Скіфська доба

Проникнення скіфів на південь України відбувалося кількома хвилями. Спочатку вони мирно уживалися з кіммерійцями, нерідко входячи з ними у військові союзи. Проте зростаючий тиск сусідніх кочових племен – массагетів – примусив скіфів активніше просуватися в глиб кіммерійських земель. У VII ст. до н. е. потіснивши кіммерійців, скіфи не зупиняються, а, переслідуючи їх, вдираються до Передньої Азії, доходять аж до Сирії і навіть примушують єгипетського фараона сплатити данину. Захопивши Мідію, скіфи утворили державу Ішкуза, яка проіснувала 28 років. Панування скіфів у Малій Азії закінчилося тим, що мідійський цар Кіаксар запросив скіфських царів на обід і перебив їх. Залишки скіфів вимушені були емігрувати в Північне Причорномор’я. Панівним прошарком серед скіфів були царські скіфи, що підкорили навколишні племена і в другій половині VII ст. до н. е. утворили державу Велику Скіфію. Давньогрецький історик Геродот виділяв серед скіфів племена скіфів-кочівників і скіфів-землеробів (до перших відносились і “царські” скіфи). У скіфів-кочівників роди і племена були своєрідними військовими підрозділами для ведення війни і охорони худоби. Справжнім багатством скіфів були коні. Невисокі (до 144 см в холці), вони не знали собі рівних у бігові на далекі дистанції. Скіфи-кочівники вирощували також корів, овець, кіз, верблюдів. Стада належали знаті. Скіфи-кочівники відзначалися хоробрістю, ненавистю до ворогів, військовим побратимством, стійкістю, вірністю. Скіфи-землероби – це не скіфські племена (вірогідно, праслов’яни), що перебували у скіфській державі і платили їй данину. Вели осілий спосіб життя. Застосовували дерев’яний плуг. Зернове землеробство перетворилося на товарне виробництво. Лишки хліба продавалися. Вирощували пшеницю, горох, просо, ячмінь, жито, цибулю. Добре розвиненою була чорна металургія й обробка металів. На рубежі VI – IV ст. до н.е. у Скіфії відбувається поступове становлення класового суспільства та формується рабовласницька держава. Саме в цей час цар Атей захоплює владу, усунувши інших царів на території від Азовського моря до Дунаю. За формою правління скіфське царство було рабовласницькою деспотичною монархією. Влада царя була спадковою і необмеженою. З VI ст. до н.е. скіфи перестали воювати, тільки у 513 р. до н.е. відбили наступ персидських військ царя Дарія І. У ІІ ст. до н.е. відбувається занепад держави скіфів. Під ударами сарматів скіфи змушені були відступити в Нижнє Подніпров’я і Степовий Крим, де утворили Малу Скіфію. В ІІ ст. н.е. Мала Скіфія була знищена навалою сарматів.

Дата добавления: 2015-05-22