Питання й завдання. 1. У чому полягала сутність непу.

I. Для перевірки знань

1. У чому полягала сутність непу?
2. Назвіть основні етапи створення СРСР.
3. Які політичні діячі вели у 20-х рр. боротьбу за лідерство в партії і країні?
4. Хто був на чолі тоталітарного режиму в СРСР у 1920-30-ті рр.?

II. Для систематизації навчального матеріалу

1. Визначте передумови запровадження непу.
2. Назвіть заходи непу в економічній сфері.
3. Назвіть заходи непу в політичній і духовній сфері.
4. Якими були позитивні та негативні наслідки непу?
5. Визначте передумови створення СРСР.
6. Охарактеризуйте основні етапи боротьби за владу в більшовицькій партії.

III. Для обговорення в групі

1. Чому сталінський режим і неп виявились несумісними?
2. Багато дослідників вважають СРСР, створений 1922 р., штучним утворенням. Чи згодні Ви з такою точкою зору? Чому, на Ваш погляд, певні політичні сили в наші дні виступають за відродження СРСР?

IV. Робота з історичними термінами і поняттями

1. Поясніть терміни і поняття: «неп», «номенклатура».
2. Розшифруйте абревіатури: РСФРР, УСРР, БРСР, ЗРФСР.

V. Творчі завдання

Деякі наші сучасники в Україні, інших країнах висловлюють бажання бачити на чолі країни лідера на зразок Сталіна. Чи згодні Ви з такою точкою зору?

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ ДАТИ

березень 1921 р. ……	проголошення нової економічної політики
1922 р. ……	утворення СРСР

§ 23. Особливості соціально-економічного та політичного розвитку нових європейських держав: Польщі, Чехословаччини

1 ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО ТА ПОЛІТИЧНОГО РОЗВИТКУ ПОЛЬЩІ

Відновлення державної незалежності Польщі. Ю. Пілсудський

Формування центрів визвольного руху. У польському національно-визвольному русі утворилось два табори. Один з них орієнтувався на Антанту, інший — на Центральний блок, насамперед, на Австро-Угорщину.

Два табори в польському національно-визвольному русі

Орієнтація на Антанту	Орієнтація на Центральні держави
Ці сили очолила Національно-демократична партія (ендеки). У Женеві в серпні 1917 р. ендеки заснували Польський національний комітет на чолі з Р. Дмовським, визнаний Антантою (згодом він переїхав до Парижа). У Франції було сформовано польський військовий корпус на чолі з Ю. Галлером. Виступали за створення незалежної Польської держави.	Лідер Польської соціалістичної партії (ППС), прихильник збройної боротьби за незалежність Польщі Ю. Пілсудський створив у складі австро-угорської армії польські легіони. У середині 1917 р. Ю. Пілсудський перейшов в опозицію до німецьких окупантів і відмовився присягнути на «братерство по зброї» з Німеччиною. У відповідь легіони були розпущені, а самого Пілсудського заарештовано.

Активізація національно-визвольного руху. Після Лютневої революції 1917 р. у Росії в документах Петроградської Ради і Тимчасового уряду з’явилися заяви про право поляків на державну незалежність. Почалося формування польських військових частин у Росії. У серпні 1917 р. в Женеві було створено Польський національний комітет. Прагнення поляків до незалежності було відображено у декреті Раднаркому Росії в серпні 1918 р. З наближенням поразки країн Центрального блоку восени 1918 р. в польських землях активізувався національно-визвольний рух.

Проголошення республіки. Люблінський уряд проголосив утворення Польської Республіки, однак уряд проіснував недовго. 10 листопада у Варшаву повернувся звільнений з в’язниці в Німеччині Ю. Пілсудський. 11 листопада 1918 р. Регентська рада передала йому військову владу, а через три дні і всю повноту громадянської влади в новій державі.

За розпорядженням Пілсудського 18 листопада був сформований новий уряд на чолі з одним із лідерів ППС — Є. Морачевським. Уряд декларував введення громадянських свобод, оголосив про вибори до сейму (парламенту), видав декрет про 8-годинний робочий день. Незабаром самого Ю. Пілсудського було оголошено тимчасовим «начальником держави».

Юзеф Пілсудський Пілсудський Юзеф (1867-1935) — польський державний і політичний діяч. Народився 5 грудня 1867 p. у маєтку Зулов (поблизу Вільна). У 1885 р. закінчив Віленську гімназію. Вчився на медичному факультеті Харківського університету (виключений за участь у студентських виступах), згодом — у Віленському університеті. У 1887 р. Пілсудського було засуджено царською владою на 5-річне заслання до Сибіру. У 1892 р. він повернувся у Вільно, де став одним із засновників Польської соціалістичної партії (ППС). У 1908 р. заснував у Галичині «Союз активної боротьби», який у 1910 р. організував у Львові нелегальну воєнізовану організацію «Стрілецький союз». На початку 1910-х рр. був обраний головним комендантом «Тимчасової комісії організацій у боротьбі за незалежність Польщі», яка діяла в Галичині. Здобуття незалежності Польщі вважав можливим за умови розгрому Російської імперії у війні з Австро-Угорщиною і Німеччиною. Під час Першої світової війни командував бригадою, сформованою з поляків, яка у складі австро-угорської армії воювала на Східному фронті. У липні 1917 р. через конфлікт з німецькою окупаційною владою відмовився прийняти присягу кайзеру, внаслідок чого був заарештований і поміщений у в’язницю в Німеччині. Був прихильником так званої федеративної концепції, яка передбачала роз’єднання Російської імперії й утворення федерації в складі Польщі, України і Білорусії. Йому належить фраза: «Без незалежної України не може бути незалежної Польщі». Ставши в 1918 р. керівником Польської держави, проводив агресивну політику щодо Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР). У 1920 р. уклав союз із С. Петлюрою.

Становлення державності. У січні 1919 р. відбулися вибори до Установчого сейму. Вони принесли успіх правим і центристським партіям — Національно-демократичній (членів цієї партії називали «ендеками»), християнським демократам і людовіям (селянська партія Сторонництва Людова). Уряд очолив громадський діяч, піаніст і композитор І. Падеревський. У 1919 р. сейм ухвалив закон про тимчасову організацію влади, який називали «малою конституцією», і розпочав розробку проекту конституції Другої Речі Посполитої.

Польсько-українське протистояння в Галичині

Утворення ЗУНР. У листопаді 1918 р. на західноукраїнських землях, які раніше входили до складу Австро-Угорської імперії, була створена Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР). Для поляків, які чекали приїзду до Львова членів ліквідаційної комісії з метою передачі влади від австрійського намісника Польщі, проголошення ЗУНР стало повною несподіванкою. Вони почали збройну боротьбу проти українських військ.

Польсько-українська війна продовжувалася з листопада 1918 р. до липня 1919 р. На кінець 1918 р. польські війська захопили 10 із 59 повітів у яких була проголошена влада ЗУНР. У грудні для боротьби з поляками була створена Українська Галицька армія (УГА), яка мала певні успіхи на початковому етапі війни. Однак вже навесні 1919 р. з Польщі в Галичину прийшла армія генерала Галлера чисельністю в 60 тис. чоловік. Під переважаючими ударами супротивника УГА змушена була відступити.

Визнання правителями Антанти права Польщі на окупацію Східної Галичини було проголошено на Паризькій мирній конференції 25 червню 1919 р. При цьому передбачалося, що поляки будуть управляти цією територією тимчасово, і повинні були надати краю автономію. Тим часом. липні 1919 р. польські війська окупували майже всю Східну Галичину.

Версальський договір і Польща

За умовами Версальського (Паризького) мирного договору в Сілезії і Помор’ї мав бути проведений плебісцит. Польща одержала лише частину узбережжя Балтійського моря, частину Пруссії і місто Познань. Великий порт Ґданськ (Данциг) оголошувався «вільним містом». Лише Велика Польща звільнилася від німецького панування в результаті національного повстання в грудні 1918 р. і ввійшла до складу Польської держави.

Утворення Польської держави

У результаті плебісциту, проведеного в розпалі польсько-радянської війни в 1920 р., в умовах активізації місцевого німецького населення, Вармія і Мазура залишилися в складі Німеччини. Польське населення Сілезії вело завзяту боротьбу за возз’єднання з Польщею й у результаті трьох повстань — у 1919, 1920, 1921 рр. — домоглося того, що західні держави були змушені передати Польщі частину Верхньої Сілезії.

Радянсько-польська війна 1920 р.

Радянсько-польська війна 1920 р. велася між Польщею й УHP, з однієї сторони, і РСФРР і УСРР — з іншої, у квітні-жовтні 1920 р.

Хто є поляком, до зброї! (польський плакат часів радянсько-польської війни)

За умовами Варшавського договору (квітень 1920 р.) уряд Ю. Пілсудського відмовлявся від претензій розширити кордони Речі Посполитої і визнав територію Наддніпрянської України, яка була окупована більшовицькими військами, за УНР. Військова конвенція між Польщею й УНР проголошувала армії обох держав союзниками в боротьбі за визволення Польщі й УНР і була спрямована проти більшовицької експансії на Захід.

25 квітня 1920 р. об’єднані польсько-українські збройні сили (20 тис. польських і 15 тис. українських військовослужбовців) форсували Збруч і вибили червоноармійські частини з Житомира, Бердичева, Козятина й 7 травня 1920 р. вступили в Київ. Однак успіх не викликав антибільшовицького повстання, на яке розраховував глава Директорії С. Петлюра.

Через місяць боїв більшовики зосередили проти об’єднаних польсько-українських військ величезні військові сили. Війська Південно-Західного фронту наступали на Львів, а частини Західного фронту вийшли на варшавський напрямок. Проте завдяки патріотичному піднесенню поляків сталося «Диво на Віслі» — радянські армії були зупинені. 15 серпня 1920 р. польські війська перейшли в контрнаступ під Варшавою і розгромили частини Червоної армії.

Радянська сторона була змушена підписати в жовтні 1920 р. перемир’я в Ризі. Бойові дії припинялися, встановлювався кордон між Польщею, РРФСР, УРСР. Польська влада фактично зрадила інтереси УНР, війська якої були роззброєні й інтерновані в польських таборах.

Ризький мирним договір між Польщею, РРФСР, БРСР і УРСР був підписаний 18 березня 1921 р. Західна Україна (Східна Галичина) і Західна Білорусія ввійшли до складу Польщі. Польща визнала існування УРСР.

Остаточне формування території Польщі відбулося на 1923 р. До її складу входили західноукраїнські і західнобілоруські землі; Віленська область, захоплена у Литви ще в 1920 р.; частина Сілезії (жовтень 1921 р.). Ще раніше на Паризькій конференції було прийняте рішення про передачу Польщі частини Помор’я, Пруссії і міста Познань.

Дата добавления: 2015-05-23