Цивілізація Стародавньої Месопотамії. Винайдення письма та числення

Тема 4. СТАНОВЛЕННЯ СТАРОДАВНІХ ЦИВІЛІЗАЦІЙ

Контрольні питання і завдання до теми №3.

Поява «феодів» та лицарства.

Завоювання приводило до створення станових суспільств, в яких основна маса населення, нащадки переможених землеробів, експлуатувалася нащадками завойовників.

В новому суспільстві кочівники складали військовий «лицарський» стан, вони ділили країну на «феоди», зводили замки і порабощали селян.

Оскільки в епоху до створення артилерії нашестя кочівників відбувалися регулярно з інтервалами в одне – два – три століття, то більшість суспільств того часу були «феодальними».

Необхідно також сказати кілька слів про екологічний аспект життя кочового суспільства.

Постійні війни у степу робили кочівників природженими воїнами-кавалеристами, сильними, відважними, витривалими і агресивними. За своїми фізичними і психологічними характеристиками, за способом життя, кочівники були несхожими на селян-землеробів.

Ці відмінності були наслідком проживання в іншій екологічній ніші, наслідком адаптації до інших екологічних умов.

За законами біології проживання в іншій екологічній ніші приводить до формування видових відмінностей, таким чином, можна припустити, що процес становлення кочівництва був також початком виокремлення нового виду людей (так само, як землероби були новим видом по відношенню до мисливців).

Таким чином, ми можемо спостерігати, як фундаментальне технічне відкриття – винайдення жорстких вудил – привело до таких різких змін в житті людей, що можна говорити про формування нового виду (або підвиду) Homo sapiens.

1. В яку історичну епоху людиною були одомашнені кози, вівці і велика худоба?

2. Коли стародавня людина приручила коня?

3. Яке фундаментальне відкриття було зроблено людьми у VIII ст. до н.е.?

4. Як описує скіфів Геродот?

5. Як описує гунів Амміан Марцеллін?

6. Що казахи називали «баримтою»?

7. У яких народів культ війни знаходив прояв у поклонінні мечу?

8. Яким чином сформувався лицарський стан і з яких суспільних прошарків він складався?

1. Цивілізація Стародавньої Месопотамії. Винайдення письма та числення.

2. Створення календаря.

3. Наукові досягнення Стародавнього Сходу.

4. Технічна революція Стародавнього Сходу.

5. Наукові досягнення Стародавньої Індії.

6. Самобутня цивілізація Стародавнього Китаю.

Вважається, що першою цивілізацією на землі була цивілізація Стародавньої Месопотамії. Саме в Месопотамії в IV тис. до н.е. були збудовані перші іригаційні канали, це була батьківщина іригаційної революції.

Іригація привела до різкого росту чисельності населення, і вже під кінець IV тис. до н.е. на берегах Тигра і Євфрата з’явилися перші міста.

Міста Месопотамії були храмовими громадами; вони походили від родових громад перших поселенців.

Спочатку громади були невеликими, і всі роботи виконувалися спільно на громадському полі.

Згодом громада розрослась і поля були поділені між її членами, причому частина землі була виділена храму.

Спочатку храмові землі оброблялись спільно членами громади, а згодом, коли з’явилися безземельні бідняки, жерці стали запрошувати їх як батраків або орендарів.

Складне храмове господарство вимагало виконувати записи і підрахунки. Спочатку для записів використовували малюнки-ідеограми, потім стилізовані малюнки перетворилися в ієрогліфи.

Для обозначення дієслів при цьому використовували співзвуччя, наприклад, щоб передати слово «повертати», по-шумерські «гі», малювали значок очерету; очерет шумерською мовою – також «гі».

Пізніше ієрогліфи почали використовувати для передачі окремих складів, з яких складалися слова – так з’явилася складова писемність.

Шумери та їхні сусіди семіти видавлювали ієрогліфи на глиняних табличках з допомогою очеретової палички. Ієрогліфи складалися з кількох клиноподібних рисок – це був так званий клинопис.

Зрозуміло, що значки клинопису були мало схожі з тими поняттями, які передавалися, і незабаром вони перетворилися в умовні символи.

На межі ІІ-І тис. до н.е. один із семітських народів, фінікійці, удосконалив клинопис і створив алфавіт з 22 літер.

З фінікійського алфавіту походять грецький і арамейський, від грецького – латинський і слов’янський, від арамейського – перський, арабський та індійський.

До Китаю та Японії алфавіт так і не дійшов, і тому народи цих країн до цього часу користуються ієрогліфами.

При шумерських храмах існували писарські школи «е–дуба». Писарі повинні були не тільки знати писемність, але й вміти підрахувати розмір врожаю, обсяг зерносховища, площу поля.

Храми займалися торгівлею і лихварством, тому писарям часто доводилося виконувати різноманітні числення, розрахунки, в тому числі вираховувати відсотки.

Вже до кінця ІІІ тис. до н.е. була створена позиційна система зчислення для запису чисел, однак вона була не десятичною, як в наш час, а шестидесятичною, причому для обозначення одиниць і десятків використовувалися різні значки.

На основі цієї системи були складені таблиці множення, ділення, возведення в степінь (писарям не легко давалося ділення великих чисел, і вони воліли за краще заглянути в таблицю).

Нащадки шумерів, вавілоняни, вміли вирішувати квадратні рівняння, знали «теорему Піфагора», властивості подібних трикутників, вміли вираховувати обсяг піраміди, складали креслення полів, малювали карти, але не завжди дотримувалися масштабів.

Дата добавления: 2015-05-23