Наукові досягнення Стародавнього Сходу

Створення календаря.

Важливим завданням, яке стояло перед жерцями, було створення календаря. Календар був необхідним передусім для визначення часу сільськогосподарських робіт.

Вавілонський календар був місячний. Місячний місяць складався з 29 або 30 днів (період зміни місячних фаз рівний 29,5 доби); рік складався з 12 місяців.

З-за того, що сонячний рік більше місячного на 11 днів, Новий рік зміщався і міг потрапити на літо або осінь. Тому час від часу вводився додатковий місяць.

Вавілонський календар був недостатньо точним. Набагато точнішим був календар, створений в ІІІ тис. до н.е. в Єгипті.

Єгипетський календар складався з 12 місяців по 30 днів, причому в кінці року вставлялось 5 додаткових днів, тобто рік нараховував 365 днів. Цей календар відрізнявся від сучасного тільки відсутністю високосних днів. Високосні дні увів у 46 році до н.е. Юлій Цезар.

Задача створення календаря була зв’язана з астрономічними спостереженнями: було помічено, що розлив Ніла відбувався в один день, коли на горизонті з’являлася зірка Сіріус.

Єгиптяни почали записувати положення зірок, об’єднували їх в сузір’я і створили перші зоряні таблиці. Спостерігаючи положення зірок на нічному небосхилі, єгиптяни навчилися визначати час.

Астрономія завжди була тісно зв’язана з магією. Зоряні таблиці служили не тільки для практичних цілей, але й для пророкувань.

В І тис. до н.е. у Вавілоні була створена астрологія і з’явилися перші астрологи. Вавілоняни вірили, що по зірках можна передбачити земні події.

Характерно, що хранителями знань, писарями, астрологами, лікарями в той час були в основному жерці.

Єгипетські і вавілонські жерці тримали свої знання в таємниці, не допускали до них необізнаних.

Подекуди це було зв’язано з тим, що в єгипетських храмах існували майстерні з імітації золота і срібла; хімічні досліди жерців навчили їх підробляти шляхетні метали.

Численні знання жерців залишилися таємницею для наступних поколінь – наприклад, секрет збереження мумій.

Близький Схід був батьківщиною багатьох найпростіших машин та інструментів – тих, які ще століття потому використовувалися багатьма сільськими жителями.

Це, передусім, прялка, ручний ткацький верстат, гончарний круг, колодязний журавель.

Поява в Єгипті колодязного журавля, «шадуфа», дозволила підіймати воду на «високі поля» і в десять разів збільшила площу оброблюваних земель.

В І тис. до н.е. у Вавілоні з’явилося водопідйомне колесо, «сакіє», і ковзаний по блоках круговий ремінь зі шкіряними відрами, «черд».

Цивілізацію Вавілонії іноді називають «глиняним царством»: в Месопотамії немає лісу і каменю, єдиний будівельний матеріал – це глина. З глини зводили будинки і храмові башти, зіккурати – лише зовні їх облицьовували цеглою.

В Єгипті храми і піраміди будували з каменю.

Піраміда Хеопса має висоту 146 метрів і складється з 2,3 млн. кам’яних блоків, кожний вагою в 2 тони. Для перевезення цих блоків використовували сані, під які підкладали дерев’яні катки. На вершину піраміди блоки піднімали по нахиленим плоскостям.

Від каменоломні до місця будівництва блоки доставляли на великих барках довжиною 60 метрів і водотоннажністю 1,5 тис. тон.

За свідченням Геродота, на будівництві піраміди Хеопса, відробляючи трудову повинність, працювало одночасно 100 тис.чоловік, які змінювалися кожні три місяці.

Трудова повинність, яка поширювалася на все населення, дозволяла створити не тільки піраміди, але й величезні іригаційні споруди.

У ІІ тис. до н.е. був збудований Фаюмський канал, який дозволив зрошувати величезні площі земель в Нижньому Єгипті.

Величезним технічним досягненням Стародавнього Сходу було освоєння виплавки металу. Ймовірно, секрет виплавки міді був знайдений випадково під час випалювання кераміки.

Згодом навчились виплавляти мідь в примітивних горнах. Такий горно мав вигляд виритої в землі ями діаметром близько 70 см; яма оточувалась кам’яною стінкою з отвором для дуття. Ковальський міх робили з козячих шкір і забезпечували дерев’яним соплом.

Температура в такому горно досягала 700-800 градусів, що було достатньо для виплавки металу.

Перші мідні вироби з’явилися на Близькому Сході в VI тис. до н.е., однак мідь – відносно рідкісний і, до того ж, м’який метал; він поступається за твердістю кременю.

Дата добавления: 2015-05-23