Наука як соціальне явище та як феномен “духовного виробництва”. Функції науки

Наука — форма духовної діяльності людей, яка скерована на отримання істинних знань про світ (природу, суспільство, мислення), на відкриття об’єктивних законів світу і передбачення тенденцій його розвитку.

Наука — це процес творчої діяльності по отриманню нового знання, і результат цієї діяльності у вигляді цілісної системи знань, сформульованих на основі певних принципів.

Наука є соціокультурна діяльність, своєрідне суспільне явище. Основне завдання науки — виявлення об’єктивних законів дійсності, а її головна мета — істинне знання.

Критеріями науковості, які відрізняють науку від інших форм пізнання є: об’єктивність, системність, практична націленість, орієнтація на передбачення, сувора доказовість, обґрунтованість і достовірність результатів. Наука як єдина система знань поділяється на певні галузі (окремі науки).

За предметом і методом пізнання розрізняють науки про природу — природничі; науки про суспільство — суспільні; технічні науки.

Своєрідною наукою є сучасна математика. За співвідношенням із практикою виділяють фундаментальні науки (які не мають прямої практичної орієнтації) і прикладні науки (націлені на безпосереднє практичне використання наукових результатів).

Будь-яка наукова пізнавальна діяльність передбачає взаємодію суб’єкту (учений, науковий колектив) і об’єкту науки (предметна область, що вивчається), в процесі якої використовується певна система методів, прийомів дослідження і мови даної науки (знаки, символи, формули тощо).

Основними методами одержання емпіричного знання в науці є спостереження й експеримент.

Спостереження - це такий метод одержання емпіричного знання, при якому головне - не вносити при дослідженні самим процесом спостереження які-небудь зміни в досліджувану реальність.

На відміну від спостереження, у рамках експерименту досліджуване явище ставиться в особливі умови. Як писала Ф.Бекон, "природа речей краще виявляє себе в стані штучної скрутності, чим у природній волі".

Наука виконує в суспільстві ряд функцій. Під функцією науки розумієтьсязовнішній прояв її одного або кількох істотних властивостей. Уфункціях виявляються можливості і здібності науки брати участь увирішенні кардинальних проблем життєдіяльності суспільства, у створенні більшсприятливих умов і змісту життя людей, у формуванні культури.
Як головні ж критеріїв виділення функцій науки треба взятиосновні види діяльності вчених, їх коло обов'язків і завдань, а такожсфери програми та споживання наукового знання. Нижче перераховані одні зголовних функцій:

1) пізнавальна функція задана самою суттю науки, головнепризначення якої - саме пізнання природи, суспільства і людини,раціонально-теоретичне осягнення світу, відкриття його законів ізакономірностей, пояснення самих різних явищ і процесів,здійснення прогностичної діяльності, тобто виробництво новогонаукового знання;

2) світоглядна функція, безумовно, тісно пов'язана з першою,головна мета її - розробка наукового світогляду і наукової картини світу,дослідження раціоналістичних аспектів ставлення людини до світу,обгрунтування наукового світорозуміння: вчені покликані розроблятисвітоглядні універсалії і ціннісні орієнтації, хоча, звичайно,провідну роль в цьому відіграє філософія;

3) виробнича, техніко-технологічна функція покликанадля впровадження у виробництво нововведень інновацій, нових технологій,форм організації та ін Дослідники говорять і пишуть про перетворення наукив безпосередню продуктивну силу суспільства, про науку як особливому "цеху" виробництва, віднесення вчених до продуктивним працівникам, а всіце як раз і характеризує цю функцію науки;

4) сьогодні, в умовах науково-технічної революції, у науки всібільш чітко виявляється ще одна концепція, вона виступає вяк соціальної сили. Найбільш яскраво це виявляється в тихчисленних в наші дні ситуаціях, коли дані і методи наукивикористовуються для розробки масштабних планів і програм соціальногоекономічного розвитку. При складанні кожної такої програми,визначальною, як правило, цілі діяльності багатьох підприємств, установі організацій, принципово необхідно безпосередню участь вчених якносіїв спеціальних знань і методів з різних областей. Істотнотакож, що зважаючи на комплексного характеру подібних планів і програм їхрозробка і здійснення припускають взаємодію громадських,природничих і технічних наук.

5) культурна, освітня функція полягає головним чином уте, що наука є феноменом культури, помітним фактором культурногорозвитку людей і освіти. Їй досягнення ідеї та рекомендації помітновпливають на весь навчально-виховний процес, на утриманняпрограм планів, підручників, на технологію, форми і методи навчання.
Безумовно, провідна роль тут належить педагогічній науці. Данафункція науки здійснюється через культурну діяльність і політику,систему освіти та засобів масової інформації, просвітницькудіяльність учених і ін

Дата добавления: 2015-05-23