Примусове вивезення на роботи до Німеччини

ПЛАН

1 Сутність нацистського окупаційного режиму в Україні. План «Ост».

2 Головні напрями окупаційного режиму в Україні та наслідки цієї політики.

3 Формування руху Опору на території України. Радянський партизанський рух.

4 Націоналістичний рух Опору на території України, діяльність ОУН-УПА.

5.1 Готуючись до нападу на СРСР, керівництвом нацистської Німеччини було розроблено низку планів, інструкцій, директив щодо політики на загарбаних територіях, зокрема щодо масового винищення населення. Управління расової політики затвердило документ, яким чітко визначались цілі та методи діяльності окупаційної влади, зокрема в Україні. Планувалось повне винищення євреїв, більшої частини поляків, українців, гуралів, лемків.

Найяскравіше відображено наміри гітлерівців у плані «Ост», розробленому в квітні 1940 року під контролем вищого керівництва – Гітлера, Гіммлера, Розенберга, за яким, зокрема передбачалось:

• фізичне знищення слов’янських народів;

• масові депортації, в тому числі українців, до Сибіру;

• заселення окупованих територій німецькими колоністами;

• онімечення корінного населення;

• забезпечити продовольством, матеріальними ресурсами потреби населення країни та армії;

• вивезти на роботи до Німеччини якомога більше працездатного населення.

5.2 Територіальне розчленування України:

Територія розділена на 4 частини: (Східна Галичина у складі 4 областей під назвою дистрикт «Галичина» була приєднана до Краківського генерал-губернаторства);

З більшої частини українських земель утворено рейхскомісаріат "Україна" (12 областей і південні райони Білорусії та Росії. Це територіальне утворення очолив Е.Кох;

"Підкарпатська територія" (Закарпаття) з 1939 року знаходилось в складі Угорщини;

"Трансністрія" (Північна Буковина, Бессарабія, землі між Дністром та Бугом - відійшли Румунії;

Лівобережна Україна (прифронтова територія) контролювалась військовою адміністрацією;

Створено апарат управління, де ключові посади займали німці, а українці призначаються лише на найнижчі посади (сільські старости, поліція та інше). Йшли на службу до німців переважно ті, хто постраждав від сталінських репресій і тому охоче мстилися радянській влади (таке явище іменувалось колабораціонізм), за підрахунками дослідників на службу до німців перейшло близька 220 тис. чол..;

Політична діяльність для українців заборонена, винищувались комуністи та представники радянських органів влади.

Економічне пограбування України:

• Промислові підприємства передані німецьким магнатам, робочий день становив 12-14 годин

• Колгоспи перетворені на "общинні господарства" (залишивши структуру колгоспів незмінною, оскільки вона була зручною для вилучення продовольства), працювали на Німеччину (85% вивезеного продовольства приходилось на Україну: близька 5,5 млн. тонн пшениці, 1,5 млн. тонн картоплі, понад 2 млн. голів худоби тощо);

• Наступ на освіту:були ліквідовані заклади вищої освіти (для українців лише початкова 4-класна освіта на українській мові, але без використання підручників та навчальних посібників). З України масово вивозились культурні цінності: коштовності, шедеври живопису, історичні цінності, книги (зокрема фрески Софійського собору, дзвони Успенського собору тощо);

• У вересні 1942 року німецька адміністрація одержала вказівку щодо вивезення на роботу у домашніх господарства жінок віком до 35 років. Для цього широко використовувалась пропаганда щодо переваг праці в Німеччині і частина населення повірила в ці обіцянки. Але після того, як з Німеччини почала надходити інформація про реальний стан речей та умови праці, населення доводилось вивозити примусово. Молодь вивозили починаючи з 14 років. Всього протягом 1942-1944 років з України до Німеччини на примусові роботи вивезено 2,4 млн. українців (таких людей іменували остарбайтерами);

Дата добавления: 2015-05-22