Завдання 10. 1. Сталий розвиток та природне ресурсокористування в економічних трансформаціях суспільства

1. Сталий розвиток та природне ресурсокористування в економічних трансформаціях суспільства.

2. Деградація екосистем планети згідно звіту ООН «Оцінка екосистем на порозі тисячоліття».

3. Проблема утилізації і збереження ядерних відходів.

1. На сьогоднішній день загально визнано (в тому числі і МАГАТЕ), що найбільш ефективним і безпечним вирішенням проблеми остаточного захоронення РАВ є їх захоронення в могильниках на глибині не менше 300-500 м в глибинних геологічних формаціях з дотриманням принципу многобарьерной захисту і обов'язковим перекладом РРВ на отверджене стан. Досвід проведення підземних ядерних випробувань довів, що при певному виборі геологічних структур не відбувається витоку радіонуклідів з підземного простору в навколишнє середовище.

Останнім часом вважається оптимальною наступна схема переробки відходів високої питомої активності (ВВПА):

1. Зберігання у рідкій формі для зменшення залишкового тепловиділення до прийнятого.

2. Затвердіння витриманих рідких ВВПА і тимчасове зберігання в контрольованих умовах

3. Кінцеве захоронення затверділих відходів в стабільних геологічних формаціях.

Продовжуються дослідження методів вилучення цінних компонентів з ВВПА.

Для зручності зберігання відходи:

1) Випарюють або концентрують і зберігають в баках, що постійно охолоджують.

2) Переводять у твердий стан (наприклад: методом кальцинації перетворюють у тверді гранули) з наступним зберіганням в підземних порожнинах, що створюють на території центру (США).

У нашій країні зберігаються в рідкому стані в нержавіючих баках. Можливе спалювання радіоактивних відходів, або силування.

Найбільш небезпечні цирконієві оболонки – здатні до самозаймання тому їх переробляють:

а) пересуванням та тимчасово зберігають під водою в бетонних ямах.

б) розплавлення в електропечах з додаванням Cu, Fe.

4. Захоронення радіоактивних відходів

Знищення радіоактивних відходів потрібно проводити на спеціальних пунктах поховання в контейнерах. Залишки від переробки опроміненого палива, джерела випромінювання, іонітні смоли, використане устаткування і т. п. підлягають похованню. Фільтри і обтиральний матеріал потрібно попередньо спалювати, а залишки від спалювання піддавати похованню. Потужність дози випромінювання на відстані 1 м від збірника з радіоактивними відходами повинна бути не більш 0,1 мЗв/год.

Для поховання низькоактивних радіоактивних відходів можна використовувати звалища у вигляді резервуарів і траншей. Небезпечними є середньо і високоактивні відходи. Поводження з ними передбачає поховання їх в затверділому стані в підземних сховищах і шахтах на глибині 300-1000 м.

Поховання високоактивних відходів у шахтах не завжди можливе, тому що відходи виділяють велику кількість теплоти, що може призвести до вибухів. Менш небезпечним є поховання відходів у морі на великих глибинах в ізольованому вигляді, що потребує попередньої обробки відходів (оскління, бетонування, поміщення у високоміцні контейнери).

Проблема безпечного видалення і поховання радіоактивних відходів ще не вирішена остаточно і потребує подальшого розвитку. Більш перспективним вважається метод підземного поховання в гірські породи, що розшаровуються.

І так, найбільш перспективні на цей час є наступні методи захоронення радіоактивних відходів:

1. Захоронення в континентальних геологічних формаціях (найбільш поширений);

2. Захоронення на морському дні або під ним;

3. Опромінення в реакторах (ядерна трансмутація);

4. Викиди за допомогою ракет у космос.

Дослідження доказали що багато геологічних формацій можна використати для надійного захоронення:

1. Кам’яна сіль;

2. Глинисті (осадові), а також вапняк, гіпс, тощо;

3. Скельні породи (вулканічні, метаморфічні).

Глинисті породи, що розташовані на глибині 160-260 м (Бельгія). У глинистих пластах, що розташовані під днищем океану; перевага - здатні до самозатягування.

Скельні: недолік - не мають здатності до само затягування тріщин. Як правило, захороняються в гранітних породах та гнейсах. Гірська порода виконує роль бар’єру, радіонукліди вступають в реакцію з мінералами. Проекти захоронення в скельних породах інтенсивно розроблялися у Великобританії.

Соляні породи - переваги:

1. Задовільні фізико-хімічні показники.

2. Відсутність води та тріщин.

Розглядаються два напрямки:

1. Захоронення в сольових пластах;

2. Розміщення відходів у соляних порожнинах.

Інші методи захоронення:

1. Під дном океану (зберігають герметичність 300 років);

2. Захоронення затверділих відходів у льодовиках Арктики і Гренландії.

2. Расчистка и осушение, чаще всего для увеличения

площади сельскохозяйственных угодий, а также увеличенный

забор пресной воды являются главными причинами потери и

деградации таких внутренних водно_болотных угодий, как

болота, марши, реки и водоемы, расположенные на речных

поймах.

Основным непосредственным фактором потери и деграда_

ции прибрежных водно_болотных угодий, включая соленые

марши, мангровые леса, заросли водорослей и коралловые

рифы, является их перевод под иные виды землепользования.

Другими непосредственными факторами, воздействующими на

прибрежные водно_болотные угодья, являются изменение русел

водных потоков, азотная нагрузка, чрезмерное изъятие биопро_

дукции, заиливание, изменения в температуре воды и внедре_

ние чужеродных видов. Главным косвенным фактором измене_

ний стало увеличение численности населения в прибрежных районах в сочетании с ростом экономической активности.

3 Таким чином, видиме досягнення людством природних меж соціально-економічного

зростання на існуючій техніко-технологічній та організаційній основі обумовлює

необхідність зміни всієї парадигми цивілізаційного розвитку. Мова йде не лише про

оптимальне використання обмежених природних ресурсів та застосування дружніх до

екології технологій, але й зміни установки на безмежне збільшення споживання притаманної

для домінуючої у світі постіндустріальної суспільно-економічної моделі. Тому цілком

закономірним є вироблення світовою спільнотою концепції сталого розвитку та все більшої

актуалізації названої концепції з її ідеєю якісного, а не кількісного зростання і засадничим

принципом щодо задоволення потреб при встановленні обмежень розвитку людської

цивілізації задля збереження довкілля.

позиції сталого розвитку та досягнення стану екологічної безпеки суспільства

соціальна сфера, і передусім, її освітньо-культурна складова відіграє унікальну роль

основного інструменту позитивних зрушень у ставленні до довкілля. Маються на увазі не

лише відповідні зміни у свідомості та поведінці людини, тобто, так би мовити – духовне

забезпечення практичної людської діяльності, але і креативні розробки нових екологічних

органічних технологій, які набувають матеріального втілення, що може здійснитись тільки у

рамках освітньо-наукової діяльності.

Однак, разом із тим, принципи сталого розвитку допоки не є основоположними в

життєдіяльності людства. У цьому зв’язку, розуміється, що сталий розвиток не має

призводити до «нульового зростання», але також видається вельми проблематичним

знаходження виходу із триваючої глобальної фінансово-економічної кризи, як це вбачається

у світі, через збільшення виробництва і споживання. Адже вже зараз зрозуміло, що

відбудеться світова екологічна катастрофа, коли той рівень життя який є нині в

найрозвиненіших країнах, наприклад за кількістю автомобілів на одну особу,

екстраполювати на кількість населення решти світу. Тому економічні підходи, які базуються

на збільшенні споживання і максимізації прибутку об’єктивно не можуть мати

універсального характеру.

фактор природних змін на даний час не набув визначального значення для

цивілізаційного поступу людства. Однак є все більш очевидним, що нині людство являється

свідком процесу невпинного наближення природного середовища нашої планети до нового

стану. При чому цей процес вірогідно являє собою не так прямий наслідок впливу людини на

довкілля, як, головним чином, залежить від закономірностей розвитку планети Земля, з

характерними циклічними змінами періодів потепління й похолодання. Нині Земля вступає у

великий період глобального потепління, що буде визначати життя багатьох наступних

поколінь людства і наслідки якого вже має побачити більша частина сучасного дорослого

населення планети.

Експертні оцінки стають все більш песимістичними щодо невідворотності

кліматичних змін, що, у свою чергу, спричинять зміни в природно-географічному

середовищі планети, серед яких – перетворення в пустелі й напівпустелі сучасних природних

зон родючих ґрунтів та зменшення площі суходолу внаслідок підняття рівня Світового

океану. При цьому вказані природні зміни будуть стосуватися здебільшого тих територій, де

виробляється основна частина валового внутрішнього продукту країн світу.

Отже людству загрожує цивілізаційний регрес, але так само зберігаються перспективи

цивілізаційної трансформації, тобто якісне оновлення форм існування людства, що

відповідатимуть принципам інформаційного суспільства та засадам сталого розвитку, хоча в

умовах глибинних природно-кліматичних змін правильніше буде говорити про необхідність досягнення екологічної безпеки шляхом пристосування до природного середовища, яке істотно змінюється.

Дата добавления: 2015-05-23