Продуктивність праці: сутність, методи та показники вимірювання

Персонал підприємства повинен ефективно використовувати свій трудовий потенціал в процесі праці для підвищення його результативності.

Для характеристики ефективності використання персоналу підприємства використовують показник продуктивності праці, який показує співвідношення обсягу виробництва і витрат праці на виробництво.

Підвищення продуктивності праці означає зростання обсягу виробництва продукції без підвищення витрат праці або при менших витратах праці. Одна і та ж кількість праці протягом певного часу може дати більшу кількість продукції. При підвищенні продуктивності праці зменшується частка витрат живої праці в продуктах, а частка витрат минулої праці збільшується при зменшенні загальних витрат праці на одиницю продукції.

В загальному вираженні продуктивність праці ─ це кількість споживної вартості (продукції, робіт, послуг), виготовленої певною організаційною системою за одиницю витраченого часу або витрати часу на виготовлення одиниці споживної вартості.

Для деяких організаційних систем розрахунки обсягів виробництва є простими. Для організацій, що виробляють продукцію за широкою номенклатурою і асортиментом різної якості, а також продукцію різного ступеня обробки, визначення обсягу продукції є складним.

Визначення витрат часу на виготовлення продукції є складним для всіх організаційних систем, тому що на виробництво продукції витрачається як жива праця працівників, зайнятих безпосередньо у виробництві, так і минула праця, уречевлена в засобах виробництва (матеріалах, сировині, машинах і устаткуванні тощо), а приведення їх до спільного вимірника потребує додаткових складних розрахунків.

Вибір вимірників для обсягів виробництва і трудових витрат та конструювання їх співвідношення ─ це вибір методів вимірювання продуктивності праці, які в кожній організаційній системі мають бути унікальні.

На рівні національного господарства розраховують суспільну продуктивність праці відношенням обсягу суспільного виробництва (національного доходу) до чисельності працівників матеріального виробництва.

На рівні підприємства і в його структурних підрозділах (цехах, дільницях), на робочих місцях визначають індивідуальну продуктивність праці, яка відображає ефективність конкретної живої праці при виробництві конкретних матеріальних благ і визначається співвідношенням обсягів виробництва продукції і витрат часу на її виготовлення.

Пряму характеристику рівня продуктивності праці, що розраховується відношенням обсягу виробництва (О) до витрат часу на виготовлення продукції (Т) називають виробітком продукції (робіт, послуг) одним працівником за одиницю витраченого часу (В):

(4.1)

Оберненою характеристикою продуктивності праці є трудомісткість одиниці продукції (t), що відображає витрати часу на виготовлення одиниці продукції (робіт, послуг):

(4.2)

Показники виробітку продукції характеризують прямий результат живої праці і характеризують ефективність використання персоналу підприємства.

Трудомісткість продукції використовують як базу для визначення загального обсягу витрат праці на виробництво продукції або для визначення обсягу виробництва у трудових вимірниках.

Як видно із наведених формул між виробітком продукції і її трудомісткістю існує обернена залежність: зниження трудомісткості призводить до зростання виробітку.

Залежність між темпами зміни зазначених показників виражається наступними формулами:

(4.3) (4.4)

де ─ темп зростання виробітку продукції, %;

∆t ─ темп зростання трудомісткості продукції, %.

Показник трудомісткості продукції найбільш повно враховує витрати живої праці.

Залежно від одиниць вимірювання обсягу виробництва використовують натуральні, трудові та вартісні показники продуктивності праці.

Натуральні показники продуктивності праці розраховують відношенням обсягу виробництва продукції в натуральних одиницях виміру до витрат праці на виготовлення цієї продукції (чисельності працівників або робітників, відпрацьованого часу в людино-годинах чи в людино-днях) за відповідний період.

Натуральні показники використовуються для характеристики ефективності праці окремих робітників, і трудових колективів працівників (робітників) бригад, виробничих дільниць, цехів, вузькоспеціалізованих підприємств, що виробляють однорідну продукцію чи виконують однорідні роботи.

Трудові показники продуктивності праці (Bt) передбачають розрахунки загального обсягу продукції (робіт, послуг) за допомогою трудових вимірників:

, (2.94)

де Qi ─ обсяг продукції і-го виду;

─ трудомісткість одиниці і-го виду продукції відповідно фіксована та фактична.

В господарській практиці за фіксовану трудомісткість приймають нормативну технологічну трудомісткість конкретних виробів, фактичну повну середньогалузеву трудомісткість, середню трудомісткість по групі підприємств або по окремому підприємству.

Трудові показники найчастіше використовуються на робочих місцях, у бригадах, виробничих дільницях і в цехах з високим рівнем нормування праці, де обсяг виробництва продукції (виконаних робіт) визначається в нормо-годинах.

Вартісні показники продуктивності праці здатні відображати ефективність праці як на підприємствах з багатопрофільною номенклатурою виробництва або в галузі, так і в матеріальному виробництві країни. При цьому ціни за якими визначається вартість продукції в певній мірі враховують якість продукції.

Проте вартісні показники виробітку продукції мають певні недоліки:

─ зазнають впливу зміни частки минулої праці (матеріальних витрат) в вартості продукції і асортиментних зрушень;

─ залежать від рівня цін на продукцію, зміни обсягів поставок;

─ не відображають різниці в виробничих структурах підприємств;

─ зазнають впливу зміни вартості продукції, що постачається підприємству сторонніми організаціями.

Дата добавления: 2015-05-23