Теорія відтворення

Теорія народонаселення.

Теорія вартості і доходів.

Методологія.

У 1798 році він опублікував свою книгу Essay on the Principle of Population («Досвід про закон народонаселення»).

Проводячи дослідження, зводить економічні закономірності до природної основи. Першочерговість впливу на економіку природних чинників пояснює обмеженістю ресурсів і межами удосконалення самої людини.

Вартість розглядає як суму витрат виробництва і прибутку на авансований капітал.

Прибуток є надлишком над працею, витраченому на виробництво товару.

За статистичними даними встановив, що населення збільшується удвічі приблизно кожні 25 років. Будує припущення, які за умов необмеженості ресурсів для забезпечення свого життя чисельність населення могла б збільшуватися в геометричній прогресії.

Порівнює таку можливу тенденцію розвитку народонаселення з наявними ресурсами і приходить до висновку, що:

а) площа землі, придатної для сільського господарства, обмежена; б) різні ділянки мають неоднакову родючість і у міру розширення посівних площ в обіг притягуються всі гірші землі; в) врожайність сільськогосподарських культур залежить не тільки від роботи, але і від природної родючості землі, тому збільшення витрат праці для обробки деякої ділянки землі не приведе до збільшення врожайності в тій же пропорції.

Кількість продуктів, які людина може одержати від землі збільшується лише в арифметичній професії. Звідси - людство стоїть на порозі вимирання, проте, існують чинники виходу з такої ситуації.

Ці чинники об'єднує в дві групи:

1. Природні: війни, епідемії, убогість як боже покарання за гріховність;

2. Суспільні: статева стриманість, пізні браки і відмова від браку, вдівство.

Сукупні доходи суспільства повинні дорівнювати сумі витрат чинників виробництва. Поки інвестиції покривають відмінність між доходами і витратами реалізація продукту повна. Якщо заощадження не інвестуються, то споживання знижується, що супроводжується зниженням попиту, цін. прибутків і як наслідок тимчасовою зупинкою виробництва. Остання матиме місце до тих пір, поки у виробників не з'явиться стимул у вигляді зростання прибутку. Це можливо лише за рахунок зростання « ефективного попиту », під яким Т. Мальтус розуміє такий рівень попиту, який викличе тривалу пропозицію з достатнім прибутком.

Стверджує, що реальний попит в суспільстві формують робітники, підприємці і невиробничий клас, а його відставання від ефективної, пов'язує з тим, що:

а) у робітників заробітна платня завжди менше маси випущеного продукту; б) підприємці повинні накопичувати частину доходу для подальшого інвестування.

Дата добавления: 2015-05-23