Самокерована групова робота

V

ІІВ.

іування призна-і осіб, близьких

підопічному, або з числа осіб, виділених громадською органі­зацією, або з числа інших осіб з урахуванням їхніх можливос­тей виконувати опікунські обов'язки і підтримувати стосунки між опікуном (піклувальником) і особою, над якою встанов­люється опіка (піклування). Опікун (до 16-річного віку) чи піклувальник (до 18 років) призначаються тільки з їхньої зго­ди. Над повнолітніми дієздатними особами, які не можуть за станом здоров'я самостійно захищати свої права і виконувати свої обов'язки, піклувальник може бути призначений тільки на прохання цих осіб.

З метою надання притулку дітям, позбавленим батьківсько­го піклування, створюються притулки для неповнолітніх, служби у справах неповнолітніх, основним завданням яких є соціальний захист дітей, створення належних житлово-побу­тових та психолого-педагогічних умов для їхнього життя на період визначення місця постійного влаштування. Влаштуван­ням дітей, позбавлених батьківського піклування, займаються виключно органи опіки та піклування.

У діяльності установ соціальної підтримки і соціальної ро­боти в Україні використовується досвід соціального захисту соціальних сиріт у Великій Британії. З цією метою створюють­ся прийомні сім'ї, здійснюється їх соціальний супровід.

Прийомна сім'я — це сім'я, яка добровільно взяла із за­кладів для дітей-сиріт та з числа дітей, позбавлених батьківсь­кого піклування, від 1 до 4 дітей для виховання та спільного проживання.

Напрями і підходи соціального супроводу дітей-сиріт запо­зичені із зарубіжних систем опікування і допомоги вразливим верствам населення. Цей досвід свідчить про те, що системи со­ціального супроводу створюються не тільки для біологічних і соціальних сиріт, але і для дітей, які проживають у неблагопо-лучній сім'ї. Так, у випадку виявлення неблагополучної сім'ї, в якій не створені належні умови для нормального розвитку дитини, де, більше того, її ображають, карають чи взагалі не звертають уваги на неї що негативно позначається на поведінці дитини, її тимчасово вилучають із сім'ї.

Найбільш поширеними заходами в таких випадках є фосте-ринг і "таіпзіау" — догляд за чужою дитиною, особливий вид

Розділ ЗІ Методи соціальної [

опікунства. Фостеринг передбачає перебування в чужій сім'ї протягом тривалого часу, як правило, до повноліття, однак контакти з біологічними батьками зберігаються, і як тільки умови в сім'ї стають більш сприятливими для виховання дити­ни, вона знову повертається до своїх батьків.

"Маіпзіау" — передбачає догляд за дітьми віком до 17 років на коротший період, найчастіше це всього кілька місяців, у зв'язку з тимчасовими труднощами в сім'ї дитини. Якщо ці труднощі зникають, дитина повертається в сім'ю, якщо ж сі­м'я продовжує переживати важкий період, то оформляється фостеринг.

Крім того, є ще й інший вид догляду за дітьми із неблагопо-лучних сімей — "етег£епсу саге" — догляд у надзвичайних (критичних) ситуаціях. Він має місце тоді, коли виникає необ­хідність негайно ізолювати дитину від негативного впливу сім'ї, яка потрапила в екстремальну ситуацію. У таких випад­ках дитина передається для догляду в іншу сім'ю на кілька днів чи тижнів для остаточного вирішення питання про її по­дальшу долю. Люди, які в будь-який час дня чи ночі готові прийняти в свою сім'ю чужу дитину, називаються "сагегз" -той, хто турбується, доглядач. Такими людьми можуть бути сімейні та одинокі люди, яким виповнилося 25 років і які ви­явили бажання виховувати чужих дітей.

У Великій Британії вважається, що нормальний розвиток дитини забезпечується в сім'ї. І тому тут віддається перевага вихованню дітей в сім'ї, ніж у дитячих будинках та інтерна­тах. Сімей, які бажають взяти на виховання чужих дітей, дуже багато. Можливо, одна з причин цього полягає в особливостях менталітету цієї країни, бо тут вважається престижним, почес­ним, гуманним виховання дитини з неблагополучної сім'ї, які виховання дітей з фізичними і розумовими вадами розвитку, Така праця оплачується. Наприклад, людина, яка здійснює догляд за чужою дитиною, отримує платню. На утримання та­кої дитини передбачається щотижнева оплата, додаткові кош­ти виділяються на дозвілля дитини, її лікування. Все це свід­чить про реальну турботу про майбутнє дітей з неблагополуч-них сімей і, як показує практика, значною мірою сприяє за­побіганню відхилень у поведінці неповнолітніх.

За своїм зміст

дивідуальної або

новою соціально

падку" (саге та

хідних країнах.

В Україні згі,

мання дітей у пр

ється з місцевого

чування прийом

забезпечення, з

предметів особи

ладнання, на п;

кошти на оплат

що діють у пев

йомних дітей.

Соціально-ш них сімей особл тром проблем з такою сім'єю і рекції та комг ності здоров'я, гічних травм.

Інститут пр

вання дитини )

над нею (на ко

нів до повнолі

батьків в ув'яз

чити соціальн

ківського піш

Принципої

влаштування

піклування в

соціальний су

гом або соціа;

За кордон<

два соціальні

ною дитиною

одного соціа.

_____________ Розділ З

рвання в чужій сім'ї;о повноліття, однак гаються, і як тільки для виховання дити-сів.

>ми віком до 17 років го кілька місяців, у я'ї дитини. Якщо ці [ в сім'ю, якщо ж сі-од, то оформляється

дітьми із неблагопо-ляд у надзвичайних, коли виникає необ-негативного впливу щію. У таких випад-ішу сім'ю на кілька ся питання про її по-с дня чи ночі готові йваються "сагегз" — юдьми можуть бути)ся 25 років і які ви-

зрмальний розвиток віддається перевага •удинках та інтерна­ті чужих дітей, дуже іягає в особливостях престижним, почес-хшолучної сім'ї, як і ш вадами розвитку, щина, яка здійснює ю. На утримання та-гсата, додаткові копі­ювання. Все це свід-ітей з неблагополуч-)ю мірою сприяє за-ітніх.

Методи соціальної роботи

За своїм змістом соціальний супровід виходить за межі ін­дивідуальної або групової соціальної роботи. Теоретичною ос­новою соціального супроводу прийомних сімей є "ведення ви­падку" (саге тапа^етепі), що широко застосовується у за­хідних країнах.

В Україні згідно з Положенням про фінансування на утри­мання дітей у прийомній сім'ї гарантоване державою і здійсню­ється з місцевого бюджету: щомісяця надаються кошти на хар­чування прийомних дітей на підставі натуральних норм його забезпечення, на придбання одягу, взуття, медикаментів, предметів особистої гігієни, іграшок, книжок, інвентарю та об­ладнання, на проведення культурно-масової роботи, а також кошти на оплату комунальних послуг за нормами і тарифами, що діють у певній місцевості, пропорційно до кількості при­йомних дітей.

Соціально-психологічні аспекти функціонування прийом­них сімей особливі. З одного боку, вони представлені усім спек­тром проблем звичайної багатодітної сім'ї, а з іншого — перед такою сім'єю постають додаткові завдання зі здійснення ко­рекції та компенсації вад розвитку, відставання та занедба­ності здоров'я дитини, а також з подолання наслідків психоло­гічних травм.

Інститут прийомної сім'ї має передбачати не тільки вихо­вання дитини до повноліття, але і здійснення тимчасової опіки над нею (на короткий, обумовлений термін — від кількох тиж­нів до повноліття дитини або на час перебування її кровних батьків в ув'язненні чина лікуванні). Саме цим можна забезпе­чити соціальний захист дитини, тимчасово позбавленої бать­ківського піклування, та її прав.

Принципова відмінність прийомних сімей від інших форм влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування в Україні, полягає в тому, що прийомна сім'я має соціальний супровід, який забезпечується соціальним педаго­гом або соціальним працівником.

За кордоном з прийомною сім'єю, як правило, працюють два соціальні працівники: окремо з сім'єю і окремо з прийом­ною дитиною. Практика, яка склалася в Україні, передбачає одного соціального працівника, який має супроводити при-

Розділ З

йомну сім'ю. Його основною функцією є захист прав дитинну широкому розумінні цього слова. Таким чином, соціальний працівник у своїй діяльності має поєднувати соціальну допо­могу із соціальним контролем за процесом соціалізації у при­йомній с м'ї.

Функціонування прийомних сімей потребує психологічної та професійної підготовки прийомних батьків, орієнтації їх­ньої діяльності на забезпечення реалізації інтересів саме дити' ни, а не на розв'язання власних проблем. У такій сім'ї мають якнайповніше гармонійно поєднуватися мотивація батьків стосовно створення прийомної сім'ї та інтереси прийомної тини.

При забезпеченні функціонування прийомної сім'ї виникає потреба у створенні спеціальної служби для надання необхід­ної медичної, психологічної та соціальної допомоги і підтрим­ки прийомних батьків. Завдання цієї служби — забезпечення комплексної роботи (медичної, психологічної, педагогічної та соціальної), залучення спеціалістів (психоневролога, дитячого психіатра, логопеда та інших), надання психологічної допо­моги конкретним дітям, батькам чи сім'ї в цілому.

Прийомна сім'я є найбільш бажаною формою опіки та піклу­вання і для дітей, які виховуються в інтернатних закладах, Згідно з опитуванням кожна п'ята дитина, яка виховується в державних закладах інтернатного типу, хотіла б жити в при­йомній сім'ї, кожна четверта — погодилася б жити у прийом­ній сім'ї у тому випадку, якщо б це їй сподобалося, ще кожна п'ята дитина погодилася б перейти в прийомну сім'ю разом з братом чи сестрою.

Основні психолого-педагогічні проблеми, які доводиться вирішувати кожній прийомній сім'ї, пов'язані з труднощамиу вихованні, розвитку та соціалізації дітей (корекція та компен­сація недорозвитку, запущеність здоров'я дитини, подолання психологічних травм).

Принциповою відмінністю прийомних сімей від дитячих бу­динків сімейного типу є те, що дитина не повинна змінювати свого усталеного сімейного порядку, звичок у зв'язку з прихо­дом прийомної дитини. Сім'я, на базі якої створюється дитя­чий будинок сімейного типу, часто змушена змінити місце пос-

Методи соціальн

тійного прож

урахуванням і

сить складний

нових членів с

мейні стосунк

тину-сироту (:

сформований:

Робота при

гів інтернатні

рвно (цілодоб<

працівникам <

ження прийом

Перебувані

цію не тільки

чення сім'ї.,

адаптації дит:

ребуватиме (д

а також і до с:

Вивчення

вання переко

дітей є найпр

лежить від то

економічної і

нювати своє е

Самокерої

Це метод с ціальної акт можливостей соціальна акч вана на колеї досягнення с тей (Одрі Мю

Самокерої

них принцип

1. Соціалі

дей, з якими

ист прав дитини у ином, соціальний и соціальну допо-^:оціалізації у _При-

5ує психологічної <ів, орієнтації їх-гересів саме дити-такій сім'ї мають отивація батьків >си прийомної ди­вної сім'ї виникає надання необхід-юмоги і підтрим-^[ ^ забезпечення *> педагогічної та ролога, дитячого хологічної допо-юму.

ю опіки та піклу-атних закладах. *а виховується в їа б жити в при­жити у прийом-їлося, ще кожна ау сім'ю разом з

які доводиться

³ труднощами у

жція та компен-

ини, подолання

^{[ В}ІД дитячих бу­зина змінювати зв'язку з прихо-юрюється дитя-лшти місце пос-

тійного проживання (надається нова житлова площа з [урахуванням збільшення кількості членів сім'ї), пережити до-штьскладний дискомфорт (зразу з'являється як мінімум п'ять [нових членів сім'ї) тощо. Прийомна сім'я, зберігаючи сталі сі­мейні стосунки, приймає до свого складу, як правило, одну ди-іину-сироту (можна до чотирьох). Дитина приходить у вже сформований мікросоціум і вчиться жити в ньому.

Робота прийомних батьків відрізняється від роботи педаго­гів інтернатних закладів тим, що вона здійснюється безпере­рвно (цілодобово), і тому соціальним інститутам і соціальним працівникам слід розробити систему психологічного розванта­ження прийомних батьків.

Перебування дитини у прийомній сім'ї передбачає адапта­цію не тільки до сімейного життя, а ще й до соціального ото­чення сім'ї. Дуже важливо створити при цьому умови для адаптації дитини у школі або дитячому колективі, де вона пе­ребуватиме (дитячий садок, колектив позашкільного закладу), а також і до сусідів.

Вивчення та аналіз життєдіяльності сімейних форм вихо­вання переконують, що ця форма реабілітації та соціалізації дітей є найпрогресивнішою. Однак подальший їх розвиток за­лежить від того, наскільки держава зможе пом'якшити вплив економічної нестабільності на такі сім'ї, допомогти їм здійс­нювати своє високе покликання.

Це метод соціальної роботи, спрямований на стимуляцію со­ціальної активності особистості, реалізацію її потенційних можливостей шляхом впливу групової роботи, в основі якої — соціальна активність її членів. Самокерована діяльність засно­вана на колективній силі людей, організованих разом з метою досягнення суттєвих змін у поліпшенні становища особистос­тей (Одрі Мюллендер, Дейв Ворд).

Самокерована групова робота спирається на п'ять практич­них принципів.

1. Соціальні працівники повинні дотримуватися щодо лю­дей, з якими працюють, такої позиції яка не тільки відкидає

Розділі

будь-які негативні "ярлики" стосовно людей, а й визнає, щові люди володіють певними навичками, вміннями, інтелектомта здібностями.

2. Люди мають право бути почутими і право контролю над) своїм власним життям. Це також означає, що вони мають: во самі вибирати форму втручання у своє життя. Користувачам соціальних послуг має завжди надаватися право вирішувати самим ступінь їхньої участі в роботі самокерованої групи, ви-значати коло питань та діяти згідно з ними.

3. Проблеми користувачів соціальних послуг дуже складні і у відповідях-реакціях на них це має враховуватися. Пробле­ми людей ніколи не будуть зрозумілими, якщо вони розгляда-тимуться тільки як результат особистої неповноцінності. Пи­тання, пов'язані з такими явищами, як пригноблення, со­ціальна політика, довкілля та економіка, часто відіграють у житті користувачів соціальних послуг величезну роль.

4. Практика може бути ефективно побудованою, якщо ґрун-| туватиметься на розумінні того, що люди, які діють разом, ста­ють сильнішими. Люди, які не мають влади, можуть здобути| її, працюючи у групах разом.

5. Практикуй те, що проповідуєш. Методи роботи мають ві­дображати неелітарні принципи: працівники не очолюють гру­пу, а допомагають її членам самостійно приймати рішення і контролювати їх результати, незважаючи на те, що використо­вуються спеціальні вміння і знання, це не дає працівникам ніяких привілеїв; уся робота має бути спрямована проти гноб­лення, націленого на расу, стать, вік, сексуальну орієнтацію, клас, інвалідність або будь-яку іншу форму соціальної дифе­ренціації, на яких історично будувалися (і продовжують буду­ватися) фальшиві почуття переваги та неповноцінності.

Самокерована групова робота відрізняється від інших під­ходів у груповій роботі, орієнтованих в основному на слабкі місця соціального становища особистості, її психологічного стану, емоційного самопочуття, тим, що має показати, якими сильними, здібними і мислячими є користувачі соціальних послуг, та чого вони можуть досягти для себе. Для клієнтів дуже важливим є "знайти" свій власний голос, відповіді на різ­номанітні питання, які допоможуть їм зрозуміти та усвідоми ти шляхи розв'язання особистих проблем, перейти на рівень

Методи соціальної р

суб'єкт-суб'єктні помозі та взаємог Модель самокі кох стадій.

Стадія А. Підг середнім контакт тою є підготовка ти, планування ] добір команди сг ційної підтримкі урменту (спосіб і вильне усвідомл< ливостей, потев тощо).

Стадія Б. Ств

чами створюють

планування". Це

соціальних посл;

ють та аналізуют

Стадія В. Гру і

відає на запитан

та чи інша проб,

Працівники доп<

порядок денний

вирішити?" — г

чини виникнень

проблеми?" — п

заходів слід ужі

вдання: — питаї

Стадія Г. Дії г

дій: діють згідн<

блем і дії згідне

кілька разів, пе

перейде до дій.

Стадія Д. Грі лювати взаємоз чином?". Інший шим питанням

Розділ Атоди соціальної роботи

а и визнає, що Аб'єкт-суб'єктних взаємовідносин, які основані на взаємодо-ми, інтелектом тірмозі та взаємопідтримці.

з вони мають пра-гя. Користувача^ фаво вирішувати ованої групи, ви■

Модель самокерованої групової роботи складається з кіль-аво контролю на§ох стадій.

луг дуже складні уватися. Пробле­мо вони розглядав вноцінності. Пи-І шгноблення, соГ сто відіграють я знуроль. іною, якщо ґрун-Чіють разом, ста-можуть здобути |

Стадія А. Підготовка працівників. Ця стадія передує безпо­середнім контактам з користувачами соціальних послуг, її ме­ре підготовка спеціалістів для самокерованої групової робо-п, планування групи. З цією метою відбувається ретельний ■добір команди співпрацівників, пошуки належної консульта­ційної підтримки, з'ясовують та узгоджують принципи імпа-ренту (спосіб надання соціальних послуг чи допомоги; пра­вильне усвідомлення особистості, її внутрішнього світу, мож­ливостей, потенціалу, адекватна інтерпретація поведінки

тощо).

Стадія Б. Створення груп. Працівники спільно з користува­чами створюють групу, керуючись принципом "відкритого |планування". Це стимулює стиль роботи, за якого користувачі шальних послуг самі встановлюють групові норми, визнача­ють та аналізують коло проблем, ухвалюють завдання та цілі.

роботи мають ві-є очолюють гру-мати рішення і ї» що використо-ає працівникам іана проти гноб-ьну орієнтацію, зціальної дифе-довжують буду-цінності, від інших під­йому на слабкі психологічного жазати, якими ачі соціальних ■• Для клієнтів одповіді на різ-ги та усвідоми-ейти на рівень

Стадія В. Група готується до дій. На цій стадії група відпо­відає на запитання: Що? Чому? Яким чином? Як вирішується мчи інша проблема, проблемна ситуація, які виходи з них? Працівники допомагають групі виробити свій власний план — порядок денний. Питання "що це за проблеми, які ми маємо вирішити?" — працівники допомагають групі з'ясувати при­чини виникнення цих проблем. Питання — "чому існують ці

працівники допомагають групі вирішити, яких

проблеми?

заходів слід ужити, визначити головні цілі та встановити за­вдання: — питання "яким чином ми можемо досягти змін?"

Стадія Г. Дії групи. Учасники переходять від обговорення до дій: діють згідно з ухваленим планом. Етапи визначення про­блем і дії згідно з ухваленим планом можуть повторюватися кілька разів, перш ніж зросте впевненість учасників і група перейде до дій.

Стадія Д. Група діє самостійно. Група продовжує встанов­лювати взаємозв'язки між запитаннями "Що? Чому? Яким чином?". Іншими словами, учасники приділяють увагу шир­шим питанням та широкомасштабним акціям. Тепер праців-

Розділ» Методи соці

ники відходять на задній план і можуть взагалі залишити гру пу. На цій стадії учасники вчаться контролювати власне життя, те, як їх сприймають інші, зростаюча самооцінка вказує їм,що вони мають на це право. На цій стадії група аналізує те, чого вона досягла; визначає коло нових питань, які треба розгляну­ти — з'являється нове формулювання "що?". Група оцінює взаємозв'язки між різними, вже розглянутими питаннями-нове формулювання "чому?". Група вирішує, яких заходів слід вживати надалі — нове формулювання "яким чином?". Етапи цієї стадії повторюються впродовж усього існування групи,

Самокерована групова робота виявилася ефективним мето­дом соціальної роботи з дітьми, молоддю, інвалідами, жінка­ми, родичами клієнтів соціальних служб. Часто самокерована групова діяльність стимулювала її учасників до виходу на но­вий рівень взаємодопомоги — створення недержавної організа-І ції, об'єднання, асоціації, фонду з метою відстоювання своїх прав та інтересів в органах влади. В Україні метод самокерова-ної соціальної роботи використовується в рамках проекту Між­народного дитячого фонду ЮНІСЕФ "Деінституалізація систе­ми утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", "Молодь за здоровий спосіб життя" та ін.

Мобільна соціальна робота

Мобільна соціальна робота — інноваційний метод соціаль­ної роботи, суть якого полягає в тому, що соціальні служби не очікують звернення клієнтів, а виходять зі своїми послугами на вулиці, які стали місцем перебування значної кількості лю­дей, що потребують допомоги. Появу мобільної соціальної ро­боти пов'язують із загостренням в молодіжному середовищі таких соціальних проблем, як бездомність, безпритульність, наркоманія, правопорушення, прояви агресивності серед пред­ставників окремих субкультур. Зародившись в середовищі ен­тузіастів соціальної роботи в США, вона поширилася в Європі, зберігаючи при цьому англійське звучання в німецькій, фран­цузькій та інших мовах — "стрітворк" (вігееідуогк). В українсь­кій мові можна також зустріти вживання прямої кальки з ан­глійської — вулична соціальна робота. Перший досвід мобіль­ної соціальної роботи в Україні отримано в рамках реалізації

проекту К ціальна сл ції серед б< її елемент дань мобЬ вих віднос дична доп про існую¹ ної соціал тів за допс лиці додої

Дата добавления: 2015-05-23