ЗАХОДИ, СПРЯМОВАНІ НА ПІДРИВ ЕКОНОМІКИ ГЕТЬМАНЩИНИ
Царський уряд визначив для себе головну мету : позбавити Гетьманщину економічної незалежності, підпорядкувати її господарське життя економіці Росії та перетворити на надійне джерело своїх доходів. Царські заходи насамперед стосувалися торгівлі.
На початку XVIII ст. Україна мала традиційно широкі торговельні зв'язки із Центральною та Західною Європою. Цар Петро своїми указами прагнув перекрити значні торговельні маршрути, змусивши українські купецькі валки повернути до Росії.
Подібних заборон та обмежень уживав російський уряд і щодо ввезення в Україну чужоземних товарів. Такі заходи мали примусити українців купувати замість чужоземних виробів вироби молодої московської мануфактури.
Стримувала розвиток торгівлі й російська митна політика: встановлене на російсько-українських кордонах мито використовувалося не для збагачення української державної скарбниці, а надходило до Москви.
Одним із заходів, що перешкоджав розвиткові українського господарства, було прагнення російського уряду збувати на українській території мідні гроші, щоб срібні й золоті залишалися здебільшого в обігу населення Росії, збагачуючи тим державну російську казну.
Руйнувало економіку України постійне перебування на її території численного російського війська (понад 10 тис.), що утримувалося коштом українського населення.
Щоб остаточно підкорити українців, Петро І завдав ударів освіті й книгодрукуванню, прагнучи тримати під контролем діяльність таких могутніх осередків культури, як Києво-Могилянська академія та Києво-Печерська лавра.
У 1709 р. Петро І наказав київському воєводі вислати за кордон усіх "польських" (тобто правобережних за походженням) студентів і повідомити, скільки залишиться студентів "малоросійських" - вихідців із Гетьманщини, а також скільки є ченців-викладачів із Правобережжя.
Різко погіршилося становище Київської церковної митрополії. Коли 1718 р. помер Київський митрополит, російський уряд заборонив обирати нового. У 1722 р. першому ієрархові Київської митрополії було надано титул архієпископа Київського та Малої Росії. Призначити його мав церковний Синод на чолі із царем у Петербурзі.
Отже, Київська митрополія перетворилася на звичайну єпархію Російської православної церкви.
Руйнація української культури здійснювалася й такими підступними заходами, як переманювання українських учених, богословів, письменників і педагогів із Києва до Петербурга та Москви.
Отримавши високі церковні посади, вони змушені були усним і писаним словом прославляти царя та його політику, а Мазепу й усіх, хто подібно до нього зважувався виступати проти царату, всіляко паплюжити.
Цим шляхом пішли Феофан Прокопович, Стефан Яворський, Гаврило Бужинський та багато інших талановитих представників українського народу.
Від часів Петра І з України почали вивозити історичні пам'ятки, рідкісні книги тощо. У 1720 р. цар наказував київському губернаторові, щоб "у всіх монастирях... оглянути й забрати давні жалувані грамоти та інші оригінальні листи, а також книги історичні, рукописні й друковані".
Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет
studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав!Последнее добавление