Селянський рух. Причини: безземелля та малоземелля селянства; залучення селян до будівництва шляхів

Причини: безземелля та малоземелля селянства; залучення селян до будівництва шляхів…

Форми боротьби: позови до суду на поміщиків, які забороняли користуватися сервітутами; захоплення угідь; потрави поміщицьких посівів; збройні повстання (1885 – 1886); мітинги-віче.

У 90-х рр. ХІХ ст. відбувається політизація селянства; висувається вимога щодо національних і політичних (право вибору) прав українців.

Вимоги: загальне виборче право; скасування деяких податків; розширення мережі українських шкіл; припинення полонізації…

Результати: посилення політичної активності селянства, зростання його національної самосвідомості.

Галичину з другої половини ХІХ ст. ототожнювали з П’ємонтом – італійським королівством, навколо якого відбулося об’єднання Італії в середини ХІХ ст.

ОСОБЛИВОСТІ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ НА БУКОВИНІ ТА В ЗАКАРПАТТІ

На Буковині початок національного руху припадає на 60-ті рр. ХІХ ст.

- Перші національні організації були москвофільські («Руська бесіда», 1869 р.)

- Національний рух формувався під впливом Галичини.

- Утворилася «буковинська трійця» (Ю.Федькович, С.Воробкевич, Г.Воробкевич)

- У 1875 р. – відкриття Чернівецького університету.

- У 1885 р. – видання української газети «Буковина» (редактор Ю.Федькович)

На Закарпатті розвиток українського руху відбувався надзвичайно повільно через економічну відсталість та національні утиски з боку уряду Угорщини.

- Політика мадяризації (нав’язування угорської культури).

- Діяльність «Товариства Св. Василя» в культурно-просвітницькій сфері була обмежена через жалюгідний матеріальний стан.

Історія України. Тема 28. Культура України в другій половині ХІХ ст. – початку ХХ ст.

Загальна характеристика української культури другої половини ХIХ– початку ХХ ст.:

Формування української нації викликає рух за розвиток національної культури, посилює процес пробудження національної свідомості, інтерес суспільства до свого історичного минулого, усної народної творчості, етнографії, мови.

Царат не визнавав української мови, виступав проти видання українських книжок. Висловлюючи думки «верхівки», реакційний літератор М. Грач заявляв, що «малороссийское наречие» є не що інше як «суржик російської та польської мов».

Після реформи 1861 р. швидко розвивався український національний рух, який значною мірою спирався на «громади». Практична робота «громад» переважно складалася із культурницьких заходів, участі в роботі недільних шкіл, видання підручників, публікацій усної народної творчості.

Розвиваються українська класичну музика та реалістичне образотворче мистецтво. Високого рівня досягає реалістичний театр (М. Кропивницький, І. Карпенко-Карий, М. Садовський, П. Саксаганський, М. Заньковецька та ін.).

У літературі розвивається реалізм. Визначним її досягненням було створення широкої галереї узагальнених соціальних типів.

Освіта	1861 р. — видання «Букваря южнорусского» Т. Шевченка.1864 р. — новий статут про гімназії двох типів — класичні гімназії й реальні училища. 1865 р. — відкриття в Одесі Новоросійського університету, третього в Україні. 1898 р. — заснування Київського політехнічного інституту. 1905 р. — скасування обмежень українського слова — наслідок першої російської революції 1906 р. — заснування культурно-освітніх товариств «Просвіта» в Києві, Полтаві, Одесі, Чернігові. В їх роботі, брали участь М. Коцюбинський і Б. Грінченко
Наука й техніка	1873-1919 рр. — діяльність у Києві історичного товариства Нестора-літописця1873-1876 рр. — діяльність у Києві Південно-західного відділу Російського географічного товариства 1882-1907 рр. — видання в Києві журналу «Киевскаястарина» (друкуються В. Антонович, Д. Баталій, М. Костомаров, А. Кримський та ін.) 1885-1902 рр. — у Харкові працює відомий математик О. Ляпунов 1886 р. — І. Мечников організує в Одесі першу в країні бактеріологічну станцію Агатангел Кримський – мовознавець, поліглот, знав більш ніж 50 мов. 1896 р. — відкриття В. Хвойком перших пам’яток трипільської культури 1907 р. — заснування М. Грушевським «Українського наукового товариства» 1907-1909 рр. — видання «Словника української мови» Б. Грінченка
Література	1838-1918 рр.— І. Нечуй-Левицький («Микола Джеря», «Кайдашева сім’я»)1849-1920 рр. — П. Мирний 1861 р. – видання у Петербурзі громадою журналу «Основа» 1864-1902 рр. — П. Грабовський, поет (збірки «Пролісок», «півночі», «Кобза») 1864-1913 рр; — М. Коцюбинський, один з найвидатніших українських прозаїків («Фата Моргана», «Тіні забутих предків» та ін.) 1871-1913 рр. — Леся Українка, поетеса («Досвітні огні», «Сім струн») 1880 р. — перше видання роману П. Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» 1903 р. — перше повне видання Біблії українською мовою (у Відні) 1907 р. — видання першого повного видання творів Т. Шевченка за редакцією В. Доманицького
Театр і музика	1832-1887 рр. — П. Сокальський, композитор (опери «Мазепа», «Богдан Хмельницький»)1842-1912 рр. — М. Лисенко, композитор (музика до творів «Кобзаря», опери «Різдвяна ніч», «Тарас Бульба», «Наталка-Полтавка» та ін.) 1864 р. — перше виконання в Петербурзі опери С. Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм» 1882 р. — заснування в Єлисаветграді М. Кропивницьким українського професійного театру (грають М. Заньковецька, М. Садовський та ін.) 80-90-ті рр. — діяльність українських театральних труп на чолі з М. Старицьким, М. Кропивницьким, П. Саксаганським, М. Садовським. 1904 р. — заснування М. Лисенком музично-драматичної школи (першого в Україні театрального навчального закладу) поч. ХХ ст. – працює відома оперна співачка Соломія Крушелницька
Архітектура й образотвор. мистецтво	1862-1882 рр. — спорудження Вододимирського собору в Києві (арх. О.Беретті). 1880 р. — заснування І. Айвазовським у Феодосії міської картинної галереї 1899 р. — у садибі X. Алчевської встановлено перший в Україні бюст Т. Шевченка (ск. В. Веклемишев) 1902-1905 рр. — панорама «Оборона Севастополя» (Ф. Рубо) 1909 р. — зйомки перших в Україні кінофільмів.

Освіта	1868 р. — заснування у Львові українського культурно-освітнього товариства «Просвіта».1875р. — заснування університету в Чернівцях. У Східній Галичині працює 4 260 класів із польською мовою навчання, 2250 – українською мовою навчання. Діють 5 реальних середніх шкіл, гімназії у Львові й Перемишлі У Північній Буковині працюють 805 початкових шкіл, гімназія в Чернівцях з українськими класами
Наука й техніка	1873 р. -заснування у Львові Літературного товариства ім. Т. Г. Шевченка1892 р. на базі Літературного товариства ім. Т. Г. Шевченка створено Наукове товариство ім. Т. Г. Шевченка 1897 р. — Наукове товариство ім.. Т. Г. Шевченка очолює М. Грушевський
Література	1834-1888 рр. — Ю. Федькович, буковинський поет («Довбуш», «Лук’ян Кобилиця», «Дезертир» та ін.)1856-1916 рр. — Іван Франко (“Борислав сміється”) 1868-1942 рр. — О. Кобилянська («Земля», «У неділю рано зілля копала») 1871-1936 рр. — В. Стефаник («Камінний хрест» та інші оповідання) 1885 р. — видання Ю. Федьковичем газети «Буковина»
Театр і музика	1864 р.— заснування у Львові першого українського професійного театру товариства «Руська бесіда» (режисер — О. Бачинський) 1880 р. — відкриття Львівської консерватори 1908 р. — утворення в Станіславі театрального «Товариства ім. І. Тобілевича»
Архітектура і образотвор. мистецтво	1864-1882 рр. — збудування в Чернівцях резиденції митрополита (арх. І. Главка)1897-1900 рр. — Оперний театр у Львові (арх. 3. Горголевський) На західноукраїнських землях працювали художники К. Устиянович («Гуцулка біля джерела»), Т. Копистинський («Гуцулка», «Далматинка»), Т. Ромаячук («Узлісся», «3 дороги»)

Історія України. Тема 29. Україна на початку ХХ ст.

- нерівномірний розвиток регіонів (концентрація виробництва на Лівобережжі та Південній Україні);

- 70% промисловості зорієнтоване на видобуток сировини;

- 1900 – 1903 р. – економічна криза зумовлена перевиробництвом, яка охопила в найрозвинутіші галузі промисловості в Україні, зокрема металургійну і кам’яновугільну. Економічна криза сприяла посиленню концентрації виробництва й утворенню монополій;

- поява наприкінці ХІХ – початку ХХ століття монополій (монополізація виробництва).

Монополія – це об’єднання підприємств однієї галузі, яке панує на ринку.

Трест – об’єднання підприємств, які повністю втрачають свою самостійність.

Синдикат – об’єднання підприємств, які зберігають виробничу самостійність, а для комерційної діяльності створюють спільне підприємство – синдикат.

Картель – об’єднання, у якому підприємства зберігають виробничу та фінансову самостійність.

Концерн – багатогалузеве об’єднання із злиттям банківського та страхового капіталу.

У Наддніпрянській Україні переважали синдикати («Продвагон», «Продамет», «Продвугілля»…)

Столипінська аграрна реформа 1906 – 1911 рр. (П.Столипін – міністр внутрішніх справ та голова Ради міністрів Російської імперії):

- розбивалися селянські общини і земельний наділ переходив до селянина в приватну власність;

- передбачалася ліквідація аграрного перенаселення шляхом заохочення переселення в східні райони Росії.

- розшарування селянства (10-15% селян стали заможними, 50% – залишалися бідними);

- міграція населення на Далекий Схід, до Сибіру, Середньої Азії.

Створення українських політичних партій Наддніпрянської України

Назва	Рік	Лідери	Програмні положення та діяльність
РУП (революційна українська партія)	1900	Д.Антонович, Б.Камінський, Л.Мацієвич, М.Русов	М.Міхновський уклав програму партії «Самостійна Україна» (1900 р.), у якій були обґрунтовані права України на самостійність У програмі РУП відбуваються зімни: перехід на засади автономістів, сповідування соціалістичних ідей.
УСП (українська соціалістична партія)		Б.Ярошевський, М.Меленевський	Сповідування соціалістичних ідей. Кінцева мета – українська соціалістична, демократична республіка.
УНП (українська народна партія	1902	М.Міхновський, О. Макаренко	Ідея цілковитої незалежності України
«Спілка» (українська соціал-демократична спілка)		М.Меленевський	Сповідувала соціалістичні ідеї. У 1905 р. приєдналася до РСДРП (м) (російська соціал-демократична робітнича партія меншовиків)
УСДРП (українська соціал-демократична робітнича партія)	1905	В.Винниченко, С.Петлюра, М.Порш	Орієнтувалася на селянства, прагнула поєднати соціалістичні та націоналістичні ідеї. Виступала за автономію України.
УДРП (українська демократично-радикальна партія)		А.Лотоцький Є.Чикаленко Б.Грінченко	Партія виникла в результаті злиття Української демократичної партії (УДП) та Української радикальної партії (УРП) Відстоювала ліберально-демократичні цінності та ідею автономії України.

Україна в роки революції в Російській імперії 1905-1907 рр.

1. Низький рівень життя більшості населення.

9 січня 1905 р. – «Кривава неділя» – розстріл царськими військами мирної робітничої демонстрації в Петербурзі (вбито і поранено 5 тис. чол.) – початок революції.

У результаті розпочалися робітничі та селянські повстання по всій Росії (також і в Україні), створюються місцеві Ради депутатів, які перебирають владу в свої руки. Спроба царської влади силою придушити революцію була невдалою. Починаються виступи проти влади в армії та на флоті:

У червні 1905 р. в Одесі повстання моряків на броненосці «Потьомкін» на Чорноморському флоті.

18-21 грудня 1905 р. – «Сорочинська трагедія» – жорстоке придушення повстання жителів с. Великі Сорочинці Полтавської губернії. Письменник Володимир Короленко відобразив ці події в нарисі «Сорочинська трагедія».

Жовтень 1905 р. – Жовтневий усеросійський політичний страйк «Геть самодержавство».

17 жовтня 1905 р. – видання царем Миколою ІІ Маніфесту про скликання Державної Думи та надання політичних прав та свобод.

Державна Дума – назва парламенту (законодавчого органу влади) в Російській імперії.

Перша Державна Дума була обрана навесні 1906 р. Українські політичні партії за виключенням УДРП бойкотували вибори, оскільки виступали за продовження революції до переможного кінця і повалення царизму. Від України було обрано 102 депутата. Українці для захисту своїх інтересів створили в Думі парламентську громаду (42 особи), яку очолив І.Шраг.

Перша Державна Дума була розпущена царем 8 липня 1906 р.

У січні 1907 р. відбулися вибори в Другу Державну Думу. Українці знову створили власну фракцію (47 депутатів). Українська громада вимагала автономії, запровадження української мови тощо.

Друга Державна Дума була розпущена царем 3 червня 1907 р. (Червневий переворот) через звинувачення в підготовці державного перевороту. Був виданий новий виборчий закон, за яким до Думи потрапляли лише ті політичні сили, які підтримували царя.

- у 1905 р. скасування обмежень на українське слово;

- виходило 24 періодичні видання українською мовою («Хлібороб» – перша україномовна газета в підросійській Україні. Почала виходити друком у листопаді 1905 р.; у грудні 1905 р. почала вихід щоденна київська газета – ”Громадська думка”);

- діяльність культурно-освітніх організацій – «Просвіта» (1905 – 1906 рр.);

- перші спроби викладання української мови в університетах.

Столипінська політична реакція після революції

Політична реакція – це репресивна політика державної влади щодо учасників революції спрямована на силове зміцнення пануючого режиму.

- жорсткі репресії проти учасників революції;

- боротьба з українським національним рухом (створення клубу російських націоналістів, поширення «чорносотенського» руху (російські націоналісти); закриття українських періодичних видань, заборона «Просвіти», заборона викладання українською мовою; видання у 1910 р. П. Столипіним циркуляру, згідно з яким заборонялося реєстрування «інородних» товариств та видавництв).

- у 1907 р. М. Грушевський заснував Українське наукове товариство в Києві, яке фактично перетворилося на неофіційну українську академію наук.

- у 1908 р. створення Товариства українських поступовців – ТУП (М.Грушевський, С.Єфремов, Є.Чикаленко), яке закликало об’єднати всі українські сили для боротьби за національне відродження.

- Справа Бейліса (1913 р.) Судова справа на звинувачення російськими націоналістами єврея Бейліса у вбивстві 1911 р. 13-річного хлопчика. На захист Бейліса виступили демократичні сили Росії та України. Присяжні виправдали Бейліса.

ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СЛАДІ АВСТРО-УГОРЩИНИ

- повільний розвиток капіталістичних відносин;

- еміграція населення в США, Канаду, Аргентину, Бразилію…;

- наростання українського національного руху;

- значна роль греко-католицького духовенства;

- перевага ідей кінцевої мети – незалежності України, перший крок до якої – автономія України.

1894 р. – заснування в Галичині перших спортивно-патріотичних організацій «Сокіл» для виховання молоді.

1900 р. – заснування патріотичної молодіжної організації «Січ».

1911 р. – створення молодіжної організації «Пласт».

Початок ХХ ст. – активізація діяльності А. Шептицького

А. Шептицький (1865-1944) – митрополит Української греко-католицької церкви з 1901 р., громадсько-політичний діяч першої половини ХХ ст. Виступав проти репресій радянської влади, тому підтримав нацистську окупацію України. Під час німецької окупації захищав євреїв від голокосту. Єврейська громада України визнала митрополита Шептицького Праведником світу.

Історія України. Тема 30. Україна в Першій світовій війні

Перша світова війна (1 серпня 1914 р. – 11 листопада 1918 р.) – один з найбільших військових конфліктів в історії людства.

Приводом до війни було вбивство у м. Сараєво 28 червня 1914 р. австрійського ерцгерцога (спадкоємця престолу) Франца Фердинанда сербським терористом Гаврилом Принципом.

- Загострення суперечностей між провідними державами світу за сфери впливу

- Боротьба за нові території, джерела сировини та ринки збуту.

- Протистояння між двома військово-політичними блоками:

1. Троїстий союз (1882 р.) – Німеччина, Австро-Угорщина, Італія

У ході війни Італія виступила на боці ворогуючого табору країн (Антанти), натомість до Німеччини та Австро-Угорщини приєдналися Туреччина та Болгарія. У результаті блок отримав назву Четверний союз чи блок Центральних держав.

2. Антанта (1907 р.) – Франція, Росія, Великобританія. У ході війни до Антанти приєдналися США, Італія, Японія та ін.

Війна закінчилася 11 листопада 1918 р. поразкою блоку Центральних держав.

У результаті війни перестали існувати Австро-Угорська, Російська, Німецька та Турецька імперії.

Виникли нові держави в Європі: Австрія, Угорщина, Югославія, Польща, Чехословаччина, Литва, Латвія, Естонія, Фінляндія.

Росія сподівалася приєднати Західноукраїнські землі (Галичину, Буковину, Закарпаття).

Австро-Угорщина розраховувала відібрати у Росії Поділля і Волинь.

Німеччина претендувала на найродючіші українські землі, що належали Росії.

ВІЙСЬКОВІ ДІЇ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ
(СХІДНИЙ ФРОНТ)

18 серпня 1914 р. – початок успішного наступу 8-ї російської армії під командуванням О.Брусилова проти військ Австро-Угорщини та Німеччини.

23 серпня – кінець вересня 1914 р. – Галицька битва, у ході якої австро-угорські війська зазнали поразки. Буковина і Галичина окуповані Росією.

Березень 1915 р. – захоплення російськими військами після 6-ти місячної облоги фортеці Перемишля.

Політика російського уряду на захоплених землях:

1. Утворення Галицько-Буковинського генерал-губернаторства на чолі з графом Г.Бобринським (кінець 1914 р.).

3. Закриття українських гімназій, книгарень, видавництв, бібліотек, «Просвіт» тощо.

4. Заборона українських політичних партій, спортивних та молодіжних організацій («Пласт», «Сокіл»…).

5. Репресії проти українських політичних та громадських діячів.

6. Переслідування греко-католицької церкви. Депортація (примусове виселення) греко-католицьких священників, у тому числі й митрополита А.Шептицького у глиб Росії.

Травень 1915 р. – Горлицький прорив російського фронту німецькими та австро-угорськими військами.

22 червня 1915 р. – вступ австрійських та німецьких військ до Львова.

1915 р. – відступ російських військ. Росія втратила Буковину, Галичину, Підляшшя, Холмщину, Берестейщину, Західну Волинь.

22 травня – початок червня 1916 р. – наступальна операція російських військ Південно-Західного фронту під командуванням генерала О.Брусилова («Брусиловський прорив»). У результаті Росія захопила Галичину (без Львова), Північну Буковину, частину Західної Волині.

Червень 1917 р. – невдалий наступ російських військ на львівському напрямку. Росія втратила Галичину, Буковину.

НАЦІОНАЛЬНИЙ РУХ НА ЗІХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ
У РОКИ ВІЙНИ

Назва організації	Дата утворення	Лідери	Програмні засади та діяльність
Головна Українська Рада (ГУР)	1 серпня 1914 р.	К.Левицький М.Павлик М.Ганкевич	Захист українських інтересів під час війни. Підтримка Австро-Угорщини Участь у формуванні військових підрозділів –Українських січових стрільців (УСС).
Союз визволення України (СВУ) (був створений вихідцями з Наддніпрянщини)	4 серпня 1914 р.	Д.Донцов А.Жук В.Дорошенко	Утворення самостійної Української держави у вигляді конституційної монархії. Підтримка Німеччини та Австро-Угорщини під час війни, з метою перемоги над Росією. Допомога військовополоненим українцям. Участь у формуванні дивізій сірожупанниківта синьожупанників. Просвітницька діяльність.
Загальна Українська Рада (ЗУР)	5 травня 1915 р. Саморозпуск у листопаді 1916 р. на знак протесту проти відновлення Польської держави.	К.Левицький	Привернення уваги Австро-Угорщини до ідеї української державності. Розмежування Галичини на Західну та Східну. Об’єднання всіх українських земель у межах Австро-Угорщини на правах автономії.

Легіон Українських січових стрільців (УСС) чисельністю 2,5 тис. було створено в серпні 1914 р. у м. Стрий на основі молодіжних воєнізованих організацій «Січ», «Пласт», «Сокіл». Першим командувачем УСС був М.Галущинський.

Бойове хрещення УСС відбулося на Ужоцькому та Верецькому перевалах у Карпатах (27-28 вересня 1914 р. – Галицька битва).

УСС брали участь у битвах: на горі Маківка (квітень-травень 1915 р.), під Болеховим (травень-червень 1915 р.), під Галичем (червень 1915 р.), у межиріччі Серету та Стріпи (серпень-вересень 1915 р.).

У серпні 1916 р. у битві під Потуторами та під Бережанами (гора Лисоня) зазнали поразки та значних втрат. Узимку 1917 р. повернулися на фронт.

УСС стали основою для створення Української національної армії.

СТАВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ПОЛІТИЧНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ НАДДНІПРЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ ДО ВІЙНИ

Товариство українських поступовців (ТУП) закликало підтримати Росію, сподіваючись на надання автономії Україні в майбутньому. З грудня 1916 р. ТУП займає нейтральну позицію щодо обох ворогуючих сторін.

В Українській соціал-демократичній робітничій партії (УСДРП) відбувся розкол. С.Петлюра закликав до підтримки Росії. В.Винниченко засудив війну, зайняв позицію нейтралітету, відстоював ідею автономії України.

Карпато-Руський визвольний комітет був створений у Києві емігрантами з Галичини та виступав за об’єднання всіх українських земель у складі Росії. Закликав галичан зустрічати російські війська як визволителів.

Комітет Південно-Західного фронту Всеросійського союзу земств і міст був створений з метою підтримки російських військ. Членами комітету були представники українського національного руху – Ф.Штейнгель, А.Вязлов, Д.Дорошенко, А.Ніковський.

Історія України. Тема 31. Українська революція (1917 – 1918 рр.)

УВАГА!!! В дужках указана дата події за старим стилем (Юліанським календарем). На новий стиль (Григоріанський календар) Україна перейде у лютому 1918 р. Різниця між старим і новим стилем становить 13 днів.

8 березня (23 лютого) 1917 р. відбулася лютнева буржуазно-демократична революція в Росії.

15 (2) березня 1917 р. російський імператор Микола ІІ зрікається влади. Влада перейшла до Тимчасового уряду, який очолив князь Г.Львов.

У березні 1917 р. по всій країні виникають ради робітничих, солдатських депутатів.

У Росії формується двовладдя між тимчасовим урядом і радами робітничих, солдатських депутатів. В Україні до цих двох влад добавилася ще третя національна влада Української Центральної Ради, яка спочатку користувалася найбільшою підтримкою населення.

17 (4) березня 1917 р. була заснована Українська Центральна Рада (УЦР), яка офіційно почала діяти 21 березня.

Українська Центральна Рада (УЦР) – український представницький орган влади (парламент), створений представниками українських політичних партій. Головою УЦР було обрано М.Грушевського.

Основу УЦР становили: Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП), Українська партія соціалістів-федералістів (УПСФ – колишня ТУП), Українська партія соціалістів-революціонерів (УПСР) та ін.

На першому етапі своєї діяльності УЦР відстоювала ідею автономії України у складі нової демократичної Росії.

Автономія – самоуправління певної території держави, що наділена самостійністю у вирішенні питань місцевого значення у межах, установлених центральною владою.

19-21 (6-8) квітня 1917 р. відбувся Український національний конгрес у Києві, на якому було вирішено:

- обрати курс на національно-територіальну автономію у складі федеративної демократичної республіки Росії;
- УЦР визнано представницьким законодавчим органом України, розширено її склад;
- обрано комітет із 20 осіб для ведення роботи між сесіями УЦР, який згодом отримав назву Мала Рада.

У березні-квітні 1917 р. було створено перший український полк ім. Б.Хмельницького з ініціативи Українського військового клубу імені гетьмана П.Полуботка на чолі з М.Міхновським.

18-21 (5-8) травня 1917 р. відбувся І Український військовий з’їзд у Києві, на якому було обрано Тимчасовий Український військовий генеральний комітет при УЦР на чолі з С.Петлюрою.

Травень-червень 1917 р. – УЦР (делегація на чолі із В.Винниченком) веде переговори із Тимчасовим урядом Росії щодо питань автономії України. Але тимчасовий уряд не визнав УЦР за організацію, яка виражає волю українського народу. Тому слід зачекати рішення Всеросійських Установчих зборів.

10-16 червня (28 травня – 2 червня) 1917 р. відбувся І Всеукраїнський селянський з’їзд, який підтримав позицію УЦР.

18-23 (5-10) червня 1917 р. відбувся ІІ військовий з’їзд, який запропонував УЦР негайно приступити до втілення ідеї автономії України. Зобов’язався забезпечити УЦР підтримку.

23 (10) червня 1917 р. УЦР проголошує І Універсал:

- проголошення автономії України;
- УЦР визнавалася вищим державним органом влади до скликання Всенародних українських зборів;
- заклик населення створювати на місцях підпорядковані УЦР органи влади;
- створення української державної скарбниці.

(Автором першого, другого та третього універсалів УЦР був В.Винниченко)

28 (15) червня 1917 р. на підставі І Універсалу було створено Генеральний Секретаріат на чолі з В.Винниченком.

Генеральний Секретаріат – вищий виконавчий орган державної влади в Україні (уряд) з 28 червня 1917 р. до 22 січня 1918 р. Складався з 8 секретарств (міністерств). До складу входили В.Винниченко, П.Христюк, С.Петлюра, С.Єфремов, Б.Мартос, Х.Барановський, В.Садовський, М.Стасюк, І.Стешенко. – (представники УСДРП, УПСР, УПСФ).

12 липня (29 червня) 1917 р. до Києва приїжджають міністри Тимчасового уряду з метою переговорів із УЦР, у результаті яких Тимчасовий уряд визнав УЦР. У результаті переговорів

16 (3) липня 1917 р. УЦР проголошує ІІ Універсал:

- відмова УЦР від проголошення автономії України до Всеросійських Установчих зборів;
- прийнято рішення про розробку законопроекту автономії України;
- визнання Тимчасовим урядом УЦР вищим органом влади в Україні;
- затвердження складу Генерального Секретаріату Тимчасовим урядом;
- формування українських військових частин під контролем російського командування;
- делегування до Центральної Ради представників національних меншин.

17-22 (4-9) липня 1917 р. відбувся збройний виступ самостійників разом із Українським полком ім. Полуботка (полуботківці) у відповідь на відмову за ІІ Універсалом від проголошення автономії України. Виступ був придушений.

17 (4) серпня 1917 р. Тимчасовий уряд на чолі із О.Керенським затвердив «Тимчасову інструкцію для Генерального секретаріату Тимчасового уряду України», згідно з якою Генеральний Секретаріат перетворювався на залежний виконавчий орган Тимчасового уряду.

Статут Генерального Секретаріату, підготовлений УЦР	«Тимчасова інструкція» Генеральному Секретаріату Тимчасового уряду
Генеральний Секретаріат – вищий орган управління в Україні, який формується УЦР і відповідає перед нею.	Генеральний Секретаріат –місцевий орган Тимчасового уряду, який затверджувався ним за поданням УЦР.
Влада Генерального Секретаріату поширюється на 9 губерній: Київську, Волинську, Полтавську, Подільську, Херсонську, Катеринославську, Харківську, частину Чернігівської та частину Таврійської.	Влада Генерального Секретаріату поширюється на 5 губерній: Київську, Волинську, Подільську, Полтавську, частину Чернігівської.
До складу Генерального Секретаріату входять 14 секретарств: внутрішніх, фінансових, військових, продовольчих, земельних, національних справ, юстиції, освіти, торгівлі, промисловості, пошти та телеграфу, праці, шляхів сполучення.	Генеральний Секретаріат утрачає секретарства: військових, продовольчих, судових, справ, шляхів сполучення, пошти та телеграфу.

7-12 вересня (25-30 серпня) 1917 р. – Заколот генерала Корнілова – спроба російського генерала скинути владу Тимчасового уряду в Росії й встановити військову диктатуру. Заколот зазнав поразки. УЦР негативно поставилася до заколоту Корнілова. Заколот активізував діяльність радикальних революційних сил. У результаті

21 (8) вересня 1917 р. відбулося засідання Київської ради робітничих депутатів, яка ухвалила більшовицьку резолюцію про необхідність переходу влади до рад робітничих, солдатських депутатів. Початок формування загонів Червоної гвардії.

21-28 (8-15) вересня 1917 р. – проведення у Києві З’їзду народів Росії з ініціативи УЦР. Були присутні українці, литовці, естонці, білоруси, грузини, євреї, донські козаки тощо. Рішення з’їзду відстоювало федеративний устрій Росії.

Федерація – союзна держава, до складу якої входять державні утворення – суб’єкти федерації, які мають часткову самостійність.

Після з’їзду розпочалася підготовка до скликання Українських установчих зборів.

УЦР оголосила про поширення своєї влади на всі сфери життя України і на всі 9 губерній, тим самим вступивши в конфлікт із «Тимчасовою інструкцією» Тимчасового уряду Росії.

7 листопада (25 жовтня) 1917 р. збройне повстання в Петербурзі призвело до повалення Влади Тимчасового уряду. У результаті влада в Росії перейшла до більшовиків, влади рад (радянської влади).

Більшовики – представники Російської соціал-демократичної робітничої партії (більшовиків) РСДРП(б), які закликали до революційного перевороту й швидкого будівництва в Росії соціалізму (справедливого суспільства рівних, без приватної власності). Будівництво соціалізму більшовиками супроводжувалося масовим насильством та терором.

11-13 листопада (29-31 жовтня) 1917 р. відбулися збройні сутички в Києві. УЦР встановила свій контроль над Києвом.

У результаті протесту проти встановлення влади більшовиків у Петербурзі, УЦР 20 (7) листопада 1917 р. проголосила ІІІ Універсал:

- проголошення Української Народної Республіки (УНР);
- УЦР – вищий законодавчий, а Генеральний Секретаріат – вищий виконавчий орган УНР до установчих зборів;
- третім універсалом проголошувалася програма соціально-економічних перетворень;
- скасування права власності на поміщицькі, удільні, монастирські, церковні та інші землі нетрудових господарств;
- земля – власність народу і має перейти до нього без викупу (до Установчих зборів землею порядкували земельні комітети, обрані народом);
- введення 8-годинного робочого дня;
- підтримка мирних переговорів для завершення Першої світової війни;
- скасування смертної кари; амністія політичним в’язням;
- проголошення демократичних прав і свобод;
- визнання права національних меншин на автономію;
- вибори до Установчих зборів призначалися на 27 грудня 1917 р.

Проте УНР залишалася складовою частиною Росії!!!

12 грудня (30 листопада) 1917 р. війська УЦР роззброїли військові частини більшовиків у Києві; спроба більшовиків установити контроль над Києвом провалилася.

17 (4) грудня 1917 р. Більшовики (В.Ленін та Л.Троцький) видали «Маніфест до українського народу з ультимативними вимогами до Української Ради»:

- більшовики визнавали УНР;
- вимагали припинити роззброєння більшовицьких загонів, не пропускати війська на підтримку антибільшовицького повстання…
- у разі невиконання вимог, Рада Народних Комісарів (Раднарком) вважатиме УЦР у стані війни.

Генеральний Секретаріат відхилив ультиматум і почав готуватися до війни з більшовицькою владою Росії.

17 (4) грудня 1917 р. під тиском більшовиків відкрився І-й Всеукраїнський з’їзд рад робітничих, солдатських і селянських депутатів у Києві. Проте делегати з’їзду підтримали УЦР, у результаті більшовики демонстративно залишили з’їзд і переїхали до Харкова, де з їх ініціативи

24-25 (11-12) грудня 1917 р. відкрився І-й Всеукраїнський з’їзд рад у Харкові. З’їзд оголосив Україну республікою рад робітничих, солдатських та селянських депутатів. Було обрано Центральний виконавчий комітет (ЦВК) на чолі з Є.Медведєвим. Створено уряд – Народний секретаріат на чолі з Артемом (Ф.Сергєєв). Більшовицька влада Росії визнала Народний секретаріат законним урядом України.

Кінець грудня 1917 р. – січень 1918 р. – початок загального наступу більшовицьких сил під командування В.Антонова-Овсієнка проти УЦР. У результаті радянська влада була встановлена в Харкові, Катеринославі, Полтаві, Херсоні, Миколаєві, Маріуполі, Одесі та ін., майже на всьому Лівобережжі. Нависла загроза над Києвом.

22 (9) січня 1918 р. УЦР проголошує ІV Універсал:

- проголошення УНР самостійною, незалежною, вільною, суверенною державою;
- рівноправні відносини з усіма сусідніми державами;
- влада УНР належить народу, до Установчих зборів владу здійснює УЦР та Генеральний Секретаріат (нова назва – Рада народних міністрів);
- початок мирних переговорів із Четверним союзом.

29 (16) січня 1918 р. – бій під Крутами між радянськими військами на чолі із М.Муравйовим та загоном українських добровольців, до складу якого входило 500 студентів, на чолі з сотником В.Омельчинком. Українські війська були розбиті.

29 (16) січня 1918 р. – більшовицьке повстання в Києві на заводі «Арсенал». Повстання було придушене військами УЦР.

8 лютого (26 січня) 1918 р. – більшовицькі війська М.Муравйова захопили Київ. Керівники УНР переїхали у Житомир.

ПЕРША СПРОБА ВСТАНОВЛЕННЯ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ (ВЛАДИ БІЛЬШОВИКІВ) В УКРАЇНІ:

- знищення старого державного апарату й утворення органів радянської влади;
- створення робітничо-селянської армії України – Червоного козацтва;
- націоналізація великих підприємств, робітничий контроль за виробництвом;
- вивезення хліба з України в Росію;
- ліквідація української грошової системи;
- політика розчленування України на регіональні республіки: Донецько-Криворізьку, Одеську, Таврійську, Донську;
- Червоний терор.

Націоналізація – вилучення з приватної власності осіб у власність держави землі, підприємств або цілих галузей народного господарства.

Червоний терор – репресії більшовиків щодо всіх, хто не підтримував їх політику.