Президенти США у 1921-1929 рр

Мовою цифр

На початок 1920-х рр. США давали майже половину світового видобутку вугілля, близько 3/5 світового виробництва чавуну і сталі, 2/3 добутої в усьому світі нафти, 85 % світового випуску автомобілів.

Війна відкрила для США небачені раніше можливості для розміщення виробництва, у країні скоротилося безробіття. Середньомісячний за робіток американського робітника в 1920 р. становив 1407 доларів, збільшившись у порівнянні з довоєнним рівнем майже вдвічі. Правда, позначалося і зростання вартості життя. За даними міністерства праці, прожитковий мінімум родини з 5 осіб коливався від 2 до 2,5 тис. доларів на місяць.

Іншим найважливішим підсумком війни стала зміна міжнародного фінансового статусу США: вони перетворилися на основного кредитора європейських держав, а Нью-Йорк став міжнародним фінансовим центром

Величезну роль у розвитку країни відіграла імміграція до США. У 1900-1914 рр. у країну прибуло 14 млн чоловік з Польщі, Росії, Австрії, Італії, Англії, Німеччини, Ірландії й інших країн Європи.

Рятуючись від політичних катаклізмів, переслідувань, безпросвітно, убогості, відсутності перспективи в житті на американській землі, ім мігранти досить швидко знаходили застосування своїх сил і здібностей Вони ставали активними громадянами суспільства, посилюючи потенціал нової для них батьківщини.

Президент	Роки президентства	Партія
Уоррен Гардінг	1921-1923	республіканська
Калвін Кулідж	1923-1929	республіканська
Герберт Кларк Гувер	1929-1933	республіканська

Уоррен Гардінг Гардінг Уоррен (1865-1923) — 29-й президент США в 1921-1923 рр. Народився в сім’ї фермера в штаті Огайо. Після навчання в школі і коледжі Гардінг працював учителем, а потім став видавцем і співвласником популярної місцевої газети «Маріон Стар». Ставши прихильником республіканців, він почав політичну кар’єру як член сенату штату Огайо, був віце-губернатором. У 1914 р. Гардінга обрано членом федерального Сенату. У 1920 р. вступив у передвиборну боротьбу за посаду президента США і був обраний главою держави 2 листопада 1920 р., отримавши більшість голосів виборців у 37 штатах.

Чоловіки виливають алкоголь

Уряд Гардінга з самого початку рішуче висловився проти політики державного регулювання. Президент закликав до істотного скорочення державних витрат на соціальну допомогу. Серйозною реформою в політичній сфері було надання виборчих прав жінкам згідно з ХІХ поправкою до Конституції США, яка набрала чинності в 1920 р.

У країні почали переважати консервативні настрої. Найяскравіший тому приклад — запровадження «сухого закону». XVIII поправка до Конституції США (1920) заборонила виготовлення і продаж алкогольних напоїв на території США.

Аль Капоне, американський гангстер італійського походження

«Сухий закон» обернувся в 20-ті рр. зростанням організованої злочинності, створенням цілої системи нелегального поширення спиртних напоїв. У 1933 р. ця поправка була скасована.

Незважаючи на ослаблення економічних функцій держави, у підприємці: з’явилося чимало можливостей для одержання урядових субсидій. Крім того, адміністрація Гардінга анулювала закон пр: податок на прибуток, був фактично скасований контроль над цінами. Заради прибутку підприємці не зупинялися перед порушенням законів. Корупція і махінації деяких чиновників і інших осіб, близьких до президента, почали компрометувати самого главу держави. І лише раптова смерть Гардінга в 1923 р. врятувала його від ганьби подальших викритті:

Президентство Куліджа

Відповідно до Конституції США, президентську посаду зайняв віце-президент К. Кулідж.

Калвін Кулідж Кулідж Калвін (1872-1933) — 30-й президент США в 1923-1929 рр. від Республіканської партії; віце-президент у 1921-1923 рр. Народився в сім’ї фермера. З 1898 р. після закінчена коледжу працював адвокатом. Обирався мером м. Нортхемптона, з 1912 р. — сенатор 1916-1918 рр. був віце-губернатором, а в 1919-1920 рр. — губернатором штату Массачусет. Президент США з 1923 р.

«Справа Америки — бізнес» — так визначив новий президент основний курс своєї політики. К. Кулідж, як і його попередники, відкидав концепцію державного регулювання соціально-економічних відносин, рішуче виступив на захист «принципу індивідуальної відповідальності» кожного американця за результати своєї діяльності:

Зовнішня політика США в 20-ті рр.

Ізоляціонізм — політика державної замкнутості, самообмеження участі в міжнародному економічному та політичному співробітництві, вирішенні міжнародних конфліктів.

США посилювали політичну і економічну експансію в країни Латинської Америки і Далекого Сходу. США боролися за посилення свого впливу в Китаї, що різко загострило американо-японські відносини. Підсумки Вашингтонської конференції закріпили панування США в Далекосхідно-Тихоокеанському регіоні.

У відносинах з європейськими країнами США продовжили курс політики ізоляціонізму.

Ізоляціонізм США (термін використовується з середини XIX ст.) — напрямок у зовнішній політиці США, в основі якого лежить ідея невтручання США у європейські справи та у збройні конфлікти поза межами американського континенту.

За розпорядженням президента Гардінга в березні 1922 р. всі американські війська, що знаходилися в Рейнській зоні, поверталися на батьківщину. З іншого боку, США багато зусиль доклали для відродження сильної Німеччини з метою послабити позиції Великої Британії і Франції в європейських справах. Після мирного договору з Німеччиною 1921 р. було укладено угоду про дружбу і торгівлю між США і Німеччиною. США були ініціатором прийняття плану Дауеса, спрямованого на відновлення економічного потенціалу Німеччини.

У відносинах із СРСР американська адміністрація дотримувалась жорсткого курсу. 21 березня 1923 р. державний секретар Ч. Х’юз заявив, що США не визнають СРСР, поки він не поверне зовнішні борги і не відшкодує збитки іноземним громадянам, які втратили в цій країні власність.

3. ПЕРІОД «ПРОСПЕРИТІ» («ПРОЦВІТАННЯ»)

Подолання післявоєнної кризи

На 1922 р. США змогли подолати економічні труднощі, викликані наслідками Першої світової війни і кризою 1920-1921 рр. Республіканські адміністрації (і особливо уряд К. Куліджа) надавали найрізноманітніші пільги корпораціям, стимулювали зовнішню торгівлю, будівництво торговельного флоту, проводили політику протекціонізму. У суспільстві буквально витав дух підприємництва. Діловий успіх ставав вищим критерієм особистості американця, насаджувалися принципи індивідуалізму і навіть ідеї національної переваги американців над іншими народами.

Слід зазначити, що американці, які знали собі ціну, дійсно були зайняті творчою працею. Будучи впевненими в конституційному захисті принципів приватної власності з боку держави, вони прагнули досягти матеріального добробуту, примножуючи при цьому могутність своєї країни.

Передумови економічного піднесення

Економічне піднесення у США почалося раніше, ніж в інших країнах — у 1922 р. — і продовжувалося до осені 1929 р. Пов’язані з ним посилення позицій США у світовій економіці, підвищення рівня життя американців отримали в історії назву «проспериті», або «американське процвітання».

Передумови «проспериті»

1. Перетворення США на світовий фінансовий центр. Країна стала світовим кредитором.

2. Зростаючий в світі попит на відносно дешеві та якісні американські товари.

3. Політична стабільність у країні, фінансова міць, величезні резерви внутрішнього ринку, політика держави сприяла господарській діяльності.

4. Масове оновлення основного капіталу, яке склало основу раціоналізації і стандартизації виробництва.

5. Зростання ефективності праці забезпечило збільшення виробітку на одного працівника, який у 1923-1926 рр. зріс у середньому на 43 %.

6. Розвиток фундаментальних досліджень і впровадження наукової організаи’ праці сприяли збільшенню її продуктивності й розвитку економіки.

7. Швидко розвивались сталеливарна, нафтодобувна промисловість, електроенергетика, а також нові галузі виробництва: автомобілебудування, електротехнічна, хімічна промисловість, виробництво синтетичних металів, радіотехніка.

США — світовий лідер в економічному розвитку

У результаті економічного піднесення різко зросла питома вага США світовій економіці. На кінець 20-х рр. вони давали 48 % промислового виробництва усього західного світу, виробляючи продукції на 10 % більше ніж Велика Британія, Франція, Німеччина, Італія і Японія разом узяті. Символом американського «процвітання» став автомобіль.

Дата добавления: 2015-05-23