Завдання 3. 1. Демографічні передумови і нестача природних ресурсів

1. Демографічні передумови і нестача природних ресурсів.

2. Мінеральні ресурси: класифікація, цикл використання, розміщення, експлуатація.

3. Державна і міжнародна економічна та екологічна політика щодо використання ресурсів природи.

1.Демографічніпередумови і нестачаприроднихресурсів.

Не зважаючи на те, що попередній приріст населення відбувався як в індустріальних країнах, так і в країнах, що розвиваються, майже усе подальше зростання населення відбуватиметься у "третьому світі", де, згідно з багатьма екологічними показниками, країни вже перенаселені. Країни, де прогнозується подвоєння чи навіть потроєння населення, у майбутньому зіткнуться зі ще більшим зростанням, ніж раніше.

Демографічний вибух, з одного боку, сприяє омолодженню населення Землі, збільшує трудові ресурси країн світу, а з іншого - породжує низку глобальних і регіональних проблем. Він ускладнює економічний розвиток держав, зумовлює жебрацтво, загострює проблему охорони природи. Чисельність населення продовжує зростати, а природні екосистеми Землі залишаються тими самими. Кількість прісної води, що виробляється гідрологічним циклом, нині, по суті, така ж сама, як була у 1950 р. і, мабуть, буде у 2050 р. Так само незмінним є вилов океанської риби, обсяг заготівлі лісів, продуктивність природних пасовищ та ін. Коли населення зростає, скорочення забезпечення кожним з цих ресурсів на душу населення загрожує не лише якості життя, а й, за деяких обставин, навіть і самому життю.

Згідно з прогнозами експертів ООН до кінця 2000 р. кількість населення нашої планети досягне 6 млрд., а до кінця 2100 р. — стабілізується на рівні 12—13 млрд. чол.

Щоб прогодувати, одягнути, забезпечити житлом постійно зростаючу кількість населення, необхідно увесь час нарощувати виробництво промислової та сільськогосподарської продукції, збільшувати обсяг видобування корисних копалин тощо. Внаслідок цього поступово вичерпуються природні ресурси, підвищується середня температура на Землі, забруднюється навколишнє середовище та ін.

Оскільки демографічний вибух супроводжується нерівномірністю зростання населення у різних країнах та регіонах, то у країнах, де найвищий приріст населення, продуктивні сили розвинуті слабко, панують масовий голод, злидні. Так, якщо темпи приросту населення в країнах, що розвиваються, у XX ст. становили в середньому 2,5 % на рік, то у промислово розвинутих країнах вони не перевищували 1 %. У середньому населення планети збільшується нині на 1,7 % на рік, а в Африці — на 3,2 % на рік. Якщо такі темпи збережуться, то за прогнозами у 2100 р. тут проживатиме 2 млрл. чол. Потрібно зазначити, що в Азії, Африці та Латинській Америці близько 1 млрд. чол. живуть в умовах абсолютної злиденності, близько 250 млн. дітей хронічно недоїдають, від голоду і постійного недоїдання щорічно вмирає понад 40 млн. чол. За даними відомого французького науковця Жака ІваКусто у 1991 р. з 5,6 млрд. жителів планети лише 500 млн. чол. жили добре, 1,7 млрд. не мали нормальної питної води, 900 млн. жили у безпросвітних злиднях.

Демографічний вибух спричиняє загострення таких глобальних проблем, як продовольча, екологічна, сировинна, енергетична. Важливою причиною загострення глобальних проблем, що розглядаються з точки зору речового змісту, є низький рівень впровадження ресурсо- та енергозаощаджуючих, екологічно чистих технологій. Внаслідок цього із загального обсягу природної речовини, що використовується у процесі виробництва, форми кінцевого продукту набуває лише 1,5%, з надр планети щорічно добувають майже 100 млрд. т руди, корисних копалин і будівельних матеріалів (по 25 т на кожного жителя). В Україні річний обсяг видобутку мінеральної сировини становить 1 млрд. т, а гірської масижливою причиною загострення глобальних проблем, що розглядаються з точки зору речового змісту, є низький рівень впровадження ре-сурсо-таенергозаощаджуючих, екологічно чистих технологій. Внаслідок цього із загального обсягу природної речовини, що використовується у процесі виробництва, форми кінцевого продукту набуває лише 1,5%, з надр планети щорічно добувають майже 100 млрд. т руди, корисних копалин і будівельних матеріалів (по 25 т на кожного жителя). В Україні річний обсяг видобутку мінеральної сировини становить 1 млрд. т, а гірської маси — близько 3 млрд. т, з них лише 5—8 % компонентів мінеральної сировини використовуються для виробництва продукції, а решта — йде у відходи.

2. Мінеральні ресурси: класифікація, цикл використання, розміщення, експлуатація.

Мінеральні ресурси – це сукупність запасів корисних копалин мінерального походження.

У залежності від призначення мінеральні ресурси поділяють на три групи:

1. Паливні (енергетичні) — використовуються для отримання тепла і світла.

2. Металеві (рудні) — з яких виплавляють метали (руди чорних і кольорових металів).

3. Неметалічні(нерудні) – використовуються як сировина для хімічної промисловості (калійна сіль, фосфорити, сірка), будівництва і як технічна сировина(азбест,графіт,алмази).

За галузями використання мінеральні ресурси поділяються на:

· паливно-енергетичні (нафта, газ природний, вугілля, горючі сланці, торф, уранові руди);

· руди чорних металів (залізні, манґанові, хромові і ін.);

· руди кольорових і легуючих металів (алюмінію, міді, свинцю, цинку, нікелю, кобальту, вольфраму, молібдену, олова, стибію, ртуті і ін.);

· руди рідкісних і благородних металів;

· гірничохімічна сировина (фосфорити, апатити, кам'яна, калійна і магнезійна солі, сірка і її сполуки, борні руди, бром і йодні розчини, барит, флюорит і ін.);

· коштовні і виробні камені; нерудна індустріальна сировина (слюда, графіт, азбест, тальк, кварц і ін.);

· нерудні будівельні матеріали (цементна і скляна сировина, мармури, шиферні сланці, глини, туфи, базальт, граніт);

· гідромінеральні (підземні прісні і мінералізовані води, термальні і ін.).

Мінеральні ресурси бувають вичерпні і невичерпні.

Крім того, ресурси поділяють на первинні і вторинні.

Ресурсний цикл (РЦ) — це обмін речовин між природою та суспільством, що включає вилучення природних багатств із природи, залучення їх у господарський оборот і повернення після утилізації в навколишнє середовище (у трансформованому вигляді). РЦ організується за принципом маловідходного виробництва, яке у міру розвитку суспільства все більше має наближатися до безвідходного.

Ресурсний цикл включає: 1) виявлення природних ресурсів; 2) підготовку їх до експлуатації; 3) вилучення з природного середовища; 4) перероблення; 5) споживання людиною; 6) повернення у природу

Розміщення мінеральних ресурсів обумовлено геологічною структурою земної кори.

Основні розвідані родовища корисних копалин і перспективи знаходження нових родовищ в Україні визначаються великими геологічними структурами, такими як Український кристалічний щит, Волино-Подільська плита, Дніпровсько-Донецька западина, Донецький кряж, Причорноморська низовина, Карпатська та Кримська складчасті області.

Сучасне розміщення корисних копалин світу - це результат геологічного розвитку нашої планети. Росія, Китай, Австралія, Канада, США мають практично всі види мінерально-сировинних ресурсів і належать до категорії країн максимальної ресурсозабезпеченності.
У літосфері сформувалися геологічно окремі території, з приуроченими до них групами корисних копалин. При цьому паливні ресурси органічного походження тяжіють до прогинів стародавніх платформ або прогинів складчастих структур. Рудні корисні копалини трапляються в межах розломів платформ і рухливих складчастих областей. Вирізняють великі рудні пояси. Альпійсько-Гімалайський, Тихоокеанський, Урало-Монгольський тощо. Рудні корисні копалини мають велике значення у сучасному світі, оскільки метали залишаються неперевершеним конструкційним матеріалом. Наявність рудних корисних копалин є доброю передумовою економічного розвитку будь-якої країни.

Однією із основних вимог до розробки родовищ корисних копалин є застосування найбільш раціональних і ефективних методів вилучення сировини з надр. Справа в тім, що через не досить досконалі методи добування частина розвіданих запасів корисних копалин залишається в забоях і кар'єрах. Серед них - кам'яне і буре вугілля, залізні руди, калійні солі та інші види сировини. Боротьба за зменшення цих втрат є важливою ланкою охорони надр. Цьому сприяють такі заходи як удосконалення організації робіт, впровадження нових технологій видобутку. Скажімо, при розробці нафтових родовищ значна кількість нафти залишається в надрах. Застосування нових фізико-хімічних і теплових методів підтримування пластового тиску в процесі експлуатації нафтових родовищ дало змогу збільшити видобуток нафти на 10-25%. Проводиться також вторинне добування нафти на старих відпрацьованих родовищах за допомогою обводнення, нагнітання газу, пари, теплових методів впливу на пласт (вогневе витіснення нафти) тощо.
Більшість видів мінеральної сировини багатокомпонентні. Це, зокрема, руди чорних і кольорових металів, нафта, газ, вугілля, горючі сланці, солі тощо. іноді буває так, що загальна цінність супутніх елементів перевищує вартість основної сировини. Повнота вилучення супутніх компонентів визначає ступінь комплексності використання даної сировини.
Прикладом комплексного використання сировини є утилізація супутнього нафтового газу. Відомо, що з кожною тонною нафти добувають до 150, а іноді і до 200 м3 нафтового газу - цінної енергохімічної сировини. Донедавна утилізація супутнього газу не перевищувала 65%, значна кількість його спалювалась у факелах. Нині на окремих нафтопромислах України утилізацію газу доведено до 92-93%.
І, нарешті, ще одним дуже важливим аспектом охорони надр є виявлення, реєстрація та охорона геологічно цінних об'єктів, еталонів літосфери.Нагляд за основними вимогами щодо охорони надр, комплексної розробки родовищ, охороною навколишнього середовища при експлуатації родовищ корисних копалин здійснює Держгіртехнагляд України.

4. Державна і міжнароднаекономічна та екологічнаполітикащодовикористанняресурсівприроди.

Основні напрями державної політики України у галузі охорони
довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення
екологічної безпеки (далі - Основні напрями) розроблено відповідно
до статті 16 Конституції України, якою визначено, що забезпечення
екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на
території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи -
катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду
Українського народу є обов'язком держави.

Економіці України притаманна висока питома вага
ресурсомістких та енергоємних технологій, впровадження та
нарощування яких здійснювалося найбільш "дешевим" способом - без
будівництва відповідних очисних споруд. Це було можливим за
відсутності ефективно діючих правових, адміністративних та
економічних механізмів природокористування та без урахування вимог
охорони довкілля.

Сучасний варіант ресурсно-технологічної стратегії виходу із екологічної кризи викладений в концепції сталого розвитку (Конференція ООН по навколишньому середовищі, Ріо-де-Жанейро 1992 рік), в якій показано взаємозв’язок соціально-економічного розвитку, демографічної ситуації на Землі та стану навколишнього природного середовища. Згідно цієї стратегії пік сучасної екологічної кризи припаде на середину XXI століття (див. розділ II).

Особливу увагу в даній стратегії приділено перебудові енергетики, адже в найближчі 20-25 років людство чекає криза енергетичних ресурсів. Крім того, звернуто увагу на теплове забруднення атмосфери і гідросфери та можливі наслідки цих процесів. Тому, для віддалення та легкого подолання енергетичної кризи, людству необхідно вжити таких заходів:

- енергозбереження та енергозаощадження при всіх видах господарської та іншої діяльності людини;

поступова заміна традиційних енергоресурсів альтернативними, причому особливу увагу приділяти можливостям одержання енергії альтернативними джерелами (геотермальні, сонячне випромінювання, енергія вітру, морських хвиль, приливів і відливів, використання біогазу тощо) в промислових масштабах;

- поступове зниження частки енергоємних виробництв і технологій, що дозволить вирішити питання заощадження енергії;

- зменшення втрат енергії при її транспортуванні і використанні

Дата добавления: 2015-05-23