Зелене господарство населених пунктів

Зелені насадження відіграють у місті важливу роль, значення якої може бути охарактеризовано наступними факторами:

1. Санітарно-гігієнічні. Характерною рисою сучасної урбанізації є ріст міст, підвищення щільності й поверховості забудови, збільшення руху автотранспорту, що дуже впливає на мікроклімат населених пунктів: температуру, вологість і забруднення повітря, посилення шуму. Кращим способом нейтралізації негативного впливу цих факторів на жителів міста є озеленення міської території, створення зелених масивів, посадка зелені у дворах житлових і громадських будинків та на вулицях. Зелені насадження очищають повітря міста від вуглекислого газу і збагачують його киснем, поглинають пил і значну частину вихлопних газів автотранспорту, регулюють температуру і вологість повітря, знижують шум. Вони сприяють установленню найбільш сприятливих для організму людини вологості повітря, тиску, а також знижують прямий вплив сонячних променів у літні жаркі дні й радіаційну температуру, тобто тепло, що віддається кам'яними стінами будинків і дорожних покриттів.

Зелені насадження послабляють силу вітру і тим самим знижують запиленість міського повітря.

2. Архітектурно-планувальні. Зелені насадження виконують декоративні функції у створенні зовнішнього вигляду міста й окремих районів, з їх допомогою ведеться боротьба з ярами, зсувами, селевими потоками, зміцнюються береги рік, осушується територія.

3. Культурно-побутові. Зелені зони служать місцем відпочинку населення.

Зелені насадження поділяються на власне міські і на приміську зону. Остання включає спеціальні захисні смуги, приміські ліси і лісопарки. Їхнє призначення: сприяти формуванню мікроклімату міста, служити місцем заміського відпочинку, послабляти вітри.

Міські зелені насадження поділяються на:

а) зелені насадження загального користування (парки культури і відпочинку, міські й районні, дитячі парки, сади, сквери, бульвари, мікрорайонні і вуличні посадки);

б) обмеженого користування (зелені насадження на ділянках при школах, лікарнях, санаторіях, підприємствах, різних установах, стадіонах, у подвір'ях житлових будинків і т.д.);

в) спеціального призначення (ботанічні й зоологічні сади, насадження виставок та ін.).

Для поділу житлових районів і відділення їх від промислових зон створюють озеленені розриви.

Місцеві бюджети щорічно відпускають значні кошта на озеленення, за рахунок яких у містах висаджуються дерева і чагарники, створюються нові парки, бульвари, сади, організуються нові й розширюються існуючі розплідники, оранжереї та інші підсобні господарства.,

У цілому кількість зелених насаджень у місті повинне досягати приблизно 30—40 м² на 1 жителя.

Міський мікроклімат (температура, задимленість повітря, особливі ґрунтові умови) несприятливо впливає на міські зелені насадження, у зв'язку з чим у містах спостерігається засихання дерев і кущів, що вимагає регулярного догляду і поновлення посадок. Крім безпосередньо озеленювальних робіт і експлуатації зелених насаджень міські організації із озеленення мають у своєму відденні виробничу базу для вирощування посадкового матеріалу, використовуваного для озеленювальних робіт (розплідники, оранжереї).

Основним джерелом статистичних даних про інфраструктуру зеленого господарства міста є інвентаризація зелених насаджень. У завдання інвентаризації входить:

облік площі всіх зелених насаджень з виділенням площ під газонами, квітниками, доріжками і т.д.;

облік кількості дерев, чагарників, багаторічних квітів з поділом за породами, віком, станом;

облік інженерно-технічних споруд і обладнання, пов'язаних із призначенням зелених масивів як місць відпочинку, а також із захистом посадок — фонтани, водопровід, електроосвітлення, огородження, пристовбурні грати та ін. Інвентаризація повинна охоплювати всі зелені насадження міста як загального користування, так і тим, що належать підприємствам і установам.

При інвентаризації зелених насаджень по кожному об'єкту вказують породи дерев і чагарників, кількість одиниць кожної породи з розбивкою за віком, що встановлюється експертним шляхом. Інвентаризація охоплює також багаторічні квіти. Щорічно в інвентаризаційні відомості вносять дані про знову зроблені посадки і про відпалі дерева й кущі.

Дані інвентаризації використовують для складання угруповань:

а) за категоріями зелених насаджень (парки, сквери, сади й ін.);

б) за розмірами площі об'єктів;

в) за використанням площі (посадки, квітники, газони, доріжки та ін.);

г) за віком посадок.

Такі угруповання показують в узагальненому вигляді структуру зелених насаджень міста, сприяють організації догляду за зеленими насадженнями і можуть бути використані для вирішення питання про будівництво нових об'єктів і нових посадок на існуючих об'єктах.

Загальна характеристика інфраструктури зеленого господарства містить наступні показники:

1) загальна площа всіх зелених насаджень у межах населеного пункту;

2) площа зелених насаджень на території міської забудови.

За цими двома показниками робиться розбивка за категоріями насаджень з виділенням площі, що знаходиться у віданні комунальних органів;

3) загальна протяжність зелених насаджень уздовж вулиць, проїздів, набережних;

4) площа оранжерей.

Основними якісними показниками інфраструктури зеленого господарства є:

а) коефіцієнт озеленення — відношення всієї площі зелених насаджень міста до території міської забудови;

в) середній розмір площі зелених насаджень загального користування на одного жителя;

г) протяжність вулиць із зеленими насадженнями у відсотках до всієї протяжності вулиць міста і окремих районів (зон) міста.

Дата добавления: 2015-05-23