КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Розділ З. філактика вживання алкогольних напоїв і наркотичних речовин; підтримка дітей та молоді, які постраждали від насильс тва); соціальна опіка і соціальний
Методи соціаль*
філактика вживання алкогольних напоїв і наркотичних речовин; підтримка дітей та молоді, які постраждали від насильс тва); соціальна опіка і соціальний захист соціально незахище них груп молоді (підтримка і розвиток творчих здібностей І валідів; соціальна допомога молодим сім'ям; соціальна допомога самотнім матерям і неповним сім'ям; робота з групами ризику; волонтерські програми соціальної опіки); соціальний розвиток молоді та її інтеграція у суспільство (формування інтересів, потреб, цінностей та пріоритетів життя; сприяння самовихованню, самовизначенню, самовдосконаленню; розвиток та підтримка творчого потенціалу талановитої молоді; формування світогляду молодої людини засобами соціальної реклами). 4. Організація волонтерських груп, реалізація волонтерської роботи. На цьому етапі вона здійснюється відповідно до певної соціальної програми, плану роботи у групі, графіка волонтерської допомоги. Волонтерська робота може бути постійною у тому випадку, коли волонтер згідно з графіком роботи працює певний час у визначені дні в соціальній службі чи організації третього сектору; тимчасовою — за викликом соціальної служби за попередньою домовленістю про вільний час, який волонтер може присвятити такій роботі. Взаємовідносини із соціальною службою визначаються на основі контракту (усного або письмового) чи угоди. Керує роботою волонтерів соціальний працівник чи супервізор. Його завдання — спостерігати за роботою волонтерів, надавати консультації, поради, рекомендації щодо поводження у різних ситуаціях, проводити наради, збори тощо. 5. У разі припинення роботи волонтерської програми -припинення участі волонтерів у добровільній допомозі чи їх переведення в інші програми. Ефективність роботи волонтерів залежить від рівня їх мотивації, який підтримується соціальною службою шляхом здійснення різних заходів: підтримки професійної мотивації студентів, які навчаються на відділеннях чи факультетах соціальної роботи вищих навчальних закладів, оформлення навчальної і виробничої практики на основі волонтерської допомоги; різних матеріальних заохочень у вигляді спеціальних стипендій, проїзних квитків та ін. Волонтери, які самі зверну- лися у соціалі визначають її так, щоб дося ти. Вони пра чись зробити ми.Мотиваці так і "приєді залучитися д рюваних орг працюють тр ють постійне Мотивація в чуття себе у знання є дл* змогу просуі Найбільп діяльності с прямком до(сиротам, діч вулиці, осоС цією меток "Книжки д для дітей-ії витку", "С> тощо. Всьо: 4390 волон ному рівні, мадських служб праї У б агат основою сі саме залу суспільни передумої суспільстз шені за рі Зокрема, кій історі Розділ З ічних речо-ід насильс- незахище-бностей ін-ільна допо- з групами соціальний вання інте-яння само-юзвиток та формуван-еклами). олонтерсь-повідно до графіка во-ути постій-£ом роботи ^жбі чи ор-зм соціаль-іьний час, мовідноси-контракту онтерів со- спостері- , поради, проводити ограми — >мозі чи їх ня їх моти-яхом здій-ивації сту-ікультетах [юрмлення рської до-[еціальних імі зверну- Методи соціальної роботи лися у соціальну службу, встановлюють межі для своєї роботи, визначають її тривалість, прилаштовуючи свій час та енергію так, щоб досягти максимально успішного результату від робо- , Вони прагнуть виконувати будь-яке доручення, намагаючись зробити все необхідне, щоб їхні зусилля виявилися дієвими, Мотивацією для такого типу волонтерів є як "досягнення", і "приєднання", що часто має вигляд чудової можливості залучитися до роботи та проявити себе у справі. Багато з утворюваних організацій покладаються на таких волонтерів, які працюють тривалий час, створюють робочі місця, що потребують постійного витрачання часу впродовж тривалого періоду. Мотивація волонтерів, які працюють тимчасово, — це не відчуття себе у групі, а лише визнання власних досягнень. Визнання є для них мірою вдячності з боку організації, що дає їм змогу просуватися вперед. Найбільший досвід волонтерської роботи набуто в практиці діяльності соціальних служб для молоді. Найпоширенішим напрямком добровільної допомоги є соціальна допомога інвалідам, сиротам, дітям, які залишилися без піклування батьків, дітям вулиці, особам, схильним до наркоманії та алкоголізму та ін. З щєю метою реалізуються такі програми, як "Діти вулиці", "Книжки для дітей-інвалідів", "Друзі по телефону", "Ігротеки рядітей-інвалідів", "Сторінки, які ожили", "Разом заради розвитку", "Сучасне розуміння життя та здорового способу життя" тощо. Всього в соціальних службах у 58 програмах бере участь ШО волонтерів. Практично всі програми, особливо на первинному рівні, реалізуються шляхом залучення волонтерів та громадських організацій. У 2000 р. за програмами соціальних служб працювало понад 70 громадських організацій м. Києва. У багатьох розвинутих країнах світу волонтерський рух є основою системи саморегуляції у суспільстві. Вважають, що саме залучення широких кіл громадськості до розв'язання суспільних проблем на волонтерських засадах може створити передумови для формування такої системи саморегуляції у суспільстві, коли проблеми, що виникають, можуть бути вирішені за рахунок внутрішнього потенціалу цього суспільства. Зокрема, поширену традицію має волонтерство в американській історії, воно є вагомою складовою сучасної американської Розділі! Методи соціа культури. Впродовж 80—90 років XX ст. волонтерство в Аме-І риці охоплювало майже половину дорослого населення. Близь! ко 40 /о населення бере участь у волонтерській діяльності у| Канад. Найбільше зростання інтересу до волонтерської діяли ності спостерігається серед 25-річних осіб. Подібними донам І дених прикладів є й волонтерство у Європі. В Англії майже! половина її населення бере участь у волонтерській діяльності! Високий рейтинг волонтерство має у таких європейських краї] нах, я. £ Франц я (19 %), Нідерланди (36 %), Данія (25 %)та| Ірландія (39 %). Телефонне консультування Телефонне консультування як метод соціальної роботи зародилося у США у 1960-ті роки XX ст. (в окремих виданнях називається точна дата — 2 жовтня 1953 р.), у той час, коли відчувалася потреба як в соціальних службах, так і в службах психіатричної і психологічної допомоги, що сприяло спонтанному розвитку волонтерського руху на місцевому рівні, За свідченням Мері Френсіс Сілі, причиною цьому виявилася не* здатність національних державних органів задовольнити потреби населення у різних видах допомоги. Місцеві адміністрації відмовляли в реєстрації відповідних служб на основі вигаданих ними обмежень на види допомоги населенню чи існування у суспільстві певних забобонів щодо різних проблем. У результаті почали створюватись і набули розвитку служби, агенції і заклади, які ставили за мету задоволення потреб людей всіх вікових груп. Одними з перших у цьому ряду з'явилися кризові гарячі лінії, які почали займатися такими проблемами, як профілактика самогубств і кризова інтервенція, консультування, надання довідок (ге£егга1з), інформації та інших спеціалізованих послуг. Серед різновидів телефонного консультування виділяються спеціалізовані гарячі лінії і загальні гарячі лінії. Спеціалізовані гарячі лінії — телефонні служби, діяльність яких спрямована на певну мету. Наприклад, превенції суїцидів, основною метою яких є попередження самогубств. Однак ця служба може здійснювати консультування, надавати довідки та інформа- цію, просте помоги і сг підтримки. Загальні ють населе: ня, наданв результаті] емоційна п догляду бл помоги у к жінкам і д і у вихідні хисту та і: вихідних. Визнач сультуван лефонної ] лог і про ("зависаю да з агрес фонного д хологічнс ВУкрг які пращ ціальних блеми, з а сультуваї зові стані екстрема дітей та г на поведі ливості с превенці голізм, в комп'ют суальні, Невід СНД тілі товка кв РоздіАтоди соціальної роботи во в Ашю, простежувати віддалені результати консультативної до-я.Близимоги і співпрацювати з мережею інших суспільних служб льностіртримки. есої діяли Загальні гарячі лінії мають ширші програми, які пропону- и до наврь^06,116111110 Різні послуги. До них належать: консультуван- [ії май#наДання Д°віД°к та інформації, простеження віддалених яльносЖзультатів консультативної допомоги, превенція самогубств, ких кржоц™а піДтРимка людей похилого віку, які знаходяться без (25 %) ЇГЛЯДУ близьких людей, направлення за викликом бригад до- Жмоги у кризових ситуаціях (кризова інтервенція), допомога ■інкам і дітям, які зазнали насильства, відповіді у нічний час ■у вихідні дні на звернення у місцеві заклади соціального за- ■сту та ін! Ці лінії зазвичай працюють протягом доби і без юботи з|хідних. виданні Означають такі психотехнічні аспекти телефонного кон-час, кожЛЬТування: психологія активного слухання, психологія те-з службффонної розмови, мова телефонного діалогу, телефонний діа-> спонтаАг і прості еріксонівські техніки, психологія регулярних рівні, фависаючих") абонентів, психологія вербальної агресії, бесіди ласяніа з агресивним і маніпулятивним абонентом, помилки теле-ьнити пішого діалогу і мистецтво його завершення, механізми пси-Іністраиологічного захисту і телефонна допомога, ві вигаді ^ УкРаїні найбільш поширеними є лінії "Телефон довіри': існуван»к'пРаі1іЮЮТЬ ПРИ соціальних службах для молоді, різних со-у рЄЗуЛальних закладах і установах, лікарнях та ін. Основні про-
агенц|Ідши, з якими звертаються клієнти до ліній телефонного коней всіх Актування: екзистенціальні, вікові, сімейні конфлікти, кри- гя кризої імами, я ультуваї Роз; Соціальна робота в спільноті (общині, ком'юніті,на цевому рівні, в мікрорайоні, громаді). Соціальна робота в маді відображає американський і європейські підходи до со-| ціальної роботи у мікросоціумі, що пояснює розходження термінології, яка відображає специфічні національні традиції системи соціального захисту і допомоги. В Україні цейметоці соціальної роботи розвивається і більш відомий як метод со-) ціальної роботи в мікрорайоні. Соціальна робота в спільноті — метод, в основі якого лИ жить аналіз життєвого рівня громади з метою розв'язанням) ціальних проблем, підвищення рівня надання послуг та ак* тивізації членів громади через проведення різних акцій и] заходів. Соціальна робота в громаді передбачає інтеграцію всіх] інших методів, зокрема, використання моделі, орієнтованоїш| постановку такого завдання, яке дає змогу клієнтові зрозуміти взаємозалежність і взаємообумовленість особистих і суспільних проблем, а також брати активну участь у солідарних діях,) спрямованих на розв'язання конфліктних ситуацій. Соціальна робота в громаді сфокусована на роз'яснювальні роботі й на створенні структур, здатних розширити можливості громадян. Відносини будуються за принципом "знизу вгору" на відміну від бюрократичної — "згори-донизу". На основі результатів вивчення соціальної роботи на місце! вому рівні в країнах ЄС були зроблені висновки щодо її основ-І них напрямків і підходів (Гебріел Чейнен). Основу її в євро-І пеиських країнах становить соціальна робота з місцевимі| групами. Виділяють такі категорії місцевих груп: • автономні місцеві громадські групи, які контролюються] безпосередньо мешканцями певної місцевості; • керовані ззовні ініціативи — проекти, запроваджені мі цевою владою або керованими національними волонтерські організаціями, церквами, профспілками, товариствами вз*| ємодопомоги; • напіватономні групи, де партнерами виступають м канці та офіційні агенції або зовнішні структури. Діяльність місцевої громади — це будь-які колективні, де-] ржавні чи квазідержавні зусилля, що включають активну 6 оплатну участь мешканців, спрямовану на задоволення певн потреб громадян. Осі • наме через нанн; • доглз • ми в; втру • як с: луг. • нам ЛОН' • пек ( наї які чаї ні До: гр ня не вс ге (о п ф ■годи соціальної роботи ■реновні характеристики діяльності місцевої громади: її Постійна участь місцевих жителів у заходах, що мають «тіполіпшення їх ситуації, розв'язання сімейних проблем Іерез взаємодію з різними організаціями, установами, об'єд-■ршями. 1 • Задоволення повсякденних потреб населення, таких, як Ьяд за дітьми, літніми людьми, інвалідами. («Постійний характер соціальної допомоги на основі систе-ішвзаємодопомоги мешканців і короткостроковий — шляхом вручання влади у вирішення проблем громадян. ■ • Місцеві групи та об'єднання громадян влада розглядає ік своїх помічників у наданні різноманітних соціальних пос- I» Стимулювання владою підтримки та проведення акцій Ьамісцевому рівні. І • Діяльність місцевої громади розглядається як основа во-■юнтерської допомоги. І • Робота місцевих громад розглядається як важливий ас-■§ект соціального та економічного розвитку. І Є три головні джерела діяльності місцевої громади: І • самостійна діяльність місцевих жителів; І • діяльність, очолювана органами державної влади; І • діяльність, організована іншими структурами, а саме: І національними організаціями волонтерів, підприємствами, І які розташовані на певній території, профспілками і церквою. Соціальна робота в громаді має кілька складових, які визна-I чаються також як партнери місцевої діяльності, що мають певні переваги перед іншими методами і напрямками соціальної І допомоги. і 1. Незалежна діяльність громадян: прямий вияв потреб І громадян, гнучкість у наданні соціальних послуг, індивідуаль-I ний підхід до особистості, врахування близькості до неофіційної мережі надання соціальних послуг, мобілізація активного І волонтерства, перспективне бачення інтересів місцевості, без- 1 готівкова економіка. і 2. Органи влади та інші державні організації та установи І (агенції): наявність основних ресурсів, головні обов'язки та повноваження, демократична законність, обізнаність і поін- ■$ормованість, заощадливість у витратах. РозділЗ 3. Наявність муніципалітетів: близькість до місцевих органів влади, демократична законність, ресурси. 4. Національні або фахові організації волонтерів або добродійні організації: перерозподіл фінансів, національні мережі та інформація, обізнаність та поінформованість, мобілізація допоміжного волонтерства, незалежність від уряду. 5. Соціальні партнери (бізнес, профспілки та ін.): основні ресурси та потенціал, приклади успішного залучення до соН ціальної допомоги, незалежність від уряду, провідна роль у навчанні та на ринку робочої сили. 6. Професіонали, які працюють у місцевій громаді: вміле сприяння діяльності громадян, розуміння політичних колізій| на місцевому рівні, ціннісні орієнтації клієнтів соціальних служб. Соціальний працівник, який працює в громаді, вивчає, досліджує соціальні умови життя громадян, виявляє соціальні проблеми, потреби у послугах, складає статистичні дані, банк даних щодо соціальної стратифікації району чи певної місце* вості, наявності місцевих груп, об'єднань громадян за інтересами чи соціальними потребами. На основі отриманих даних виявляються найбільш важливі, гострі, найболючіші проблеми різних соціальних груп і прошарків населення. Спираючись на ініціативу місцевої громади, формує програму діяльності, і Залежно від компетенції соціальної служби (агенції) визначається зміст соціальної роботи з громадою: дітьми (вулична соціальна робота, гурткова соціальна робота, превентивні заходи щодо попередження дезадаптованості дітей та протиправної поведінки); молоддю (попередження негативних явищу молодіжному середовищі шляхом проведення просвітницької роботи, культурно-мистецьких заходів; надання гуманітарної допомоги молодим інвалідам (соціальної допомоги із нагляду та догляду за ними, залучення їх до надомної праці тощо); людям похилого віку (соціальна допомога з догляду і нагляду, залучення гуманітарної допомоги, організація дозвілля) таін, Д. Ротман виділяє три моделі соціальної роботи в мікросо-ціумі: модель локального розвитку, модель соціального шинування, модель соціальних акцій. Методи соціал Модель л< теграція; ро: демократичі кого спектр кусій і взає ролі коорди маніпулятиі орієнтовани раціоналізм ситуацій. Модель с тованих заЕ пов'язаних фактів і раї техніки ді* фасілітатор формальної ристовуєтьс соціальних Модель < ресурсів, ІЕ несправедл ваних на по ки діяльнос акції; соціа ра, брокера цесами; в с розглядакл Мікросо професійно кові дослід графічних, й інтерпре' ставляти сі Операти компетенц потребує з них сфер с Розділ З І Методи соціальної роботи ість до місцевих ор-
Дата добавления: 2015-05-23; Просмотров: 349; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |