Початок князювання династії Рюриковичів

Початки давньоруської державності

Друга половина І тис. – це час, коли з загальнослов’янського масиву племен виділяються три гілки: східна, західна та південна. Східні слов’яни у VI – IX ст. займали величезну територію Східної Європи - від Карпат до Оки і від Ладоги до Чорного моря. За літописами у східних слов’ян напередодні утворення Київської Русі існувало 14 великих груп племен. Найважливішими були поляни, що жили по Дніпру, древляни – на Північному Заході, сіверці – на Північному Сході, уличі та тіверці - на півдні. На заході жили дуліби та волиняни.

Про політичну структуру східних слов’ян відомо небагато. Верховних правителів чи централізованої влади вони не мали. Племена й роди, на чолі яких були патріархи, вирішували важливі питання шляхом загальної згоди. Племена полян, сіверян і древлян проживали у вигідному геополітичному середовищі (в центрі праукраїнської людності і на перехресті важливих торгових шляхів). Саме тут і починає утворюватися праукраїнська держава. Першим етапом утворення держави було формування протягом VII - першої половини IX ст. переддержавних утворень: Куявії (полянське князівство Кия), Дулібії, Славії, Артанії тощо. З кінця V ст. головну роль починає відігравати Київ. Одним із перших київських князів (якщо не першим) був князь Кий із братами Щеком і Хоривом та сестрою Либідь. Нащадками були князі Дір і Аскольд, які прийняли християнство. Вони проводили активну зовнішню політику – воювали з Візантією, Аварським та Хазарським каганатами. Землеробство залишається основним заняттям. Використовується наральник з широким трикутним лезом, винаходять примітивні млини, розвивається металургія, обробка заліза, дерева, кісток, гончарство. Виникають значні ремісничі центри. Швидко розвивається торгівля, поступово формується феодальний лад.

Отже, в процесі консолідації та розвитку економічних і політичних факторів східнослов’янських племен формуються перші державні утворення, які прийнято вважати примітивними попередниками першої східнослов’янської держави - Київської Русі.

Тема 4. УТВОРЕННЯ КИЇВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ (ІХ-Х ст.)

1. Початок князювання династії Рюриковичів.

2. Зовнішня політика Олега.

3. Князювання Ігоря.

4. Реформування держави за часів Ольги.

5. Походи Святослава.

Київська Русь (умовна назва першої Давньоруської держави з центром у Києві) в ІХ - ХІІІ ст. об’єднувала фактично усі східнослов’янські землі і була однією з найбільших держав середньовічної Європи. Територія держави охоплювала величезний простір (на початку ІХ ст. складала 1,1 млн. кв. км.), проте кількість людей, що на ній проживала, була невеликою (близько 4,5 млн. чол.).

У той час, як Давньоруська держава розвивалась і міцніла, на півночі слов’янські племена ворогували між собою. Для наведення порядку новгородські старійшини в 862 р. запросили до себе варягів. Три брати Рюрик, Синеус та Трувор прибувши до північних слов’ян, силоміць підкоряють їх своїй владі. По смерті Синеуса та Трувора, які не мали власних дітей, їхні володіння підпорядковувалися Рюрику. Після смерті Рюрика (879 р.) регентом при малолітньому синові Рюрика Ігорю став його воєвода Олег. У 882 р. Олег організовує похід на Київ, прагнучи його об’єднання з Новгородом, аби підпорядкувати собі ці два головних центри на торговельному шляху “у греки”.

У середині ХVIII ст. російська імператриця Катерина ІІ запросила німецьких істориків Г.Байєра та Г.Міллера, які, посилаючись на літописну легенду про прикликання варягів на Русь, розробили концепцію про скандинавське походження давньоруської держави. Проте нині нормандська теорія втратила своє наукове значення. Яскравим свідченням цього є вислів західного дослідника Г.Штокля: “Перша руська держава середньовіччя виросла з поєднання багатьох елементів. Варяги були лише елементом серед багатьох, однією історичною силою серед інших. Руська історія тільки через варягів є така сама фікція, як руська історія без варягів”.

Дата добавления: 2015-05-22