Наукова революція ХVII ст. та проблема методу пізнання

Західноєвропейська філософія нового часу. Наукова революція ХVII ст. та проблема методу пізнання. Раціоналізм та емпіризм.

Типи наукової раціональності

Отже, в історичному розвитку науки, починаючи з XVII століття виникли три типи наукової раціональності і відповідно три великих етапи еволюції науки, що змінювали один одного в рамках розвитку техногенної цивілізації: 1) класична наука (в двох її станах, додісціплінарная і дисциплінарно організована наука);

2) некласична наука;

3) постнекласичної науки.

Між цими етапами існують своєрідні "перекриття", причому поява кожного нового етапу не відкидало попередніх досягнень, а тільки окреслює сферу їх дії, їх придатність до певних типів завдань. Кожен етап характеризується особливим станом наукової діяльності, спрямованої на постійне зростання об'єктивно-істинного знання. Якщо схематично представити цю діяльність як відносини "суб'єкт-засоби-об'єкт" (включаючи у розуміння суб'єкта ціннісно-цільові структури діяльності, знання і навички застосування методів і засобів), то описані етапи еволюції науки виступають в якості різних типів наукової раціональності, що характеризуються різною глибиною рефлексії стосовно самої наукової діяльності. Класичний тип наукової раціональності, центріруя увагу на об'єкті, прагне при теоретичному поясненні і описі елімінувати все, що відноситься до суб'єкта, засобів та операцій його діяльності.

Визначальною особливістю Нового часу (ХУІІ-ХУІІІ ст.) є буржуазія, яка висуває і обґрунтовує нові цінності і засади людського буття у порівнянні з феодалізмом. В центрі нового світогляду була вже не віра, а розум. Основні парадигми Нового часу: «Знання — то сила!»

Машинне виробництво, яке поступово витісняє ремесло, потребувало розвитку точних знань про закономірності природи. Внаслідок цього перед суспільством постала проблема розробки методів, шляхів і прийомів вивчення природи. Саме тому проблема методу є однією із центральних в філософії Нового часу.

В кінці XVI—XVII вв. європейська наука пережила революцію, тобто якісний стрибок в своєму розвитку, а саме:1)Здійснився перехід науки з емпіричного рівня розвитку на теоретичний: від «збирання фактів», до створення фундаментальної наукової теорії — механіки, яка писувала рух матеріальних тіл від атомів до планет; 2)Відбулася математизація природознавства (без чого був би неможливий вихід науки на теоретичний рівень); 3)Наука стала спиратися на принципово нову методологію — емпіричну, таку, яка припускає експериментальне обгрунтування знання; 4)Наукові знання і наукові відкриття стали широко застосовуватися на практиці; 5)Результати наукових досліджень були затребувані машинним виробництвом, що швидко розвивається. Наука поступово ставала продуктивною силою індустріального суспільства; 6)Наука стала найважливішим соціальним інститутом: раніше вона була заняттям самотніх мислителів, тепер учені об'єдналися в наукові співтовариства, з'явилися перші Академії наук, почали виходити наукові періодичні видання, значно збільшилося число університетів.

Всі ці якісні зміни привели до формування науки в її сучасному вигляді. Тепер наука стала виробництвом нових знань про світ.

Дата добавления: 2015-05-23