Первісна доба _ періодизація та основні риси господарства

Ярослав Дашкевич, доктор історичних наук

немає і спільної думки про те, коли на Землі з’явилися перші люди — вказують- ся дати від 5 млн до 500 тис. років тому, коли з’явилася людина вміла. Спірним є і питання про господарсько-культурні типи і час їх виникнення.

Матеріальна культура первісного суспільства поділяється на кам’яний (палеоліт, мезоліт, неоліт), бронзовий і ранній залізний вік. Найважливішими рисами первісної доби були перехід від привласнюю чого до відтворюючого господарства, існування роду як господарської одиниці, який поділявся на великосімейні виробничі колекти- ви, колективна форма власності на землю.

§ 2. Господарство кам’яного віку

Палеоліт, або давній кам’яний вік (5 млн — 10 тис. р. до н.е.), був найважчим і найдовшим періодом, який збігся з льодовиковим періодом в історії Землі. Завер- шилася ця епоха виникненням людини сучасного типу близько 100 тис. років тому.

Найдавніший період людської історії прийнято називати епохою первісного люд- ського стада. Назва ця не випадкова: людина в той час ще практично ніяк не відділи- лася з тваринного світу. Господарський побут пралюдей майже повністю вкладався в порядки, які існують в інших тварин.

Протягом цього періоду знаряддя праці еволюціонували від палиці-копалки і примітивних кам’яних знарядь до мікролітів (невеликих відщепів і пластин), склад- них знарядь з вкладками. Поширилося використання кістки і рогу. Головними за- няттями населення були збиральництво, загінне полювання, рибальство. Людина навчилася видобувати та підтримувати вогонь, що було найвизначнішим технічним досягненням. З’явилися постійні житла.

У мезоліті, або середньому кам’яному віці (X–VI тис. до н.е.) умови життя людей істотно змінилися, що було пов’язано з із закінченням льодовикового періоду, поте- плінням клімату. Зникли великі звірі, такі як мамонти та шерстисті носороги. Люди були змушені харчуватися дрібними тваринами, птахами. Поряд із збиральництвом і полюванням одним з головних занять було рибальство вудкою. Тоді ж були винайдені гарпуни, лук, стріли, рибальські голки, плетені сітки, тенета. Зроблені перші спроби приручити диких тварин. Виник найдавніший транспорт — водний (плоти, човни, видовбані зі стовбурів дерев). Вдосконалюються способи виготовлення кам’яних знарядь. Для мезоліту характерні подальше полегшення їх ваги, зменшення об’єму. Прикладами мезолітичних знарядь праці були так звані мікроліти — маленькі, до- вжиною 1–2 см., загострені вироби з твердих порід каменю. Особливістю цього пері- оду є винайдення досить складних комбінованих знарядь — ножів, кинджалів, сокир.

Зміни у суспільних відносинах призвели до об’єднання родів у племена. Мезоліт став епохою початку патріархату. Найважливішим науковим досягненням цього пе- ріоду була поява передписемності — піктографії (рисуночної писемності). Був нако- пичений солідний запас знань з географії, астрономії, зоології, ботаніки, мінералогії, астрономії, метеорології, медицини. Розпочався процес формування народів.

Перехідною епохою від мезоліту до неоліту був протонеоліт. Цей період харак- теризувався виснаженням мисливських ресурсів, кризою привласнюючого і заро- дженням відтворюючого господарства, яке розпочалося з тваринництва. Першими прирученими тваринами були собака, бик і свиня. В цей час виникло землеробство і виникли перші постійні житла.

У неоліті (новому кам’яному віку) (VI–IV тис. до н.е.) відбувся перехід від при- власнюючого до відтворюючого господарства. Цей процес дістав назву «неолітична революція». Складовою частиною цієї епохи був мідний вік, або енеоліт, коли відтво- рююче господарство стало домінуючим.

Причини переходу до відтворюючого господарства:

1) зменшення запасів дичини і рослин;

2) зростання чисельності населення;

3) високий технічний рівень знарядь праці;

4) наявність сприятливих умов для розвитку землеробства і скотарства. Місця переходу — Таїланд, Передня Азія, долина Нілу, Індія, Китай, Центральна Америка.

Значення переходу до відтворюючого господарства:

1) вирішення проблеми їжі;

2) у людей з’явилися ресурси часу, які відкривали перспективи для створення приватної власності та держави;

3) поява додаткового продукту і виникнення обміну.

Неоліт характеризується більш високою технікою обробки каменю, появою гон- чарства, ткацтва. Поряд з відомими способами обробки каменю — оббивкою, ско- люванням, з’являється його шліфування, свердління. Просунулася вперед техніка обробки кістки та рогу. Широко розповсюджувалися сокири, долота, серпи, зерно- терки, ступки, кам’яні та кістяні мотики, сокири.

§ 3. Господарство мідного, бронзового та залізного віків

Мідного віку у чистому вигляді не було. Розклад первісного господарства хроно- логічно пов’язаний з періодом енеоліту — мідно-кам’яного віку (IV–III тис. до н.е.), який простежується лише в окремих районах Європи. Його істотною рисою була по- ява перших металевих (мідних) знарядь праці. Однак мідь — метал рідкісний, туго- плавкий і м’який — не отримала широкого розповсюдження при виготовлення знарядь праці, і не витіснила камінь. Відтворююче господарство в е неолітичну добу стає домінуючим.

Найвідомішою культурою цієї доби на території України була трипільська. Основним заняттям трипільців було хліборобство. Сіяли ячмінь, просо, пшеницю, вирощували майже всі садово-городні культури, відомі сьогодні. Ріллю обробляли дерев’яною мотикою з кам’яним чи кістяним наконечником, пізніше — ралом. Зер- но на борошно мололи кам’яними зернотерками (жорнами). Збіжжя жали кістяними або крем’яними серпами. Трипільці розводили велику і дрібну рогату худобу, коней, свиней. Розвивалися ремесла (гончарство, ткацтво). Трипілля ставить Україну в один ряд з найдавнішими світовими культурами.

За мідним віком настав бронзовий, який охопив III–II тис. до н.е. на Стародав- ньому Сході, а в Європі — II тис. до н.е. Визначальними рисами цього періоду було існування відтворюючого господарства, швидкий розвиток тваринництва і орного землеробства, виділення скотарських племен. Високим був рівень громадського ре- месла, насамперед гончарного і бронзоливарного. Виникли місцеві центри металургії та обробки бронзи. Обмін набув постійного та регіонального характеру. Обмінювала- ся мідь, бронза, золото, бурштин, сіль.

Бронза була досить твердим металом, але не витіснила камінь повністю. Це від- булося лише з відкриттям заліза. Але бронза постійно ставала основним матеріалом для виготовлення зброї, прикрас.

Знаряддя праці з бронзи були більш досконалими кам’яних та мідних. Використан- ня металевих знарядь праці зіграло велику роль у розвитку усіх галузей господарства, але особливо у розвитку землеробства і скотарства. У багатьох країнах Азії та Європи в епоху бронзи вже застосовувалися дерев’яні знаряддя для обробки землі — плуги.

Удосконалення знарядь праці, розширення виробництва їх з металу, поділ вироб- ничої сфери на сільське господарство і ремесло, виробництво додаткового продукту, підготували економічні умови для створення держав (кінець IV тис. до н.е.).

Перехід до виробництва заліза на межі II–I тис. до н.е. стає визначальним момен- том початку раннього залізного віку. У Західній Європі він поділявся на два періоди: гальштадський (900–500 рр. до н.е.) і латенський (500 р. до н.е. — початок нашої ери). Для гальштадської культури характерними були співіснування бронзових і залізних знарядь праці, перехід від мотики до сохи та плуга. У латенський період з’явилися залізні серпи, плужні лемеші, розвивалися ремесла, особливо ковальство, ювелірна справа, гончарство.

Основними ремісничими професіями були ковалі, зброярі, гончарі, будівельни- ки. Зразки їхніх виробів знайдено у великій кількості як в розкопаних поселеннях, так і в могильниках. Виявлено чимало ремісничих майстерень, у тому числі коваль- ських, гончарських, ювелірних. Серед знайдених виробів найчастіше зустрічаються залізні сокири, серпи, ножі, рибальські гачки, наконечники списів, стріл, бронзові пряжки, браслети, шпильки, посуд, античні прикраси, кераміка, намиста, амфори.

Отже, на ранній стадії господарства первісної доби переважало полювання, ри- бальство, збирання плодів. Згодом з удосконаленням знарядь праці почалась обробка шкіри, глиняного посуду, будівництво наземних споруд. Протягом бронзового та за- лізного віків відбулись великі зрушення в розвитку скотарства, а особливо земле- робства. Між ними виник перший поділ праці, налагодився економічний обмін між окремими родами, общинами, племенами.

Дата добавления: 2015-05-23