Мовою цифр. Польська держава за новими кордонами займала територію 338 тис

Польська держава за новими кордонами займала територію 338 тис. кв. км із населенням понад 27 млн чоловік. 69 % населення країни становили поляки, решта — національні меншості, з яких українці складали 14 % населення країни, євреї — 8 %, білоруси — 4 %, а також німці (3 %) і литовці (1 %).

Становлення Польської держави в 1921-1926 рр.

Прийняття конституції. У березні 1921 р. у Польщі була прийнята Конституція, яка встановила парламентсько-демократичний лад у країні. Першим президентом було обрано професора Г. Натуровича, який через тиждень загинув від руки фанатика-ендека. Новим президентом було обрано ставленика центристських партій С. Войцеховського.

Економічний розвиток. Уряд В. Грабського в 1923 -1924 рр. здійснив реформи, які сприяли стабілізації й інтеграції економіки розрізнених земель. Східні райони, де проживали українці, білоруси, литовці, за рівнем економічного розвитку відставали від інших районів країни. Економіка Польщі перебувала у великій залежності від іноземного капіталу.

Боротьба за політичне панування в країні точилась між ендеками і прихильниками Пілсудського. Прихильники Пілсудського віддавали перевагу авторитарним методам управління, хоча єдність країни, заснована на цінностях католицизму, для них також була першорядним завданням.

Державний переворот 1926 р. Режим «санації» («оздоровлення»)

Прихід Пілсудського до влади. 12 травня 1926 р. війська, якими командували віддані Пілсудському генерали й офіцери, почали похід на Варшаву. Проти уряду виступили робітники. 14 травня страйк став загальним. Комуністи, які оцінювали уряд В. Вітоса як фашистський, підтримали Пілсудського. Як Пілсудський, так і уряд не прагнули перетворити конфлікт у громадянську війну. 14 травня президент С. Войцеховський і уряд В. Вітоса склали свої повноваження. Главою нового уряду за вказівкою Пілсудського було призначено професора К. Бартеля. Самого ж Пілсудського рішенням депутатів Сейму і Сенату було обрано президентом, але він демонстративно відмовився прийняти цей вибір, обійнявши посаду військового міністра і головного інспектора армії. За вимогою Пілсудського президентом країни став професор Львівського політехнічного інституту І. Мосцицький.

Прийшовши до влади (а він мав необмежений контроль над армією і країною), Пілсудський видавав себе за політика, який стоїть поза класами і партіями. Він не приховував свого презирства до парламентської демократії і, хоча зберіг парламент, значно обмежив його можливості контролювати діяльність уряду. Фактично він керував і внутрішньою, і зовнішньою політикою держави. У 1926-1928 рр. і з 1930 до 1935 рр. (до своєї смерті) Пілсудський був прем’єр-міністром Польщі.

Режим «санації». Режим, який очолював і уособлював Пілсудський, одержав назву «санація» («оздоровлення»). Прихід Пілсудського до влади збігся з частковою стабілізацією польської економіки. Стабілізація була досягнута також за допомогою іноземного капіталу. Підвищення рівня промислового виробництва призвело до значного скорочення безробіття, сприяло послабленню соціальних конфліктів. Проте економічна криза 1929-1933 рр. знов оголила економічні проблеми в країні.

Авторитарний режим прагнув централізувати управління країною, спираючись на військову силу. Діяльність опозиційних партій переслідувалася. На початку 30-х рр. Пілсудський намагався зміцнити свою владу, консолідувати суспільство, покращити міжнародне становище країни.

Разом з тим, він нічого не зробив для припинення антиукраїнської політики місцевої польської адміністрації в Західній Україні. У вересні-жовтні 1930 р. за розпорядженням уряду на окупованих Польщею українських землях силами армії і поліції були здійснені жорстокі репресивні акції щодо українського населення, розраховані на придушення українського національно-визвольного руху.

Дата добавления: 2015-05-23