Трипільська культура. Неолітична революція

Енеоліт

Неолітична революція

Розквіт первіснообщинного ладу припав на епоху неоліту (“неос” – новий, “літос” – камінь) – 6 - 3 тис. років до н.е. На зміну привласнюючим формам господарювання - мисливству, рибальству і збиральництву - приходять відтворюючі форми господарювання – землеробство і скотарство. Цей процес називають неолітичною революцією. Зернові – ячмінь, просо, пшениця, жито – починають вирощувати в Україні 6 – 7 тис. років тому. На території сучасної України виявлено багато постійних поселень і тимчасових стоянок, що розташовувалися в долинах Дніпра, Сіверського Дінця, Південного Бугу, Десни, Дністра та інших річок. В епоху неоліту вдосконалюється техніка виготовлення знарядь праці – шліфування, свердління. З’являються сокири, долота, кам’яні ножі. Важливим винаходом стає кераміка – виробництво посуду, що дало можливість готувати варену їжу. Зросла тривалість життя людини до 30 – 32 років; середній ріст – 170 см, вага – 75 кг.

Якісно новим періодом розвитку первісного суспільства став енеоліт - мідно-кам’яний вік (з латинської “аенеус” – мідний і з грецької “літос” – камінь) - 4–3 тис. років до н.е. На зміну примітивному мотичному землеробству прийшла значно продуктивніша обробка землі з використанням рала та тяглової сили тварин. Господарський прогрес виявився також в оволодінні першим металом в історії людської цивілізації – міддю. Це сприяло зростанню продуктивності праці, пожвавленню примітивних обміну та торгівлі, розвитку майнової диференціації, що створювало передумови для розкладу первіснообщинного ладу.

В енеоліті рельєфніше окреслюється нерівномірність господарського та суспільного розвитку населення на території України: археологи розрізняють землеробсько-скотарські племена (і серед них – племена знаменитої трипільської культури), рибальсько-скотарські, скотарські і мисливсько-рибальські племена. Землероби винайшли рало, змайстрували стіл, склали піч, побудували великі укріплені поселення, а скотарі приручили коня, використовували колісний транспорт, удосконалювали зброю.

Серед енеолітичних племен на території сучасної України провідне місце займають хліборобські племена трипільської культури. Ця умовна назва походить від назви с. Трипілля під Києвом, де в 1893 р. видатний київський археолог Вікентій Хвойка уперше виявив рештки культури. Ареал поширення трипільської культури сягає 190 тис. кв. км, що нині входять до території України, Молдови та Румунії.

Трипільська культура багатогранна і самобутня. В економічній сфері її характерними ознаками було зернове землеробство, використання мотики і рала, розвиток тваринництва (велика і дрібна рогата худоба, свині, коні). У сфері суспільних відносин – перехід від матріархату до патріархату, зародження міжплемінних об’єднань, формування ієрархічної структури родів. Для сфери побуту характерні розписна плоскодонна кераміка з орнаментом, що виконаний жовтою, червоною та чорною фарбами, а також глинобитні одно- і двоповерхові будівлі з глиняною підлогою, оштукатуреними і пофарбованими в червоне стінами. Будівлі будувалися стінка до стінки і з’єднувалися переходами. Поселення виникали біля річок, були великими (т. зв. протоміста) - по кілька тисяч жителів. Навколо існували невеликі поселення, які разом з протомістами створювали округи в 15 – 25 тис. жителів. Через 50 – 100 років земля виснажувалася, і люди переселялися на нові місця. В духовні сфері – домінування символів родючості та добробуту (жіночі статуетки, зображення сонця, місяця, глиняні фігурки тварин).

Трипільська культура була провідною серед неолітичних племен Східної Європи і прискорила розвиток відсталіших племен, що населяли Північну та Північно-Східну Україну. Трипільська культура зникла вірогідно під натиском агресивних племен, які прийшли з північного заходу та сходу.

Дата добавления: 2015-05-22