Небанківське кредитування

Основними видами небанківського кредитування підприємств є комерційне, лізингове і державне кредитування, кредитування за рахунок коштів міжнародних фінансово-кредитних інститутів.

В умовах ринкових відносин інколи покупець продукції з різних причин не може своєчасно розрахуватися з постачальником. Тоді виникає потреба у відстрочені платежу, тобто у комерційному кредиті.

Комерційний кредит – це короткостроковий кредит, що подається продавцем (виробником) продукції покупцеві у формі відтермінування оплати за продані товари, виконані роботи чи подані послуги.

Виникнення і застосування комерційного кредиту активно сприяло розвитку безготівкового грошового обігу. Основною метою комерційного кредиту є прискорення процесу реалізації товарів та отримання прибутку підприємством.

Інструментом комерційного кредиту виступає вексель. Погашення кредиту може здійснюватися через оплату боржником векселя, передаванням векселя третій особі, переоформленням комерційного кредиту на банківський.

Комерційний кредит принципово відрізняється від банківського, оскільки він подається тільки у товарній формі і в ролі кредитора виступають лише юридичні особи, пов’язані з виробництвом або реалізацією товарів та послуг.

Комерційний кредит має певні переваги і недоліки. До переваг належать:

– технічна нескладність оформлення угод;

– сприяння розвитку кредитного ринку;

– оперативність подання коштів у товарній формі.

Основним недоліком є наявність підвищених ризиків для кредиту в тому числі і із сторонами банків. На сьогоднішній день застосовують переважно три різновиди комерційного кредиту:

– кредит із фінансованим терміном погашення;

– консигнація – за якої погашення кредиту здійснюється після фактичної реалізації позичальником одержаних товарів. Якщо товари не продаються, позичальник (консигнатор) має право повернути товар його власникові;

– кредитування за відкритим рахунком через простий запис вартості проданих партій товарів. При чому постання наступної партії товарів можливе до моменту погашення попередньої заборгованості.

Лізинговий кредит – це кредит, який надається в товарній формі лізингодавцем (кредитором) лізингоотримувачеві (позичальнику). Суб’єктами кредитних відносин тут виступають: у ролі кредитора – лізингодавець, позичальника – лізингоодержувач. Об’єктом лізингу може бути будь яке нерухоме майно, що його можна віднести до основних фондів, а саме: машини та обладнання, засоби обчислювальної техніки, транспорні засоби, виробничі та будівельні споруди, інші основні фонди. Класичному лізингу притаманний тристоронній характер взаємовідносин: лізингодавець, лізингоотримувач, постачальник. Згідно з чинним законодавством лізинг – це підприємницька діяльність.

Здійснюючи лізингові операції, орендодавець купує у постачальника об’єкт лізингу і передає його за угодою орендареві для використання з виробничою метою і зберігаючи при цьому право власності на нього до кінця угоди. Лізинг дає змогу підприємствам та організаціям отримувати необхідні виробничі засоби без значних одноразових витрат, а також уникнути витрат пов’язаних із моральним старінням засобів виробництва. Він є специфічною формою фінансування капітальних інвестицій, альтернативного традиційному банківському кредитуванню.

Дата добавления: 2015-05-23