Основні правила біоетики та біобезпеки

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БІОЕТИКИ.

ІСТОРІЯ І ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БІОЕТИКИ.

Сучасний стрімкий розвиток біологічної науки відкрив принципово нові методи лікування хворих, відтворення організмів, нові можливості в розвитку біотехнологій. Коло проблем, що вимагають розгляду з позицій біоетики включає зокрема біоетику допоміжних репродуктивних технологій і профілактики вроджених вад розвитку; біоетичні аспекти клінічних випробувань, реєстрації нових лікарських засобів і медичних технологій; етичні аспекти клінічної практики; експерименти на тваринах і альтернативні методи досліджень у біології й медицині; екологічну етику і безпеку сільськогосподарської продукції.

За останні 10 років розвинулася прогностична медицина, яка дозволяє на підставі генетичного коду (профілю усіх генів людини) передбачити не тільки стан здоров’я людини, а й те, як буде розвиватися хвороба і як можна запобігти негативним ефектам, мутаціям у генах. Пренатальне обстеження ембріона, штучне запліднення, сурогатне материнство – це звичні медичні практики у світовій медицині. У цьому аспекті наука потребує не тільки медичного, а й етичного трактування.

Біоетика – це сукупність етичних норм і принципів, що інтегрує у єдине концептуальне ціле аспекти класичної етики та новітні тенденції, що ініційовані бурхливим розвитком науково-технічного прогресу та впливом негативних змін навколишнього становища на здоров’я людини.

Біоетика як система поглядів, уявлень, норм і оцінок, що регулює поведінку людей з позицій збереження життя на Землі, відіграє дедалі більшу роль у суспільстві. Проблеми біоетики набувають вираженого міждисциплінарного характеру і тому мають охопити всі основні напрями діяльності людства, починаючи з розробки заходів, спрямованих на збереження навколишнього середовища, і закінчуючи прийняттям політичних рішень.

Біоетика повинна створити сукупність обов’язкових для всього людства моральних принципів, норм і правил, визначити межу втручання людини у природу, перехід через яку неприпустимий.

Надзвичайно важливим є формування особистості медичного фахівця в контексті біоетики. Працівники медичної галузі у своїй професійній діяльності щодня стикаються з питаннями етичного, морального чи біоетичного характеру, а тому потребують фахових знань, щоб могти правильно й компетентно приймати рішення. Біоетична освіта медичних фахівців допоможе формувати українське суспільство, відкрите для духовного розвитку, у якому шанують гідність й цінність кожного людського життя від моменту зачаття до природної смерті. Досвід багатьох країн світу свідчить, що послідовна державна політика в галузі біоетики дозволить Україні гарантувати своїм громадянам захист особистих прав і свобод, забезпечити повагу до їх людської гідності, зберегти тілесну, психічну цілісність та індивідуальність людини і майбутніх поколінь.

Біоетика пов´язана з медичною етикою, деонтологією (дисципліна, що визначає ставлення лікаря до пацієнта) та медичним правом.

Абсолютна віра у силу людського розуму та відкритого ним знання, що панувала принаймні останніх років двісті, втратила свою непохитність. Більше того, людство вже переконується, що невпинне зростання знань, котрі відкривають простір для здійснення неймовірних донедавна технологічних можливостей, стає об'єктивною загрозою самому існуванню людини як біологічної істоти. Кінець XX і початок XXI ст. - це час тріумфу біологічних наук, які дають можливість зануритися в незвідані глибини таїни всього живого, людини передусім. Та вже зараз є очевидним, що цей тріумф людського пізнання, котрий несе, безперечно, позитивні для людського існування колосальні відкриття, уможливлює водночас перспективи глобальної катастрофи, спричиненої як нездатністю передбачити всі наслідки новітніх досягнень, так і неспроможністю зарадити негативним результатам людської діяльності щодо природи.

Пошук варіантів виходу з катастрофічних ситуацій традиційно зводився до розробки нових, більш раціональних технологій, які призводили до нового витка проблем, більш високого порядку. У другій половині XX ст. здійснюється спроба знайти шляхи спасіння через подолання протистояння між природничими та гуманітарними науками, більше того, - через налагодження між ними співпраці. Так з'являється біоетика (з грец. - етика життя), що засвідчила поєднання двох, здавалось би, таких різних наук - біології та етики, науки про живі системи і науки про системи моральних цінностей.

Контекст у якому виникає біоетика, у другій половині ХХ століття, можемо охарактеризувати різними соціальними та культурними феноменами, які назагал зводяться до трьох: 1) швидкий прогрес біомедичних наук; 2) зростаюче усвідомлення факту існування незаперечних прав людини: як наприклад, право на справедливість, яке грунтується на гідності особи, ще перед тим, як бути визнаним цивільним правом; 3) необхідність переосмислення зв’язку між людиною та зовнішнім середовищем.

Біоетику розглядають як:

- галузь наукового знання;

- академічну дисципліну;

- соціальний інститут;

- суспільний рух.

Згідно з зазначених способів функціонування біоетики розглянемо передумови та історію її становлення.

Дата добавления: 2015-05-23