Труднощі післявоєнної відбудови

Повоєнне відновлення зруйнованого господарства відбувався за надзвичайно складних умовах. Упродовж років війни змінилася структура економіки.

Відновлення промисловості здійснювалося однобоко. Лідирували галузі важкої промисловості, а легкий і харчова відставали.

У результаті війни" та колективної системи господарювання сільському господарстві повністю деградувало. Хронічно бракувало техніки, устаткування, робочого худоби, робочих рук.

По закінченні війни селяни залишалися найбільш защемленої категорією суспільства. катастрофу сільського господарства збільшила посуха. Почався голод, близько 800 тис. чол. загинуло.

Завдяки героїчним зусиллям українського народу вдалося досягти значних б у відновленні зруйнованого війною господарства. Було відновлено заводи “Запоріжсталь”, “Азовсталь”, машинобудівні заводи, Дніпрогес.

Характерною рисою післявоєнної відбудови було те, що економічного розвитку здійснювалося на екстенсивної основі. Ігнорування світового досвіду, ідеологічні амбіції завдали великої шкоди науково-технічному та соціального прогресу.

Важливою проблемою у відновленні країни була нестача капіталовкладень. США відмовили у видачі кредитів Радянському Союзі, який став учасником плану Маршалла. Поставки з допомогою репарацій в Німеччині були незначні. Основним джерелом інвестицій були внутрішні резерви.

У грудні 1947 р. з метою зміцнення фінансів (скорочення грошової маси, випущеною під час війни) було проведено грошова реформа, котра ще більш погіршила становище простого народу.

Після голоду 1946-1947 років почалося повільне відновлення сільського господарства за західні області України. У цілому нині на початок 1950-х років сільському господарстві залишалося збитковим, попри зростання посівних площ, валова продукція землеробства становила лише 84% рівня.

У великих містах почалося поновлення промислового потенціалу.

У 1948-1949 рр. сталінський режим провів колективізацію сільського господарства. Її проводили тими самими методами, що у 30-х років у УРСР: посилення податкового тиску заможних селян, примус, депортація до Сибіру і Середньої Азії. На початку 1950 р. булоколлективизировано 96% селянських господарств і 99,4% оранки.

Отже, у відновленні народного господарства України було певних успіхів, але довоєнний рівень у провідних галузях промисловості досягнуто не було, темпи розвитку сільськогосподарського виробництва відставали темпів розвитку промисловості, не задовольнялися потреби у предметах споживання.

Дата добавления: 2015-05-23