Південна Русь першого сорокаріччя XIII ст

а межі XII і XIII ст. політична ситуація в

Південній Русі особливо погіршилася. По і Л смерті Святослава Всеволодича (1194) пору­шилася рівновага між кланами Ольговичів і Мономашичів. Рюрику Ростиславичу, що залишив­ся одноосібним київським князем, було дедалі важче стримувати князівські чвари. Після смерті Яросла­ва Всеволодича (1199) у Чернігові 1201 р. сів Всеволод Святославич Чермний (Рудий), що неза­баром заявив претензії на київський велико­князівський стіл. Назрівало нове зіткнення між Мо- номашичами й Ольговичами за першість у Пів­денній Русі.

1199 р. Роман Мстиславич з родини Монома- шичш об’єднав Галичину й Волинь, створивши сильне Галицько-Волинське князівство/ На заході Пів­денної Русі виник могутній осередок давньоруської державності. Це докорінно змінило політичну ситуацію в країні. Майже одразу по тому, 1200 чи 1201 р., Рюрик змовився з Ольговичами й вбрався було в похід на Галицько-Волинське князівство. Але Роман випередив його і напав на Київщину.

Союзники Рюрика перебігли до Романа, а кияни відчинили міську браму перед галицько-волинським князем, певно, побоюючись штурму й розграбуван­ня свого міста. Рюрику довелося тікати з Києва, де Роман посадив князем свого родича Інгвара луцько­го. Та коли Роман повернувся до Галича, Рюрик 1203 р. разом з Ольговичами й найнятою за великі гроші половецькою ордою страшенно розграбував Київ, помстившись на городянах за те, що вони впус­тили до міста галицького князя. Тоді Роман повернувся до Києва, схопив Рюрика й насильно постриг його в ченці, посадивши в місті сина остан­нього Ростислава.

Роман Мстиславич прагнув об’єднати під своєю рукою всю Південну Русь, а може, й відновити цен­тралізовану Давньоруську державу. Однак його загибель під час походу до Польщі влітку 1205р. призвела до нового вибуху князівських усобиць. За­непала система колективного управління Руссю, ще більше відособилися одне від одного князівства. По смерті Романа Рюрик скинув рясу й знову вокняжив- ся в Києві. Проте його кращі часи минули, він не мав сил на те, щоб стабілізувати становище в Південній Русі. Рюрик прагнув захопити Галицьку землю, але безуспішно. 1206 р. Ольговичі схопили його й по­садили князем у Києві Всеволода Чермного

чернігівського. Потім Рюрик повернув собі Київ, але 1210 р вимушено виміняв його у Всеволода Че­рмного на Чернігів, де й помер1212 р. Того самого року зійшов зі світу інший відомий державний діяч Русі, владимиро-суздальський князь Всеволод Ве­лике Гніздо, а його наступники не змогли підтримати силу й велич свого князівства.

1212 р. Всеволод Чермний втратив Київ, де зно­ву сіли Ростиславичі, спочатку Мстислав Романович, забитий монголами на Калці 1223 р., а далі його брат у перших Володимир Рюрикович. Політичне життя Південної Русі 20—30 рр. XIII ст. проходило, як і раніше, у вирі боротьби за Київ між Ростиславича- ми й Ольговичами. Поступово, на початку 30-х рр., до цієї боротьби втручається син Романа Мстисла- вича Данило, що на той час об’єднав під своєю владою Волинь і намагався повернутися на галицьке княжіння та відновити Галицько-Волинське кня­зівство.

Спочатку Володимир Рюрикович пристав до Ольговичів у намаганнях заволодіти Галицькою землею. Однак коли глава Ольговичів Михайло Все- володич чернігівський став зазіхати на Київ, Володимир вдався до допомоги Данила. Війна між Володимиром і Данилом, з одного боку, й Михайлом

20- з другого, проходила з перемінним успіхом. На­передодні навали орд Батия Києвом заволодів Михайло Всеволодич, але побоюючись грізного ха­на, втік на захід, до недавнього свого ворога Данила. Галицько-волинський князь посадив у Києві свого по­садника Дмитра, котрий і очолив оборону міста, коли його облягло військо Батия

Монголо-татарська навала застала Давньорусь­ку державу роз’єднаною, загрузлою в міжкнязівських чварах, у зіткненні егоїстичних інтересів різних князівських кланів. Вона була страшенно ослаблена усобицями, то був апогей роздробленості. Лише Да­нилові Романовичу вдалося 1238 р. об’єднати Галичину й Волинь у могутнє князівство.

Дата добавления: 2015-05-22