Друге заняття. 1. Передумови і початок Лютневої революції в Російській імперії

План

1. Передумови і початок Лютневої революції в Російській імперії

Утворення Центральної Ради. Боротьба за автономію України.

Проголошення незалежності УНР

2. Український Гетьманат Павла Скоропадського. Здобутки і прорахунки

3. Директорія. Відродження УНР

Література

Винниченко В. Відродження нації: У 3 т. – К., 1990.

Грицак Я.Р. Нарис історії України: Формування модерної української нації
ХІХ–ХХ ст. – К., 1997.

Гамрецький Ю.М. Універсали – визначні віхи історії Центральної Ради // Укр. іст. журн.. – 1991. – № 8–9.

Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть? – К., 1991.

Дорошенко Д. Нарис історії України. – Л., 1991.

Копиленко Л. “Сто днів” Центральної Ради. – К., 1992.

Кондратюк В.О. Державність України (1917–1920). – Л., 1992.

Кондратюк В.О., Буравченкова С.Б. Українська революція: здобутки і втрати державотворчих змаганнях (1917–1920 рр.). – К., 1998.

Литвин В. Історія України: Підручник. – К., 2009.

Малик Я., Вол Б., Чуприна В. Історія української державності. – Л., 1995.

Мороз В. Україна в ХХ ст. – Т., 1992.

Начаєвський І. Історія Української держави двадцятого століття. – К., 1993.

Полонська-Василенко Н. Історія України. – У …т. – К., 1992. – Т. 2.

Романчук О. Ультиматум. – Л., 1991.

Субтельний О. Україна: історія. – К., 1991.

Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності: Курс лекцій. – К., 1999.

Методичні поради

1. Передумови і початок Лютневої революції в Російській
імперії. Центральна Рада. Боротьба за автономію України.

Проголошення незалежності УНР

Розглядаючи перше питання, зверніть увагу на історичні події, які передували Українській революції та створенню Центральної Ради. Зазначимо, що Перша світова війна (1914–1918 рр.) завершилась могутнім і страшним потрясінням планети – розвалом зітканої зі суцільних суперечностей Російської імперії.

Та чи не найбільшою потугою, що призвела до загибелі імперії, були національно-визвольні рухи, адже ця фантастична імперія – конгломерат понад 150-ти народів і народностей, зігнаних докупи російським штиком. Усе неросійське (мову, релігію, традиції) тут придушувались з небаченими брутальністю та жорстокістю. Недарма царську Росію Ленін називав “тюрмою народів”.

Відомо, що Україна напередодні Першої світової війни була достатньо високо розвинутим економічним регіоном Російської імперії. Так, на її території видобувалось 78% вугілля, 69,5% залізної руди, виплавлялось 68,6% чавуну, вироблялось 82,2% цукру, 55% сільськогосподарських машин, 41,3% паровозів – від загальноросійського обсягу цих видів продукції. На початку 1917 р. на заводах і фабриках України працювало 3,6 млн робітників, що становило близько 20% чисельності загальноросійського пролетаріату. На великих підприємствах з кількістю робітників у межах 500 осіб було зосереджено понад 60% промислового пролетаріату.

Аграрний сектор України на 1917 р. налічував 44 млн десятин орної землі, яка переважно належала панівній верстві. Так, 13 тис. поміщиків і 7 тис. землевласників володіли 12,1 млн десятин землі (близько 600 десятин на землевласника), з них 97 поміщиків мало понад 2 млн десятин. На 8 млн селянських дворів припадало 27,9 млн десятин землі, з яких 13 млн десятин (25,4 десятин на двір) – 1,2 млн середняків, а 5,1 млн. селянських дворів мали 1– 3 десятини, що абсолютно не відповідало нормам прожиткового мінімуму, і 1,2 млн селянських дворів були зовсім безземельні.

Товариство українських поступовців (ТУП) 4 (17) березня 1917 р. заснувало Українську Центральну Раду, створення якої варто трактувати початком державного відродження України. Крім членів ТУП, до неї ввійшли представники різних українських політичних угрупувань та організацій - військових, робітничих, кооперативних, студентських, релігійних, культурних. Головою Центральної Ради обрано М.Грушевського, заступником – В.Науменка, на товаришів голови обрано Д.Антоновича і Д. Дорошенка. Центральна Рада 22 березня звернулася з відозвою “До Українського народу”.

Аналізуючи перші кроки Центральної Ради, охарактеризуйте політичну ситуацію в Україні 1917 р., оцініть діяльність нових політичних партій, висвітліть перші кроки демократичної багатопартійності До найвпливовіших належала Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП). Її попередницею була Революційна українська партія (РУП), заснована 1899 р. Д.Антоновичем. У 1905 р. партія розкололася, з неї виокремилося ліве крило – УСДРП. Ця робітнича партія перестала існувати 1907 р., хоч, безумовно, деякі організації продовжували діяти. У 1917 р. партія відновилася. ЇЇ основні гасла – за автономію України, за федерацію з Російською Республікою, проти війни. УРСДРП звернулася до Тимчасового уряду з пропозицією розпочати переговори про мир. Очолювали партію В.Винниченко, Д.Антонович, М.Порш, С.Петлюра.

Українська партія соціалістів-революціонерів (есерів) походила від Союзу оборони України, заснованого 1906 р. За ідеологією українські есери були дуже подібні до російських. Вони боролися за передання землі селянам без викупу, що сприяло поширенню їхнього впливу серед селян.

Товариство українських федералістів-автономістів, перейменовано на Українську партію соціалістів-федералістів (скорочено – есерів), яку очолив С.Єфремов. Це була партія переважно української інтелігенції.

Українська демократично-хліборобська партія репрезентувала інтереси українських поміщиків та заможних селян. Її лідером став В.Липинський.

Сила партії більшовиків полягала в тому, що вони зуміли переконати найрадикальнішу і найактивнішу частину народу, котра прагнула повністю зруйнувати старий світ і збудувати нове, справедливе суспільство. Ці настрої народних мас вміло використали більшовицькі лідери.

Військове питання. Зверніть увагу на процес Українізації армії. Ініціатива українського військового руху належала відомому діячеві М.Міхновському. За його пропозицією 23 березня в Києві скликано військовий з’їзд, на який зібралося понад 1 тис. солдатів та офіцерів. З’їзд обрав Військове бюро. 29 березня засновано Український військовий клуб ім. гетьмана Богдана Хмельницького. Створення цього полку спричинило незадоволення представників Тимчасового уряду.

Однак українізація війська набувала дедалі швидших темпів. У серпні 1917 р. в Україні налічувалось уже 27 українізованих дивізій.

В українському громадянстві визначилися два напрями щодо збройних сил України: національний, на чолі з Міхновським, стояв за творення власної армії; соціалістичний, на чолі з В.Винниченком, вважав це непотрібним, навіть шкідливим. Проаналізуйте роботу І, ІІ, ІІІ Всеукраїнських військових з’їздів.

З'ясуйте і законспектуйте зміст І, ІІ, ІІІ Універсалів Центральної Ради. Особливу увагу зверніть на зміст та історичне значення ІІІ Універсалу 7 (20 за н.ст.) листопада 1917 р., який проголосив утворення Української Народної Республіки (УНР).

Варто лише пригадати перелік деяких законодавчих актів, ухвалених Центральною Радою наприкінці 1917 – початку 1918 рр.: Постанова про поширення влади Генерального Секретаріату на всю територію України; Закон про відстрочку призову на військову службу і відклик з неї громадян Української Республіки; Закони про громадянство; Закон про виключне право Української Центральної Ради видавати закони для УНР; Закон про Генеральний суд; Тимчасовий земельний закон; Тимчасовий закон про випуск державних кредитових білетів; Закон про утворення Українського народного війська. Тим паче, що всі тодішні й нинішні події відбувалися на майже однаковому історичному тлі абсолютного “розкріпачення духу”, ерозії державної влади й політичної анархії, економічної розрухи..

На основі тексту Універсалів Центральної Ради і рішення Першого Всеукраїнського з'їзду Рад охарактеризуйте й оцініть державотворчі процеси в Україні 1917 р. і з’ясуйте (порівняйте) дві лінії в питанні про владу.

Війська, з Радянської Росії розпочали наступ на Україну. В цій ситуації Центральна Рада 22 січня 1918 р. видала свій ІV Універсал, за яким УНР проголошувалася незалежною державою. Однак до лютого 1918 р. майже вся територія УНР була зайнята більшовицькими військами.

Оцінюючи діяльність Української Центральної Ради, зауважте, що головними результатами її роботи є поновлення в Україні державницької свідомості й визнання права українського народу на свою державу.

2. Український Гетьманат Павла Скоропадського.

Здобутки і прорахунки

Внаслідок державного перевороту 29 квітня 1918 року та усунення Центральної Ради розпочався новий етап в історії української революції.

Приступаючи до вивчення другого питання, зверніть увагу на ситуацію, що склалася в Україні після укладення Брестського миру (1918), підписання мирної угоди між УНР і державами Четвертого союзу (окупація німецькими й австро-угорськими військами України; розпуск Центральної Ради).

Розкриваючи внутрішню політику П.Скоропадського доцільно буде проаналізувати “Грамоту до всього українського народу” та “Закони про тимчасовий державний устрій України”. Студенту варто зупинитися на з’ясуванні: української монархії 1918 р. та її проросійській тенденції; опозиції Скоропадському; Всеукраїнському земському союзі на чолі з С.Петлюрою.

Аналізуючи зовнішню політику української держави П. Скоропадського, слід наголосити, що її діапазон суттєво розширився: 11 зарубіжних місій було акредитовано в Україні, 10 українських дипломатичних представництв виряджено за кордон. Зрозуміло, що домінуючим напрямом дипломатичних зносин стали взаємини із Німеччиною та її союзниками, а другим, не менш важливим - розв’язання спірних територіальних питань із сусідами та іншими державними утвореннями, що постали на теренах колишньої Російської імперії. Намагався П.Скоропадський налагодити стосунки із країнами Антанти, а також іншими нейтральними державами.

З’ясовуючи здобутки і прорахунки Гетьманату зверніть увагу, що доба гетьманату, яка тривала 7,5 місяців, була боротьбою за існування української державності, дуже суперечливим періодом в історії національно-визвольного руху українського народу.

3. Директорія. Відродження УНР

У розгляді цього питання бажано розібратися, що являла собою соціальна і політична база антигерманського руху (Тимчасовий уряд українських партій (ТУП); Національний Союз (В. Винниченко, С.Петлюра, Р.Швець, М.Шаповал, С.Єфремов, А.Ніковський). Доцільно зосередити увагу на утворенні й діяльності Директорії (В. Винниченко – голова; С.Петлюра. Р.Швець, А.Макаренко, П.Андрієвський – члени).

14 грудня 1918 р. режим Скоропадського був повалений військами Директорії. 26 грудня 1918 р. Директорія оприлюднила Декларацію, в якій Гетьманська Українська держава перейменовувалася на Українську Народну Республіку. Важливо зрозуміти й усвідомити, що утворення УНР – знаменна подія в українській історії доби Визвольних змагань 1917-1920 рр., подія, яка піднесла національну свідомість народу, зміцнила соборність, прагнення державності, бажання мати “в своїй хаті свою правду й волю”. Створено уряд – Раду Народних Міністрів (18 осіб).

Аналізуючи організацію влади, внутрішньої політики Директорії УНР доцільно зупинитися на роботі Трудового Конгресу, який розпочав роботу 23 січня 1919 р. затвердженням акта злуки УНР і ЗУНР. Необхідно наголосити, що внутрішньополітична діяльність Директорії відбувалася на тлі загострення її відносин із російським Раднаркомом, який від імені українського радянського уряду розпочав війну з УНР.

З’ясовуючи особливості зовнішньої політики, необхідно зазначити, що Директорія не зуміла адекватно оцінити тогочасну міжнародну ситуацію, чітко визначити свої зовнішньополітичні пріоритети в умовах конфлікту між радянською Росією та західними демократіями, які перемогли у Першій світовій війні. Двозначність і нерішучість зовнішньої політики Директорії лише ускладнили її зв’язки з обома центральними силами, не допомігши ані запобігти агресії радянської Росії, ані забезпечити підтримку країн Антанти та США.

Дата добавления: 2015-05-22