Організація оплати праці

Структура грошових доходів населення й політика у сфері доходів

ТЕМА 8 ПОЛІТИКА ДОХОДІВ І ОПЛАТА ПРАЦІ

ПЛАН

1. Структура грошових доходів населення й політика у сфері доходів

2. Організація оплати праці

У ринковій економіці основними джерелами особистих доходів населення є:

· трудова діяльність персоналу, який працює за наймом, і осіб вільних професій;

· підприємницька діяльність;

· власність;

· засоби держави та підприємства, що розподілені відповідно до належності до певної соціальної групи й категорії персоналу;

· особисті підсобні господарства (ОПГ).

Першому із зазначених джерел відповідає дохід у вигляді заробітної плати і гонорару; другому - підприємницький прибуток; третьому - дивіденди й відсотки на капітал; четвертому трансфертні платежі (пенсії, допомоги, стипендії тощо), а також послуги підприємства своїм працівникам у вигляді медичного обслуговування, підвищення кваліфікації і т. д., п'ятому - продукти, можливість для відпочинку, кошти від особистого підсобного господарства. Крім цього мають місце доходи від нелегальної діяльності.

Основні напрями політики у сфері доходів населення, що реалізуються урядом України, передбачають вирішення таких завдань:

· забезпечення соціального й економічно обґрунтованого рівня доходів з наданням пріоритету оплати праці;

· підвищення мінімальних доходів на основі різних форм індексації розмірів мінімальних соціальних гарантій у зв’язку із збільшенням споживчих цін;

· підвищення ролі тарифних угод і колективних договорів у регулюванні доходів за секторами економіки, галузями, категоріями працівників і регіонами країни;

· сприяння суспільному визнанню доходів віл власності, підприємницької діяльності;

· удосконалювання податкового регулювання доходів фізичних осіб.

Висока диференціація в доходах окремих груп населення зумовлена особливостями ринкової економіки й потребує критичного осмислення та вимагає вироблення заходів для усунення негативних явищ і тенденцій. При цьому держава має виступати гарантом соціальної стійкості суспільства, захисту прав, свобод і інтересів населення в цілому й соціальних і груп зокрема.

Структура доходів протягом XX століття істотно змінилася. У розвинутих і колишніх соціалістичних країнах значну роль стали відігравати пенсії, допомоги по безробіттю і хворобі, стипендії та інші виплати з державних фондів.

Оплата праці - це певний заробіток, розрахований, як правило, у грошовому вираженні, який за трудовою угодою власник або уповноважений ним орган виплачує робітникові за виконану роботу чи надані послуги.

Розрізняють такі види заробітної плати:

1) номінальна;

2) реальна;

3) реальні доходи працюючих.

Номінальна зарплата - це сума коштів, отриманих робітниками за виконання обсягу роботи відповідно до кількості та якості затраченої ними праці.

У різні періоди та в різних районах країни ціни на товари різняться, тому на однакову номінальну зарплату можна придбати різну кількість товарів. Більш точною характеристикою доходів є реальна заробітна плата, що являє собою сукупність матеріальних і культурних благ, а також послуг, які може придбати працюючий на номінальну зарплату.

Розмір реальної зарплати залежить від розміру номінальної заробітної плати і рівня цін на предмети споживання та послуги.

Реальні доходи працюючих містять у собі реальну зарплату та надходження із суспільних фондів споживання.

Зарплата робітників і службовців складається з основної (постійної) та додаткової (змінної) частин, а також надбавок.

Основна частина виплачується робітникові відповідно до територіальної системи та схем посадових окладів залежно від складності, умов, інтенсивності праці, а також кваліфікації робітників.

На розмір додаткової частини зарплати впливають як кінцеві результати роботи колективу, так і результати діяльності окремого робітника (суміщення, бригадирські, вислуга, багатоверстатне обслуговування, навчання учнів тощо).

До надбавок за особливі умови праці відносять доплати за районним коефіцієнтом, за рухливий і роз'їзний характер роботи, за шкідливі умови праці.

Принципи організації оплати праці:

1. Оплата праці за її кількість і якість, однакова оплата за однакову працю.

2. Неухильні підвищення зарплати.

3. Випереджальне зростання продуктивності праці порівняно зі зростанням зарплати.

4. Диференціація та регулювання рівня оплати праці різних груп і категорій працюючих.

5. Ясність і простота.

Основні принципи організації оплати праці реалізуються за допомогою таких елементів як:

· нормування праці;

· тарифна система;

· форми і системи заробітної плати.

За допомогою норм, які залежно від організації виробництва встановлюють необхідні витрати часу, виробітку, вимірюється кількість праці, що витрачається робітником.

Тарифна система являє собою сукупність нормативів, за допомогою яких здійснюється диференціація та регулювання рівня заробітної плати різних груп: категорій працюючих залежно від кваліфікаційного рівня, умов праці, особливостей галузей і підприємств.

Зв'язок заробітку робітника за кількісними та якісними результатами їх праці здійснюється за допомогою форм і систем заробітної плати.

Дата добавления: 2015-05-23