Евристичний метод навчання

Під евристичним методом частіше за все розуміють варіант словесного (вербального) методу навчання. Останні дослідження вчених-дидактів показали, що цей метод, виведений на рівень методологічного принципу, може виступати основою нового типу навчання — евристичного.

До основних функціональних характеристик евристичного методу слід віднести:

· функцію „наведення” на правильні рішення;

· функцію „скорочення” варіантів за умови великої кількості можливих шляхів вирішення того чи іншого завдання.

Евристичні методи такого роду традиційно називають евристичними та з успіхом використовують для вирішення різноманітних методичних завдань. Чим більше невизначених, загальних та нетрадиційних за способами вирішень потребують завдання, тим більш евристичним є їх потенціал. На відміну від евристичних питань, неевристичні використовують поняття „відкрите питання”, тобто питання без визначеного напрямку пошуку відповіді, коли студентам відкриті різноманітні шляхи та засоби його вирішення.

У таких випадках виникає можливість алгоритмізації дій та принципів для студентів щодо виконання ними різних видів діяльності:

· дослідження об’єктів;

· конструювання правил та закономірностей;

· проведення наочних демонстрацій;

· постановка цілей;

· здійснення рефлексії;

· реалізація інших видів творчих робіт.

Треба звернути увагу на той факт, що застосування алгоритмів і правил не є ознакою продуктивного або репродуктивного навчання, що в дидактиці безпосередньо визначається специфікою і результатом діяльності, яку задає алгоритм.

Особливістю евристичних методів і прийомів навчання є розширення для кожного студента простору „незнань”, що містить у собі як можливість доведення студента до статусу пасивного спостерігача, так і до виникнення у нього (в більшості випадків) бажання творити.

Подивимось на проблему використання евристичних методів навчання і з іншого боку. З огляду на потреби економічного та соціального розвитку гостро постало питання про обдарованість та, зокрема, про обдаровану студентську молодь через те, що саме ВНЗ вчить і виховує майбутніх фахівців вищої кваліфікації, що забезпечують країні прогрес у різних сферах діяльності. Тепер це питання набуло державної ваги, оскільки була створена і діє „Програма роботи з обдарованою молоддю”.

Проблемами творчої особистості займались такі вчені, як Лук А.Н. (психологія творчості, мислення і творчість), Пономарьов Я.А. (знання, розумовий розвиток, психологія творчості і педагогіка, мислення і творчість), Матюшкін А.М. (проблемні ситуації в мисленні та навчанні), Щукіна Г.І. (проблема пізнавального інтересу в педагогіці), Кічук Н.В. (формування творчої особистості вчителя), Богоявленська Д.Б. (один з підходів до дослідження інтелектуальної творчості), Енгельмейер П.К. (теорія творчості, творча особистість та творче середовище), Холодна М.А. (дослідження психології інтелекту), Моляко В.А. (психологія творчості), Воробйов Н.Е. (розвиток творчої активності студентів під час вивчення дисциплін гуманітарного циклу). Основна увага приділяється психологічним особливостям обдарованої особистості, недостатньо висвітлена ця проблема з педагогічної точки зору, зокрема, такі питання як використання відповідних форм, прийомів та методів роботи з обдарованими студентами.

Використання усіх форм і методів навчання обдарованої студентської молоді не є безпідставним. В його основу закладені психологічні особливості обдарованої особистості, воно базується на принципах навчання обдарованих студентів та сприяє розвитку конкретної навчальної концепції.

Виходячи з того, що „творчі люди” — це люди, які здатні мислити по-новому, самостійно ставити перед собою завдання, цілі, пропонувати нестандартні рішення, опиратись рутинному підходу, орієнтуватись більше на майбутнє, аніж на минуле” [2], а за Луком [3] особистість, як суб’єкт творчості характеризується:

· готовністю до ризику;

· імпульсивністю та незалежністю суджень;

· прагненням критично відноситись до викладача та до навчальних програм;

· нерівномірністю успіхів у навчальних дисциплінах;

· почуттям гумору та схильністю до жартів;

· своєрідністю та неповторністю;

· пізнавальним набриданням;

· небажанням прийняти на віру критичний погляд на такі речі, які ніби повинні стати священними;

· сміливістю уяви та думки.

Беручи до уваги психологічно зорієнтовані методичні моделі [2, 4], розроблені як вітчизняними, так і зарубіжними вченими:

· Вільна модель — „свобода індивідуального вибору”, жорстка система педагогічних впливів — відсутня, схвалюється імпровізація. (Р.Штейнер, Ф.Г.Кумбс, И.Зільберман).

· Особистісна модель — „цілісний особистісний ріст” (Л.В.Занков, М.В.Зверєва, И.И.Арчинская).

· Розвиваюча модель — спрямована на побудову навчальної діяльності, щоб забезпечити теоретичне мислення, рефлексію, самостійність у вирішенні навчальних завдань (Д.В.Ельконін).

· Активізуюча модель — включення в навчальний процес проблемних ситуацій (А.М.Матюшкін, М.Скаткін, Г.І.Щукіна).

· Формуюча модель — програмоване та алгоритмічне мислення (Г.Я.Гальперін, І.П.Калошина та ін.).

Процес навчання обдарованої студентської молоді потрібно будувати на основі наступних форм і методів навчання:

- лекції, зокрема, проблемні;

- різні види семінарів;

- практичні і лабораторні роботи;

- „мозковий штурм”;

- синектика;

- емпатія та ін.

На практиці відомі два основні підходи до організації навчання обдарованих дітей, учнівської та студентської молоді — це прискорення та збагачення [5]. Реалізація цих підходів відбувається наступним чином.

Перший підхід, тобто прискорення, надає можливість обдарованій особистості навчатися у власному темпі. У другому — відбувається її збагачення за рахунок розширеного чи поглибленого вивчення тих чи інших тем.

Для прискореного навчання у вузах діють екстернати — найтиповіша форма організації прискореного навчання. „Екстернат є особливою формою навчання осіб (екстернів), які мають відповідний освітній, освітньо-кваліфікаційний рівень, для здобуття ними певного рівня вищої освіти шляхом самостійного вивчення навчальних дисциплін і складання у вищому навчальному закладі заліків, екзаменів та проходження інших форм підсумкового контролю, передбачених навчальним планом” [6].

Крім того, якщо обдарований студент уже у прискореному темпі закінчив курс навчання, йому пропонуються вищі щаблі — аспірантура та докторантура. Проводячи власні дослідження під керівництвом досвідченого наукового фахівця, він зможе найповніше розвинути та удосконалити свої здібності.

Збагачення та прискорення передбачають такі компоненти, як диференціація, індивідуальний підхід та створення програм для проходження навчання у вузі обдарованими студентами.

У вузах диференціація здійснюється за рахунок поділу студентів на групи. Обдаровані студенти групуються в більш-менш однорідні групи за певною ознакою [7]. Можна визначити такі види групувань:

* механічне — в невеликі групи для того, щоб допомогти студентам познайомитись і націлитись на співпрацю;

* на основі дружби студентів;

* за інтересами;

* за рівнем досягнення успіхів у навчанні з певної дисципліни;

* різновікові товариства з вивчення різних проблем.

Диференціація здійснюється також на заняттях шляхом створення завдань різних рівнів складності.

Обдарованим студентам можуть пропонуватися додаткові факультативи та дисципліни вибіркового циклу.

Індивідуалізація навчання здійснюється на основі створення програм для роботи з обдарованими студентами.

Вагомих результатів у плані творчого розвитку особистості можна добитися за умови, якщо організаційні форми і методи навчання підпорядковані наперед спрямованому кінцевому педагогічному результату, який, як правило, оформляється у вигляді спеціальної програми додаткових освітніх послуг. Та чи інша форма програма для обдарованих — це чітко визначена мета роботи з обдарованими дітьми, організаційні форми і методи їх навчання, перелік ефективних засобів педагогічного впливу на вихованців, рекомендовані методи їх психодіагностики, форми контролю проміжних та кінцевого результатів, поетапне планування реалізації накреслених заходів, вимоги до педагогічних кадрів тощо [5].

Ідея індивідуального навчання спрямовує всі сили на те, щоб створити навчальні програми для кожної особистості зокрема відповідно до її знань та темпу розвитку.

Потрібно враховувати і те, що крім зазначених форм роботи з обдарованими студентами, провідними формами роботи у вузі є лекції та семінарські заняття [9], які теж можна використовувати для роботи з обдарованими шляхом їх інтенсифікації.

У дидактичній літературі налічується безліч методів навчальної діяльності, проте не всі вони придатні для навчання обдарованої студентської молоді. Науковці виділяють так звані креативні методи навчання, до яких належать: метод „мозкового штурму”, метод евристичних запитань, метод багатомірних матриць, метод інверсії, метод емпатії, метод синектики, кейс-стаді та ін. [5, 8, 10].

Для надання допомоги студентам, у тому числі (і в першу чергу) особливо обдарованих, у визначенні та усвідомленні своїх „прихованих знань”, занурення їх у простір актуального освітнього прирощування, можна використовувати такі способи:

а) вирішення студентами реальних проблем науки або іншої галузі діяльності, яка складає основу навчального курсу, що вивчається;

б) створення студентами власного творчого продукту у всіх освітніх галузях — словесних, фізико-математичних, природничих, технічних, економічних тощо;

в) організація викладачем разом зі студентами освітньої діяльності, що будується на евристичних методах та технологіях, що складають основу проблемного навчання і є їх різновидом.

Синтез евристичної основи та змісту навчальних дисциплін дозволяє знайти підходи як до одночасного вирішення традиційних освітніх завдань, так і до розвитку творчого потенціалу студентів, що дозволяє зробити такі висновки:

1. Форми і методи евристичної роботи повинні бути різноманітні і обиратися індивідуально до кожної навчальної ситуації.

2. Форми повинні використовуватись в органічній єдності з методами креативності.

3. Проблема форм і методів евристичного навчання потребує більш ґрунтовного дослідження та розробки більшого їх спектру.

Дата добавления: 2015-05-23