Освоєння землеробства

Удосконалення методів полювання мало істотний вплив на життя людей, однак воно ніяк не йшло в порівняння з тими революційними змінами, які відбулися в період пізнього неоліту, в ІХ-VIII тисячоліттях до н.е.

В цей час відбулась так звана неолітична революція – була освоєна технологія землеробства, люди навчилися сіяти пшеницю і збирати врожай.

Якщо раніше для прокорму одного мисливця було необхідно 20кв.км мисливських угідь, то тепер на цій території могли прохарчуватися десятки і сотні землеробів. Екологічна ніша розширилась в десятки, сотні разів!

До мисливців, які були змушені постійно боротися за існування, несподівано прийшов нечуваний достаток, почався «Золотий вік» в історії людства.

Від часів, які настали після неолітичної революції, залишилось багато легенд про щасливе і сите життя.

Ось як передавав легенду про Золотий вік давньогрецький поет Гесіод:

«Создали прежде всего поколенье людей золотое

Вечно живущие боги, владельцы жилищ олимпийских.

Горя не зная, не зная трудов. И печальная старость

К ним приближаться не смела… Добра недостаток

Был им ни в чем не известен. Большой урожай и обильный

Сами давали собой хлебодарные земли.»

Характерно, що громади перших землеробів очолювали жінки. Жінки раніше займались збиральництвом і, мабуть, саме вони і «винайшли» землеробство.

За свідоцтвом етнографів, у багатьох примітивних народів землеробством займаються жінки, в той час як заняттям чоловіків залишається мисливство.

В силу того, що жінки забезпечують рід продуктами харчування, вони займають привілейоване положення. Для цього періоду характерне панування матріархату.

Спочатку основним знаряддям землероба була палиця-копалка або мотига. В IV тис. до н.е. був винайдений плуг, в який запрягали волів.

Використання плуга вимагало більшої фізичної сили, і з цього часу оранка стала справою чоловіків, тепер годувальником роду стає чоловік. Настав час патріархату.

Освоєння землеробства було великим фундаментальним відкриттям, яке привело до різкого розширення екологічної ніші та швидкому збільшенню числа землеробів.

Землеробство вперше зародилося на Близькому Сході. Вже у VIIIтис. до н.е. тут стала відчуватися нестача землі і почалося розселення землеробів на землі навколишніх мисливських племен – починається поширення землеробського культурного кола.

У VII тисячолітті до н.е. землероби з’явилися на Балканах, в VI тис. до н.е. – в долинах Дуная, Інда і Ганга, а під кінець V тис. до н.е. – в Іспанії та Китаї.

Мисливські племена, колишні жителі цих територій, або винищувалися, або витіснялися прибульцями, або підкорялися їм і переймали їхню культуру.

З старих районів землеробства виходили все нові та нові міграційні хвилі.

Фінікійці та греки освоювали береги Середземного моря, індійці – береги Індокитаю.

Дата добавления: 2015-05-23