, 3 зазначеної методрозробки (див. примітку).

С е м і н а р 5

ПОчатки козацької ери української історії

(XV – перша половина ХУІІ ст.) заПОРОЗЬКА СІЧ (2 год)

Дата добавления: 2015-05-22