Завдання 8. 1. Зміна парадигм суспільного розвитку як чинник використання природних ресурсів

1. Зміна парадигм суспільного розвитку як чинник використання природних ресурсів.

2. Перспективи використання енергії малих річок, хвиль, морських припливів і течій.

3. Політика і практика менеджменту природних ресурсів: шляхи удосконалення у різних сферах- економічній, соціальній і поведінковій, технологічній знаннях

1. Зміна парадигм суспільного розвитку як чинник використання природних ресурсів.

Руйнація природного ресурсного базису загострює проблеми економічного розвитку регіонів, де швидко зростає населення, оскільки порушуються встановлені природою ліміти використання ресурсного потенціалу, здатність екосистем підтримувати життя певної кількості людей при збереженні ресурсно–репродуктивних функцій. Ці можливості екосистем різні у різних регіонах і залежать від чинників як природного, так і антропогенного характеру: кількості населення, кліматичних і взагалі природних особливостей, розвитку виробництва, сумарного впливу людської діяльності на природу.

Свідченням виходу за природні ресурсні ліміти значної кількості країн, що розвиваються, виступають хронічний голод через нестачу харчів, виснаження ґрунту, прискорення його ерозії, розширення зони пустель. Для розвинених країн свідченням перевищення природних лімітів є зростаючий імпорт енергоносіїв та природної сировини, надто високий рівень їхнього споживання на душу населення, що в кілька разів перевищує показники країн, що розвиваються. Отже, високий рівень споживання населення розвинених країн забезпечується значною мірою завдяки злиденності країн, що розвиваються, оскільки вони, не маючи інших джерел надходження необхідної кількості коштів, вимушені продавати наявну природну сировину за заниженими цінами у зростаючих обсягах, руйнуючи довкілля і не маючи можливостей його відновлення.

Ідеї сталого розвитку з’являються як альтернатива недостатньо організованому і керованому суспільному розвитку в усіх сферах людської життєдіяльності. Приходить розуміння, що подальше слідування його траєкторією веде у безвихідь. У порядок денний світового розвитку входить імператив пошуку виходу з такого становища, визначення шляхів переходу на засади сталості в усіх галузях суспільного управління.

Надзвичайно актуальним є використання відтворювального потенціалу природи. У природи є дуже важлива особливість: усе, що в ній існує, від мікроорганізмів до біосфери в цілому, має безперервно відтворюватися усюди, де воно знаходиться. Зупинка хоч би на мить неприпустима, вона означатиме смерть відповідної природної сутності (включно і біосфери). Аби управління соціально–економічним розвитком було на рівні вимог сталого розвитку, воно має включати як обов’язковий елемент збереження її відтворювального механізму.

Використання природних механізмів відтворення означає “м’яке” управління природою на відміну від “жорсткого” управління природними процесами з боку людини. Під останнім розуміють масштабні проекти, коли здійснюється “перебудова” природних систем та процесів (знищення окремих біологічних видів, начебто непотрібних людині, або зміна русла річок). Природа реагує на таке втручання, вмикає механізми зворотного зв’язку, аби компенсувати наслідки “жорсткого” втручання людини. Альтернативою може бути “м’яке” управління природою, яке побудоване на активізації корисних природних ланцюгових реакцій, у тому числі процесів відтворення ресурсів. Як приклад можна навести біологізовані методи ведення сільського господарства із максимальним використанням природних процесів активізації виробничих сил – оптимальний сівообіг, захисні лісополоси, утилізація відходів органіки тощо.

2. Перспективи використання енергії малих річок, хвиль, морських припливів і течій.

ГАЕС – це не самостійне джерело енергії, а лише акумулятор, що зберігає енергію, вироблену іншими джерелами. Спочатку ГАЕС закачує воду у басейн, що знаходиться на певній висоті, таким чином створюючи запас потенційної енергії. Потім спускаючи воду через турбіну до нижнього басейну, отримують електрику як на звичайній ГЕС.

ГАЕС споживає більше електроенергії для закачування води в басейн, ніж виробляє, спускаючи воду назад до водоймища.

Мала гідроенергетика – Гідроелектростанції, які використовують енергію води, що рухається (падає), називаються малими, якщо їхня потужність становить менше за 5 МВт. До мікрогідроелектростанцій відносять ГЕС з потужністю до 100 кВт.

Переваги:

стабільна робота в мережі, на яку не впливають час доби і сезонні зміни

нетривалий термін виготовлення

низькі витрати на 1 кВт встановленої потужності

Недоліки:

при проектуванні існує діапазон оцінки потужності потоку робочого тіла, що створює проблеми для проектування та будівництва

Енергія припливів

Амплітуда припливу може збільшуватися усього лише на 30 см, але навіть така невелика зміна загрожує серйозними наслідками. Припливні води, що надходять, можуть піднятися на 15 см, а це здатне привести до вторгнення морської води в прибережні колодязі і створити загрозу для будівель, розташованих поблизу верхньої відмітки припливу. Можливе прискорення берегової ерозії, а низинні ділянки, включаючи дороги, будуть затоплятися, коли шторми і припливи, що збільшилися, об’єднають зусилля. Берегова смуга буде практично непридатна для використання через більш високі припливи. Оцінки площі берегової смуги, що може бути загублена через приливне затоплення, коливаються від 17 до 40 квадратних кілометрів. Звичайно, місцеві втрати залежать від крутизни схилу і характеру берега. Відплив, що може виявитися нижче на 15 см, здатний утруднити доступ до човнів і до води з причалів. Збільшена висота припливу може викликати надходження більш солоної води в устя річок і цим змінити співвідношення водних організмів, що живуть там. Зі збільшенням амплітуди припливів виникнуть посилені припливні плини, на 5-10% більш швидкі, що може привести до розмивання і переносу піщаних відмілин і до заповнення піском існуючих судноплавних рукавів, а в результаті до необхідності складання нових навігаційних карт. Але в цьому випадку судна незабаром почнуть застрявати, у міру того як проходи будуть змінюватися через переміщення піску.

Енергія морських хвиль

За допомогою хвильових перетворювачів енергія хвиль реалізується у електричну або іншу придатну до використання. За оцінками дослідників США, загальна енергетична потужність Світового океану дорівнює 90 млрд кВт. А середня хвиля висотою 3 м несе приблизно 100 кВт енергії на 1 м2 узбережжя.

В Японії з 1978 р. працює плавуча електростанція, яка використовує енергію морських хвиль. У Норвегії з 1985 р. діє перша у світі промислова хвильова станція потужністю 850 кВт. Енергоустановки такого типу економічно ефективні для малих населених пунктів на узбережжі океану.

Протягом останніх років з'явилося багато різних технічних проектів. Так, у Великій Британії енергетиками спроектований агрегат, що виробляє електроенергію із ударів хвиль. На думку проектувальників, 10 таких агрегатів, встановлених на глибині 10 м поблизу західних берегів Великої Британії, дозволять забезпечити електроенергією місто з населенням 300 тис. людей.

ХЕК потужністю кілька мегават експлуатуються у багатьох країнах, при цьому вони багатофункціональні, оскільки виробляють:

- електричну енергію;

- теплову енергію;

- чисту питну воду;

- стиснуте повітря;

- водень;

- кисень;

- різноманітні хімічні речовини.

Для багатьох підприємств переробної промисловості (сільськогосподарської продукції, морепродуктів) ХЕК відіграють велике значення. Особливо зацікавлені сільськогосподарські підприємства і зони відпочинку, адже ХЕК мають значні переваги:

- можливість розміщення ХЕК близько до споживача;

- оперативна можливість споживання і реалізації виробленого енергетичного товару (електроенергія, тепло, кисень, водень тощо);

- висока якість електроенергії (стабільність частоти, напруги і форми синусоїди);

- стабільність технологічного процесу на виробництві, де використовується енергія;

- незалежність споживача від централізованого постачальника енергії.

Переваги хвильової енергетики в тому, що вона достатньо сконцентрована, доступна для перетворення і на будь-який проміжок часу може прогнозуватись залежно від погодних умов. Утворюючись під дією вітру, хвилі добре зберігають свій енергетичний потенціал, розповсюджуючись на значні відстані. На сучасному рівні науково-технічного розвитку, а тим більше у перспективі, увага до проблеми використання енергії морських хвиль, без сумніву, дозволить зробити її важливим складником енергетичного потенціалу морських країн.

3. Політика і практика менеджменту природних ресурсів: шляхи удосконалення у різних сферах- економічній, соціальній і поведінковій, технологічній, знаннях

Дата добавления: 2015-05-23