Особистість

ХРОНОЛОГІЯ ПОДІЙ

УКРАЇНА ПІСЛЯ ПОЛТАВСЬКОЇ БИТВИ. ПОСИЛЕННЯ КОЛОНІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

СПРОБИ ОРЛИКА СТВОРИТИ АНТИМОСКОВСЬКУ КОАЛІЦІЮ

• У червні 1714 р. Орлик мусив виїхати з Бендер до Західної Європи.
• На запрошення Карла ХІІ Пилип Орлик із частиною старшини переїхав до Швеції.
• У 1720 р. перебрався до Німеччини, а згодом до Франції.
• З 1722 р. змушений переїхати на територію Туреччини, де й прожив 20 останніх років.
• Та хоч би де знаходився Орлик, він ні на мить не забував про головну мету своєї діяльності, яку вбачав у створенні антимосковської коаліції. Гетьман вважав, що тільки з допомогою інших держав можна визволити Україну з-під ярма Російської імперії та об'єднати всі українські землі в єдину сильну державу.
• Шукаючи підтримки таких європейських країн, як Англія, Франція, Німецькі держави, Польща, Швеція, він надсилав до багатьох урядів листи-зверення, порушуючи в них українське питання.
• Пилип Орлик не втрачав жодної нагоди, аби торкнутися теми України: чи то в безпосередньому спілкуванні з Карлом ХІІ, Людовіком ХІV, Августом ІІ, Станіславом Лещинським, султаном і ханами, чи то зустрічаючись із провідними міністрами найавторитетніших держав.

1722-1727 рр.	Діяльність Першої Малоросійської колегії.
1723 р.	Подання Петрові І Коломацьких чолобитних. Ув'язнення наказного гетьмана П.Полуботка у Петропавловській фортеці.
1727-1734 рр.	Гетьманування Данила Апостола.
1734-1750 рр.	Діяльність Правління гетьманського уряду.
1735-1739 рр.	Російсько-турецька війна.
1750-1764 рр.	Гетьманування Кирила Розумовського.
1762-1796 рр.	Царювання в Російській державі Катерини ІІ.
1764 р.	Ліквідація гетьманства Катериною ІІ.

Іван Скоропадський народився 1646 р. в м. Умані, у козацько-старшинській родині. У джерелах збереглися свідчення про діда майбутнього гетьмана - Федора. Він брав участь у Національно-визвольній війні і, за родинними переказами, загинув під час Жовтоводської битви. Про батька гетьмана - Іллю також залишилось небагато свідчень. Із джерел довідуємося, що в середині XVII ст. він мешкав в Умані з трьома синами: Іваном, Василем і Павлом. Вже після смерті батька Іван і Василь (молодший, Павло, потрапив до татарського полону), натерпілись чимало лиха, змушені були переселитись на Лівобережжя. Влаштувавшись на новому місці, Іван обійняв посаду в гетьманській канцелярії. Відтоді розпочалося його тривале сходження службовими щаблями. Відомо, що до Скоропадського прихильно ставився гетьман Іван Мазепа. Після антимосковського повстання Мазепи стародубський полковник, як зазначалося вище, не зміг підтримати гетьмана, позаяк московські війська вступили до Стародуба. Ставши гетьманом, він ніколи не таврував Мазепу "зрадником", як того вимагало офіційне спілкування, виявляючи в такий спосіб своє прихильне ставлення до колишнього гетьмана. Помер у Глухові в 1722 р.

Життєвий шлях Павла Полуботка мало чим відрізнявся від долі багатьох інших представників козацької верхівки. Точна дата народження наказного гетьмана невідома. Дослідники вважають, що народився він близько 1660 р. Походив із давнього козацько-старшинського роду. Освіту здобув у Києво-Могилянській академії, знав іноземні мови, кохався в поезії. З 1706 р. - чернігівський полковник. Обіймав вищі козацькі посади. У 1708 р. був одним із претендентів на гетьманство і, певно, отримав би булаву, якби вибори відбувалися за давнім козацьким звичаєм. Під час повстання Мазепи проти Московії Полуботок не підтримав його. Із гетьманом Скоропадським жив у згоді. Свідченням добрих стосунків між ними є той факт, що Полуботок за гетьманування Скоропадського став другою людиною в Українській державі. Після смерті Скоропадського Павло Полуботок - єдиний кандидат на посаду гетьмана. У жовтні 1723 р. наказний гетьман Полуботок за наказом царя був ув'язнений у Петропавловській фортеці, де просидів до своєї смерті 18 грудня 1724 р.

Данило Апостол народився 1654 р. в козацько-старшинській сім'ї. Про його молоді роки відомостей не збереглося. Невідоме також і місце навчання майбутнього гетьмана. Позаяк Данило Апостол був людиною освіченою, припускають, що він, як і багато інших синів козацької старшини, навчався в Києво-Могилянській академії. Достеменно невідомо, за яких обставин і коли Данило Апостол розпочав військову службу. Але вже 1682 р. його, 28-літнього козака, обрали миргородським полковником. Тримав він цей уряд, за деякими припущеннями, з перервами, протягом 45 років. Вік, у якому Апостола було обрано полковником, а також час перебування на цьому уряді - своєрідні рекорди за всю історію Гетьманщини. Брав участь у походах проти турків і татар, здобув фортеці Газікермен та Очаків. У жовтні 1708 р. разом із Мазепою виїхав на зустріч із шведським королем. Та менш ніж через місяць сталося несподіване: палкий прихильник незалежницької політики Мазепи Данило Апостол приніс цареві каяття. У 1723 р. Данило Апостол брав участь у написанні Коломацьких чолобитних. Перш ніж поставити свій підпис, домігся істотних виправлень. Був одним із найбагатших старшин гетьманщини, зажив слави дбайливого та справедливого господаря. Гетьманом був обраний 1727 р. В умовах посилення колоніальної політики Російської імперії щодо України обстоював рештки суверенітету Гетьманщини. Помер 1734 р., похований у збудованій його коштом церкві у Великих Сорочинцях на Полтавщині.

Доля Кирила Розумовського (1728-1803) - останнього українського гетьмана була щасливою. Народився 18 березня 1728 р. у с. Лемешах на Чернігівщині у сім'ї козака Григорія Розумовського. У 14-літньому віці він потрапив до царського палацу. Олексій Розумовський подбав про добру освіту молодшого брата: той опановував книжну премудрість під опікою кращих тогочасних педагогів і вихователів, а 1743 р. вирушив для навчання за кордон. Відвідавши Німеччину, Францію, Італію, Кирило навесні 1745 р. повернувся до Петербурга, де на нього вже чекав графський титул. У 1746 р., 18-річним юнаком, Кирило Розумовський став президентом Російської академії наук, а гетьманську булаву отримав у 22-річному віці. У період гетьманства Розумовський більше жив у Санкт-Петербурзі, ніж в Україні, де справами керувала гетьманська канцелярія на чолі з Г.Тепловим. У 1762 р. український гетьман брав активну участь у двірському перевороті Катерини ІІ. Після ліквідації гетьманства Розумовський деякий час був членом Державної Ради (1768-1771). Згодом відійшов від державних справ, жив у Петербурзі, за кордоном, у підмосковному маєтку Петровсько-Розумовському. Останні 9 років життя провів у Батурині, де і помер в січні 1803 р.

Дата добавления: 2015-05-22