Розділ З. Методи соціальної роботи

Г

Методи соціальної роботи

поведінки формуються нові продуктивні моделі поведінки, взаємодії, соціального обміну. У роботі використовуються пси-аналітичні підходи, поведінкові, клієнт-центровані. У науковій літературі виділяються також різнобічні види І груп, основані на клінічних моделях роботи з групою (групова [психоаналітична терапія — А. Вольф, групи терапії діяльніе-Іпо-С. Славсон, групові адаптивні підходи — Дж. Джонс, по-Iведінкова групова терапія, терапевтичні соціальні служби та

■ общини, репресивно-стимулювальні групи); методи групового І консультування (методи групового розвитку, метод вирішення

■ проблем, групове адлеріанське консультування, функціональ­ний груповий підхід, групо-центроване консультування — І К.Роджерс, сімейне групове консультування, сімейне консуль-Ітування Фулмера, сімейна терапія Сатіра, структурна сімейна

■ терапія Мінухіна, сімейна терапія Боуена); групи психологіч­ного саморозуміння (лабораторні методи і Т-групи, 8-групи,

І групи зустрічей, марафон).

Необхідно відрізняти специфіку психотерапевтичної і со-

■ ціальної групової роботи. Для першої з них динаміка групи є

■ лікувальним засобом, для іншої — соціальною формою поліп-I шення соціального становища індивіда через терапію в групі, І терапію групи, терапію через групу чи наявність усіх підходів. І Якщо для психотерапевтичних груп основою є фіксація на хво-I робливих станах, то для груп соціальної роботи — полегшення І комунікації, зняття бар'єрів соціальної ізоляції, вирішення І питань із соціальним оточенням. У психотерапевтичній роботі І у центрі уваги — терапевт, який виступає у батьківсько-мате-I ринських ролях. У групах соціальної роботи соціальний пра-I цівник може відігравати як центральну, так і побічну роль. В І основному групова соціальна робота розглядається як навчаль-I на діяльність з освоєння соціально необхідних умінь і навичок.

Основна література

Соціальна робота: В 3 ч. — К.: Вид. дім "Києво-Могилянська академія", 2004. — Ч. 2: Основи соціальної роботи / А.М. Бой­ко, Н.Б. Бондаренко, О.С. Брижовата та ін.; За ред. Т.В. Семігі-

Розділ З

ної, І.М. Григи. — С. 91—119, 136—161.

Соціальна робота: Короткий енцикл. слов. // Соціальна ро­бота. — Кн. 4. — К.: ДЦССМ, 2002. — С. 372—382.

Соціальна робота: Хрестоматія // Соціальна робота. — Кн. 3. — К.: ДЦССС, 2002. — С. 149—173.

Социальная работа / Под об. ред. проф. В.И. Курбатова. -Ростов н/Д.: Феникс, 2000. — 576 с.

Фирсов М.В., Студенова Е.Г. Теория социальной работн: Учеб. пособие для студ. вьісш. учеб. заведений. — М.: Гуманит. изд. центр "ВЛАДОС", 2001. — С. 402—427.

Фирсов М.В., Шапиро Б.Ю. Психология социальной работн: Содержание и методьі психосоциальной практики: Учеб. посо­бие для студ. вьісш. учеб. заведений. — М.: Изд. центр "Акаде-мия", 2002. — С. 145—184.

Фрейджер Р„ Фейдимен Д. Личность: теории, зксперимен-тьі, упражнения. — СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2002. — 864 с.

Теми для дискусії

1. Сутність методів індивідуальної соціальної роботи з ви­падком.

2. Особливості методу вирішення проблем в соціальній роботі.

3. Специфіка психосоціальної роботи (соціальна робота з ситуацією).

4. Сутність поведінкового методу в соціальній роботі.

5. Особливості групової соціальної роботи.

6. Стадії групової динаміки.

7. Моделі соціальної роботи з групою.

8. Основні види соціальної роботи з групою.

9. Особливості діяльності груп в соціальній роботі і терапев­тичних груп.

10. Зміст психологічного консультування в соціальній роботі.

3.4. Актуальні методи соціальної роботи

Загальновизнаними у практиці соціальної роботи є індиві­дуальна, групова соціальна робота, соціальна робота в спіль­ноті, що визначаються як сучасні методи соціальної роботи, на яких засновані зарубіжні підходи діяльності соціальних служб. Часто індивідуальна, групова соціальна робота і со­ціальна робота в спільноті пояснюється як форми соціальної роботи відповідно не до її змісту, а до чисельності залучених клієнтів у процес допомоги і взаємодопомоги.

Актуальними методами соціальної роботи, які проводяться спеціалістами організацій та установ соціальної сфери у бага­тьох країнах світу є: командна соціальна робота, волонтерська, телефонне консультування, соціальна робота в спільноті, фос-теринг, самокерована групова робота, мобільна соціальна ро­бота, соціально-культурна анімація та ін.

Найбільш поширеним методом групової роботи є міждис­циплінарна групова робота фахівців соціальної сфери, які включені у процес соціальної підтримки особистості, напри­клад ведення випадку "мультидисциплінарою" командою, яка складається із соціального працівника і психолога. До такої команди можуть включатися як спеціалісти одного профілю, так і фахівці з суміжних сфер знання і соціальної практики.

Команда спеціалістів — це невелика група фахівців з ком­плементарними навичками, об'єднаними загальною метою, загальним підходом і взаємною відповідальністю для реалізації поставлених завдань. Важливою передумовою забезпечення узгодженості роботи спеціалістів, взаєморозуміння і взаємодо­помоги є співвіднесення мети, завдання, функцій соціальної роботи серед спеціалістів.

Виділяють три основні взаємопов'язані моделі командної роботи: мультидисциплінарна, міждисциплінарна (міжпро-фесійна) і трансдисциплінарна.

Мультидисциплінарна — сукупність незалежних експер­тів з різних дисциплінарних сфер, робота яких керується окре­мим планом розвитку і визначенням напрямків роботи. Внут-

рішні взаємозв язки між спеціалістами порівнюються із вза­ємовідносинами між дітьми: пліч-о-пліч, однак окремо.

Міждисциплінарна — міжпрофесійний напрямок роботи спеціалістів, який характеризується більш довготривалими і стійкими взаємовідносинами спеціалістів у команді, більш ви­соким рівнем професійного взаєморозуміння й узгодженості роботи. Це забезпечується на основі організації і підтримки ре­гулярних зустрічей, на яких обговорюються нюанси професій­ної взаємодії з клієнтами у рамках індивідуальної роботи з ви­падком. Така робота дає змогу позбутися ефекту психологічної втоми, професійного вигоряння. Клієнти зустрічаються із усією командою чи окремими її представниками. Консульта­ції, які проводять спеціалісти, побудовані за принципом спів­робітництва, тобто практично всі етапи і стадії роботи із клієн­том обговорюються і закріпляються контрактом, який ви­значає, які послуги і на яких підставах будуть надаватися, Наявність різних спеціалістів дає змогу проводити більш точне експертне оцінювання ситуації клієнта, пропонувати ширший спектр соціальних послуг, знімати міжвідомчі бар'єри. Коман­да, застосовуючи інтерактивний підхід, для надання більш якісних послуг взаємодіє з іншими соціальними службами, чи передає їм роль лідера у наданні цільових послуг.

Етапи роботи міждисциплінарної групи:

1) розгляд випадку;

2) обмін думками;

3) розподіл обов'язків між членами групи;

4) оцінювання ситуації і планування роботи;

5) аналіз роботи;

6) завершення роботи.

Різні групи дотримуються певних стратегій роботи з група­ми. Серед них виділяють загальні стратегії.

1. Стратегія паралельних дій: члени команди мають власну стратегію, яка координується групою.

2. Стратегія "поштового ящика". Група збирається на зуст­річ з ініціативи лідера команди, який отримав запит від клієн­та. У подальшому соціальну роботу з клієнтом проводить група чи один із професіоналів.

Методи с оціальної рс

3. Стратегія щ силлями виробляв одному із професі

4. Стратегія п] як приймати ріш стикається клієнч

5. Стратегія п]
ля етапу інтерве
яким знайомить¹
ти роботи, рівев
клієнта, рекомен
роботи чи її прип

6. Змішана ш
циплінарної ком
жуть включатись

Робота міжди членства, інтег Принцип члеї наявністю в ком* ника, педагога, психотерапевта^г ною для них.

Принцип інте

налів, які здійсі

петенції. Відпов

ють групи, які

дуальним випаг

схожих проблем

пова робота, як*

ня різних соціа^

Відповідно д

жен член комаї

шення проблем

Міждисципл

думками щодо ]

помоги і взаєм<

ситуаціях емов

■ Методи соціальної роботи

3. Стратегія прийому і розподілу. Команда спільними зу­силлями виробляє рішення щодо клієнта і переадресовує його одному із професіоналів.

4. Стратегія прийому, обстеження і розподілу. Перед тим, як приймати рішення щодо індивідуального випадку, з яким стикається клієнт, група проводить обстеження ситуації.

5. Стратегія прийому, обстеження, розподілу і аналізу. Піс­ля етапу інтервенції включається етап аналізу проблеми, з яким знайомить членів групи один із професіоналів: результа­ти роботи, рівень задоволення потреб, вирішення проблем клієнта, рекомендації на майбутнє, рішення щодо подальшої роботи чи її припинення.

6. Змішана паралельна модель. Взаємодія членів міждис­циплінарної команди та незалежних професіоналів, які мо­жуть включатися в роботу групи.

Робота міждисциплінарної групи спирається на принципи яшства, інтеграції, колективної відповідальності.

Принцип членства міждисциплінарної групи визначається наявністю в команді різних професіоналів (соціального праців­ника, педагога, психолога, інспектора, юриста, менеджера, психотерапевта та ін.) незалежно від того, чи є ця робота основ­ною для них.

Принцип інтеграції зумовлює роботу в ній різних професіо­налів, які здійснюють соціальну допомогу в межах своєї ком­петенції. Відповідно до рівня інтеграції спеціалістів розрізня­ють групи, які створюють спеціально для роботи з індиві­дуальним випадком; групи, які створюються для вирішення схожих проблем. Це може бути також міждисциплінарна гру­пова робота, яка ґрунтується на постійній основі для вирішен­ня різних соціальних проблем, з якими стикаються клієнти.

Відповідно до принципу колективної відповідальності ко­жен член команди несе персональну відповідальність за вирі­шення проблеми клієнта.

Міждисциплінарні групи використовуються для обміну думками щодо розв'язання професійних питань, для взаємодо­помоги і взаємопідтримки у найбільш складних випадках, в ситуаціях емоційного виснаження, великої психологічної на-

Розділ З

пруги, професійного вигоряння, з метою попередження про­фесійних деформацій і професійних ризиків.

У нашій країні робота міждисциплінарних груп — це спів­праця спеціалістів у межах колективу закладу чи установи со­ціальної сфери. Як правило, її робота координується і спрямо­вується керівниками підрозділів соціальних служб чи одним зі спеціалістів — лідерів певного підрозділу.

За кордоном є різні типи міждисциплінарних груп, які фор­муються відповідно до організаційних завдань, які визначають їх діяльність.

Більшість груп створюється саме на постійному місці робо­ти фахівців, і їхньою роботою керують керівники установ. У США, Австралії створюються команди, які очолює один керів­ник. У Великій Британії зовнішній координатор діяльності ко­манди та її лідер розподіляють між собою завдання з організа­ції команди. Інші групи формуються на основі контракту між спеціалістами і лідером команди. Змішана управлінська стру­ктура ґрунтується на організації роботи менеджера і членів ко-1 манди.

Ефективність роботи команди спеціалістів зумовлена спіль­ністю поглядів, професійної підготовки, досвідом роботи, тер-1 міном спільної діяльності, творчою атмосферою, психологіч­ною сумісністю тощо.

Дата добавления: 2015-05-23