Природні умови Уманщини та їх вплив на заселеність краю

Природні умови в історії території та населення, що її заселяло, у часи, що розглядаються у нашому дослідженні відігравали визначальну роль. За В.Ключевським, природні умови є та сила, що тримає в руках колиску кожного народу¹. Загальне природне середовище є для людини необхідною матеріальною основою існування, з якої вона брала і бере життєві ресурси, за допомогою яких вона живе, розвивається, працює². Про вплив природи на історію народу писав О.Терлецький "... природа є важним чинником в історії народів. Ні один народ не може розвиватися незалежно від природи; навпаки природа має великий вплив на долю народів, на їх історію"³. Для Уманщини кліматичні умови, ґрунти, ріки, водорозділи, природний ландшафт стали детермінантою, що вирішальною мірою впливала впродовж віків на життя населення.

"В разных географических регионах и в разные эпохи люди и природные комплексы взаимодействуют по-разному", - писав Л.Гумільов⁴. Зрештою, етнос, на думку Л.Гумільова, є явищем географічним, завжди пов'язаним з ландшафтом. Рідний людині ландшафт визначає її середовище життя і систему господарства. Етнос пристосовується до свого ландшафту, йому зручно в ньому⁵. С.Рудницький вважав, що природа краю має непереможну силу над людиною. Отже, саме географічні чинники "будують тіло народу", а тому "тілесні" різниці між расами й народами походять звідти (звичайно, шляхом еволюції). Через людську психіку вони зумовлюють духовне єство народу, його діяльність⁶.

Безумовно, оцінка природного ландшафту тієї чи іншої території оцінюється нами з сучасних позицій, що є далеко не адекватною тим далеким часам, коли залежність людини від природних умов була повною. Нині істинний стан природних умов спотворюється певними змінами, які сталися в екосфері в результаті втручання людини. Це стосується більшості регіонів України, в тому числі й Уманщини. Однак літописні джерела, праці дослідників XVIII - XIX

Ви, мовні ознаки природних факторів, що не зазнали значних змін, ■§кнь нам змогу реконструювати природно-кліматичні умови П*мі і я наших предків з найдавніших часів⁷. Які зміни кліматичних ми і ні відбулися в Україні, зокрема на Уманщині, за останні 10 тис. £?

Дослідження ряду вчених свідчать, що коливання клімату носило ИіКЛІчний характер. Після останнього зледеніння на території Цидію-Європейської рівнини відступ льодовикового панцира відбувався нерівномірно, особливо інтенсивно руйнувалась крига Віті 15 тис. р. тому, коли сталося значне потепління, яке продовжувалось 5 тис. р. і завершилось тривалим теплим ■Іріодом, що отримав назву кліматичного оптимуму⁸. Суворий і Шхий континентальний клімат змінився теплим і вологим. В Ішіїньому неоліті переважав теплий клімат, а в кінці неоліту і у і ч и н ізовому віці - теплий та посушливий⁹.3 початком залізного віку |иіімат Уманщини був таким як тепер, але з нижчими температурами та більшою кількістю опадів¹⁰. Є певні відомості про иіімат кінця І і почат. II тис. до н. е., які визначаються в історії Ирироди Європи як епоха вікінгів. Після цієї епохи розпочалось похолодання, відоме під назвою "малого льодовикового періоду", й* 11 продовжувалось до середини XIX ст. до н. е.¹¹ Початок нового В» іхолодання відзначено на поч. XIV ст. до н.е. наступом льодовиків н Свропі та інших місцях. Максимальний наступ льодовиків відбувався у XIVтаXVIІ ст. до н. е.¹² В цей час на Уманщині панували ■Ююдні і снігові зими з весняними заморозками, але в цілому Природні умови Уманщини за останні 2500 років істотно не імінилися: межі природних зон залишались стійкими та незмінними. Лісові масиви не висохли і не вимерзли на просторах Лісостепу, а були вирубані людиною.

Для першої половини І тис. н. е. характерне зниження вологості клімату, яке переривається окремими періодами в VIII, X і частково и XIII ст. В середині першого тисячоліття посушливість клімату іменшуєтся. Більш вологий цикл розпочинається у XIV - XV ст.

У зв'язку із зміною кліматичних умов на незначній території юнтиненту - Уманщині створюються нові екологічні умови, характер зв'язку людини з природним середовищем дає певні • юнаки екологічної спрямованості господарства. Пристосованість пюдини до природи стає визначальним у розвитку суспільства.

В сучасних умовах клімат Уманщини помірно-континентальний і характерними ознаками клімату Правобережного Лісостепу. Літо іут тепле й сухе, зима м'яка з частими відлигами. Середня температура січня - б°С, липня + 20°С. Річна сума опадів становить 480 - 556 мм. Тривалість вегетаційного періоду 158 - 210 днів.

Уманщина на карті Гійом-Левассер де Боплана (друга третина XVII ст.)

- Історія Уманщини - ЗМІСТ

Передмова................................................................................................. З

Розділ 1. Історіографія та джерела................................................. 10

Розділ 2, Природні умови Уманщини

та їх вплив на заселеність краю........................................................ 22

Розділ 3. Уманщина в давні часи історії України (з найдавніших часів до IV ст.)

3.1. Доба кам'яного віку.................................................................. 34

3.2. Археологічні пам'ятки трипільської культури.................... 39

3.3. Уманщина в епоху бронзи.................................................... 52

3.4. Скіфо-сарматська доба в історії Уманщини..................... 64

3.5. Пам'ятки зарубинецькоїта черняхівської археологічних культур 70

Розділ 4. В часи Київської держави та монголо-татарської навали

4.1. Населення земель Уманщини в добу Київської Русі... 82

4.2. Монголо-татарська навала та її наслідки......................... 96

Розділ 5. Литовська доба в історіїУманщини

5.1. Утвердження Литовської держави

на території У манщини............................................................. 102

5.2. Кримсько-татарська агресія.............................................. 113

5.3. Початок колонізаційного руху........................................... 121

5.4. Біля витоків козацтва........................................................... 124

Розділ 6. Польська колонізація краю

6.1. Вплив Люблінської унії 1569 року

на становище населення Уманщини..................................... 138

6.2. Посилення польської колонізації. В.Калиновський.. 146

6.3. Населення краю напередодні

Національно-визвольної революції.......................................... 161

До питання про дискусію щодо походження

назви "Уманщина" та виникнення міста Умань.......................... 165

Висновки................................................................................................. 174

Примітки................................................................................................ 182

Перелік населених пунктів, згаданих у книзі.............................. 21Н

Іменний покажчик................................................................................. 221

Нагромадженню вологи і збереженню її в ґрунті заважає розчленованість рельєфу яруго-балковою системою, що призводить до швидкого стоку води та випаровування. З цих причин іноді трапляються посухи.

У нас немає систематичних спостережень за кліматичними умовами з найдавніших часів, однак, ті уривки літописів, де згадуються природні умови переконують, що значних змін не відбулося.

В цілому оптимальні кліматичні умови території Уманщини сприяли її інтенсивному заселенню в різні історичні часи, про що свідчать багаточисельні археологічні пам'ятки.

Досить своєрідне значення, як фактор взаємовпливу людини і природи, має рельєф. Основні форми рельєфу Уманщини визначає Придніпровська височина. Це хвиляста лісова рівнина, порізана річковими долинами, ярами та балками. В місцях виходу кристалічних порід на річках утворюются бистрини, перекати, невеликі пороги. Найбільші височини знаходяться в межах Поділля на вододілі річок Соб і Рось, де відмітки над рівнем моря становлять 323 м. Тут є чимало "мертвих" долин, які в сиву давнину сполучали басейни Південного Бугу і Дніпра. На південному заході східними відрогами заходить на Уманщину Подільська височина, на півдні вона поступово переходить у Причорноморську низовину.

Такий характер рельєфу залежить від його походження. Він має довгу геологічну історію і є наслідком різних геологічних чинників.

Фундамент, на якому лежать осадові породи Уманщини, - це кристалічні породи докембрійського періоду, представлені гранітами і гнейсами. В зв'язку з особливостями макрорельєфу місцевість Уманщини була поза межами останнього льодовика, тому льодовикові відклади на Уманщині відсутні¹³.

Основними породами, з яких складається геологічне нашарування поверхні землі краю, є:

1) найстаріші кристалічні породи - граніти і гнейси, утворені вулканізмом ще за ахейської ери;

2) верхньотретинні породи, що складаються з пісків Полтавського ярусу;

3) четвертинні відклади світлопалевого і шоколадного кольору карбонатних лесів;

4) алювіально-делювіальні відклади наймолодшого віку.

Граніти, по їх структурі, можна віднести, в основному, до дрібних

середньозернистих відмін. Вони в більшості залягають на глибині 20-40 і навіть більше метрів. Тільки в руслах рік (Уманки, Ревухи), по ярах і балках їх нерідко можна зустріти на поверхні. Вони часто

Й створюють красиві краєвиди скель, іноді висотою до 10-30 метрів¹⁴.

За даними Ю. Ю. Юрк в склад граніту Уманського плутона входять іакі мінерали: польові шпати, кварц, слюди, окисли заліза та ін.¹⁵

Граніти і гнейси, вивітрюючись, перетворились на пісок та глини і первинний каолін). Значні відклади первинного каоліну знаходяться на иідстані 3 км від міста, в с. Городецькому; їх потужність досягає до 20 -29 м,

Верхньотретинні поклади, що покривають граніти і залягають під /юсами, в межах Уманщини представлені жовтими і білими пісками Полтавського ярусу, а також червоними і бурими глинами, іничайно, згадані піски, що залягають потужністю до 6-8 м, на і юверхню в межах міста не виходять, а знаходяться на глибині 22- і!) м. Бурі глини на поверхню також не виходять. Вони знаходяться на глибині 18-27 м і залягають на пісках потужністю від 3 до 21 м. Основною породою, яка покриває абсолютну більшість території Уманщини, є післяльодовиковий відклад- карбонатний суглинистий світлопалевий і частково шоколадний лес, потужністю иідкладів до 20-30 м. Зокрема, товщина лесу в Умані - 2-18 м, Родниківці - 16,8 - 23 м, Кочубіївці -17 м, Городецькому - 13,5 м і ІІІківці - 11,4 м. В руслах рік та на схилах леси змиті майже до іранітів¹⁶. За походженням леси - наймолодша порода, яка утворилась як в міжльодовикову, так і в післяльодовикову епохи.

Сучасний рельєф Уманщини сформувався протягом плейстоцену і голоцену. Якщо спочатку це був звичайний природний процес, то в середньому голоцені вплив на рельєф має людина. Це пов'язане з нищенням ґрунтового і рослинного покривів, що веде до несприятливих наслідків в усіх або майже в усіх елементах ландшафту¹⁷. Мікроелементи рельєфу утворювались особливо інтенсивно з початком господарської діяльності людини.

"Найбільш різкі зміни в історії людства відбувалися в "неолітичну І юволюцію" при переході до осілого способу життя"¹⁸ і час енеоліту, коли людина розгорнула інтенсивне житлове будівництво, землеробство, розведення худоби.

Форми рельєфу використовувались при виборі місця для поселення, розміщення полів під посіви і пасовища, будівництва водосховищ та для інших господарських потреб. Антропогенні зміни рельєфу настільки значні, наскільки розвинута та чи інша формація¹⁹.

Перевага рівнин в рельєфі Уманщини мала вплив на господарське життя та культуру. Особливо слід наголосити на можливості ведення осілого землеробства. О.Терлецький писав, що "Рівнини уможливлюють розведення хліборобського господарства майже на кожному шматку землі. Рівнина має вплив на духовну культуру народу. Людина, яка мешкає на рівнині відчувається безпечніше і тому в українців немає страху перед наїздом зовнішнього ворога"²⁰. Через рівнинний рельєф на Уманщині відчувалась нестача природних меж, які мають і оборонне значення. Це досить негативно впливало на історію краю, тому що Уманщина була наражена на напади кочовиків, які не маючи ніяких природних перешкод легко вторгалися в її межі. "Всі три сусіди: Польща, Москва, Кримська орда своїми військами заходили в середину української держави. Не було ні одної точки оборонної природою, де можна було добре зорганізувати оборону."²¹

Водночас ми бачимо, що північні землі Уманщини мали складніший рельєф, де виділялися пагорби, яри, балки, заболочені місця. Все це створювало труднодоступність для ворогів, природно захищало населення, яке жило на цих землях. Тому північні га західні землі Уманщини були більш заселені.

На Уманщині зафіксовано ряд географічних назв, пов'язаних з рельєфом: Чорна Кам'янка, Кути, Сушківка²², атакожТальне - від тюркського "тала", що означає "поляна", "степ", "відкрита місцевість"²³, Верхнячка - розташоване у верхів'ї річки Уманка, Затишок - гарне, привабливе, затишне²⁴.

Поверхня Уманщини розчленована густою гідрографічною сіткою, яка належить до басейну Південного Бугу. Тільки в північно- західній частині маленька р. Роська, що на ній знаходиться м. Животів, належить до басейну Дніпра, впадаючи в р. Рось. Південний Буг бере початок біля села Холодець Волочиського району Хмельницької області в болотистій місцевості. Басейн Південного Бугу займає площу 63,7 тис. кв. км.²⁵ Ця річка на Уманщині несе свої води протягом 120 км і приймає води лівих і правих приток. Найбільші з них Соб, Синюха. Південний Бугта його притоки - рівнинні ріки. Живлення їх відбувається за рахунок атмосферних опадів та підземних вод. Всі річки мають досить завивисті русла і відображають характер долин.

Майже вся територія Уманщини зрошується притоками р. Синюхи, яка впадає в р. Південний Буг. Ці притоки - Гірський та Гнилий Тікич, Ятрань, крім того р. Удич, що починається біля с. Ягубця, та р. Синиця, що починається біля с. Синиці, є самостійними притоками р. Південного Бугу, але впадають в нього теж поза межами регіону. Річка Ятрань, що витікає біля с. Томашівки, тече широкими вигинами в основному на південний

Він. приймаючи по дорозі кілька дрібних річечок, з яких більші: р. Vf тика, що починається між селами Вербоватою та ГІеньожковим, Нрпіікає через м. Умань і впадає в Ятрань біля с. Заячківки; р. Ё§гЫика починається біля с. Циберманівки і впадає в Ятрань біля |і Ьіржової; р. Небелівка починаєтся між селами Оксанино та

I о, мішкою і впадає в Ятрань біля с. Острівця.

Г ІІ.ійбільша притока Синюхи - р. Гірський Тікич - довжиною

II і км, починається біля с. Фронтівки, що розкинулося біля самих й*ирол Тікича, тече на схід до с. Нової Греблі, потім звертає на Нпп.онний схід. З правого боку Гірський Тікич має притоки: р. fc з р. Босівкою, джерела якої знаходяться на полях та

■Пролісках Монастирища, впадає в Тікич біля с. Зелений Ріг;

I Млньківку- від с. Маньківки до с. Іваньки; р. Тальянку, що Пі • іинається біля с. Тальянки і впадає в Тікич в м. Тальному.

і) півогобокудо ГірськогоТікичутечуть: р. Юшка відс. Сабарівки рис. Яцківці; р. Вільшанка від с. Житників до с. Бузівки; р. Торча Вр с. Лемеїдихи і впадає в Гірський Тікич за 4 км від с. Сорокотяги про і и с. Вороного; р. Мокра Багва або Бурта від с. Тинівки до с. ^г|і«магова; р. Багва - від с. Багви до р. Русалівки; р. Беринка від с. Инківки до с. Шаулихи; р. Мокшиболото, що складається з трьох рівнобіжних річок, які з'єднуються нижче с. Соколової з четвертою і ітиве до с. Веселого Кута, де впадає в Гірський Тікич.

Після з'єднання з р. Тальянкою Гірський Тікич приймає назву ІИсь, яка недалеко від с. Піщаної з'єднується з р. Гнилим Тікичем. Уморивши одну річку і приєднавшись до р. Велика Вись, вони умюрюють р. Синюху. Біля с. Свердпикова до Синюхи впадає р. пм'янка, що починається біля с. Вишнополя. І ірський Тікич має в середньому від 35 до 150 м ширини, глибина пою 1 -4 м, дно частково піщане, частково кам'яне. Береги його підвищені і кам'янисті, часом утворюють чудові мальовничі ► рлєвиди, як в місцях біля с. Антонівки та Буків, де Тікич утворює нидоспади, пороги і високий гранітовий берег, вкритий лісом, і руто зривається до річки. Граніт утворює тут типові п.іралелепіпедальні відокремлення. Розробка граніту трохи нпсувала краєвид, але і тепер Гірський Тікич має тут чудовий вигляд справжньої гірської річки.

Гнилий Тікич довжиною 151 км починається поза межами '/манщини біля с. Сніжки. На відміну від Гірського, Гнилий Тікич має повільну течію, болотяне дно, болотяні береги, особливо лівий.

II роте і тут зустрічаємо часом круті кам'янисті береги, якотбіляс.м.т. ІІисянки.

Гнилий Тікич має менше приток і вони менші за розмірами. З правого боку впадають біля с. Семенівки р. Виноград, що утворюється з кількох струмочків, які з'єднуються біля м. Виноград; р. Бужанка або Гончарівка, що починається біля с. Чемериського і впадає на захід від с. Бужанки; на схід від цього села впадає невеличка р. Жаб'янка; з лівого боку до Гнилого Тікича пливуть р. Шполка що лише нижньою течією знаходиться в межах Уманщини і впадає біля с. Єрки; р. Вербівець від с. Вікниної, де збігається кілька струмків, до с. Бродецького²⁶.

Всі ріки Уманщини тихоплинні і в багатьох місцях перегороджені греблями. Будівництво ставків по долинах річок, ярах, балках на Уманщині має давні традиції. Штучні водосховища - ставки були джерелом водопостачання населених пунктів, місцем риборозведен-ня, справляння магічних та ритуальних обрядів. "Ріки мали корисний вплив на історію України"²⁷.

Гідрографічна мережа Уманщини сформувалась остаточно в голоцені і сьогодні ми з задоволенням милуємось її чудовими краєвидами.

Про роль річок у формуванні своєрідних рис характеру дуже влучно писав В.О.Ключевський. Річка, на його думку, виховувала відчуття порядку і громадянського духу в народі, дух заповзятливості, звичку до спільної артільної дії, зближувала розкидані частини населення, привчала відчувати себе членом суспільства, спілкуватися з чужими людьми, спостерігати їхні звички й інтереси, обмінюватися товаром і досвідом²⁸. Саме такий вплив мали на населення Уманщини численні ріки. Населені пункти, що виникли біля річок, отримали їх назви, які фіксуються історичними документами (Бабанка, Маньківка, Умань). Хоча кількість їх незначна у зв'язку з неможливістю утворення від одного гідроніма багатьох ойконімів²⁹.

Уманщина лежить в районі Правобережного лісостепу й займає невелику частину його на південному заході. Лісостеп тут зберігає всі свої характерні риси, тільки на північному сході, в районі Звенигородщини, ліс зустрічається частіше, немов нагадує про ге, що вище - на північ уже панує суцільний ліс, а на півдні Уманщина набирає цілковито передстеповогохарактеру й є перехідним ступнем до степової зони.

Саме степ, на думку А.Пономарьова, мав вплив на формування духу заповзятливості українців, виховуючи також волелюбність³⁰. Не дарма, саме в степах України зародилося унікальне й суто етнічне явище - козацтво. "На великому просторі почувається чоловік свобідним... Рівнина й великий простір може викликати в нього погляд, що він туту непобідимий, бо край його великий і його перемогти не так легко....На степі витворилися особливші політичні обставини, які деінде не моглиби витворитися "³¹.

■ Лип з іншого боку в часи Київської Русі степ населяли численні ВіМона з якими доводилося боротись. "Степи були побоєвищем Мі* VI- раїною і ордами і через те були мало залюднені....Це був так і вимий в нашій історії "невтральний пояс", де мешкала людність, pis m < признавала ніякої державної влади. Через те непризвичаєна ніякої влади та й взагалі до ніякої організації, зародила тип щрнінця, який не міг бути пожаданим чинником для ніякої ■(мінської держави, якою вона не була б. Такі українці, коли МИ и шли татари, то вони за ціну того, що татари не втручалися до и№иарядування, воліли платити данину татарам, ніж слухати Мінських князів. Це так звані в нашій історії "татарські люди"³². Як ■інмо, "татарські люди" і "татарські села" існували в свій час і на Илміицині. На думку О.Терлецького, негативний вплив степу Вимився в тому, що "...такі "татарські люди" вже на хліборобській HfMinii причинилися багато до розвалу як Київської гак і козацько- Ифнїнської держави"³³.

Щ fОсобливостям навколишньої місцевості значна роль надається Ииноренніойконімів (Колодисте, Білашки, Веселий Кут)³⁴. Але чим Внм<че до степів, міст було менше і вони були швидше тільки ■пронними замками, ніж містами. Так було особливо в XV ст. Ибучасна площа лісів на Уманщині зовсім не має нічого спільного §fiM. идею, яку займали ліси тут раніше. За останні часи вона значно ІМ'Чіінилась. Ліси займали значну частину лісостепу до XVII ст. ІМні лідком було більше вологості. Тому й не було тоді таких Р|л>'Дових років, і лугова смуга була ще більше плодовитою, як Іінмр. Ця незвичайна плодовитість української землі впадала всім І ГічІ, і про це читаємо в описах України тодішніх часів"³⁵. Ліси Нужили захистом для населення, яке змушене було тікати від!?епових орд.

11.1 Уманщині зовсім не залишилось незайманих цілинних степів, Щ\ Власне кажучи й можна назвати степами. В цій зміні рослинних су- нільств досить значну роль відіграла людина. "Як тільки на |шри і орії осіло хліборобське населення, картина дикої рослинності Ш|р!ім > почала сильно змінюватися",- так говорить Р.Саваст'янов нрм роль людини в зміні рослинності, і з ним не можна не Леї одитись³⁶.

і Сучасна рослинність Уманщини формувалась поволі, на протязі Ййі.ітьох тисячоліть, пройшовши тривалий розвиток. Важко ІЄсііЮВИТИТОЙ шлях, яким відбувався цей розвиток, особливо коли fj і мука не має в своєму розпорядженні відповідних матеріалів, але І факти, що дають можливість заглянути в далеке минуле й хоч їрінжи дослідити його.

В околицях Звенигородки, в шарах бурого вугілля знайдено й описано професором Ф.Шмальгаузеном палеонтологічні окам'янілості деяких рослин. Тут знайдено: пальми {Sabal Ucrainica), подокарпуси (Podocarpus), фікуси (Ficus Rogo Wicz), цинамони (Cinnamonum ucrainica), Sequoia, EucaliptusTa ін. рослини, які зараз ростуть тільки в тропіках і які входять до складу тропічної флори Індії, Австралії й Америки. Знайдені вони в шарах третинної доби. Це показує, що в ту пору на Уманщині був тропічний клімат. Окам'янілості таких же рослин знайдено біля Києва й в Західній Європі в тих же самих шарах третинної доби, що свідчить про тропічний клімат в ту пору не лише в Україні, але й по всій Європі. У пізніших нашаруваннях третинної доби останки тропічної флори зменшуються; тропічна рослинність починає зникати. Якщо зазначити, що приблизно в цю пору за науковими дослідженнями в Європі почалося похолодання, то нам зрозумілою стане причина зникнення тропічної флори. Вона припадає на часи зниження температури в Європі. Очевидно, в цю пору наступає зміна в кліматичних умовах, яка приводить до зміни рослиності. Можна припустити, що деякі з рослин тропічної флори не загинули за нових умов, а пристосувавшись до них залишились жити й надалі. З новими змінами в природніх умовах, які безумовно були далі, приймала інші форми й інший склад і рослинність наближаючисть до сучасного вигляду.

Таким чином, велику роль в розвитку сучасної рослинності нашої місцевості відіграв льодовик, під впливом якого виникали зміни такого важливого чинника в житті органічного світу, яким є клімат. Але роль льодовика не обмежується зміною кліматичних умов Він кладе свій відбиток і на загальне життя містевості, сприяє утворенню загального вигляду її поверхні, грунтоутворюючих порід та ґрунтів.

"Під впливом рослинності лес дав нам наші грунти. Чорноземи утворилися під впливом степової рослинності, а суглинисті ґрунти виникли там, де росли ліси. Чорноземи широкою розірваною смугою тягнуться з півночі від Білоцерківщини та Звенигородщини і йдуть по Гірському Тікичу на південний схід, на півдні межують з Першотравенською округою"³⁷. Із головних місць залягання чорнозему можна назвати Жашків, Виноград, Багву, Маньківку, Шаулиху, Глибочок, Дубову, Перегонівку, Лебединку. По обидва боки чорноземів ідуть суглинисті деградовані грунти лісового походження. Піски, які зустрічаються на Уманщині, можна припустити, наносного походження. Вони лежать в тому місці краю,

ііішігшижче проходив льодовик, талою водою якого вони й И-ш«ви і. Лес же, осівши, дав загальний вигляд нашій місцевості з її шніми округлими схилами горбів. Горби, які надають нашій ^еиості пагірчастого, хвилястого вигляду, дістались нам, на думку і і'нііковського, як спадщина руїн високих гір, що існували тут в Иінкому минулому. Гори, поволі руйнуючись, залишили в кінці 11 у на окремі горбовини височину. Вона тягнеться під назвою рніно--Подільської височини через усе Правобережжя й так Кі іько підходить до Карпат, що довго вважали її за їх відроги. Ліс, ШИкривши руїни гір, надав сучасного вигляду нашій місцевості³⁸.

і роба відзначити, що Уманщина майже зовсім не носить на собі іііідіи моря, що робить місцевість її однією з самих стародавніх, а И ти додати, що вона не має слідів і зледеніння, то все це говорить рйм про те, що тут склались особливі умови, в яких розвивалась Иослинність. За такого розвитку природних умов рослинність Уманщини можна вважати найстарішою. Вона існувала в ту пору, Коли рослинність півночі була знищена льодовиком, а південь був Вкритий водою Чорного моря. Можливе припущення, що рослинність краю була степового характеру, що особливо 11 ід гверджується заляганням ґрунтів, і що вона стала тією основною рослинністю, яка прийняла участь з одного боку в утворенні сучасної рослинності Уманщини, а з другого - в поширенні й підродженні рослинності на просторах від півночі та півдня. Присутність серед рослинності Подільської височини, частиною якої являється Уманщина, значної кількості реліктових форм тільки стверджує зазначений вище погляд. Ми маємо тут цілий ряд таких рослин, що їх ботаніки відносять до реліктів. Правда, на Уманщині зараз їх знайдено небагато, але те, що вони тут є, зв'язує нашу рослинність з рослинністю всієї Подільської височини, а разом з тим дає нам право визнати її однакового з нею походження. До реліктових форм на Уманщині відносять таку рослину як crocus susianus kez, яка росте біля Умані й яку тепер розводять в садах Середньої Європи³⁹.

Що стосується сучасної рослинності Уманщини, то природній характер її найкраще зберегли ліси.

Про вплив природних факторів на ровиток населення, його історіїзнаходимо дані в працях видатних дослідників історіїУкраїни. М.Грушевський у своєму "Нарисі історії Київської землі..." вказує, що південна Київщина є межею Лісостепової і Степовоїзон⁴⁰. Цікаві спроби пов'язати історію з природними умовами території знаходимо в праці О.Єфименко "История украинского народа". В розділі першому вона показує вплив природних факторів найдавніших часів історії України на появу і розвиток людської істоти⁴¹.

Д. Дорошенко розглядав природу України як важливий фактор історичного розвитку. Він вважав, що система річок на території України мала величезний вплив на життя народу, на формування українського етносу і державотворчих ідей. Він також висловлює думку про надзвичайну важливість межі між Лісостепом і Степом⁴².

М.Грушевський, вказуючи на невичерпність багатства природи краю, підкреслював свободу, що мало місцеве населення в користуванні ними⁴³.

Це надзвичайно важливе зауваження видатного історика спрямовує нас на необхідність дослідження обставин того, як місцеве населення освоювало природні багатства краю. Добрі природні умови Уманщини вимагали значної праці для їх використання. Тому найголовнішою передумовою існування тут населення була господарська діяльність, яка разом з обороною краю була головною їх функцією. Сутність праці населення на Уманщині полягала, насамперед, в освоєнні природних багатств краю. Воно займалося рибальством, мисливством, бортництвом, Однак мешканці цих земель інтенсивно займалися і землеробством та скотарством. Важливою стороною господарського життя місцевого населення стало господарське освоєння сусідніх територій. Головною характеристикою праці населення в часи виникнення козацтва, а також в часи, що безпосередньо передували цьому періоду, була вільна праця на вільній землі. Саме виробничо-трудова сторона життя місцевого населення, а також втікачів, які ховалися тут від утисків поневолювачів, була в основі життя українського народу на цих землях, а не воєнні походи, тим більше грабіжництво, як це зображують деякі автори⁴⁴.

Безумовно, ми добре розуміємо, що перебільшувати вплив природних умов на розвиток населення не слід, так як і їх ігнорувати. На формування етносу великий вплив мали також активні міграційні процеси, етнічні контакти та багато інших чинників, які ми відносимо до геополітичних аспектів розвитку території.

Підсумовуючи, вважаємо за доцільне привести слова М.Грушевського: "не тільки фізичні обставини даної території, а й політичні та культурні впливи, відносини сусідства, культурні вклади в землю попередніх насельників і останки їх, що примішуються до

- Розділ 2 -

Ції міпі.онізації все се многоважні сторони, якими територія Иіііиііг ц,і дальшу історію народу"⁴⁵.

ПЦт, иеликий вплив на історію Уманщини мала природа, цей Imp переважно був корисним, тому однією з рис місцевого ■шІг'ІІІІЯ є любов до природи.

Рівнинний рельєф не створював ніяких перешкод у риь мопідносинах Уманщини з іншими частинами України, шенша рівнин також впливала на господарське життя та Кнуру, особливо на можливість ведення осілого землеробства, р чирез рівнинний рельєф на Уманщині відчувалась нестача Врпдних меж, які мають і оборонне значення. Це досить pfiiiniiHO позначилось на історії краю, Уманщина була наражена І н'и іійні напади кочовиків, які не маючи ніяких природних Иі|"Ніікод легко вторгалися в її межі.

{ннимальні кліматичні умови, багатий рослинний і тваринний щН «прияли інтенсивному заселенню території краю в різні рцірИНні часи.

Иначний вплив на населення Уманщини мали численні ріки, які Инчжували відчуття порядку і громадянського духу, дух г Нввятливості, звичку до спільної артільної дії, зближували Ішкидані частини населення, привчали відчувати себе членом»=у пільства, спілкуватися з чужими людьми, спостерігати їхні Ірити й інтереси, обмінюватися товаром і досвідом. Г (Ten теж мав вплив на формування населення краю, виховуючи іпкож волелюбність. Не дарма, Уманщина була землею де знродилося унікальне й суто етнічне явище - козацтво. Але, з іншого §(іку, степ населяли численні племена з якими місцевому населенню п< ІНОДИЛОСЯ боротись.

Ліси служили захистом для населення Уманщини, яке змушене Пуло тікати від степових орд.

Родючість ґрунту приносила добробут населенню краю, хоч і пула приманкою для бідніших сусідів. Тому, нестача природних меж, а з іншого боку природні багатства Уманщини були однією, хоч і не найголовнішою з причин, чому місцеве населення змушене пуло завжди обороняти себе від сусідніх країн.

Тому визначальним у розвитку населення Уманщини на всіх етапах історичного розвитку стає пристосованість людини до природи. Сприятливі природні умови виступали головним об'єктивним чинником формування місцевого населення, його функцій, розвитку в ході історичного процесу.

РОЗДІЛ З

Дата добавления: 2015-05-23