Реформування держави за часів Ольги

Князювання Ігоря

Зовнішня політика Олега

Олег (882 – 912) проголосив Київ “матір’ю міст руських” і почав створювати централізовану державу із самодержавною формою правління (до цього була федерація племен). Олег поступово підкорив полян, древлян, сіверян, радимічів, пізніше – вятичів, хорватів, дулібів, тіверців. На міжнародній арені змушений був відвойовувати відновлення виплати Русі данини Візантією. На чолі 80-тисячного війська у 907 р. зробив похід на Константинополь. Візантійський імператор вимушений був заплатити кожному з 2 000 кораблів по 12 гривень, а також дати викуп містам Київської Русі і сплачувати щорічну данину. Також встановлювалися пільги купцям і послам. На згадку про похід Олег прибив щит на ворота Царграду. Однак греки не дотримувалися умов договору, і князь у 911 р. зробив новий похід на Константинополь. Після цього загадково помер.

По смерті Олега великим київським князем став Ігор (912 – 945). Народився в 875 р., а 903 р. одружився на псковитянці Ользі. Його князювання почалося традиційно для князів цього періоду із жорстокої боротьби проти автономістських настроїв підкорених народів. Племена древлян і уличів відмовилися підкорятися київському князю і сплачувати данини. Древляни були підкорені, уличі відійшли в нові місця. Головним напрямком зовнішньої політики Ігоря було зміцнення авторитету держави та забезпечення інтересів торгівлі з іноземними державами, особливо Візантією. Щоб змусити Візантію дотримуватися підписаного з Олегом договору, Ігор у 941 р. пішов у похід на 10 000 кораблях, які були спалені “грецьким вогнем”. У 944 р. – новий похід. До вирішальної битви не дійшло. Підписали мирний договір (гірший, ніж з Олегом). Руське військо не взяло здобичі і почало ремствувати. Щоб заплатити дружині, Ігор вирішив зібрати данину з древлян, що не брали участі у поході. Проте древляни зібрали військо і розбили дружину, а самого Ігоря жорстко вбили (розірвали, прив’язавши за ноги до двох дерев, сказавши: “якщо унадиться вовк до овець, то виносить усю отару, аж поки не вб’ють його”).

Вдова Ігоря Ольга (945 – 964), очоливши державу від імені малолітнього сина Святослава, щоб запобігти новим виступам з боку підлеглих племен жорстоко помстилася древлянам за смерть чоловіка. На пропозицію древлян піти заміж за їхнього князя Мала Ольга убила послів. Потім зібрала військо і хитрістю заволоділа столицею древлян Іскоростенем. Проте смерть Ігоря вимагала не тільки помсти, вона гостро ставила питання про форми і методи державного управління. Ольга провела деякі реформи, суть і зміст яких полягали у регламентації повинностей залежного населення; унормування процесу збирання данини (визначення її розмірів і встановлення місць збирання), створенні осередків центральної князівської влади на місцях – “становищ” і “погостів”. На міжнародній арені дипломатичним шляхом добилася того, чого не вдалося Ігореві. У 946 р. відвідала Константинополь, підписала мир з Візантією; прийняла християнство.

Дата добавления: 2015-05-22