Створення історичної міфології Російської держави

Ще за часів князювання Василя III (1505-1533) в Московії зародилася ідея величі, яку висловив представник Московського православ'я монах Філофей: «Два Рими впали, а третій стоїть, а четвертому не бути». З тих пір у росіян зароджується думка всемогутності і «богообраності», що «Москва - третій і останній Рим». Ці думки поширювалися і затверджувалися в Московії. Скільки крові було пролито московськими князями, а пізніше - царями заради цієї ідеї-маячні.

У царювання Івана IV (Грозного) домагання Московії на спадщину не тільки Київської Русі, а і Візантійської імперії посилюються. Так, за переказами, шапка Мономаха, нібито подарована київському князю Володимиру Мономаху його дідом - базилевсом Костянтином IX, вважалася символом передачі влади Візантією Київської Русі. Враховуючи те, що першим Суздальським князем був шостий син Володимира Мономаха Юрій Долгорукий, то наявність у Московії цієї шапки є «доказом» спадкових прав московських правителів не тільки на Київський великокняжий престол, а й на спадщину колишньої Візантійської імперії. Далі був складений помилковий заповіт Володимира Мономаха про передачу «спадкових прав» синові Мономаха Юрію Долгорукому, підкорювач так званої «Залещанськоі» землі. Все це було вигадкою. Насправді, шапка Мономаха була золотою Бухарської тюбетейкою, яку Хан Узбек подарував Івану Калиті (1319-1340), який пристосував цю тюбетейку для свого звеличення. (Логвин Ю. «Кобила, Калита і тюбетейка «Мономаха»/ / Час. - Київ, 199, 27 березня).

Іван IV (Грозний) вперше в 1547г. вінчався в церкві з титулом Московського царя, як «наслідувач» грецьких і римських імператорів. З 37 підписів, які скріпили грамоту, прислану з Константинополя до Москви, 35 виявилися підробленими. Так Іван Грозний став «спадкоємцем візантійських імператорів». Так узаконилась брехня.

Масовану державну фальсифікацію історії свого народу почав Петро I. Він вперше в 1701 р. видав указ про вилучення у підкорених народів всіх письмових національних пам'яток: літописів, хронографів, хронік, стародавніх історичних записів, церковних документів, архівів і т.д.. Особливо це стосувалося України-Русі.

У 1716 р. Петро I «знімає копію» з так званої Кенігсберзької літописі, де було показано «об'єднання» стародавнього літописання Київського і Московського князівств і обгрунтовувалася єдність слов'янських і фінських земель. Однак доступ до «копії»-фальшивки, як і до самого оригіналу, був закритий.

Ця Петрова фальсифікація стала основою для подальших фальсифікацій - написання т. з. «Загальноруських літописних зведень», в яких обгрунтовувалося право Московії на спадковість Київської Русі. На основі цих фальсифікацій 22 жовтня 1721р. Московія оголосила себе Російською імперією, а московитів - росіянами. Так була вкрадена у законних спадкоємців Київської Русі - українців історичну назву Русь.

Петро завіз з Європи велику кількість фахівців, у тому числі і професіоналів- істориків, яких залучив до написання і фальсифікації історії Російської держави.

Для цього кожен іноземець, вступив на державну службу, давав присягу про нерозголошення державної таємниці та зобов'язувався ніколи не покидати Московську державу. Виникає питання, які можуть бути державні таємниці при «обробці російської історії» давніх часів? У будь-якій цивілізованій європейській країні після 30-50 років розсекречувати всі архіви. Російська імперія дуже боїться правди про своє минуле. Смертельно боїться!

Після Петра I, який перетворив Московію на Російську державу, еліта Московії почала замислюватися про необхідність створення цілісної історії власної держави. За цю справу ретельно взялася імператриця Катерина II (1762-1796), що не припускала думки про те, що в царському роду вона може бути серед рядової татаро-монгольської знаті. Катерина II, європейськи освічена людина, ознайомившись з архівними першоджерелами, звернула увагу, що вся історія держави тримається на словесній билинної міфології і не має доказової бази.

Тому Катерина II своїм указом від 4 грудня 1783 створює «Комісію для складання записок про древню історію переважно Росії» під керівництвом і наглядом графа А. П. Шувалова, у складі 10 видатних істориків. Основне завдання, яке було поставлено перед комісією, полягала в тому, щоб за рахунок переробок літописів, написання нових літописних зведень та інших фальсифікацій обгрунтувати «законність» присвоєння Московією історичної спадщини Київської Русі та створення історичної міфології держави Російської. Комісія працювала 10 років. У 1792 р. «Катерининська історія» побачила світ. Робота комісії проводилась в наступних напрямках:

- Збір усіх письмових документів (літописів, архівів тощо). Ця робота вже частково було зроблено Петром I. Збір матеріалів проводився не тільки зі своєї країни, а також з інших країн - Польщі, Туреччини та ін.;

- Вивчення, фальсифікація, переписування і знищення історичних матеріалів. Так були переписані літописі: «Слово о полку Ігоревім», «Повість временних літ», «Лаврентіївський літопис» і багато інших. Деякі літописи переписувалися по кілька разів, а оригінали знищувалися або засекречувалися.
Так, були засекречені «Скіфська історія» А. І. Лизлова, виданої в 1776 і 1787 рр.., «Історія Російська з найдавніших часів» В. М. Татіщева, видана 1747г. У «Скіфської історії» А. І. Лизлова вказується, що жителі Московії - це окремий відособлений самобутній народ, нічого спільного не має з Руссю (мск), Литвою, поляками і т.д.;

- Написання нових «загальноруських склепінь», які писалися в XVIII ст., а подавалися так, що вони XI, XIII, XIV століть. Всі ці склепіння проповідували «загальноросійську ідею». Це в той час, коли на київській землі жили слов'янські племена (поляни, древляни, сіверяни та ін.), Які вже були християнами, в «Залещанськіх» землях жили фінські племена (мурома, меря, весь, мокша та ін.), Які знаходилися в напівдикому стані, і ці племена не мали в історії нічого спільного аж до XVI ст.;

- Для обгрунтування єдності Київської Русі і фінських племен були написані тисячі різних склепінь. Всі ці склепіння і літописи, як вказується в романі - дослідженні В. Бєлінського, є тільки в переписаному вигляді, і жодного оригіналу. ЖОДНОГО!!

Все це вказує на неймовірні за масштабами безсоромності і нахабства фальсифікації при створенні історії Держави Російської.

Не можна вічно жити в брехні!

Настав час, щоб українські історики написали правдиву історію України, яка грунтувалася б не на сфальсифікованих Катериною II літописах і заново написаних у XVIII столітті «загальноруських літописних зводах», а на історичних фактах, зафіксованих в документах, зокрема таких країн, як Польща, Туреччина, Греція, Іран та ін.

Люди повинні знати правду.

Дата добавления: 2015-05-23