Проведення колективізації сільського господарства і його наслідки у Україні

Сталінські експеременти _-індустріалізація та колективізація сільського господарства

Попри успіхи непу Україна залишалася аграрно-індустріальної країною. насамперед Сталін і його соратники почали проводити політику індустріалізації, здійснюваної з допомогою п'ятирічок (перша п'ятирічка було з 1928 р. по 1933 р.). Основними джерелами індустріалізації були: націоналізація промисловості, збільшення податків, використання трудового ентузіазму робітників і примусової праці політв'язнів, колективізація сільського господарства, вилучення церковного і монастирського майна, прибуток за зовнішньої торгівлі, і т.п.

На відміну від розвинених країн світу, індустріалізація здійснювалася задля задоволення споживчого попиту населення, а навпаки, споживання промислової продукції обмежувалося. Саме держава стало як власником створених промислових об'єктів, а й споживачем продукції; переважно зброї та боєприпасів коштів виробництва. Фінанси при цьому вилучали з бюджету. З за нижчими від ринкових вивозили продукти сільського господарства. Курс на індустріалізацію був слабко підготовленим. Катастрофічно бракувало коштів, устаткування, кваліфікованих кадрів. Проте, завдяки трудовому ентузіазму людей, їхньої віри кращий майбутнє, з'явилися сотні більших коштів та середніх заводів, фабрик, шахт, електростанцій. У цілому 1930-ті роки України було створено потужну індустріальна база, ввівши республіку до кола економічно розвинених країн світу.

Колективізація сільського господарства була однією із джерел індустріалізації. Разом про те у неї важливою складовою формування тоталітарної системи.

Переходу до колективізації сприяв хлібозаготівельний криза 1927-1928 рр., у селян насильно вилучали зернові надлишки.

Початок колективізації показало, що не бажали відмовитися від своєї власності й віддаватиме їх у колгоспи. Досягти цього вдавалося тільки з застосуванням грубого насильства. Селяни стали продавати чи вбивати худобу, псувати інвентар. У 1928-1932 рр. України знищили майже половину поголів'я худоби, поновлення якого були потрібні десятиліття.

У результаті колективізації почалося зване розкуркулювання селян, тобто. заможних селян вилучалися надлишки. Однак під цього заходу потрапили й ті селяни, котрі хотіли у колгоспи.

Найбільш жорстоким злочином сталінського режиму проти українського народу був організований їм голодомор 1932-1933 рр. Це була запланована акція комуністичного режиму проти українського селянства. Аналіз архівних джерел свідчить, що у українському селі мали місце все елементи політики геноциду. Голод, який поширювався протягом 1932 р., найстрашнішим став у 1933 р. Залишившись без хліба, селяни їли мишей, пацюків, кору дерев, бувало канібалізму. Але конфіскації тривали, як і раніше, що з голоду вимирали цілі села. Намагаючись врятуватися, тисячі селян ішли у місто, де можна було купити хліб. Селянам не дозволялося самостійно найматися працювати на промислові підприємства. Але хто селяни не працевлаштовувалися у місті та гинули.

У цілому нині, за підрахунками дослідників, з голоду в 1932-1933 рр. України загинуло від 5 до 9 млн. чол. Цим підривалася етнічна основа становлення української нації – село, знищувалася та прошарок, від якого залежав процвітання суспільства, здатність його до розвитку.

Було створено Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР). Західноукраїнські землі анексували Польща, Румунія та Чехословаччина. Ці землі сталиаграрно-сирьевими придатками інших держав. Хоча визначальну роль відігравало сільському господарстві, становище у аграрному секторі було важким. Промисловий криза тісно переплітався з аграрним. На економіку Західної України негативно вплинув Світова економічна криза 1929-1933 рр. визначальну роль економічного життя Західної України грала кооперація. Хоча західноукраїнські землі і сировинними придатками, усе ж будувалися заводи і фабрики. Найбільшого успіху домоглися промислові підприємства, хто був тісно пов'язані з кооперативними організаціями.

Дата добавления: 2015-05-23