Новітній період: 1991 – 2015 роки

Новітній період історії села сумний. Селяни і далі активно покидали свої домівки та виїжджали де-ін-де, шукаючи кращого життя. Хати пустіли, з часом самі падали від старості та відсутності догляду. Подвір’я та дороги поросли бур’янами. Дуже змінилася долина Дежі. У зв’язку із створенням ставку нижче за течією у Гайках, раніше суха заплава перетворилася у заболочену. Вона повністю поросла рогозом, очеретом, де поселилися різноманітні тварини.

В кінці 90-х років у Боремлі припинив своє роботу колгосп. Ті селяни, які ще мали роботу, лишилися її. Життя стало важчим. Майже усі молоді сім’ї залишили Смиків (окрім сім’ї Партакевичів), зосталися переважно люди похилого віку.

Усі колгоспні землі передали у приватну колективну власність. Місцеве населення отримало городи, паї. Однак значної кількості землі ніхто не брав. Оскільки не було чим її обробляти. Та й залишилося населення в основному похилого віку. Більшість землі привласнили собі приватні підприємці з Боремля (Нагорнюк, Нищий, тощо). Сахалін так і залишився нічиїм. Невдовзі там поросли чагарники, насіялося березово-соснове рідколісся. Лише в останні роки, до речі після того як ці землі були передані у власність районного мисливського господарства, як відновлювальна ділянка, Сахалін почали освоювати.

Депопуляція досягла таких темпів, що у 2001 році в селі Смиків проживало 24 особи, з них лише 2 дитини. 90 % населення складали пенсіонери.

У 2008 році зусиллями «невідомих» було побудовано дорогу Боремель – Смиків, на відрізку Шибин – Смиків. Дорога виявилася не зовсім рентабельною, швидше за все збитковою. Мабуть, комусь прокладений шлях був вигідним.

У цьому ж році було вперше газифіковано одну хату (Скібіцкої Євгенії та Єрмоленка Бориса). Трубу провели з боку Жабча. Досить велика відстань до найближчої хати унеможливлює подальшу газифікацію села. Відсутнє також і водопостачання.

Рис. 13. Автомобільна дорога до і після будівництва

Через околиці села пролягає автомобільна дорога Жабче – Берестечко, де курсує автобус Берестечко – Луцьк (через Перемиль, Боремель).

Рис. 14 Загальний вигляд села.

Зараз у селі проживає 16 осіб, троє з них на хуторі Гайки. Заселені 8 дворів: Партикевичі, Ярмоленки, Кравець, Пемки, Горбачук, Клим’юки. Всього двоє дітей (у сім’ї Партакевичів). Практично зовсім вимер хутір Гайки.

Подальша доля села має мало перспектив. Відсутня робота, зумовлює і далі емігрувати людей. Зараз смиківці в основному переїжджають у сусідні села (Жабче, Боремель). Основний прибуток селян складають пенсія, тимчасові роботи, а також робота за кордоном, в основному в Польщі.

Рис. 14 Хутір Гайки

Село заростає бур’янами, старі хати падають або їх просто розбирають. Колись величне поселення з кількома власними хуторами (Гайки, Видумка, Сахалін) саме перетворилося на невеличкий хутір. Іноді село рахують навіть частиною Шибина. Відсутність будь-яких інвестицій та несприятлива економічна ситуація в середній Волині лише сприяє вимиранню села. Однак в подальшому активна контрурбанізація (переселення населення з міст до сіл) багатих верств населення можуть посприяти забудівлю села як дачного комплексу. Оскільки в Смикові дійсно чарівна недоторкана природа. Чисте повітря, безлюддя, зелень, річка, ліс та різна дичина неодмінно приваблять людей сюди, як це було колись. Однак сучасна ситуація говорить, що потрібно бажати лише кращого. Село вимирає… лише численні знайдені артефакти свідчать про його минулу велич.

… Окремо поговоримо про стан вивченості проблеми історії Смикова. Практично ніхто цього питання окремо так і не дослідив. Окремі фрагменти спостерігаємо в книзі «Історія Боремля», у конспектах з «Історії Жабча». Виявляється історією Смикова цікавилися емігранти з Ростовської області. У 90-х роках вони приїздили до історичної батьківщини і проводили опитування місцевого населення, маючи у власному арсеналі давню карту села.

Актуальність збереження історичної спадщини вимираючих сіл зумовили і нас звернутися до проблеми. Ми надрукували усі доступні нам матеріали. Перший варіант книги, написаний Михайлом Партакевичем, був втрачений. Ним же в 2011 році створений і міні-музей у власній хаті присвячений сторінкам історії Смикова. Окремо подяку висловлюємо Партакевичу Юрію, та вже покійному Горбачуку Флору за допомогу у зібранні матеріалу.

Додатки

Дата добавления: 2015-05-23