Фостеринг

ФСИ.

волонтерів або доб- національні мережі аність, мобілізація ■Д УРяду.

ки та ін.); основні з залучення до со- У, провідна роль у

вій громаді: вміле юлітичних колізій гієнтів соціальних

юмаді, вивчає, до-виявляє соціальні зстичні дані, банк У чи певної місце-юмадян за інтере-отриманих даних болючіші пробле-шня. Спираючись >аму діяльності, ►и (агенції) визна-дітьми (вулична, превентивні за-гей та протиправ-•ативних явищ у я просвітницької їня гуманітарної змоги із нагляду праці тощо); лю-іду і нагляду, за-озвілля) та ін. оббти в мікросо- оціального пла-

Модель локального розвитку: організація самодопомоги, ін­теграція; розв'язання екзистенціальних проблем; збереження демократичних взаємовідносин, традицій; вирішення широ­кого спектра соціальних проблем; організація групових дис­кусій і взаємодії груп із зацікавленими особами; виконання ролі координатора, вчителя соціальних умінь; використання маніпулятивних технік соціальної роботи; створення груп, орієнтованих на вирішення завдання; дотримання концепції раціоналізму; залучення клієнтів до вирішення проблемних ситуацій.

Модель соціального планування: розгляд проблемно-орієн­тованих завдань; вирішення соціальних проблем і проблем, пов'язаних із психічним і фізичним здоров'ям; накопичення фактів і раціональне розв'язання проблем; в основі тактики і техніки діяльності — консенсус-конфлікт; виконання ролі фасілітатора, аналітика, виконавця програм; маніпуляції формальною організацією і даними; як концепція роботи вико­ристовується ідеалізм; клієнти розглядаються як споживачі соціальних послуг.

Модель соціальних акцій: врегулювання взаємовідносин і ресурсів, інституційний обмін; вирішення питань соціальної несправедливості і депривації; організація об'єднань, спрямо­ваних на подолання негативних явищ; в основі тактики і техні­ки діяльності — конфлікт, соціальні конфронтації, директивні акції; соціальний працівник виступає у ролі адвоката, агітато­ра, брокера; маніпуляції організацією мас і політичними про­цесами; в о&нові концепції роботи — теорії реалізму; клієнти розглядаються як жертви соціальних обставин.

Мікросоціальне середовище зумовлює специфічні вимоги до професійної компетенції. Серед них — вміння проводити нау­кові дослідження на основі соціальних, психологічних, демо­графічних, статистичних даних; вміння правильно аналізувати й інтерпретувати отриману інформацію, щоб адекватно пред­ставляти ситуацію розвитку співдружності та її проблеми.

Оперативна соціальна допомога чи втручання потребують компетенції, яка виходить за межі соціальної роботи, тому що потребує залучення до спільної діяльності спеціалістів з різ­них сфер суспільного життя. Команда, яка включає юристів,

Розділ З І Методи соціальної [

лікарів, психологів, соціальних працівників, здійснює різні напрямки соціальної роботи, які мають на меті подолання і ви­рішення різних проблем споживачів соціальних послуг. Допо­мога у цьому випадку має синтезуючий характер, оскільки ко­жен спеціаліст привносить у загальний процес соціальної роботи свої знання та уміння, використовуючи свої повнова­ження і компетенцію.

Таким чином, соціальна робота в громаді спирається на со­ціальну ініціативу громадян з метою розв'язання їхніх со­ціальних проблем, задоволення потреб, захисту прав, розвитку системи само- та взаємодопомоги, формування просоціальної поведінки, сприяння соціальній адаптації та реабілітації, по­передження несприятливих умов соціалізації, а також вико­ристання підходів невідкладної соціально-психологічної допо­моги і підтримки у розв'язанні проблем індивідуальної соці­альної роботи.

Фостеринг — метод соціальної роботи, який сформувався на основі деінституалізації державних закладів утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування і ство­рення прийомних сімей.

В Україні законодавчо встановлені такі форми утримання дітей, позбавлених батьківського піклування: усиновлення (як пріоритетна форма); опіка і піклування над дитиною з боку фі­зичної особи (опікуна, піклувальника); державні заклади для дітей, позбавлених батьківського піклування; дитячі будинки сімейного типу.

Усиновлення (удочеріння) — це оформлене спеціальним юридичним актом прийняття в сім'ю неповнолітньої дитини на правах сина чи дочки. Законодавчо процедура усиновлення рег­ламентується Кодексом про шлюб та сім'ю України та Поряд­ком передачі дітей, які є громадянами України, на усиновлення громадянам України та іноземним громадянам затвердженого постановою Кабінету Міністрів у 1996 р. про здійснення контро­лю за умовами проживання у сім'ях усиновителів.

Для безпосереднього здійснення опіки і піклування призна­чається опікун чи піклувальник, переважно з осіб, близьких

підопічному, абс

зацією, або з чис

тей виконувати <

між опікуном (г

люється опіка (:

піклувальник (д

ди. Над повнолі'

станом здоров'я

свої обов'язки, і

на прохання цих

З метою надаї

го піклування,

служби у справа

соціальний захя

тових та психої

період визначен:

ням дітей, позба

виключно орган

У діяльності

боти в Україні

соціальних сирі

ся прийомні сім

Прийомна сі

кладів для дітей

кого піклуванню

проживання.

Напрями і пі зичені із зарубіз верствам населе ціального супрс соціальних сирі лучній сім'ї. Та в якій не створ дитини, де, білі звертають уваг* дитини, їїтимч, Найбільш по ринг і "таіпвіа:

Методи соціальної роботи

в, здійснює різні гі подолання і ви-шх послуг. Допо-тер, оскільки ко-роцес соціальної >чи свої повнова-

ширається на со-язання їхніх со-гу прав, розвитку зя просоціальної реабілітації, по-ї, а також вико-[хологічної допо-івідуальної соці-

і сформувався на втримання дітей-клування і ство-

зрми утримання усиновлення (як тиною з боку фі-івні заклади для дитячі будинки

їнє спеціальним ітньої дитини на всиновлення рег-:раїни та Поряд-, на усиновлення д затвердженого йснення контро-

Дата добавления: 2015-05-23